вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"30" травня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/53/22
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637"
про визнання загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" від 21 січня 2022 року такими, що не відбулися.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Ходак С.К. (Ордер ВК № 1040346 від 21.02.20 р.);
Від відповідача: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 від 17.02.2005 р.);
Від відповідача: Марчук В.І. (Ордер ВК № 1039896 від 21.02.2022 р.).
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" (далі - відповідач) про визнання загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" від 21 січня 2022 року такими, що не відбулися.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач зазначає, що володіє часткою 47,9841 % від статутного капіталу Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" та є кінцевим бенефіціаром останнього.
В грудні 2021 року позивача повідомлено про скликання 21 січня 2022 року загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637".
Далі позивач зазначає, що 21 січня 2022 року відбулися загальні збори учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637", на яких на думку позивача, окрім учасників товариства, приймали участі треті особи які не мають відношення до Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637".
Позивач зазначає, що далі громадянин ОСОБА_3 , звернувся до всіх присутніх з повідомленням, що він має судове рішення, згідно якого ОСОБА_1 Господарським судом Рівненської області заборонено розпоряджатися своєю часткою учасника, приймати участь у загальних зборах та голосувати з питань порядку денного. Допомагали йому активно в цьому також ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . В подальшому після словесних перепалок між присутніми самі себе проголосили: ОСОБА_8 головою зборів, ОСОБА_9 - секретарем, ОСОБА_4 - головою лічильної комісії, ОСОБА_10 - секретарем лічильної комісії, ОСОБА_5 - членом лічильної комісії.
Позивач стверджує, що вищевказані треті особи не допустили останнього до реєстрації та участі у загальних зборах Товариства. Отже, на думку позивача, останній був відсутній і не брав участі у проведенні 21 січня 2022 року загальних зборів учасників Товариства з об'єктивних причин.
На думку позивача, є підстави вважати, що рішення та протокол (протоколи) загальних зборів учасників Товариства від 21 січня 2022 року, які можуть з'явитися в майбутньому, очевидно будуть сфальсифікованими, що тягне наслідком їх недійсність, а для осіб, які прийняли участь у їх створенні - передбачену законом юридичну відповідальність.
Отже, на підставі вищенаведеного позивач просить суд визнати загальні збори учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" від 21 січня 2022 року такими, що не відбулися.
В судовому засіданні 30 травня 2022 року позивач не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час, місце та дату проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідач з вищевказаними твердженнями позивача не погоджується та подав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує наступним.
Відповідач стверджує, що твердження викладені у позовній заяві спростовуються протоколом загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" від 21 січня 2022 року, реєстром присутніх на загальних зборах учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637", протоколом реєстрації учасників загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637", актом відмови від складання протоколу від 21 січня 2022 року, протоколами № 1 та № 2 лічильної комісії зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637", ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 січня 2022 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі №918/38/22.
Отже, на переконання відповідача позивачем не доведено наявності підстав для задоволення позову та скасуванню прийнятих загальними зборами Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" рішень, через відсутність таких порушень.
В судовому засіданні 30 травня 2022 року представники відповідача позовні вимоги заперечили та просили суд відмовити в задоволенні останніх.
Заяви та клопотання у справі.
02 лютого 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
11 березня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.
14 березня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
14 березня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
11 квітня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
02 травня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії звернення до командира добровольчого формування Вараської територіальної громади № 1 від 28 квітня 2022 року та копію листа (відповіді) командира добровольчого формування Вараської територіальної громади № 1 від 29 квітня 2022 року.
16 травня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії контракту добровольця територіальної оборони.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/53/22, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 21 лютого 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21 лютого 2022 року Відкласти підготовче засідання 14 березня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 березня 2022 року відкладено розгляд справи до припинення або скасування воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 березня 2022 року призначено розгляд справи у судовому засіданні на 11 квітня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2022 року призначено розгляд справи у судовому засіданні на 26 квітня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 квітня 2022 року відкладено розгляд справи на 16 травня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 травня 2022 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/53/22 за позовом за позовом ОСОБА_1 до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" про визнання загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" від 21 січня 2022 року такими, що не відбулися та призначено розгляд справи № 918/92/22 до судового розгляду по суті на 30 травня 2022 року.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, висновок суду та джерела права й акти їх застосування.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" (далі - товариство) є юридичною особою та включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Статутний капітал Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" становить 263 792 грн. 25 коп. Судом встановлено, що ОСОБА_1 володіє у товаристві часткою у розмірі номінальною вартістю 126 578 грн. 25 коп., що становить 47,9841% від статутного капіталу товариства. Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру, кінцевим бенефеціарним власником Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" є ОСОБА_11 , який є директором останнього
У відповідності до поданої позовної заяви позивач посилається на те, що в грудні 2021 року директором ОСОБА_11 повідомлено про скликання на 21 січня 2022 року Загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637".
Відповідні повідомлення про проведення Загальних зборів надіслано всім учасникам поштовими цінними експрес-відправленнями з описом вкладень та повідомленням про вручення, а також опубліковано в газеті Урядовий кур'єр.
21 січня 2022 року в актовій залі адміністративного приміщення Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" зібралися не лише учасники товариства, а й інші невідомі треті особи, які не пов'язані з підприємством корпоративними, цивільними, адміністративними, договірними, трудовими, службовими чи будь-якими іншими відносинами.
На вказаних зборах товариства, ОСОБА_3 , звернувся до всіх присутніх з повідомленням, що відповідно до ухвали Господарського суду Рівненської області від 20 січня 2022 року у справі № 918/38/22 - ОСОБА_1 Господарським судом Рівненської області заборонено розпоряджатися своєю часткою учасника, приймати участь у загальних зборах та голосувати з питань порядку денного. Допомагали йому активно в цьому також ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . В подальшому після словесних перепалок між присутніми самі себе проголосили: ОСОБА_8 головою зборів, ОСОБА_9 - секретарем, ОСОБА_4 - головою лічильної комісії, ОСОБА_10 - секретарем лічильної комісії, ОСОБА_5 - членом лічильної комісії.
Оскільки до участі у загальних зборах учасників товариства позивача не допущено, позивач був вимушений залишити актову залу.
Позивач зазначає, що реєстр учасників та протокол реєстрації учасників товариства не складалися, а самопроголошені голова, секретар та лічильна комісія так званих загальних зборів не оголошували про наявність чи відсутність кворуму для проведення зборів та прийняття рішень, я володіючи часткою в розмірі 47,9841% від статутного капіталу участі у зборах та голосуванні не приймав, то кворум для проведення зборів та прийняття рішень був відсутній.
Також, позивач зазначає, що не піднімалося і не вирішувалося питання щодо обрання особи, уповноваженої провести державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про Товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Права учасника товариства, передбачені законодавством України та Статутом, реалізуються шляхом участі на загальних зборах учасників, в обговоренні питань порядку денного і голосуванні з питань порядку денного загальних зборів учасників, а не шляхом підтвердження своїх намірів у суді. У даному випадку такого права був позбавлений ОСОБА_1 , оскільки внаслідок неправомірних дій окремих осіб не зміг взяти участь у загальних зборах.
Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги в даній справі задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Суд зазначає, що предметом позову в даній справі є визнання загальних зборів учасників товариства таким, що не відбулися.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частин першої і другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначив способи здійснення захисту цивільних права та інтересів судом.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
У cтатті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).
За приписами ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести, що її суб'єктивне право порушене, не визнано чи оспорюється, а об'єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.
Пунктами 3,4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Частинами 1,3 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
За змістом положень зазначених вище норм права сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.
Якщо спір стосується реалізації прав членів кооперативу на управління кооперативом, тобто корпоративних за змістом правовідносин, то він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 695/2665/16-ц (14-105цс20).
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.
Згідно із ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.
До компетенції загальних зборів учасників належать: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства; 2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; 3) зміна розміру статутного капіталу товариства; 4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; 5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом; 6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства; 7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; 8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; 9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; 10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника; 11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; 12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів; 13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства; 14) прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників. Порядок скликання та проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю, а також порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства регулюється Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ".
Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.
Згідно із частинами 3-5 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.
Частиною 11 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що виконавчий орган товариства зобов'язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників.
Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів учасників належать: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства; 2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; 3) зміна розміру статутного капіталу товариства; 4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; 5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом; 6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства; 7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; 8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; 9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; 10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника; 11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; 12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів; 13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства; 14) прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників.
Статтею 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено статутом товариства.
З наведених положень законодавства вбачається, що однією зі складових корпоративних прав є правомочність учасника товариства на участь в управлінні останнього, яка реалізується ним, зокрема, шляхом участі в загальних зборах учасників товариства.
Вказані права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник товариства не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні товариством.
Суд зазначає, що твердження позивача про те, що останнього не допустили до реєстрації та участі скликаниї загальних зборів учасників товариства 21 січня 2022 року, суд оцінює критично, оскільки в матеріалах справи відстні будь-які належні та допустимі докази вказаних обставини.
Вказані твердження позивача також спростовують наявні у матеріалах справи докази які свідчать про реєстрацію учасників товариства для участі в загальних зборів.
Окрім того, судом встановлено, що відповідно до ухвали Господарського суду Рівненської області від 20 січня 2022 року у справі № 918/38/22, зокрема: заборонено ОСОБА_1 здійснювати відчуження частки у розмірі номінальною вартістю 29 961 гривень, що становить 10,220732413% від загального розміру статутного капіталу Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637"; накладено арешту на корпоративні права Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637", а саме: на частку ОСОБА_1 у розмірі номінальної вартістю 26 961 гривень, що становить 10,220732413% від загального розміру статутного капіталу Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637".
Вищевказані обставини підтверджуються наступними наявними у матеріалах справи доказами, а саме: протоколом загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" від 21 січня 2022 року, реєстром присутніх на загальних зборах учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637", протоколом реєстрації учасників загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637", актом відмови від складання протоколу від 21 січня 2022 року, протоколами № 1 та № 2 лічильної комісії зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637", ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 січня 2022 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 918/38/22.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 76, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Спір у справі стосується питання визнання загальних зборів відповідача такими, що не відбулися. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предмет доказування складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно з положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом положень вказаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб. Верховенство права, як основоположний принцип господарського судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року по справі № 826/7380/15.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач просив визнати загальні збори Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637", проте застосування такого способу захисту порушеного права, як визнання такими, що не відбулися, загальних зборів Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" від 21 січня 2022 року, не передбачено чинним законодавством і не випливає із положень законодавства, зазначений спосіб захисту відсутній також серед установлених 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав та інтересів, а тому його застосування призвело б до порушення ст. 19 Конституції України.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні заявленої вимоги незалежно від інших встановлених обставин справи.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, як у даному випадку має місце, коли позивач просить суд скасувати лише рішення державного реєстратора без припинення речового права яке виникло на підставі останнього, не відповідає способам захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права.
Порушені права та інтереси позивача
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Суд зазначає, що позивачем не обрано належний та ефективний спосіб захисту свого порушеного права, що у свою чергу обумовлено настання передбачених законом правових наслідків у вигляді визнання загальних зборів учасників товариства такими, що не відбулися.
Судові витрати
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у розмірі 2 481 грн. 00 коп., згідно статті 129 ГПК України, залишається за позивачем.
Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" про визнання загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовське АТП-15637" від 21 січня 2022 року такими, що не відбулися. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06 червня 2022 року.
Суддя Войтюк В.Р.