06 червня 2022 року
м. Київ
справа № 280/2870/21
адміністративне провадження № К/990/13400/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 280/2870/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання дій незаконними та скасування наказів,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправними дії Фонду державного майна України щодо проведення та організації конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади генерального директора акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»;
визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України «Про затвердження складу Постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки» №1 від 04 січня 2021 року;
визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України «Про проведення конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади генерального директора акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» № 1905 від 27 листопада 2020 року;
визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України «Про затвердження складу Постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки щодо проведення відбору претендентів на заміщення вакантної посади генерального директора акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» №1355 від 14 серпня 2020 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року, позовні вимоги задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року скасовано в частині задоволення позовних вимог до Фонду державного майна України про визнання дій незаконними та скасування наказів, та прийнято в цій частині нову постанову. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про визнання дій незаконними та скасування наказів відмовлено.
Змінено в частині задоволення позовних вимог, викладено резолютивну частину рішення в цій частині в такій редакції: «позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 до Фонду державного майна України про визнання дій незаконними та скасування результатів конкурсного відбору задовольнити частково. Визнати протиправними дії Фонду державного майна України щодо проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади генерального директора акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», який відбувся 22 квітня 2021 року. Визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України «Про проведення конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади генерального директора акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» №1905 від 27 листопада 2020 року. Визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України «Про затвердження складу Постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки щодо проведення відбору претендентів на заміщення вакантної посади генерального директора акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» №1355 від 14 серпня 2020 року. Визнати протиправними та скасувати результати конкурсного відбору на заміщення вакантної посади генерального директора акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», проведеного Фондом державного майна України 22 квітня 2021 року та оформлені Протоколом Постійної конкурсної комісії Фонду державного майна України з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки від 22 квітня 2021року».
У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 25 червня 2019 року у справі №909/637/18, а саме процитував уривки з цієї постанови.
Щодо посилань на справу №909/637/18, Верховний Суд наголошує, що правовідносини в цій справі та у справі №280/2870/21 не є подібними, оскільки рішення приймалось за наслідками розгляду справи в порядку господарського судочинства.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16).
Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі №923/682/16.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц).
Таким чином, у порівнювальних справах є різним суб'єктний склад, різні обставини справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.
Крім того, автор касаційної скарги зазначає підставу касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо рішення (ініціативи) необхідності проведення конкурсного відбору керівника суб'єкта державного сектору економіки.
Верховний Суд роз'яснює, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проте, подана касаційна скарга таких посилань не містить, що унеможливлює відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 280/2870/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання дій незаконними та скасування наказів повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак