25 травня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/159/22
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Качунь І.Є.
розглянув справу
за позовом Керівника Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 75 349 грн шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.
за участі представників сторін:
прокурор: Куліковська Л.Б.
позивач: ОСОБА_2
відповідач: ОСОБА_3 .
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Керівника Теребовлянської окружної прокуратури подана в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 75 349 грн шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що проведеною екологічною інспекцією перевіркою встановлено факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме здійснення останнім викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволу уповноваженого органу виконавчої влади.
Представник контролюючого органу у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, заявлені прокурором, у повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
В судовому засіданні відповідач проти позову не заперечив, однак письмового відзиву на позов не подав. Зазначив при цьому, що не може сплатити завдані збитки у зв'язку з важким фінансовим становищем.
Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справ пояснення представників учасників справи, господарський суд встановив наступне.
На виконання наказу №88 від 25.03.2019 та направлення на проведення планової перевірки №122 від 25.03.2019, у присутності підприємця ОСОБА_1 , з 26.03.2019 по 01.04.2019 старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Галицьким С.В. була проведена планова перевірка господарюючого суб'єкта на предмет дотримання ним законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та, як наслідок, складено акт перевірки №7 від 01.04.2019.
При цьому перевіряючим було встановлено, що Підприємець здійснює діяльність по розведенню свиней в с. Н.Луб'янки, Збаразького району, допускаючи при цьому ряд правопорушень. Зокрема: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюються без дозволу на викиди; журнали ведення первинного поточного обліку відходів 1-ВТ не заведені, технічні паспорти відходів не розроблено; облік використання води проводиться в довільній формі, звітність 2-ТП водгосп та 7-ГР не подається.
Як наслідок, контролюючим органом було винесено припис №1.2-1-11-1122 від 01.04.2019 про усунення виявлених правопорушень. Згідно вказаного припису Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 зобов'язано, зокрема, у строк до 30.06.2019 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел.
Окрім цього, за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності, про що, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №002764 від 29.03.2019 винесено постанову №6 від 01.04.2019 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 136 грн.
Дана постанова посадовою відповідачем у встановленому законом порядку оскаржена не була, а штраф у розмірі 136 грн сплачений підприємцем в добровільному порядку, що підтверджується квитанцією №N1BL356810 від 02.04.2019.
В подальшому, на виконання наказу №322 від 16.10.2019 та направлення на проведення позапланової перевірки №420 від 16.10.2019, у присутності фізичної особи - підприємця Інспекцією було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ( акт перевірки №40 від 18.10.2019). Нею встановлено, що суб'єкт господарювання не виконав виданого припису №1.2-1-11-1122 від 01.04.2019.
Як наслідок, контролюючим органом було винесено новий припис №1/2-4-11-3817 від 18.10.2019 про усунення виявлених правопорушень. Згідно вказаного припису Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 зобов'язано у строк до 30.12.2019 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів.
Окрім цього, за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, відповідача знову було притягнуто до адміністративної відповідальності, про що, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №003444 від 18.10.2019, винесено постанову №38 від 18.10.2019 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 500 грн.
Дана постанова посадовою відповідачем у встановленому законом порядку оскаржена не була, а штраф у розмірі в сумі 500 грн сплачений підприємцем в добровільному порядку, що підтверджується платіжним дорученням №120 від 21.10.2019.
Суб'єкт господарювання 10.02.2020 повідомив ДЕІ у Тернопільській області, що припис №1/2-4-11-3817 від 18.10.2019 виконати у встановлений термін не вдалось, оскільки на зменшення санітарно-технічної зони необхідний певний час, а тому просить відтермінувати виконання пункту 1 даного припису на 3 місяці.
В період з 14.07.2020 по 15.07.2020, на підставі наказу №217 від 13.07.2020 та направлення №201 від 13.07.2020, повторно була проведена позапланова перевірка на виконання припису №1/2-4-11-3817 від 18.10.2019, за результатами якої складено акт перевірки №17/013 від 15.07.2020.
При цьому перевіряючим було встановлено, що суб'єкт господарювання не виконав виданого припису №1/2-4-11-3817 від 18.10.2019.
Як наслідок, контролюючим органом винесено новий припис №1/2-4-11-2674 від 17.07.2020 про усунення виявлених правопорушень. Згідно вказаного припису Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 зобов'язано, повторно отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів у строк до 15.09.2020 .
За здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності, про що, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №004414 від 20.07.2020 винесено постанову №25 від 20.07.2020 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 255 грн, яке сплачене відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №53 від 20.07.2020.
Підприємець 09.09.2020 знову звернувся до ДЕІ у Тернопільській області з проханням відтермінувати виконання пункту 1 припису №1/2-4-11-2674 від 17.07.2020 на 3 місяці. У відповідь екологічна інспекція у листі №1/2-4-11-3438 від 17.09.2020 не заперечила про перенесення терміну виконання вище зазначеного припису до 09.12.2020.
Відповідач отримав дозвіл №6122486701-181 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 25.02.2021.
Державна екологічна інспекція дві зверталась до підприємця листами (№1/2-4-11/1088 від 18.03.2021 та №1/2-4-11-1876 від 12.05.2021) з вимогою надати копію таблиці "Характеристика джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і їх параметри" із матеріалів "Інвентаризація джерел викидів..." та інформацію щодо фонду робочого часу стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період функціонування без дозволу на викиди (з початку експлуатації джерел викидів до отримання дозволу на викиди по 24.02.2021 включно).
У відповідь ФОП ОСОБА_1 повідомив про стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин та час їх роботи, а саме:
- джерела №1-2 Кормоцех, №3-4 Хрячник, №5-14 Відтворення, №59 Забійний цех, №60 Відстійник крові, №66 Дизельний генератор, №73-76 Зерноочисна машина - не працювали;
- джерело №15-42 Дорощування - працювало 900 годин на протязі двох місяців, вентиляція працювала з потужністю 40%;
- джерело №43-58 Відгодівельник - працювало 1000 годин на протязі трьох місяців, вентиляція працювала з потужністю 40%;
- джерело №61-62 Гноєзбірник - працювало протягом 50 год4
- джерело №63-64 Димові труби для відводу димових газів твердопаливних котлів - працювало протягом 100 годин;
- джерело №65 Димові труби для відводу димових газів твердопаливної печі буржуйки - працювало протягом 100 годин4
- джерело №67-70 Силосний бункер - працювало протягом 300 годин;
- джерело №71 Приймальний бункер - працювало протягом 300 годин;
- джерело №72 Механічна майстерня - працювало протягом 900 годин;
- джерело №77 Стоянка с/г техніки - працювало протягом 5000 годин.
На підставі наданої суб'єктом господарювання інформації, екологічною інспекцією, згідно Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 №277, здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків у сумі 75 349 грн.
З метою досудового врегулювання спору, Інспекцією пред'явлено відповідачу претензію №1/2-4-11-3176 від 06.08.2021 про відшкодування збитків.
Направлена претензія залишена відповідачем без задоволення, а шкода не сплачена. Оскільки нараховані екологічною інспекцією збитки в сумі 75 349 грн відповідачем не погашені, це слугувало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.
Дослідивши подані учасниками цього спору докази та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі, з наступних міркувань.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч.3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Однією із підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду України у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.
Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У спірних правовідносинах Держекоінспекція, уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об'єктами права власності Українського народу. Відтак, остання є позивачем у даній справі.
Проте, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області з моменту пред'явлення претензій ФОП ОСОБА_1 і до цього часу не вжито заходів щодо стягнення заподіяної відповідачем шкоди, що спричиняє порушення інтересів держави, у вигляді ненадходження коштів до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів.
Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції в Тернопільській області в суді, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Теребовлянська окружна прокуратура звернулася до Державної екологічної інспекції в Тернопільській області із запитами №21.54/1-53 вих.22 від 12.01.2022 та №21.54/1-203вих.22 від 31.01.2022, якими просила надати інформацію про те, чи вживались Держекоінспекцією заходи щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 спричинених державі збитків в сумі 75 349 грн.
Держекоінспеція повідомила окружну прокуратуру листами №1-1-05-142 від 13.01.2022 та №1-1-05-483 від 14.02.2022, що до суду не зверталася з відповідним позовом через відсутність фінансування для сплати судового збору.
Однак, в ході судового розгляду контролюючий орган не надав суду доказів, які б засвідчували відсутність цих коштів протягом всього спірного періоду.
Як наслідок, вказана обставина (необхідність сплатити судовий збір при зверненні до суду) не могла слугувати перешкодою для подання позову до суду екологічною інспекцією, а відтак всі посилання останньої з даного приводу, судом оцінюються критично.
З наведеного в сукупності слід зробити висновок, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначає, що Державною екологічною інспекцією не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду.
Щодо фактичних обставин справи , встановлених судом, слід зазначити наступне.
Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Згідно з положеннями статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зокрема, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря передбачена статтею 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Зокрема, відповідальність згідно із законом несуть особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону.
Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом (ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").
Положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Верховний Суд у аналогічних справах неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Для відшкодування заподіяної шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, вину заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Водночас у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Досліджені в ході судового розгляду докази підтверджують доводи позивача та прокурора про те, що відповідачем здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу, з початку їх експлуатації до 24.02.2021. Це є порушенням наведених вище приписів Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Отож, суд дійшов висновку про наявність з боку суб'єкта господарювання протиправної поведінки як необхідної умови для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу. При цьому відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферу у зазначений період.
На час вчинення Підприємцем порушень вимог природоохоронного законодавства діяла Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 р. № 639 (далі - Методика №639).
Відповідно до пункту 4.1 Методики №639 розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.
Розмір збитків розраховується за відповідною формулою, одним з показників якої є mi - маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т. Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.
Наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства (пп. 2.1.2 п. 2.1 Методики №639).
Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики №639).
Зокрема, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (пп. 2.7.1 п. 2.7 Методики №639).
Розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря врегульований розділом 3 Методики №639. Зокрема, пунктом 3.2 зазначеного розділу визначені відповідні формули розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерел викидів забруднюючих речовин, віднесених до інших і на які не встановлені нормативи граничнодопустимих викидів відповідно до законодавства.
Водночас згідно з пунктом 3.6 Методики №639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, проводиться за: характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії)); даними державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря); результатами інструментально-лабораторних вимірювань; методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
При цьому час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (пункт 3.11 Методики №639).
З аналізу наведених положень Методики №639 вбачається, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, заподіяного без відповідного дозволу, може проводитися як за результатами інструментально-лабораторних вимірювань, так і за характеристиками джерела викиду, зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання, тощо.
Отже, звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на майданчику відповідача та надана ним довідка про час роботи стаціонарних джерел викидів є джерелами отримання необхідної інформації для розрахунку маси наднормативного викиду, здійсненого без відповідного дозволу, та розміру завданих таким викидом збитків згідно з пунктами 3.6, 3.11, 4.1 Методики №639, що виключає необхідність проведення лабораторних вимірювань та розрахунку збитків згідно з пунктом 3.7 цієї Методики.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.03.2020 у справі №912/823/18 та у постанові від 16.12.2021 у справі №920/266/19.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Держекоінспекція при здійсненні розрахунку розміру збитків послалась на положення Методики №277, яка була затверджена вже після вчинення відповідачем спірного правопорушення.
Однак, п. 4.1 та формула Методики від 28 квітня 2020 № 277, за якими Інспекцією розраховано збитки є аналогічними п. 4.1 та формулі Методики від 10 грудня 2008 № 639, яка діяла на час вчинення відповідачем порушень, відповідно, застосування Методики від 10 грудня 2008 для розрахунку збитків, які заподіяні відповідачем державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, жодним чином не вплине на визначений позивачем розмір шкоди.
Також слід зазначити, що шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.
Правова позиція такого змісту викладена в постанові Верховного Суду від 02 лютого 2021 р. у справі № 911/2005/13.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом juracuria ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц).
Відповідно до п.7 ч.3 ст. 29, п.4 ч. 1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад.
Отже, шкода завдана суб'єктом господарювання внаслідок господарської діяльності на території Збаразької міської ради, підлягає стягненню та зарахуванню до спеціального фонду органу місцевого самоврядування.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що внаслідок здійснення відповідачем викидів в атмосферне повітря без спеціального дозволу, державі було завдано шкоди на загальну суму 75 349 грн, відтак позов підлягає задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Збаразької міської ради (вул. Б. Хмельницького, 4, м. Збараж, Тернопільського району, Тернопільської області, 47302, код отримувача ЄДРПОУ 37977588, ГУК у Тернопільській області/тг м. Збараж, код класифікації доходів бюджету 24062100, номер рахунку (IBAN) UА308999980333169331000019761, найменування коду класифікації доходів бюджету - грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської чи іншої діяльності, наявність відомчої ознаки - "00" Без деталізації за відомчою ознакою) - 75 349 (сімдесят п'ять тисяч триста сорок дев'ять) грн шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Тернопільської обласної прокуратури (м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4, р/р UА498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, код ЄРДПОУ 02910098, МФО 820172) - 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн в рахунок повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено 06.06.2022.
Суддя О.В. Руденко