06 червня 2022 року
м. Київ
справа № 260/1727/21
адміністративне провадження № К/990/11929/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у справі №260/1727/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУНП) в якому, просив:
- визнати протиправним наказ відповідача «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Тячівського районного відділу поліції та слідчого управління ГУНП в Закарпатській області» від 09 квітня 2021 №830 (далі - Наказ №830; РВ відповідно) в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції та наказ «По особовому складу» від 12 квітня 2021 №82 о/с (далі - Наказ №82 о/с);
- стягнути з ГУНП середній заробіток помісячно за весь період вимушеного прогулу, тобто з 12 квітня 2021 по день фактичного поновлення на роботі та зобов'язати відповідача здійснити нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та його сплату помісячно на суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримати податок з доходів фізичних осіб та військовий збір з суми, що підлягає виплаті.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправним наказ № 830 від 09 квітня 2021 року Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Тячівського районного відділу поліції та слідчого управління ГУНП в Закарпатській області» у частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з служби в поліції.
Визнано протиправним наказ № 82 о/с від 12 квітня 2021 року Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області «По особовому складу» про звільнення з служби у поліції старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_1 .
Поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 13 квітня 2021 року.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області( код ЄДРПОУ 40108913) м. Ужгород, вул. Ракоці,13 на користь ОСОБА_1 ( ОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 квітня 2021 року по 11 січня 2022 року в сумі 139 295,52 грн.( сто тридцять девять тисяч двісті девяносто пять) гривень 52 копійки.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 15052,06 грн.( пятнадцять тисяч пятдесят дві ) 06 копійок гривні підлягає до негайного виконання.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, представник Головного управління Національної поліції в Закарпатській області звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 12 травня 2022 року засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у справі №260/1727/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: які визначені Порядком ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100. Однак, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, належним чином не обґрунтовує в чому полягало неправильне застосування цих норм судом апеляційної інстанції, як і не вказує як, на його думку, такі норми повинні застосовуватись.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією суду апеляційної інстанції у цій справі з посиланням при цьому на обставини, викладені у висновках службового розслідування за фактом неналежного та неефективного розслідування обставин кримінального правопорушення, з урахуванням яких суд надавав оцінку обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Водночас, наведені скаржником норми є загальними, а касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судом попередньої інстанції та необхідності висновку Верховного Суду саме у цій справі щодо цих норм.
Відтак, з огляду на зазначене, посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження є безпідставним.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у справі №260/1727/21.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у справі №260/1727/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду