06 червня 2022 року
м. Київ
справа № 500/4836/21
адміністративне провадження № К/990/11779/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2022 року у справі №500/4836/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 21 липня 2021 року № 607-к «Про звільнення ОСОБА_2 »;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Відділу здійснення державного контролю з додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області;
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області суму заробітної плати за час вимушеного прогулу з 24 липня 2021 року по день поновлення на посаді;
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області 2000,00 гривень моральної шкоди.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 21 липня 2021 року № 607-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області;
- стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 24 липня 2021 року по 8 грудня 2021 року в сумі 57504 (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот чотири ) грн, з урахуванням обов'язкових платежів до бюджету;
- стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 2000 грн. моральної шкоди;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати у вигляді судового збору за подання позову в сумі 908 грн.;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, з урахуванням обов'язкових платежів до бюджету.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2022 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року у справі №500/4836/21 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди та ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди 2000 (дві тисячі) грн. відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2022 року у справі №500/4836/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2022 року у справі №500/4836/21.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2022 року у справі №500/4836/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду