Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 367/4478/18
провадження № 61-8163св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Басараб Наталією Володимирівною, на постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Гуля В. В., Сержанюка А. С., Матвієнко Ю. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 26 вересня 2012 року між нею та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб. Від шлюбу вони мають дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею і перебуває на її утриманні.
Під час шлюбу вони придбали таке майно:
- земельну ділянку, кадастровий номер 3221055300:04:001:0678, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада, вартістю 16 300,00 грн;
- земельну ділянку, кадастровий номер 3221055300:04:001:0679, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада, вартістю 14 300,00 грн.
Вказувала на те, що до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , а саме 22 травня 2012 року, вона уклала додаткову угоду № 149 до договору № 1/2012 «Про спільну діяльність у будівництві житлового масиву « Квартал «Новатор », згідно з якою після закінчення будівництва та здачі житлового масиву «Квартал «Новатор» в експлуатацію, ТОВ «Сарафан» зобов'язалось передати їй у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,3 кв. м.
Згідно з умовами вказаної додаткової угоди вона була зобов'язана протягом трьох банківських днів внести повну вартість квартири у розмірі 188 991,82 грн.
23 травня 2012 року вона внесла повну вартість за побудовану у майбутньому квартиру. Зазначені кошти були її особистими коштами та коштами її батьків.
Оскільки свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 їй видано вже після реєстрації шлюбу, а саме 31 серпня 2013 року, ОСОБА_2 вважає половину зазначеної квартири своєю власністю та вчиняє протиправні дії відносно неї та її майна, у зв'язку з чим у них виникають конфлікти.
Крім того, під час шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 33 кв. м.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 листопада 2018 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Ірпінського районного суду Київської області від 21 лютого 2019 року у справі № 367/5474/17 стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн щомісяця, починаючи з дня з пред'явлення позову 18 серпня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Оскільки відповідач не сплачує на її корить аліменти та додаткові витрати на утримання дитини з моменту фактичного припинення шлюбних відносин, а саме з вересня 2016 року, вважала, що наявні правові підстави для збільшення її частки у квартирі АДРЕСА_3 .
З урахуванням зазначеного та заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просилавизнати квартиру АДРЕСА_1 її особистою приватною власністю; визнати право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221055300:04:001:0678, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада, та залишити у її власності земельну ділянку, кадастровий номер 3221055300:04:001:0679, площею 0,12 га цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада, а також визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 .
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та поділ майна.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що з 2010 року він проживавз ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а 26 вересня 2012 року між ними зареєстрований шлюб.Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказував на те, що на час спільного проживання вони не мали житла, проживали у його батьків, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки.
За час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу вони зробили спільні заощадження грошових коштів для придбання спільного житла та у травні 2012 року внесли вклад у спільну діяльність з будівництва частки у спільному майні - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 згідно з додатковою угодою № 149 до договору № 1/2012 «Про спільну діяльність у будівництві житлового будинку» «Квартал «Новатор» від 16 лютого 2012 року.
21 серпня 2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,3 кв. м, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Ринкова вартість квартири на час звернення до суду становить 615 700,00 грн.
Також під час шлюбу сторони придбали таке майно:
1) земельну ділянку, загальною площею 0,12 га, цільове призначенням - для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221055300:04:001:0678 за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада, ринковою вартістю 84 360,00 грн;
2) земельну ділянку, загальною площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221055300:04:001:0679, за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада, ринковою вартістю 84 360,00 грн;
3) квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 33 кв. м, ринковою вартістю 618 600,00 грн.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просив суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу його та ОСОБА_1 з 2010 року по 26 вересня 2012 року; визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,3 кв. м, об'єктом спільної сумісної власності його та ОСОБА_1 .
У порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на:
1) земельну ділянку, загальною площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221055300:04:001:0678, за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада;
2) 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 32,3 кв. м;
3) 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 33 кв. м.
Судом об'єднано в одне провадження позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, а також зустрічний позовОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та поділ майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 листопада 2020 року, ухваленим у складі судді Саранюк Л. П., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3221055300:04:001:0678, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада.
Земельну ділянку, кадастровий номер 3221055300:04:001:0679, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада залишено у власності ОСОБА_1 .
У іншій частині позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2010 року по 26 вересня 2012 року.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,3 кв. м, об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на:
1) 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 32,3 кв. м.
