Постанова
Іменем України
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 127/9918/14-ц
провадження № 61-16628св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Ткачука О. С.,
учасники справи за первісним позовом:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М.,
у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заяви про заміну сторони виконавчого провадження
У травні 2014 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області
від 20 серпня 2014 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором
від 04 лютого 2008 року № 57/АА-011.08.2 у розмірі 36 721,86 дол. США та
769 836,31 грн, а також 3 654,00 грн судового збору.
У жовтні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, що на підставі заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2014 року було видано виконавчий лист.
04 липня 2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал»
було укладено договір про відступлення права вимоги № 23, відповідно до якого ПАТ «Родовід Банк» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» отримало право грошової вимоги за кредитним договором від 04 лютого 2008 року
№ 57/АА-011.08.2, укладеним між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 .
Таким чином, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшли всі права щодо грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, що стало підставою для звернення заявника до суду із вказаною заявою.
Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «Вердикт Капітал» просило суд про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2014 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада
2019 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з ПАТ «Родовід Банк» на ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні з примусового виконання заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2014 року у справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ТОВ «Вердикт Капітал» є правонаступником первісного стягувача ПАТ «Родовід Банк» у виконавчому провадженні стосовно боржника ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги № 23, укладеного між ПАТ «Родовід Банк» таТОВ «Вердикт Капітал».
У зв'язку із зазначеним, на думку суду першої інстанції, на підставі положень статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» заява ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження підлягає задоволенню.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції,
03 вересня 2021 року ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк протягом десяти днів із дня отримання копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 вересня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області
від 05 листопада 2019 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначені ОСОБА_1 причини для поновлення пропущеного процесуального строку не можуть вважатися поважними, а тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження із застосуванням правового механізму, передбаченого частиною четвертою статті 357 ЦПК України.
При цьому апеляційним судом ураховано, що оскаржувана ухвала суду постановлена 05 листопада 2019 року, ОСОБА_1 не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У матеріалах справи відсутні також відомості про повідомлення стороні результату розгляду заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження. Разом із тим, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 достовірно знав про наявність оскаржуваного судового рішення, оскільки ознайомився із матеріалами справи, у тому числі і з оскаржуваною ухвалою суду 29 липня 2021 року та зробив відповідні копії, проте апеляційну скаргу подав лише
03 вересня 2021 року, тобто через 36 днів із моменту ознайомлення з матеріалами справи та отримання копій рішень, що свідчить про пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
03 листопада 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржене судове рішення скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2021 року справу № 127/9918/14-ц передано до Верховного Суду
(на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 01 листопада 2021 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року та витребування матеріалів справи).
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
400 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, який дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що строк, визначений частиною другою статті 354 ЦПК України, ОСОБА_1 дотримано, оскільки копію оскаржуваної ухвали представник заявника отримав лише 19 серпня
2021 року. Разом із тим, посилання апеляційного суду на те, що про існування та зміст ухвали представнику ОСОБА_1 було відомо
з 29 липня 2021 року (з моменту ознайомлення з матеріалами справи) ґрунтуються на припущеннях. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що під час ознайомлення з матеріалами справи не було отримано копію рішення, а сам факт ознайомлення з матеріалами справи чи здійснення фотографування не є передбаченим нормами ЦПК України способом отримання рішення (ухвали) суду.
Вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції помилково трактував строк на апеляційне оскарження та строк, який може бути поновлений. Крім того, залишивши апеляційну скаргу без руху ухвалою від 10 вересня 2021 року, апеляційний суд вважав строк на подачу апеляційної скарги дотриманим, оскільки в іншому випадку суд міг одразу постановити ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 вересня 2021 року до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області
від 20 серпня 2014 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором
від 04 лютого 2008 року № 57/АА-011.08.2 у розмірі 36 721,86 дол. США та
769 836,31 грн, а також 3 654,00 грн судового збору (а. с. 86, 87, т. 1).
04 липня 2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги № 23, відповідно до умов якого ПАТ «Родовід Банк»; відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» отримало право грошової вимоги за кредитним договором
від 04 лютого 2008 року № 57/АА-011.08.2, укладеним між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 (а. с. 102-104, т. 1).
У жовтні 2019 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (а. с. 93-96, т. 1).
Поштове відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення, направлене на адресу ОСОБА_1 , повернуто, причина повернення: «за вказаною адресою не проживає» (а. с. 118, т. 1).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада
2019 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з ПАТ «Родовід Банк» на ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні з примусового виконання заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2014 року у справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а. с. 131, т. 1).
21 липня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 215, т. 1).
Повноваження представника підтверджуються ордером від 20 липня
2021 року та не заперечуються сторонами у справі (а. с. 216, т. 1).
29 липня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ознайомився зі справою (том 1 на 214 арк., том 2 на 65 арк.) та зробив копії, про що свідчить особистий підпис на заяві (а. с. 215, т. 1).
05 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про видачу ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року, яку відповідно до розписки отримав особисто 19 серпня 2021 року (а. с. 220, т. 1).
