вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"30" травня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/109/22
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради та Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила"
про стягнення заборгованості в сумі 287 448 грн. 36 коп.
В засіданні приймали участь:
Від прокуратури: Немкович І.І. (посв. № 065847 від 03.11.2021 р.);
Від позивача-1: Навроцький Е.А. (дов. № 01/12-669р від 25.11.2021 р.);
Від позивача-2: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.
У лютому 2022 року Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (далі - позивач - 1) та Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради (далі - позивач - 2) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 287 448 грн. 36 коп.
Позовні вимоги аргументовані наступними обставинами.
Рішенням виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району від 28 вересня 2019 року № 40 погоджено тариф на послуги теплопостачання комунального закладу "Обласна психіатрична лікарня", що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" в розмірі 1493 грн. 16 колп. за 1 Гкалл (без ПДВ) та 1791 грн. 79 коп. за 1 Гкалл (з ПДВ).
У подальшому, шляхом виділення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія", створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила".
Прокуратура зазначає, що між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" укладено договір від 22 грудня 2020 року № 222 та договір від 27 січня 2021 року № 5/12, відповідно до пункту 1.1 яких, виробник зобов'язується надати послуги замовникові, а замовник їх прийняти та оплатити. Пунктом 1.2. договорів передбачено найменування послуги - ДК 021:2015 - 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов'язана продукція теплова (теплова енергія), вартість 1 Гкалл - 1 791 грн. 79 коп. без ПДВ. Ціна договору також врахована без ПДВ.
Прокуратура вважає, що п. 1.2 Договору - 1 та п. 1.2. Договору - 2, в частині встановлення ціни за 1 Гкалл, суперечать рішенню виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району від 28 вересня 2019 року № 40, ч. 1 ст. 189 ГК України та ст.ст. 1, 13 Закону України "Про теплопостачання".
На думку прокуратури, вищевказані пункти договорів підлягають визнанню недійсними, а тому, розрахунок за поставлену лікарні в період з жовтня 2020 по квітень 2021 теплову енергію повинен здійснюватися за тарифом без врахування ПДВ, що визначений в рішенні виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району від 28 серпня 2019 року № 40, а саме - 1 493 грн. 16 коп. За вищевказаний період лікарні поставлено 962,5724 Гкалл теплової енергії, за які остання сплатила кошти в сумі 1 724 722 грн. 96 коп. Відтак, застосувавши вірний тариф за вказану кількість теплової енергії, прокуратура зазначає, що лікарня мала б сплатити 1 437 274 грн. 60 коп.
Прокуратура стверджує, що укладення вищевказаних договорів на постачання теплової енергії з суб'єктом господарювання, що не зареєстрований як платник ПДВ та визначення договірної ціни за 1 Гкалл 1 791 грн. 79 коп. (тариф, який встановлений рішенням виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради з урахуванням сум ПДВ) призвело до надмірної сплати Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради коштів за надані в період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року послуги в сумі 287 448 грн. 36 коп.
Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради та Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради з метою захисту законних інтересів останній, просить суд визнати недійсним п. 1.2. договору № 222 від 22 грудня 2020 року, договору № 5/12 від 27 січня 2021 року та стягнення 287 448 грн. 36 коп. надмірно сплачених коштів.
Рівненська обласна рада, як позивач, у свою чергу надав до суду наступні письмові пояснення.
Позивач - 1 вважає, що в даному випадку компетентним органом, який в спірних правовідносинах уповноважений державою здійснювати відповідні функції по захисту інтересів, є Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, яке, отримавши інформацію про порушення, та, маючи визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" відповідні повноваження для їх захисту, належних заходів до припинення порушень законодавства не вжило, з позовом про визнання недійсним спірного правочину та повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів до суду не зверталося. А тому саме Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, а не прокуратура в даному випадку, як компетентний орган, має здійснювати представництво інтересів держави шляхом самостійного вжиття необхідних заходів щодо звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Враховуючи зазначене та беручи до уваги, що Рівненська обласна рада не є органом, що здійснює державний фінансовий контроль, контроль у сфері публічних закупівель, не є головним розпорядником бюджетних коштів комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради, а також не є стороною згаданого договору.
Рівненська обласна рада вважає, що заступник керівника Рівненської обласної прокуратури помилково визначено Рівненську обласну раду компетентним органом, який в спірних правовідносинах уповноважений державою здійснювати відповідні функції.
