Ухвала
26травня 2022 року
м. Київ
справа № 622/1148/13
провадження № 61-4795св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М., (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року у складі судді Шабас О. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява ПАТ «Дельта Банк» мотивована тим, що 22 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 888/06-КВ, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 22 100,00 дол. США зі сплатою 13,50 % річних.
Відповідно до договору від 30 червня 2010 року про передачу активів та кредитних зобов'язань, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України, ПАТ «Дельта Банк» набуло права вимоги за кредитним договором від 22 грудня 2006 року № 888/06-КВ.
Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Станом на 23 червня 2014 року розмір заборгованості становив 293 660,46 грн, яка складається із: 185 583,15 грн заборгованості за кредитом, 108 077,31 грн заборгованості за відсотками.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі
293 660,46 грн.
У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживача, визнання прострочення кредитора, визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору, визнання недійсним договору поруки та іпотечного договору, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 22 грудня 2006 року між ним та ТОВ «Укрпромбанк» укладений кредитний договір, за умовами якого він отримав кредитні кошти на поточні потреби в розмірі 22 100,00 дол. США, зі сплатою 13,5 % річних.
На забезпечення виконання зобов'язань 22 грудня 2006 року між ТОВ «Укрпромбанк», Повним товариством «Ломбард «Корал» Подус і компанія» і ним укладено договір поруки № 888/06-КВ-П та іпотечний договір № 888/06-КВ/Z.
Відповідно до договору від 30 червня 2010 року про передачу активів та кредитних зобов'язань, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України, ПАТ «Дельта Банк» набуло права вимоги за кредитним договором від 22 грудня 2006 року № 888/06-КВ. Останні платежі він здійснив 09 квітня 2010 року.
29 вересня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і пунктів 6.2, 6.3 кредитного договору звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості. Використавши своє право достроково стягнути
з позичальника заборгованість за кредитним договором, банк змінив строк виконання основного зобов'язання, отже, строк дії кредитного договору закінчився датою звернення з позовом до суду, тобто 29 вересня 2012 року, а між сторонами існують лише боргові зобов'язальні правовідносини й банк не має права стягувати з нього проценти за користування кредитом після подачі позову до суду.
Крім того, встановивши у пункті 1.6 кредитного договору комісію щодо сплати за надання кредиту і видачу кредиту, банк фактично збільшив проценти за користування кредитом, а тому умови кредитного договору є несправедливими умовами договору та відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» ці умови договору є недійсними.
Проценти, передбачені пунктом 5.4 кредитного договору, за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені. У свою чергу пунктом 5.2 кредитного договору сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок НБУ від несплаченої боржником суми за кожний день прострочення.
Таким чином, він сплатив 2 373,94 грн додаткової комісії, які повинні бути направлені на зменшення суми боргу за кредитом.
Також ПАТ «Дельта Банк» не повідомив його про зміну кредитора та реквізити для сплати коштів у рахунок отриманого кредиту. Крім того, банк пропустив шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителя, а тому порука є припиненою.
З огляду на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив:
визнати недійсними пункти 1.6 і 1.8 кредитного договору від 22 грудня 2006 року № 888/06-КВ, укладеного між ним та ТОВ «Укрпромбанк», з дати укладення;
зменшити суму боргу за цим кредитним договором на незаконно нараховану комісію в розмірі 3 459,76 грн;
визнати недійсним пункт 5.4 кредитного договору;
зменшити суму боргу за кредитним договором на незаконно нараховану комісію в розмірі 2 373,94 грн;
визнати неправомірним та не передбаченим законом нарахування процентів після пред'явлення ПАТ «Дельта Банк» позову до Золочівського районного суду Харківської області;
зменшити суму боргу за кредитним договором на суму незаконно нарахованих процентів у розмірі 47 402,14 грн;
визнати таким, що кредитор ПАТ «Дельта Банк» прострочив;
зменшити суму боргу за кредитним договором на суму нарахованих процентів за час прострочки кредитора у розмірі 99 666,54 грн;
визнати припиненими договори іпотеки та поруки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа розглядалась неодноразово.
Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовлено. 3устрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 27 травня 2015 року рішення Золочівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором станом на 23 червня 2014 року в сумі 293 660,46 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 185 583,15 грн та заборгованості за відсотками у сумі 108 077,31 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду в частині залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 скасовано, справу в цій частині повернуто до Золочівського районного суду Харківської області для розгляду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2015 року рішення Апеляційного суду Харківської області від
27 травня 2015 року в частині позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін.
Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року
у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 17 липня 2017 року у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про припинення поруки відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року рішення Золочівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року рішення Золочівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, просить їх скасувати, застосувати правові наслідки недійсності нікчемних пунктів 1.6, 1.8, 5.4 кредитного договору від 22 грудня 2006 року № 888/06-КВ, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» і Брилем, шляхом стягнення з ПАТ «Дельта банк»:
комісії за надання кредиту у розмірі 2 343,71 грн;
комісії за видачу готівкових коштів у сумі 1 116,05 грн;
комісії за обслуговування простроченої заборгованості в сумі 2 373,94 грн;
процентів за кредитом у сумі 1 479,65 грн,
а також стягнути з ПАТ «Дельта Банк»:
незаконно завищеної суму стягнення у розмірі 127 950,94 грн після надсилання досудової вимоги;
незаконно завищену суму судового збору у розмірі 2 033,96 грн.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра» про захист прав споживача та визнання частково недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено, що існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у спорах про стягнення кредитної заборгованості, визнання недійсним кредитного договору в частині вирішення питань дійсності/оспорюваності/нікчемності встановлення комісії.
Ухвалою Великої Палати Верховного суду від 27 квітня 2021 року справу № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі)
у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється в випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Тому колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 383/1264/19.
Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Зупинити касаційне провадження у справі № 622/1148/13 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
І. О. Дундар