03 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області
від 05 листопада 2019 року (а. с. 1-4, т. 2).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме: для зазначення поважних причин пропуску процесуального строку на подачу апеляційної скарги (а. с. 13, 14, т. 2).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 вересня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначені ОСОБА_1 причини для поновлення пропущеного процесуального строку не можуть вважатися поважними, а тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження із застосуванням правового механізму, передбаченого частиною четвертою статті 357 ЦПК України
(а. с. 40, 41, т. 2).
Мотивувальна частина.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті
6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року).
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією
з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Вказана правова норма кореспондується із положеннями статті 2 ЦПК України щодо забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно із частиною першою статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів із дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).
Системний аналіз вказаних норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України.
Частина четверта статті 358 ЦПК України визначає, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Таким чином, законодавець передбачив процедуру, яка має передувати відкриттю апеляційного провадження у разі перевищення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції - апелянт має подати заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин його пропуску.
У статтях 127, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку та чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (остаточності рішення суду).
Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд
не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня
1989 року ЄСПЛ виснував про те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, з урахуванням вказаних норм права та релевантної практики ЄСПЛ, очевидним є висновок про те, що вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави: поважні причини пропуску цього строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення судом про прийняте рішення у справі. Проте навіть у такому випадку можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторонив розумніінтерваличасу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження.
У справі, що переглядається, встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з ПАТ «Родовід Банк» на ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні з примусового виконання заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня
2014 року у справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, 03 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, зокрема, просив визнати причини пропуску строку на подання апеляційної скарги поважними та поновити строк.
При цьому представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилався на те, що не був повідомлений про існування оскаржуваної ухвали та не отримував її копії. Строк на подачу апеляційної скарги, на думку заявника, слід відраховувати з 19 серпня 2021 року, коли представник отримав особисто копію ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме: для зазначення поважних причин пропуску процесуального строку на подачу апеляційної скарги.
На виконання вказаної ухвали представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про усунення недоліків із зазначенням аналогічних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на подачу апеляційної скарги.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 вересня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначені ОСОБА_1 причини для поновлення пропущеного процесуального строку не можуть вважатися поважними, а тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження із застосуванням правового механізму, передбаченого частиною четвертою статті 357 ЦПК України.
Колегія суддів із зазначеним висновком апеляційного суду погоджується з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21 липня 2021 року представник ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Повноваження представника підтверджуються ордером від 20 липня
2021 року та не заперечуються сторонами у справі.
29 липня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ознайомився зі справою (том 1 на 214 арк., том 2 на 65 арк.) та зробив копії, про свідчить особистий підпис на заяві.
Установивши факт обізнаності представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 із оскаржуваною ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року про заміну сторони виконавчого провадження та встановивши відсутність поважних і об'єктивних причин пропуску процесуального строку на подачу апеляційної скарги, які дійсно були пов'язані з істотними перешкодами та труднощами, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження із застосуванням правового механізму, передбаченого положеннями частини четвертої статті 357 ЦПК України.
При цьому колегія суддів наголошує, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, залишаючи без руху апеляційну скаргу, вважав процесуальний строк дотриманим, є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків. Підставою залишення апеляційної скарги без руху зазначено пропуск заявником строку на апеляційне оскарження та роз'яснено право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження і зазначити поважні причини пропуску для його поновлення.
При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права заявника не порушені, оскільки інших підстав пропуску строку, аніж ті, які апеляційним судом вже визнані неповажними, заявник не вказав.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що під час ознайомлення з матеріалами справи не було отримано копію рішення, а сам факт ознайомлення з матеріалами справи чи здійснення фотографування не є передбаченим нормами ЦПК України способом отримання рішення (ухвали) суду, є безпідставними та свідчать про помилкове тлумачення заявником норм процесуального права.
Верховний Суд наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, як зазначалося вище, вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень судів. У справі, що переглядається, виконуючи свій процесуальний обов'язок, апеляційний суд дослідив належним чином указані причини пропуску процесуального строку на предмет їх поважності та об'єктивності.
Таким чином, встановивши факт обізнаності про ухвалене судове рішення при ознайомленні з матеріалами справи, вказані заявником на виконання вимог суду щодо наведення інших поважних підстав пропуску строку є неповажними, а тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, який відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постановах
від 01 липня 2020 року у справі № 456/2273/16-ц, від 06 вересня 2018 року
у справі № 208/5960/14-ц.
Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають і спрямовані на переоцінку доказів у справі щодо поважності причин пропуску процесуального строку, що знаходиться поза межами розгляду справи судом касаційної інстанції у силу вимог статті 400 ЦПК України. Касаційний перегляд традиційно вважається екстраординарним з огляду на особливий характер суду касаційної інстанції як суду найвищої інстанції, специфіку його повноважень із точки зору обмеження виключно питаннями права.
Таким чином, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків апеляційного суду не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом норм процесуального права,
а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержанням норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. І. Грушицький
Судді: І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Сердюк
О. С. Ткачук