Разом з тим, позивач - 1 зазначає, що Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області та утримується, зокрема, за рахунок коштів обласного бюджету, рішення в даній справі може вплинути на права, обов'язки та інтереси Рівненської обласної ради, тому, що обласна рада у згаданій справі повинна виступити в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Враховуючи викладене з метою належного та об'єктивного розгляду даної справи, прийняття законного та обґрунтованого судового рішення та, керуючись статтями 42, 44 та 50 Господарського процесуального кодексу України, Рівненська обласна рада вважає, що на стадії підготовчого провадження має розглянуто питання щодо правильності визначення заступником керівника Рівненської обласної прокуратури компе гентного органу, в інтересах якого було пред'явлено вказаний позов.
При цьому Рівненська обласна рада стверджує, що в даному випадку заступник керівника Рівненської обласної прокуратури має подати вказаний позов в інтересах Держаудитслужби, а обласна рада та згадане комунальне підприємство у цій справі мають мати процесуальний статус третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
В судовому засіданні 30 травня 2022 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, просив позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору.
Суд зазначає, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачам копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місця проживання відповідача, яка також є офіційною адресою його місця проживання згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси
Відповідно до наявних у матеріалах справи поштових повідомлень, вбачається, що останні не отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повернення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" вважається повідомленим про розгляд справи № 918/109/22 належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність.
З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даного спору, останній не скористалися свої процесуальним правом на подачу відзиву або будь-яких інших пояснень, тому вважає можливим здійснювати розгляд справи по суті.
В судове засідання 30 травня 2022 року відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника.
Заяви та клопотання у справі.
13 квітня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Рівненської обласної ради надійшли письмові пояснення.
26 квітня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшла відповідь на письмові пояснення Рівненської міської ради.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/109/22, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 березня 2022 року розгляд справи відкладено до припинення або скасування воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 березня 2022 року призначено розгляд справи у судовому засіданні на 18 квітня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 квітня 2022 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 03 травня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 травня 2022 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/109/22 за позовом Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради та Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" про стягнення заборгованості в сумі 287 448 грн. 36 коп. призначено розгляд справи № 918/109/22 до судового розгляду по суті на 16 травня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 травня 2022 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 30 травня 2022 року.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Рішенням виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району від 28 серпня 2019 року № 40 погоджено тариф на послуги теплопостачання Комунального закладу "Обласна психіатрична лікарня", що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія", в розмірі 1 493 грн. 16 коп. за 1 Гкалл (без ПДВ) та 1 791 грн. 79 коп. за 1 Гкалл (з ПДВ).
У подальшому, шляхом виділення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія", створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" (відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" від 01 жовтня 2020 року № 01/10).
Згідно положень Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила", останній несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія", які, згідно з розподільним балансом, не перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила", а Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" з якою здійснено виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподілом перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила". Якщо після виділу буде неможливо точно встановити обов'язки товариства з якого здійснено виділ, за окремим зобов'язанням, що існувало у нього до виділу, товариство з якого здійснено виділ та створені внаслідок виділу товариства несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням (п. 1.2 Статуту).
У подальшому, згідно додаткової угоди № 2 від 15 жовтня 2020 року до договору оренди котельні від 29 липня 2010 року № 10, змінено попереднього орендаря котельні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила".
Розпорядженням голови Рівненської ОДА від 22 грудня 2020 року № 800, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" видано ліцензію на виробництво теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії та постачання теплової енергії.
Між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради (далі - замовник, лікарня) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" (далі - виробник) укладено договір від 22 грудня 2020 року № 222 (далі - договір-1), відповідно до пункту 1.1 якого, виробник зобов'язується надати послуги замовникові, а замовник їх прийняти та оплатити.
Пунктом 1.2. Договору-1 передбачено найменування послуги - ДК 021:2015-09320000-8 пара, гаряча вода та пов'язана продукція теплова (теплова енергія), обсяг надання послуг, який становить 111,06 Гкалл та вартість 1 Гкалл - 1791,79 грн. без ПДВ. Ціна договору становить 199 000 грн без ПДВ (п. 3.1. Договору-1).
За надані послуги, 28 грудня 2020 року лікарнею здійснено оплату за поставку теплової енергії, відповідно до платіжного доручення № 106, на суму 199 000 грн. 00 коп. (як зазначено в графі "призначення платежу" - за теплопостачання за листопад 2020 року в кількості 111,06 Гкалл, на підставі акту № ОУ-0000001 від 22 грудня 2020 року, ПДВ 33 166 грн. 67 коп.).
На далі, між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" укладено договір від 27 січня 2021 року № 5/12 (далі - договір-2), відповідно до пункту 1.1. якого, виробник зобов'язується надати замовникові у 2021 році послуги з постачання теплової енергії, ДК 021:2015-09320000-8 пара, гаряча вода та пов'язана продукція, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги на умовах даного договору. Обсяг надання послуг становить 1004,58 Гкалл, а вартість 1 Гкалл - 1 791 грн. 79 коп. без ПДВ (п. 1.2. договору-2).
Пунктом 3.1. договору-2 передбачено, що ціна цього договору становить 1 800 000 грн. 00 коп. без ПДВ.
На виконання вказаного договору, лікарнею перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" кошти наступними платіжними дорученнями: № 5 від 05 лютого 2021 року на суму 210 000 грн. 00 коп. без ПДВ за поставлену в січні 2021 теплову енергію в кількості 117,2 Гкалл, на підставі акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 02 лютого 2021 року; № 9 від 11 березня 2021 року на суму 100 000 грн. 00 коп. без ПДВ за поставлену в лютому 2021 теплову енергію в кількості 55,81 Гкалл, на підставі акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 05 березня 2021 року; № 16 від 14 квітня 2021 року на суму 125 000 грн. 00 коп. без ПДВ за поставлену в березні 2021 теплову енергію в кількості 69,769 Гкалл, на підставі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07 квітня 2021 року; № 18 від 18 червня 2021 року на суму 457 500 грн. 00 коп. без ПДВ за поставлену в квітні 2021 теплову енергію в кількості 255,331 Гкалл, на підставі акту здачі прийняття робіт (надання послуг) від 17 червня 2021 року; № 29 від 02 вересня 2021 року на суму 633 222 грн. 96 коп. без ПДВ за поставлену в квітні 2021 теплову енергію в кількості 353,4024 Гкалл, на підставі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01 вересня 2021 року.
Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, прокуратура вважає, що укладені договори суперечать рішенню виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненсьного району від 28 серпня 2019 року № 40, тому, п. 1.2. договору-1 та -2 в частині встановлення 1 Гкалл підлягає визнанню недійсними, а сума 287 488 грн. 36 коп. переплати за поставлений товар підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" на користь Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради.
Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.
Джерела права й акти їх застосування.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов'язання, які виникають на підставі договору поставки.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 189 ГК України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
У абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Відповідно до ч., 1 ст. 203 ЦК України, зміст правой и ну не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин, ст, 215).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За загальним правилом ст. 217 ЦК України, договір не може бути визнано недійсним, якщо закону не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що договір був би укладений і без включення до нього недійсної частини. У такому разі суд може визнати недійсною лише частину договору, а не весь договір у цілому.
У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Аргументуючи позовні вимоги прокуратура вказує на те, що укладаючи спірні договори, Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" в становили невірний тариф за 1 Ккалл без ПДВ, який затверджено рішення виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненсьного району від 28 серпня 2019 року № 40.
В якості доказів вказаних обставини суду надано наступні докази, а саме: копію рішення виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарнеенсьного району від 28 серпня 2019 року № 40; копію договору № 222 від 22 грудня 2020 року; копію договору № 5/12 від 27 січня 2021 року; копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг); копії платіжних доручень.
На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин по договорам поставки; факт не відповідності встановленого у договорах тарифу за вартість 1 Гкалл поставленого товару.
Згідно термінів, визначених у ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством (ч. 1 ст. 13 вищенаведеного Закону). Частиною 2 ст. 22 вказаного Закону передбачено, що зміна форми власності або перехід права власності на відповідні об'єкти з виробництва. постачання та транспортування теплової енергії, яка здійснюється в порядку, передбаченому законами України, не повинна призводити до погіршення умов та якості теплопостачання споживачам.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненсьного району від 28 серпня 2019 року № 40 погоджено тариф на послуги теплопостачання Комунального закладу "Обласна психіатрична лікарня", а саме 1493 грн. 16 коп. за 1 Гкалл (без ПДВ) та 1791 грн. 79 коп. за 1 Гкалл (з ПДВ).
Судом встановлено, що пункти 1.2. договору № 222 від 22 грудня 2020 року та № 2/12 від 27 січня 2021 року, суперечать встановленому тарифу вказаному у вищевказаному рішенні, оскільки в останніх вартість 1 Гкалл становить 1 791 грн. 79 коп. без ПДВ.
Пояснень щодо розбіжності у встановленому тарифі від Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради до суду не надходило.
Відповідачем вказані обставини також необгрунтовано та не спростовано.
Отже, оскільки п. 1.2 договору - 1 та п. 1.2. договору - 2, в частині встановлення ціни за 1 Гкалл, суперечать рішенню виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району від 28 серпня 2019 року № 40, ч. 1 ст. 189 ГК України та ст.ст. 1, 13 Закону України "Про теплопостачання", суд приходить до висновку про визнання п. 1.2 договору № 222 від 22 грудня 2020 року та п. 1.2. договору № 5/12 від 27 січня 2021 року недійсними.
Щодо стягнення 287 488 грн. 36 коп. переплати за поставлений товар на користь Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради, суд зазначає наступне.
Оскільки вищевказані пункти договорів підлягають визнанню недійсними, то розрахунок за поставлену лікарні в період з жовтня 2020 по квітень 2021 теплову енергію повинен здійснюватися за тарифом без врахування ПДВ, що визначений в рішенні виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Сарненського району від 28 серпня 2019 року № 40, а саме 1 493 грн. 16 коп.
Як вбачається із матеріалів справи, за вищевказаний період лікарні поставлено 962, 5724 Гкалл теплової енергії, за які остання сплатила кошти в сумі 1 724 722 грн. 96 коп.
Відтак, застосувавши вірний тариф за вказану кількість теплової енергії лікарня повинна сплатити 1 437 274 грн. 60 грн. (962,5724 * 1493,16).
У той же час, укладення договорів на постачання теплової енергії з визначенням договірної ціни за 1 Гкалл 1 791 грн. 79 коп. без ПДВ (тариф, який встановлений рішенням виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради з урахуванням сум ПДВ) призвело до надмірної сплати лікарнею коштів за надані в період з жовтня 2020 по квітень 2021 послуги в сумі 287 448 грн. 36 коп.
Також слід зазначити, що вказані порушення також встановлені органом фінансового контролю в акті ревізії від 26 серпня 2021 року № 04-22/08 фінансово-господарської діяльності Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської ОДА за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2021 року, складеного Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області.
Відповідно, отримана Відповідачем оплата у сумі 287 448 грн. 36 коп. за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Правовий висновок аналогічного змісту викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року у справі № 927491/19, Касаційного господарського суду від 11 серпня 2021 року у справі № 927/719/20.
Отже, з правовою позицією та аргументами прокуратури суд погоджується та приймає останні.
Твердженням відповідача судом оцінка не надавалася, оскільки останній не скористався своїм процесуальним правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових заперечень.
Щодо пояснень Рівненської обласної ради стосовно представництва прокуратури в даній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перш ляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, тощо.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.
Таку саму позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 23 травня 2006 року у справі № 16/472, від 03 квітня 2007 року у справі № 05-5-46/8142, від 15 травня 2007 року у справі № 12/111 та Верховний Суд від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15.
Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач І відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб і обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Водночас, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у відповідному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст її. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України). Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч. З ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч. З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захист інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 20 серпня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18.
Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Як роз'яснив Конституційний Суд України в рішенні № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року, поняття "інтереси держави" є оціночним. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист грав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Суд зазначає, що укладання договорів на закупівлю товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти із встановленням завідомо неправильної ціни, що суперечить встановленим тарифам, яка призводить до їх надмірної розтрати та нецільового використання, тим паче в закладах охорони здоров'я, порушує інтереси держави в сфері використання бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року по справі № 912/989/18.
Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетною фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.
Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.
Окрім того, застосування невірного тарифу у вищевказаних договорах порушує матеріальні інтереси, оскільки Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради фактично отримало менший обсяг теплової енергії за значно вищою ціною, ніж яка встановлена виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради.
Як вбачається із матеріалів справи, Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області. Власником Лікарні є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради (далі - Власнику). Лікарня є підпорядкована, підзвітна та підконтрольна Власнику. Майно Лікарні є спільною власністю територіальних громади сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради (п. 1.1. Статуту).
Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, органах Державного казначейства, печатку зі своєю назвою, кутовий штам, емблем) та інші необхідні реквізити (п. 1.3. Статуту).
Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради є неприбутковою організацією і фінансується за рахунок бюджетних коштів та інших джерел, не заборонених законом (п. 1.4. Статуту).
Майно лікарні є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області і закріплюються за нею на правах оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, Лікарня володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним Власником для здійснення статутної діяльності у межах, встановлених чинним законодавством та з урахуванням обмежень, встановлених даним Статутом (п. 4.2. Статуту).
Органом управління Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради є Рівненська обласна рада (п. 6.1. Статуту).
Однак, ні Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради, ні Рівненська обласна рада, як власник та орган управління, жодних заходів щодо оскарження вищезазначених пунктів договорів та стягнення надміру сплачених коштів не вживали.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, зазначеної в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Великою Палатою Верховного Суду у вказані постанові також зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумною строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбач єною ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Враховуючи вказане, Рівненською обласною прокуратурою на адресу Рівненської обласної ради та Комунальному підприємству "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради 24 грудня 2021 року скеровано листи № 152- 942вих-21 та № 15/2-943вих-21 відповідно, щодо вжиття заходів до усунення вищезазначених порушень, а у разі їх не вжиття - інформування про причини такого стану.
Однак, Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та Рівненська обласна рада, отримавши інформацію про порушення інтересів держави при укладенні та виконанні договорів на постачання теплової енергії, маючи відповідні повноваження для їх захисту, належних заходів до усунення порушень не вжили, з позовом про визнання недійсними вищевказаних пунктів договорів та про стягнення надмірно сплачених коштів до суду не зверталися.
Зокрема, як зазначено в листі № 27 від 11 січня 2022 року, Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради обмежилось повідомленням відповідача про порушення, вказані органом прокуратури, а Рівненська обласна рада в листі № 09-3618/01 від 19 січня 2022 року зазначила про скерування відповідних листів на адреси Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської ОДА.
Суд зазначає, що лікарня є належним позивачем, оскільки предметом позову є визнання недійсним пунктів договорів про постачання теплоенергії, стороною яких є остання, а також про стягнення на її користь зайво сплачених коштів. Також, належним позивачем в даному випадку є Рівненська обласна рада, у зв'язку з тим, що остання, згідно статуту Лікарні, є власником та управителем майна Лікарні, а також, як зазначено в поясненнях обласної ради, може здійснювати власний контроль фінансово-господарської діяльності Лікарні.
Крім того, згідно інформації на веб-порталі "Прозоро", Лікарнею проведено закупівлі, за результатами яких укладено спірні правочини, саме за рахунок коштів місцевого бюджету (https://prozorro.gov.ua/plan/UA-P-2020-12-24-011152-с, https://prozorro.gov.ua/plan/UA-P-2021-01-20-005112-Ь).
З урахуванням викладеного, так як в даному випадку порушено інтереси держави в сфері використання бюджетних коштів, а належними суб'єктами захист вказаних інтересів не здійснено, у прокурора виникло право представництво інтересів держави шляхом пред'явлення зазначеного позову.
Щодо тверджень Рівненської обласної ради про те, що належним позивачем в даному випадку має бути - Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, суд зазначає, що останнім проводилася ревізія фінансово-господарської діяльності іншого суб'єкта владних повноважень, а саме Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської ОДА, за результатами якого, крім іншого, встановлено порушення, які стали підставою для пред'явлення зазначеного позову.
Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, суд не приймає доводи Рівненської обласної ради стосовно представництва прокуратури у даній справі.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним п. 1.2. договору № 222 від 22 грудня 2020 року, договору № 5/12 від 27 січня 2021 року та стягнення 287 448 грн. 36 коп., підлягають до задоволення в повному обсязі.
Докази відхилені судом
Суд докази надані позивачем не відхиляє, а на їх підставі встановлює факт перебування сторін у договірних відносинах та виконання сторонами умов договору.
Відповідачем докази не подавалися.
Судові витрати
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 9 273 грн. 73 коп.
Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 1 29 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позову сплачений позивачем судовий збір в сумі 9 273 грн. 73 коп. покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Визнати недійсним п. 1.2. договору від 22 грудня 2020 року № 222, укладеного між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила", в частині встановлення ціни за 1 Гкалл - 1 791 грн. 79 коп. ПДВ.
3. Визнати недійсним п. 1.2. договору від 27 січня 2021 року № 5/12, укладеного між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила", в частині встановлення ціни за 1 Гкалл - 1 791 грн. 79 коп. без ПДВ.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" (35600, м. Дубно, вул. Замкова, 51, код. 43849426) на користь Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради (34500, с. Орлівка, вул. Миру, 36а, код 03066991) грошові кошти в сумі 287 443 (двісті вісімдесят сім тисяч чотириста сорок три) грн. 36 коп.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоенергосила" (35600, м. Дубно, вул. Замкова, 51, код. 43849426) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52 код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910077, банк одержувача -Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) грошові кошти витрачені на сплату судового збору в сумі 9 273 (дев'ять тисяч двісті сімдесят три) грн. 73 коп.
6. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06 червня 2022 року.
Суддя Войтюк В.Р.