Україна
14 липня 2010 р. справа № 2а-13528/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15-40 год.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зекунова Е. В.
при секретарі Кузнецовій К.В.
за участю
представника позивача не з'явився,
представника відповідача не з'явився,
третьої особи не з'явився,
розглянувши позовну заяву Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Територіального управління Держгірпромнагляду України по Донецькій області, треті особи Добропільське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, ОСОБА_1 про скасування припису,
Державне підприємство «Добропіллявугілля» звернулось до суду з позовною заявою до Територіального управління Держгірпромнагляду України по Донецькій області, треті особи Добропільське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, ОСОБА_1 про скасування припису.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем винесений припис №07/1-2/06-1 від 11.05.2010 року, відповідно до якого позивач зобов'язаний скласти акти за формою Н-5 та Н - 1 по нещасному випадку з прохідником ОСОБА_1, що стався 03.01.2007 року.
Позивач вважає зазначений припис протиправним, оскільки нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 не пов'язаний з виробництвом. Припис прийнятий необґрунтовано, без урахування усіх обставин.
Просив скасувати припис Територіального управління Держгірпромнагляду України в Донецькій області №07/1-2/06-1 від 11.05.2010 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив. Надав суду заяву від 07 липня 2010 року про розгляд справи без його участі. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Треті особи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомили.
Заявою від 13.07.2010 року відповідач просив розглянути справу без його участі. Надав суду письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні позову оскільки припис №07/1-2/06-1 від 11.05.2010 року винесено на підставі розслідування нещасного випадку та висновку експерта щодо причинного зв'язку між встановленим діагнозом лікарні у ОСОБА_1 і нещасним випадком на виробництві.
З огляду на зазначене, у відповідності до ст. 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та відповідача, третіх осіб, на підставі наявних у ній доказів.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (відповідач) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та діє на підставі Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 року № 1640 (далі -Положення).
До основних завдань Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, відповідно до Положення, віднесено:
1) формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері промислової безпеки та охорони праці, здійснення державного гірничого нагляду, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, охорони надр;
2) здійснення комплексного управління у сфері промислової безпеки та охорони праці, а також контролю за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування;
3) організація та здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань:
охорони праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю;
геологічного вивчення надр, їх використання та охорони, а також використання і переробки мінеральної сировини;
промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими матеріалами, безпечного проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення.
Відповідно до Положення та ст. 39 Закону України “Про охорону праці” Держгірпромнагляд, як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці, має право:
1) безперешкодно відвідувати підприємства, об'єкти виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та проводити в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, що належать до його компетенції;
2) одержувати від роботодавців і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та здійснення заходів щодо їх усунення;
3) видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим держадміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків у сфері промислової безпеки, охорони праці, геологічного вивчення, використання, охорони надр та безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;
4) забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, виконання певних робіт, у тому числі пов'язаних з користуванням надрами, застосуванням нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників;
5) притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб і працівників за порушення законодавства про охорону праці в частині безпечного ведення робіт і законодавства про надра;
6) надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності тощо.
У відповідності до норм Закону України “Про охорону праці” Держгірпромнагляд у межах своєї компетенції здійснює державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці.
Згідно статті 22 Закону України “Про охорону праці”, роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.
У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.
Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, що затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25.08.2004 р. N 1112 (далі - Порядок), визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю, а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Дія цього Порядку поширюється на:
- власників підприємств або уповноважені ними органи (далі - роботодавці);
- осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично були допущені до роботи в інтересах підприємства (далі - працівники), а також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
Відповідно до п.10, 13 Порядку, роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно, зокрема, утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.
Комісія зобов'язана протягом трьох діб, зокрема, скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 2 у трьох примірниках (далі - акт форми Н-5), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 3 у шести примірниках (далі - акт форми Н-1), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ згідно з додатком 4, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом (далі - акт форми НПВ), і передати їх на затвердження роботодавцю.
Пунктом 14 Порядку встановлено, що визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період, зокрема:
- перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;
- підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;
- проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем.
Згідно частини 1 п. 15 Порядку, визнаються пов'язаними з виробництвом також випадки: раптового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком.
Разом з тим пункт 17 наведеного вище Порядку встановлює, що нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника підчас виконання ним трудових обов'язків (крім випадків, зазначених у п. 15 цього Порядку, в разі відсутності умов, зазначених у п. 18 цього Порядку), визнаються пов'язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит роботодавця та/або голови комісії.
У відповідності до п.38 Порядку, посадова особа органу Держнаглядохоронпраці має право у разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт форми Н-5, акт форми Н-1 (або форми НПВ) видавати обов'язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 згідно з додатком 8 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання чи невизнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1 (або форми НПВ).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться у трудових відносинах з ДП «Добропіллявугілля» працюючи в його структурному підрозділі ВП «Добропільське шахтобудівельне управління №5» в якості прохідника.
13.07.2009 року під час виконання наряду в шахті ОСОБА_1 відчув інтенсивні болі за грудиною, у зв'язку з чим був доставлений у медичний пункт для надання допомоги, після чого був госпіталізований до терапевтичного відділення Добропільської центральної районної лікарні, де знаходився на лікуванні до 05.08.2009 року. Медичним закладом ОСОБА_1 було встановлено діагноз: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, пароксизмальна форма трепетів предсердій, недостатність мітрального клапана, Н-1 зі зберіганням систолічної функції лівого шлуночка, вузловий зоб 0-1.
Згідно з висновком №2883 від 30.10.2009 року міжрайонного Красноармійського МСЕК він визнаний інвалідом 3 групи.
У зв'язку з відмовою ВП «Добропільського шахтобудівельного управління №5» у відмові встановлення факту нещасного випадку на виробництві та видачі акту встановленого зразку, 17.12.2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Добропільського міськрайонного суду Донецької області.
21.01.2010 року ухвалою Добропільського міськрайонного суду призначено судово-медичну експертизу у відношенні ОСОБА_1
05.02.2010 року Донецьким обласним бюро судово-медичної експертизи проведено комісійну експертизу №106, згідно висновку якої умови роботи ОСОБА_1, пов'язані з виконанням трудових обов'язків на посаді підземного прохідника могли привести до розвитку пароксизмальної форма трепетів предсердій та гострої серцево-судинної недостатності 13.07.2009 року на виробництві і між ними існує причинний зв'язок.
31.03.2010 року ухвалою Добропільського міськрайонного суду позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.3 ст.207 ЦПК України.
29.04.2010 року відбулось засідання комісії ВП «Добропільського шахтобудівельного управління №5» по розслідуванню скарги ОСОБА_1 з питання видачі йому акта форми Н-1. якою було прийнято рішення про відмову у видачі зазначеного акта.
12.04.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Держпромнагляду по Донецькій області з заявою про проведення розслідування щодо встановлення факту нещасного випадку, що стався з ним на виробництві 13.07.2009 року.
11.05.2010 року Західною державною регіональною гірничотехнічною інспекцією у вугільній промисловості Територіального управління Держпромнагляду по Донецькій області на підставі розслідування нещасного випадку та висновку експертиз №106 від 05.02.2010 року щодо причинного зв'язку між встановленим діагнозом лікарні у ОСОБА_1 і нещасним випадком на виробництві, винесено припис №07/1-2/06-1 начальнику управління ВП «Добропільського шахтобудівельного управління №5», відповідно до якого позивач зобов'язаний скласти акти за формою Н-5 та Н - 1 по нещасному випадку з прохідником ОСОБА_1, що стався 03.01.2007 року.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем надані докази, якими він обґрунтовує свої заперечення і вони є належними.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, виносячи припис №07/1-2/06-1 від 11.05.2010 року, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахування усіх обставин в процесі прийняття рішення.
З урахуванням зазначених обставин, суд відмовляє в задоволені позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги положення ст. 94 КАС України згідно яких, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки суду не надані документально підтверджені судові витрати відповідача, суд їх не стягує.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Територіального управління Держгірпромнагляду України по Донецькій області, треті особи Добропільське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, ОСОБА_1 про скасування припису - відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 14 липня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Зекунов Е. В.