вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" червня 2022 р. Справа№ 910/15290/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Іоннікової І.А.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2021
у справі №910/15290/21 (суддя - Карабань Я.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 10 334, 24 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення суми грошових коштів у розмірі 10 334, 24 грн, з яких: 1 673, 61 грн 3 % річних та 8 660, 63 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги з посиланням на ст. 625, 992 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 3, 6, 36, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мотивовані тим, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі № 910/15290/21 позов задоволено.
Присуджено до стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» в розмірі 1 673 грн 61 коп 3% річних, 8 660 грн 63 коп. інфляційних втрат, 2 270 грн 00 коп. судового збору та 5 000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
Cуд першої інстанції виходив з того, що МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем 1 673, 61 грн 3% річних та 8 660, 63 грн інфляційних втрат, інших доказів на спростування вказаного відповідачем також не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача вказаних сум.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі №910/15290/21 та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Також скаржник просить розгляд апеляційної скарги проводити з викликом сторін.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15290/21 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/15290/21.
22.12.2021 матеріали справи №910/15290/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі № 910/15290/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.
14.01.2022 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Моторного (транспортного) страхового бюро України про розгляд справи з викликом учасників справи. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/15290/211 за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі № 910/15290/21. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
01.02.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
01.02.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» надійшло клопотання про притягнення до відповідальності за зловживання процесуальними правами.
Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/601/22 від 01.02.2022 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15290/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15290/21 за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі № 910/15290/21 колегією суддів у визначеному складі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» про притягнення до відповідальності за зловживання процесуальними правами.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи.
Зокрема, скаржник посилається на те, що суд належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право, та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту дорожньо-транспортної пригоди, а з моменту визнання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» банкрутом, оскільки на переконання відповідача, позивач дізнався про своє порушене право з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди.
Також скаржник вважає, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання не входить у зобов'язання страховика, що визнаний банкрутом, та не може бути покладена на у даному випадку на відповідача, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, зазначає, що до позовних вимог про стягнення за договором страхування № АІ/5590187 не може бути застосовано строк позовної давності, оскільки право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події.
Стосовно покладення на МТСБУ додаткового обов'язку зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних позивач вважає, що в даному випадку відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
У зв'язку з вказаним, позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
2.4. інші процесуальні дії у справі: судом апеляційної інстанції не вчинялись.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи
28.06.2015 приблизно о 01 годині 00 хвилин по а/д Р-06 в районі буд. 26-А по пр. Героїв Сталінграду, Субботін Р.В. керуючи автомобілем «ГАЗ 33021» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.
Вина ОСОБА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, підтверджується постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20.08.2015 у справі № 488/3045/15-п.
Цивільно-правова відповідальність автомобіля «ГАЗ 33021» д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору страхування (полісу) №АІ/5590187 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна».
13.07.2015 ФОП Богомоловим В.Є. складено звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до якого визначено вартість матеріального збитку в розмірі 25 485, 48 грн.
30.11.2015 між ОСОБА_2 та ФОП Шиян Д.С. було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого ОСОБА_2 відступив ФОП Шиян Д.С. права вимоги в зобов'язаннях, що виникли із вказаного вище ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.
30.11.2015 між ФОП Шияном Д.С. (клієнт) та позивачем (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-11/2015, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку №1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 30.11.2015.
У силу умов вказаного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із зазначеного вище договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.2 договору №5/30-11/2015 від 30.11.2015).
Пунктом 1.4 договору №5/30-11/2015 від 30.11.2015 передбачено, що зобов'язаною особою (боржником) є Субботін Р.В. (п. 47 додатку №1 до договору №5/30-11/2015 від 30.11.2015); страхова компанія Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»; Моторне (транспортне) страхове бюро України в порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Отже, починаючи з 30.11.2015 кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування (полісом) №АІ/5590187, яке виникло в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є позивач.
Позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», порушуючи умови договору страхування (полісу) №АІ/5590187, не здійснило виплату грошового зобов'язання.
Позивач та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулись до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження в справі про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (ідентифікаційний код 30636550), оскільки останнє має кредиторську заборгованість і неспроможне її погасити.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було відкрито провадження в справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», визнано розмір вимог ініціюючих кредиторів - позивача та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на суму 1 232 899, 85 грн, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тищенко Оксану Іванівну.
30.03.2018 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна».
24.04.2018 позивач подав уточнення до заяви про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» в справі №910/842/18, у тому числі за зобов'язанням, яке виникло за страховою подією 09.01.2015. Ці уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» перед позивачем, за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору №АІ/5590187, у розмірі 39 127, 05 грн, з яких: 23 034, 25 грн страхове відшкодування, 1 673, 61 грн 3% річних, 8 660, 63 грн інфляційні втрати та 5 758, 56 грн пеня.
Ухвалою попереднього засідання від 15.06.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на загальну суму 22 101 683, 87 грн, у тому числі, визнано грошові вимоги позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» та закрито провадження в справі.
Вказаною ухвалою встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт недостатності коштів та майна страховика - учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України для задоволення вимог його кредиторів.
Отже, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду, його визнано кредитором Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» з грошовими вимогами, в тому числі за полісом №АІ/5590187, у розмірі 39 127, 05 грн, з яких: 23 034, 25 грн страхове відшкодування, 1 673, 61 грн 3% річних, 8 660, 63 грн інфляційні втрати та 5 758, 56 грн пеня.
08.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за номером 10651170036015351 про припинення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна».
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
22.08.2019 у зв'язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ) із заявою про виплату боргу в розмірі 39 127, 05 грн.
Як вбачається з долучених до позову виписок по рахунку позивача, 23.11.2019 відповідачем було частково виконано зобов'язання за договором страхування №АІ/5590187, зокрема, здійснено лише виплату страхового відшкодування в розмірі 23 034, 25 грн.
Позивач зазначає, що відповідач лише частково виконав зобов'язання за договором №АІ/5590187, оскільки не сплатив на користь позивача 1 673, 61 грн 3% річних та 8 660, 63 грн інфляційних втрат, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача вказаних сум.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
З наведеними висновками скаржник не погоджується та вважає, відповідальність за порушення грошового зобов'язання не входить у зобов'язання страховика, що визнаний банкрутом, та не може бути покладена на у даному випадку на відповідача, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Також відповідач переконаний, що підлягають застосуванню наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки строк позовної давності обраховується з моменту дорожньо-транспортної пригоди, а не з моменту визнання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» банкрутом.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши вказані доводи, колегія суддів зазначає наступне.
Суд наголошує, що в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розмір грошової вимоги та обґрунтованість такої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» встановлені у справі №910/842/18, мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» та закрито провадження у справі.
Вказаною ухвалою встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
Виходячи з вказаного, суд вважає доведеним факт недостатності коштів та майна страховика - учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України для задоволення вимог його кредиторів.
Отже, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, його визнано кредитором Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» - банкрута із грошовими вимогами, проте, під час провадження у справі про банкрутство у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» не виявлено майна або інших активів, за рахунок яких могли бути задоволені вимоги позивача.
З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2019 позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування.
23.11.2019 року відповідач виплатив позивачеві 23 034, 25 грн для виконання зобов'язань за договором страхування №АІ/5590187.
При цьому, позивач зазначає, що відповідачем було частково виконано зобов'язання, зокрема розмір невиконаного зобов'язання становить 10 334,24 грн, з яких: 1 673, 61 грн 3% річних та 8 660, 63 грн інфляційних втрат.
Правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (з урахуванням переходу до позивача права вимоги), є грошовим зобов'язанням.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі №303/2147/14-ц (провадження №6-49цс12), а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі №910/17993/15, від 28.02.2018 у справі №149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі №758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі №760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі №280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі №452/3519/15.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Тобто існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов'язана на підставі ч. 2 статті 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й застосування відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов'язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та узгоджується зі сталою судовою практикою.
Виходячи з положень законодавства, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов'язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
Оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов'язань, має місце винятково договірний характер обов'язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена статтею 1166 Цивільного кодексу України, позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду.
Отже, в даному випадку, на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має місце перехід обов'язків до МТСБУ за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика.
При цьому, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Вказана позиція узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3% річних та інфляційних втрат, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу №5/30-11/2015 від 30.11.2015 щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі.
Враховуючи наведене, для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до пункту 20.3 статті 20 та підпункту «ґ» пункту 41.1. статті 41 Закону) обов'язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3% річних, інфляційних втрат, та пені, нарахованих в силу Закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення.
З огляду на викладене вище, дослідивши спірні правовідносини та врахувавши висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає правомірним покладення у даному випадку відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання (страхового відшкодування) на МТСБУ з огляду на встановлений факт переходу до відповідача обов'язку здійснити відшкодування суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8 660, 63 грн інфляційних втрат та 1 673, 61 грн 3% річних.
Щодо доводів скаржника про застосування строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Судовою колегією перевірено, що у відзиві на позовну заяву відповідач заявляв про застосування наслідків спливу позовної давності, однак судом першої інстанції залишено поданий відповідачем відзив на позов без розгляду в порядку ч. 2 ст. 118 ГПК України з огляду те, що відзив поданий відповідачем до суду із пропуском встановленого судом процесуального строку та враховуючи відсутність клопотання про продовження строку на подання відзиву або поновлення пропущеного строку на подання такого відзиву.
В апеляційній скарзі відповідач наполягає, що строк позовної давності обраховується з дати настання страхового випадку, тобто з моменту дорожньо-транспортної пригоди, а не з моменту визнання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» банкрутом, а тому слід застосувати наслідки пропуску строків позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов'язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика.
Аналіз положень п. п. 2, 3 статті 20 та п. 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV свідчить, що обов'язок із виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ.
Тому, на переконання колегії суддів, з урахуванням положень пп. «ґ» п. 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19.
Судова колегія, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, дійшла висновку, що право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникло з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство.
Отже, наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що строк позовної давності обраховується з моменту ДТП, а не з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом.
Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у розумінні статті 625 ЦК України мають похідну природу від основного грошового зобов'язання, тому до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки.
Як зазначено вище, факт ліквідації ПАТ «СК «Україна» встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом у справі, що розглядається.
За таких обставин, 17.07.2019 є початком перебігу строку позовної давності.
ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось з позовом до МТСБУ 15.09.2021, про що свідчить конверт, в якому позовна заява разом з додатками до неї була направлена до Господарського суду міста Києва.
Отже, позивач звернувся до суду в межах загального строку позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду
Відповідачем порушено права та інтереси позивача в частині відшкодування 3% річних та інфляційних втрат за ліквідованого страховика.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з МТСБУ на користь ТОВ «Маркс.Капітал» 3% річних у розмірі 1 673, 61 грн та інфляційних втрат в розмірі 8 660, 63 грн.
Водночас, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування наслідків позовної давності, оскільки строк позовної давності обраховується з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом, а зважаючи на дату звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу вимог ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
В силу вимог ст. 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Пунктом 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну, визначені нормами статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
В силу вимог ст. 511 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Зокрема, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом викладених норм правовідношення, в якому страховик, у разі настання страхового випадку, зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, на суму якого у разі прострочення його виконання страховиком нараховуються суми, передбачені Законом і договором страхування (зокрема, пеня, 3 % річних, інфляційні втрати) (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15 та від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15).
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законами України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відповідно до п. 20.3 ст. 20 цього Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим законом.
Підпунктом «ґ» пункту 41.1. статті 41 вказаного закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ
5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Доводи відповідача про те, що 3% річних та інфляційні втрати - це відповідальність страховика-банкрота, які ухвалою суду визнано погашеними, і така відповідальність не входить до зобов'язань Моторного (транспортного) страхового бюро України спростовуються тим, що ці нарахування в силу законодавства (ч. 2 ст 625 Цивільного кодексу України та п. 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування, а тому відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування передбачені законом суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування.
Твердження скаржника стосовно початку перебігу строку позовної давності з моменту настання ДТП, а не з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом колегією суддів відхиляються, оскільки з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19 право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникло з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство.
З урахування наведеного, з дати звернення позивача з позовом у даній справі та ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 (якою ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна») вбачається, що з боку позивача не пропущено строк позовної давності, а підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин відсутні.
Відтак, доводи апелянта про застосування позовної давності до даних вимог є безпідставними.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі № 910/15290/21 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі № 910/15290/21 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі № 910/15290/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі № 910/15290/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Моторним (транспортним) страховим бюро України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.А. Іоннікова