Постанова
Іменем України
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 753/15401/20
провадження № 61-7521св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Заришняк Г. М., Музичко С. Г.,
Описова частина
Короткий зміст вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із скаргою на дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року скасовано та постановлено нове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконними та протиправними дії державного виконавця, який здійснив обтяження-арешт всього нерухомого майна за кодом 2356905732 (реєстраційний номер обтяження 13185747). Зобов'язано Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника скасувати обтяження-арешт всього нерухомого майна за кодом 2356905732 (реєстраційний номер обтяження 13185747).
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки при ухваленні постанови від 17 березня 2021 року апеляційний суд не вирішив питання про стягнення судових витрат, а саме, сплаченого за подання апеляційної скарги судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що за частиною першою статті 452 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Наведені норми не передбачають розподіл судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги, тому відсутні підстави для стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на користь ОСОБА_1 з Дарницького районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року та направити справу до апеляційного суду для ухвалення додаткового рішення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали з суду першої інстанції.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що за статтею 133 ЦПК України до судових витрат належить у тому числі судовий збір. За подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір, а тому оскільки апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ухвалив постанову про задоволення скарги по суті, він повинен був стягнути понесені судові витрати з виконавчої служби. Це відповідає статті 452 ЦПК України. Однак, апеляційний суд на це не звернув уваги та безпідставно відмовив в ухваленні додаткового рішення в частині розподілу судових витрат.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
За статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Предметом судового розгляду в цій справі є правомірність дій державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, за скаргою ОСОБА_1 як стягувача у виконавчому провадженні.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року скасовано та постановлено нове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконними та протиправними дії державного виконавця, який здійснив обтяження-арешт всього нерухомого майна за кодом 2356905732 (реєстраційний номер обтяження 13185747). Зобов'язано Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника скасувати обтяження-арешт всього нерухомого майна за кодом 2356905732 (реєстраційний номер обтяження 13185747).
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки при ухваленні постанови від 17 березня 2021 року апеляційний суд не вирішив питання про стягнення судових витрат, а саме, сплаченого за подання апеляційної скарги судового збору.
У статті 452 ЦПК України зазначено, що судові витрати, пов'язані із розглядом такої скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як передбачено статтею 382 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема із резолютивної частини із зазначенням серед іншого нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції,- у випадку скасування або зміни судового рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (частина друга статті 270 ЦПК України).
За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (квитанцій, рахунків тощо).
Як видно із матеріалів справи, на виконання ухвали апеляційного суду від 20 січня 2021 року, за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 420,40 грн.
При апеляційному перегляді ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд у своїй постанові від 17 березня 2021 року задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував ухвалу суду першої інстанції та ухвалив нову постанову про задоволення скарги ОСОБА_1 по суті.
Однак, у даній постанові суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених заявником у суді апеляційної інстанції, а саме, стягнення на його користь сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційний суд при постановленні ухвали про відмову в прийнятті додаткового рішення помилково вважав, що статтею 452 ЦПК України не передбачено стягнення на користь заявника судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції (судового збору за подання апеляційної скарги).
У частині другій статті 4 Закону України «Про судовий збір» не установлено ставки судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, однак визначено ставку судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку.
Тому апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції під час розгляду справ за скаргами на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, які визначені у Розділі VII ЦПК України («Судовий контроль за виконанням судових рішень»), підлягають оплаті судовим збором.
А тому, у випадку задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової постанови у справах, визначених у Розділі VII ЦПК України, судові витрати, а саме, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір має бути розподілений з урахуванням вимог статей 133, 141, 452 ЦПК України, зокрема, шляхом їх стягнення з органу державної виконавчої служби (чи приватного виконавця) на користь заявника скарги (особи, яка подавала апеляційну скаргу).
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій згідно статей 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції.
Подібна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
При вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення у цій справі апеляційний суд належним чином не врахував вимоги статей 133, 141, 270, 382, 452 ЦПК України, не надав належної оцінки всім обставинам спірних правовідносин і доказам, та як наслідок - дійшов передчасного висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення.
За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, скасувати оскаржену ухвалу та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина третя статті 411 ЦПК України).
Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно належним чином встановити наявність/відсутність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 понесених ним судових витрат в частині сплати судового збору за подання апеляційної скарги, урахувавши всі встановлені обставини справи. Розглянути справу з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази та їх доводи щодо відповідного процесуального питання, дати правову оцінку аргументам і запереченням сторін у частині вирішення питання про ухвалення додаткового рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
В. А. Стрільчук