Донецький окружний адміністративний суд
16 липня 2010 р. Справа № 2а-8203/10/0570
час прийняття постанови 10 год. 10 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Тарасенка І.М.,
суддів: Загацької Т.В. (Роздільська Т.В.), Ушенка С.В.
при секретарі Кушек Н.А.,
за участю:
позивача ОСОБА_3
представники відповідачів - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 - заступника начальника Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України - начальник відділу особового складу та внутрішньої безпеки, Державного казначейства України про визнання неправомірною бездіяльність, покладення обов'язку задовольнити інформаційний запит, відшкодування шкоди, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 - заступника начальника Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України - начальник відділу особового складу та внутрішньої безпеки про визнання неправомірною бездіяльність, покладення обов'язку задовольнити інформаційний запит, відшкодування шкоди.
Ухвалою суду від 18 червня 2010 року до участі у даній адміністративній справі у якості відповідача залучено Державне казначейство України.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у журналі «Вісник прокуратури», № 3(69) березень 2007 року на сторінках 63-67 була опублікована стаття відповідача - ОСОБА_4 - заступника начальника Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України «Про деякі питання внутрішньої безпеки органів прокуратури України», у якій на сторінці 64 наводилась статистика порушення кримінальних справ проти працівників прокуратури та їх засудження. Цю інформацію позивач повідомив членам «Єнакієвської правозахисної групи», яким він є та у нього виявилося бажання отримати більш детальну інформацію з вказаного питання у статті журналу «Вісник прокуратури».
08 вересня 2008 року позивач надіслав на адресу заступника начальника Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України - начальник відділу особового складу та внутрішньої безпеки- ОСОБА_4 інформаційний запит, де просив надати максимально докладну інформацію щодо випадків притягнення до кримінальної відповідальності прокурорських працівників, у тому числі копії судових вироків.
Оскільки відповідач протягом тривалого часу не відповідав на інформаційний запит позивача, останній був змушений звернутися з цього приводу до першого заступника Генерального прокурора України. Після цього, ОСОБА_4 надіслав на адресу позивача листа, яким на думку позивача, ухилився від виконання вказаного інформаційного запиту.
Як на правову підставу для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 посилається на ч. 2 ст. 34 Конституції України, ч.ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 32 Закону України «Про інформацію», вважає, що відповідь яку він отримав від ОСОБА_4 порушує його право на отримання інформації, що спричинила йому матеріальну та моральну шкоду, у зв'язку з чим просить визнати протиправною дію відповідача, якою фактично відмовлено у отриманні письмової інформації за його запитом від 08 вересня 2008 року, не роз'яснення порядку оскарження відмови у задоволенні інформаційного запиту та його бездіяльності, а також не надання позивачу у встановлений законом строк можливості задоволення інформаційного запиту та зобов'язати відповідача ОСОБА_4 - заступника начальника Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України - начальник відділу особового складу та внутрішньої безпеки надати письмову інформацію за його запитом від 08 вересня 2008 року і постановити окрему ухвалу, яку направити для реагування керівництву Генеральної прокуратури України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в адміністративному позові, наполягав на їх задоволенні.
Представник Державного казначейства України в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, надіслав до суду письмові заперечення, в яких просив розглянути справу без його участі. В своїх письмових запереченнях відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки Закон України «Про інформацію» забороняє доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами. Що стосується надання копій судових вироків, то це питання не належить до компетенції органів прокуратури.
Крім того, відповідач просив відмовити в задоволенні позову, у зв'язку з порушенням строку звернення до адміністративного суду за захистом свої прав, свобод та інтересів.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши та оцінивши подані докази в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Так, згідно копії сторінок 63-67 журналу «Вісник прокуратури», № 3(69) березень 2007 року опублікована стаття відповідача - ОСОБА_4 - заступника начальника Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України «Про деякі питання внутрішньої безпеки органів прокуратури України», у якому на сторінці 64 наводиться статистика порушення кримінальних справ проти працівників прокуратури та їх засудження (а.с. 11-13).
08 вересня 2008 року № 91/В на адресу заступника начальника Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України був надісланий інформаційний запит голови «Єнакієвської правозахисної групи» - ОСОБА_3, де останній просив надати максимально докладну письмову інформацію щодо випадків притягнення до кримінальної відповідальності прокурорських працівників, у тому числі копії судових рішень.
30.01.2009 року за № 11/1-128 вих-09 на адресу заявника була спрямована відповідь заступника начальника Головного управління кадрового забезпечення - ОСОБА_4, де голову «Єнакієвської правозахисної групи» - ОСОБА_3, було проінформовано по тим питанням, які ставилися у його запиті.
В судовому засіданні було встановлено, що вказану відповідь позивач отримав у лютому 2009 року, про що позивачем наданий конверт про надіслання йому цієї відповіді.
В своєму адміністративному позові, ОСОБА_3 звертає увагу на те, що йому відмовлено у відповіді на його інформаційний запит від 08 вересня 2008 року, але в судовому засіданні вставлено, що відповідь на інформаційний запит він отримав у лютому 2009 року (відповідь від 30.01.2009 року за № 11/1-128 вих-09), з яким був незгодний, що в свою чергу послугувало зверненню до суду.
Так, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма носить імперативний характер і у випадку, якщо на її застосуванні наполягає відповідач, вона є обов'язковою для виконання.
Як вже зазначалося, ОСОБА_3 оскаржує дії відповідача щодо фактичної відмови в отриманні письмової інформації за його інформаційним запитом від 08 вересня 2008 року.
Проте, відповідь на вказаний запит було отримано позивачем у лютому 2009 року, до суду за захистом свого порушеного права звернувся лише 01 квітня 2010 року, тобто в порушення строків, передбачених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні позивач зазначав, що строк звернення до суду не порушений, оскільки останню відповідь на його звернення він отримав 15 квітня 2009 року за № 05/21/1-5182-05, але суд не бере до уваги ці посилання позивача, бо позивач звертався за відповідною інформацією до Генерального прокурора України, а ні до відповідача по справі ОСОБА_4 - заступника начальника Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України - начальник відділу особового складу та внутрішньої безпеки.
Стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вимоги ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час прийняття постанови вирішує: чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В своїх письмових запереченнях відповідач - ОСОБА_4 наполягав на відмові у задоволенні адміністративного позову, з підстав пропущення без поважних причин, строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Оскільки позивач в судовому засіданні не навів обґрунтованості поважності пропущення строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 - заступника начальника Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України - начальник відділу особового складу та внутрішньої безпеки, Державного казначейства України про визнання неправомірною бездіяльність, покладення обов'язку задовольнити інформаційний запит, відшкодування шкоди у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 102, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 - заступника начальника Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України - начальник відділу особового складу та внутрішньої безпеки, Державного казначейства України про визнання неправомірною бездіяльність, покладення обов'язку задовольнити інформаційний запит, відшкодування шкоди.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає чинності після закінчення цього строку.
Повний текст постанови буде складений протягом 16 липня 2010 року.
Головуючий суддя Тарасенко І.М.
Судді Загацька Т.В.
Ушекно С.В.