Постанова
Іменем України
06 червня 2022 року
м. Київ
справа № 266/4436/20
провадження № 61-390св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 вересня 2021 року у складі судді Курбанової Н. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Зайцевої С. А., Пономарьової О. М., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та встановлення порядку спілкування з онуками.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та встановлення порядку спілкування з онуками.
Позов мотивовано тим, що позивачі є бабою та дідом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є дітьми їх сина ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 .
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано на підставі рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 квітня 2014 року, їх діти залишились проживати з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
До березня 2020 року позивачі без проблем бачились з онуками та проводили з ними спільний час, брали участь у їх вихованні, здійснювали систематичні прогулянки, спільні подорожі, в тому числі за межі міста Маріуполя Донецької області. Проте з вказаного часу відповідач чинить перешкоди позивачам у спілкуванні та вихованні дітей. Останній раз побачення з онуками у позивачів відбулося ІНФОРМАЦІЯ_4 року на день народження ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 на день народження онука ОСОБА_5 відповідач не надала можливості зустрітися із онуками та передати їм подарунки.
ОСОБА_3 відмовляється врегулювати цей спір у позасудовому порядку, в усній формі, без пояснення обґрунтованих причин, заборонила позивачам зустрічатися із онуками, спілкуватися з ними, брати участь в навчально-виховному процесі, не виходить на зв'язок та уникає будь-яких контактів.
17 липня 2020 року позивачі звернулись із заявою до Служби у справах дітей Маріупольської міської ради Донецької області щодо порушення їх права на виховання онуків та з проханням прийняти рішення про встановлення часу зустрічей діда та баби з онуками. Листом від 27 липня 2020 року Служба повідомила про їх право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод. 17 липня 2020 року, з метою досудового врегулювання спору, позивачі направили лист відповідачу для спільного вирішення питання щодо виховання онуків, однак поштовий конверт повернувся на адресу відправника із зазначенням про відмову адресата від отримання листа.
В зв'язку з викладеним, позивачі просили зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати їм брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначити наступний спосіб та порядок участі у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді побачень: щотижня у суботу з 16.00 год. до 20.00 год. за місцем проживання діда та баби, у тому числі з можливістю здійснювати прогулянки по місту, відвідувати заклади культури та відпочинку, без присутності матері до досягнення дітьми повноліття; в святкові дні: ІНФОРМАЦІЯ_1 щороку (день народження ОСОБА_4 ) з 17.00 години до 19.00 години та ІНФОРМАЦІЯ_2 щороку (день народження ОСОБА_5 ) з 17.00 години до 19.00 години до досягнення дітьми повноліття за місцем проживання дітей, якщо інше місце та час зустрічі не узгоджені за домовленістю з відповідачем ОСОБА_3 ; 19 грудня щороку (День Святого Миколая) з 17.00 години до 19.00 години до досягнення дітьми повноліття за місцем проживання дітей, якщо інше місце та час зустрічі не узгоджені за домовленістю з відповідачем ОСОБА_3 ; 01 січня щороку (Новий рік) з 17.00 години до 19.00 години до досягнення дітьми повноліття за місцем проживання дітей, якщо інше місце та час зустрічі не узгоджені за домовленістю з відповідачем ОСОБА_3 ; щороку (за православним календарем в свято Пасхи) з 18.00 години до 19.00 години до досягнення дітьми повноліття за місцем проживання дітей, якщо інше місце та час зустрічі не узгоджені за домовленістю з відповідачем ОСОБА_3 ; відвідувати онуків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в дошкільному навчальному закладі та шкільному навчальному закладі під час проведення свят для дітей.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 вересня 2021 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступний спосіб та порядок участі у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді побачень за згодою їх матері ОСОБА_3 :
- першу та третю суботу кожного місяця з 09.00 год. до 12.00 год. за місцем проживання діда та баби ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , або інше фактичне місце проживання позивачів), у тому числі з можливістю здійснювати прогулянки по місту, відвідувати заклади культури та відпочинку, без присутності матері, до досягнення дітьми повноліття;
- в святкові дні: ІНФОРМАЦІЯ_1 щороку (день народження ОСОБА_4 ) з 17.00 год. до 19.00 год. та ІНФОРМАЦІЯ_2 щороку (день народження ОСОБА_5 ) з 17.00 год. до 19.00 год. до досягнення дітьми повноліття за місцем проживання дітей, якщо інше місце та час зустрічі не узгоджені за домовленістю з відповідачем ОСОБА_3 ;
- 19 грудня щороку (День Святого Миколая) з 17.00 год. до 19.00 год. до досягнення дітьми повноліття за місцем проживання дітей, якщо інше місце та час зустрічі не узгоджені за домовленістю з відповідачем ОСОБА_3 ;
- 02 січня щороку (наступного дня після Нового року) з 17.00 год. до 19.00 год. до досягнення дітьми повноліття за місцем проживання дітей, якщо інше місце та час зустрічі не узгоджені за домовленістю з відповідачем ОСОБА_3 ;
- щороку (за православним календарем в свято Пасхи) з 18.00 год. до 19.00 год. до досягнення дітьми повноліття за місцем проживання дітей, якщо інше місце та час зустрічі не узгоджені за домовленістю з відповідачем ОСОБА_3 ;
- відвідувати онуків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в шкільному навчальному закладі під час проведення свят для дітей, за згодою відповідача ОСОБА_3 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що баба та дід мають право на спілкування з онуками та брати участь у їх вихованні незалежно від того, з ким вони проживають, задля забезпечення гармонійного психічного та фізичного розвитку дітей у їх найкращих інтересах. Суд встановив наявність перешкод з боку відповідача у вільному спілкуванні баби та діда з онуками, тому дійшов висновку про наявність підстав для усунення цих перешкод.
Визначаючи спосіб та порядок участі позивачів у вихованні та спілкуванні з онуками, суд з урахуванням інтересів дітей, висновку виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, встановив графік зустрічей позивачів з онуками у першу та третю суботу кожного місяця з 09.00 год. до 12.00 год. за місцем проживання діда та баби або іншому фактичному місці проживання позивачів, у тому числі з можливістю здійснювати прогулянки по місту, відвідувати заклади культури та відпочинку, без присутності матері до досягнення дітьми повноліття, за узгодженням з відповідачем. Також за згодою їх матері ОСОБА_3 , суд визначив зустрічі діда та баби з онуками у дні народження дітей, День Святого Миколая, День Пасхи, що відповідає традиціям культури і є доцільним, та визначив день зустрічі 02 січня щороку, наступного дня після Нового року, для можливості відсвяткувати Новий рік у сімейному колі та не завдасть зайвих клопотів відповідачу. Для захисту гармонійного розвитку дітей та їх психологічного комфорту, суд встановив можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відвідувати онуків в шкільному навчальному закладі під час проведення свят для дітей, за згодою відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині визначення способу та порядок участі діда та баби у вихованні та спілкуванні з онуками, ухвалити і цій частині нове рішення, яким визначити запропонований нею спосіб та порядок участі діда та баби у вихованні та спілкуванні з онуками.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області.
01 лютого 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/791/17, від 20 жовтня 2021 року у справі № 750/3539/20.
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не повно з'ясували обставини справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що з 01 грудня 2011 року відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 квітня 2014 року розірваний. Від шлюбу у сторін народилися діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після припинення шлюбних відносин між батьками залишились проживати з матір'ю (а. с.14, 16, 17).
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1 та бабою, дідом неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 15).
З листа управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради Донецької області від 27 липня 2020 року № Ко-9624-14-11 відомо, що між сторонами виник спір щодо участі баби та діда у вихованні неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який управління запропонувало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішити у судовому порядку (а. с. 20)
17 липня 2020 року позивачі, з метою досудового врегулювання спору, направили відповідачу лист, який було повернуто відправникам 28 липня 2020 року з причин відмови адресата від його отримання (а. с. 21, 22).
Позивачі у 2019-2021 роках придбали дитячі іграшки загальною вартістю 1 613,00 грн, велосипед вартістю 2 998,99 грн, конструктор магнітний вартістю 189,00 грн, іграшку спортивну вартістю 375,38 грн, стіл вартістю 1 147,00 грн, квитки у «Smile park» загальною вартістю 225,07 грн, рукавички вартістю 179,20 грн, планшет вартістю 2 570,00 грн, одяг дитячий на загальну суму 551,00 грн (а. с. 50-59).
Відповідно до висновку виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області від 11 січня 2021 року № 01.1-01-23-11 комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради вважає можливим визначити порядок спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у такий спосіб, як: щотижнево у суботу, місце та час спілкування за попереднім узгодженням з матір'ю дітей, щороку 06 лютого у день народження ОСОБА_4 , місце та час спілкування за попереднім узгодженням з матір'ю дітей; щороку 16 квітня у день народження ОСОБА_5 , місце та час спілкування за попереднім узгодженням з матір'ю дітей; щороку 19 грудня у день святкування Дня Святого Миколая, місце та час спілкування за попереднім узгодженням з матір'ю дітей; щороку 02 січня на наступний день святкування Нового року, місце та час спілкування за попереднім узгодженням з матір'ю дітей; щороку на наступний день (за православним календарем) свята Великодня, місце та час спілкування за попереднім узгодженням з матір'ю дітей; відвідування дітей в дошкільному навчальному закладі, шкільному навчальному закладі під час проведення свят для дітей (а. с. 83, 84, 96-98).
Відповідно до висновку спеціаліста-психолога ОСОБА_6 від 18 лютого 2021 року за результатами психодіагностичного обстеження неповнолітніх ОСОБА_4 , 2012 року народження, ОСОБА_5 , 2015 року народження, бажання ОСОБА_3 встановити кратність і час зустрічей ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з дітьми наступними днями після святкових та дві суботи на місяць в першій половині дня, виключно по узгодженню дітей, враховуючи їх бажання та можливість відмовитися від зустрічі, є правомочним та відповідає інтересам дітей (а. с. 101-105).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склалися спірні правовідносини щодо участі у вихованні та спілкуванні з онуками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим позивачі звернулися до суду з цим позовом, так як у добровільному порядку визначити порядок участі позивачів у спілкуванні та вихованні онуків досягнуто не було.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються у тому числі і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, п. 108).
Європейський суд з прав людини зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність.
Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Тлумачення частини другої та третьої статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Згідно із статтею 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.
За змістом статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.
Згідно із частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом справ даної категорії обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Частиною шостою статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з'ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.
Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між дідом, бабою та онуками, врахувавши інтереси дітей, їх вік та звичний розпорядок дня та інші обставини, що мають істотне значення, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов частково та визначили порядок участі діда, баби у спілкуванні та вихованні онуків.
При цьому суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що встановлений спосіб спілкування діда, баби та онуків не порушує їхній режим, не відриває їх від нормального, звичайного для дітей середовища.
Отже, вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Отже, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/791/17, від 20 жовтня 2021 року у справі № 750/3539/20, оскільки вказані висновки не суперечать висновкам цієї постанови.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої та апеляційної інстанцій.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 вересня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 07 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров