Україна
05 липня 2010 р. справа № 2а-14826/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год 30 хв
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тарасенка І.М.
при секретарі Кушек Н.А.
за участю прокурора Зінченка С.В., діє за дов від. 17.03.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні суду адміністративну справу за позовом військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А3546 про визнання незаконними дій щодо невиплати матеріальної допомоги, стягнення матеріальної допомоги, -
Військовий прокурор Донецького гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини А3546 про визнання незаконними дій щодо невиплати матеріальної допомоги, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення.
Позов мотивовано тим, що лейтенант ОСОБА_1 повинен був одержати грошову допомогу на оздоровлення, але йому грошову допомогу на оздоровлення, відповідно до встановлених норм забезпечення військовослужбовців, військовою частиною А3546 не було сплачено в сумі 1809,00 грн. Також, під час виїзду у відрядження лейтенанту ОСОБА_1 аванси не видавались, а після повернення з відрядження та надання документів, що підтверджують вартість витрат, до фінансової служби військової частини А3546, яка забезпечує фінансування, компенсації за проїзд та витрати по відрядженням військовою частиною йому відшкодовані не були. Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем по грошовій допомозі на оздоровлення за 2009 рік на суму 1809 грн. та по відрядженням за 2008-2009 рік на суму 1736,97 грн. Просив стягнути з військової частини А3546 вказану суму.
В судовому засіданні прокурор позов підтримав та просив суд його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про слухання справи у його відсутність, підтримав позов в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що згідно директиви Міністерства оборони України №Д-1 від 11.01.2002 року, та п.8.2.2. Наказу Міністерства оборони України № 625 від 28.10.2006 року у разі направлення військовослужбовців у службове відрядження за завданням або за викликом вищих штабів та управлінь відшкодування витрат, пов'язаних з відрядженням, здійснювати за рахунок коштів штабу чи управління, за завданням або за викликом якого здійснюється відрядження. Просив відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що ВЧ 3546 є неналежною стороною в частині стягнення заборгованості по відрядженню.
Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладені функції представництва інтересів держави в судах у випадках, визначених Законом. Право на звернення прокурора або його заступників до суду в інтересах держави передбачене п.6 ч.2 ст.20 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991р. із змінами та доповненнями, та ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст.16 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» встановлено, що Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали в полоні в ході бойових дій (війни), при надзвичайному стані чи під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі Миротворчих Сил ООН під час участі у міжнародних миротворчих операціях.
Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів.
Соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів.
Згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно вимог ст.ст. 17,34 Конституції України, ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України» № 1935-ХІІ від 06.12.1991 року, п.6 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року, п.п. 1.5, 1.10 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої Наказом Міністра фінансів України №59 від 13.03.1998 року передбачено, що при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населенні пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати по відрядженню.
Відповідно до вимог п.11 Постанови Кабінету міністрів України №663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» та п.1.13 «Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрати на службові відрядження в межах України», значиться, що військовослужбовцю перед виїздом видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення.
ОСОБА_1 був направлений у відрядження з 20.07.2009 р. по 24.07.2009 р. для проходження практичного стажування в керівництві польотами з робочого місця керівника зони посадки. Даний факт підтверджується витягом з наказу, який міститься в матеріалах справи.
Під час виїзду у відрядження ОСОБА_1 аванси не видавались, а після повернення з відрядження та надання до фінансової служби військової частини документів, що підтверджують вартість витрат під час відрядження, компенсації за проїзд та витрати по відрядженню військовою частиною йому відшкодовані не були.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що керівники державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання мають право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
ОСОБА_1 повинен був одержати грошову допомогу на оздоровлення в сумі 1809,000 грн., але вказана суми йому виплачена не була, що підтверджується довідкою №160 від 11.03.2010 р.
Таким чином, перед військовослужбовцем Військової частини А3546 ОСОБА_1 рахується заборгованість по грошовій допомозі на оздоровлення за 2009 рік на суму 1809,00 грн. та по відрядженням за 2008-1009 р. на суму 1736,97 грн.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А3546 про визнання незаконними дій щодо невиплати матеріальної допомоги, стягнення матеріальної допомоги необхідно задовольнити.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А3546 про визнання незаконними дій щодо невиплати матеріальної допомоги, стягнення матеріальної допомоги - задовольнити повністю.
Визнати незаконними дії командування військової частини А3546 щодо невиплати старшому прапорщику Давидову Олексію Юрійовичу грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, та по відрядженням за 2008-2009 рік.
Зобов'язати військову частину А3546 (Донецька область, м. Краматорськ) відшкодувати лейтенанту ОСОБА_1 (Донецька область, м. Краматорськ, в/ч А3546) заборгованість по грошовій допомозі на оздоровлення в сумі 1809 (одна тисяча вісімсот дев'ять) грн. 00 коп.
Зобов'язати військову частину А3546(Донецька область, м. Краматорськ) відшкодувати лейтенанту ОСОБА_1 (Донецька область, м. Краматорськ, в/ч А3546) заборгованість по відрядженням за 2009 рік в сумі 1736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) грн. 97 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 05 липня 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 09 липня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Тарасенко І.М.