2) 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 33 кв. м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що факт проживання сторін однією сім'єю до реєстрації шлюбу підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 . Крім того, показаннями вказаних свідків спростовуються показання свідків зі сторони ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Установивши факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2010 року по 26 вересня 2012 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що квартира АДРЕСА_1 , яка придбана у період спільного проживання сторін, є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та підлягає поділу між ними в рівних частках.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що нерухоме майно, яке придбано сторонами під час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності та підлягає поділу між ними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221055300:04:001:0678, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221055300:04:001:0679, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 33 кв. м.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 33 кв. м.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат та судом такі обставини не встановлено, а тому відсутні підстави для встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відповідно, також відсутні підстави для визнання квартири АДРЕСА_1 , яка придбана ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу, спільною сумісною власністю сторін, а також для її поділу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2021 року ОСОБА_2 в особі адвоката Басараб Н. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції не зазначив, в чому показання свідків у суді першої інстанції не підтверджують доводів зустрічного позову та якими саме доказами спростовуються показання свідків.
Вказував на те, що суду не надано жодних належних доказів того, що в купівлю квартири АДРЕСА_1 вкладені грошові кошти лише ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 520/10480/17 (провадження № 61-15975св19), від 15 квітня 2021 року у справі № 199/5408/18 (провадження № 61-6958св20), від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 (провадження № 61-12011св18); судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга не містить доводів в частині вирішення позовних вимог про поділ спірних земельних ділянок та квартири АДРЕСА_3 , а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України судове рішення в цій частині в касаційному порядку не переглядається.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року ОСОБА_12 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
24 червня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 листопада 2018 року.
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з додатковою угодою № 149 до договору № 1/2012 «Про спільну діяльність у будівництві житлового будинку «Квартал «Новатор» від 16 лютого 2012 року, яка укладена між ТОВ «Сарафан» та ОСОБА_1 , остання 23 травня 2012 року внесла грошові кошти в сумі 188 991,82 грн для придбання житла у будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
21 серпня 2013 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Під час шлюбу сторони придбали таке майно:
- земельну ділянку, кадастровий номер 3221055300:04:001:0678, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада;
- земельну ділянку, кадастровий номер 3221055300:04:001:0679, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада;
- квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 33 кв. м.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що з 2010 року по 26 вересня 2012 року він проживав з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а тому майно, придбане у цей період, є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_1 .
Стаття 3 СК України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
При застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
У зв'язку із цим суд під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, має установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.
Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
На підтвердження факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивач посилався на показання свідків.
Апеляційний суд, дослідивши обставини справи, надавши належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, дійшов правильного висновку про те, що факт проживання ОСОБА_2 однією сім'єю з ОСОБА_1 з 2010 року по 26 вересня 2012 року не підтверджено належними та допустимими доказами, а показання свідків не підтверджують факт проживання ОСОБА_2 однією сім'єю з ОСОБА_1 з 2010 року по 26 вересня 2012 року, ведення спільного господарства та спільного бюджету, не свідчать про виникнення між ними відносин, притаманних сім'ї, взаємних прав і обов'язків.
За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для визнання квартири АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1 , з огляду на таке.
Так, згідно з частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У справі, яка переглядається, установлено, що шлюб між сторонами зареєстровано 26 вересня 2012 року.
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_1 21 серпня 2013 року, тобто у період шлюбу, проте право на вказану квартиру ОСОБА_1 набула до шлюбу, оскільки у травні 2012 року ОСОБА_1 внесла грошові кошти в сумі 188 991,82 грн для придбання житла у будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , згідно з додатковою угодою № 149 до договору № 1/2012 «Про спільну діяльність у будівництві житлового будинку «Квартал «Новатор» від 16 лютого 2012 року, що підтверджується квитанцією про повне внесення вкладу згідно з додатковою угодою № 149 від 22 травня 2012 року, додатковою угодою № 149 до договору № 1/2012 «Про спільну діяльність у будівництві житлового масиву «Квартал «Новатор» від 22 травня 2012 року.
Установивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 довела факт того, що квартира АДРЕСА_1 є її особистою приватною власністю.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не довела свою платоспроможність для придбання спірної квартири, зводяться до переоцінки доказів, які стосуються джерел отримання коштів для набуття спірного майна, тобто виходять за межі касаційного оскарження, оскільки касаційний суд не може вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Крім того, ці доводи не мають значення для вирішення спору, оскільки не містять обставин на підтвердження спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 2010 року по 26 вересня 2012 року.
Інші доводикасаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Басараб Наталією Володимирівною, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та про поділ квартири АДРЕСА_1 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк