м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
28 квітня 2010 р. Справа № 2-а-216/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Аліменко Володимира Олександровича,
Суддів: Свентуха Віталія Михайловича
Драчук Тетяни Олександрівни
при секретарі судового засідання: Запасній І.М.
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_2
відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_3
до: Державного комітету України у справах національностей та релігії
про: визнання протиправним рішення від 03 липня 2009 року №420-09 про відмову в наданні статусу біженця
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій № 420-09 від 03.07.2009 року про відмову в наданні статусу біженця та зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання статусу біженця. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав прийняття оскарженого рішення, неналежною перевіркою наданої позивачем інформації.
У судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов, просила його задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник Державного комітету України у справах національностей та релігій в судове засідання не з'явився, заперечень не надав, причини неявки в судове засідання не вказав.
Представник міграційної служби у Вінницькій області пояснив суду, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Росії, звернувся до відділу міграційної служби у Вінницькій області з заявою про надання статусу біженця. За результатами розгляду заяви було проведено перевірку, складено висновок про доцільність відмовити в наданні статусу біженця та направлено матеріали до Державного комітету України у справах національностей та релігії для прийняття рішення. 3 липня 2009 року щодо позивача прийнято рішення про відмову у наданні статусу біженця з підстав відсутності цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за признаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника міграційної служби у Вінницькій області, дослідивши письмові докази по справі, встановив, що 18 березня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до відділу міграційної служби Державного комітету України у справах національностей та релігій у Вінницькій області із заявою про надання йому статусу біженця в України, яка наказом начальника відділу міграційної служби у Вінницькій області № 31 від 18 березня 2009 року прийнята до розгляду. В цей же день із позивачем була проведена співбесіда, що підтверджується протоколом від 18.03.2009 року №09VIN009. 13 травня 2009 року відповідно до протоколу було проведено другу співбесіду, а 4 червня 2009 року проведено третю співбесіду. За результатами розгляду звернення позивача керівником органу міграційної служби у Вінницькій області складений висновок про відмову в наданні статусу біженця в України у зв'язку з відсутністю у громадянина Росії ОСОБА_3 цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за признаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань, визначених ст. 1 Закону України «Про біженців». Рішенням № 420-09 від 3 липня 2009 року Державний комітет України у справах національностей та релігій підтримав висновок міграційної служби у Вінницькій області та відмовив позивачу у наданні статусу біженця відповідно до абзацу п'ятого статті 10 закону України «Про біженців» як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні.
Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з положень Закону України «Про біженців», статтею 1 якого визначено поняття «біженець», як особи, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. Відповідно до ст. 10 зазначеного Закону, особі, яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні, статус біженця не надається.
Як вбачається із наданих суду письмових доказів, позивач прибув в Україну у січні 2009 році. Причиною приїзду до України зі слів позивача стало побоювання переслідувань, так як він перебуває у федеральному розшуку за акцію проти зростання цін, обвинувачується за ст..282 Кримінального кодексу Російської Федерації та участь у екстремістській організації НБП.
У відповідності до п.п. 45, 66 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця Верховного комісаріату ООН у справах біженців особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатись біженцем, особа повинна надати свідоцтва повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.
Представником позивача у судовому засіданні не надано доказів такої загрози, а також доказів обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
З досліджених доказів вбачається, що позивач просить надати йому статус біженця не через переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а через федеральний розшук за скоєння ряду злочинів.
Згідно ст. 6 Закону України «Про біженців» до компетенції спеціально уповноваженого органу центральної виконавчої влади у справах міграції, яким є відповідач, належить, у тому числі, прийняття рішень про надання статусу біженця. Статтею 7 зазначеного Закону розгляд заяв про надання статусу біженця та підготовка письмового висновку щодо надання або відмови у наданні статусу біженця належить до компетенції органів міграційної служби в областях, яким у даному випадку є відділ міграційної служби у Вінницькій області. Порядок оформлення документів для вирішення щодо надання статусу біженця визначений статтею 11 Закону, якою передбачено, що оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця проводиться на підставі особистої заяви іноземця чи особи без громадянства або її законного представника, поданої до органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника. Орган міграційної служби, як визначено статтею 12 Закону, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про подання такої заяви, яка є підставою для реєстрації в органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в анкеті, та інші документи, вимагає додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Досліджені у судовому засіданні матеріали особової справи позивача, що складена відділом міграційної служби у Вінницькій області, підтверджують дотримання суб'єктами владних повноважень процедури, визначеної Законом України «Про біженців» і спростовують, в свою чергу, доводи позивача щодо неналежного та неповного вивчення відповідачем інформації, яку він надав і яка мала вплинути на прийняття рішення про надання статусу біженця.
Відповідно до ст.14 Закону «Про біженців»Розгляд заяви про надання статусу біженця здійснюється органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. У разі потреби строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більше ніж до трьох місяців.
Працівником органу міграційної служби проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.
Співбесіда із заявником проводиться за правилами, встановленими частиною другою статті 12 цього Закону.
Орган міграційної служби разом з органами внутрішніх справ, служби безпеки здійснює перевірку наявності обставин, за якими статус біженця не надається відповідно до абзаців другого, третього і четвертого статті 10 цього Закону.
У разі відсутності у заявника документів, що посвідчують особу, або якщо такі документи є підробленими або фальшивими, для встановлення особи заявника органом міграційної служби разом з відповідними органами внутрішніх справ і служби безпеки згідно з законодавством України проводиться ідентифікація особи.
У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, повідомленої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів орган міграційної служби має право звертатися з відповідними запитами до органів внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається.
Орган міграційної служби направляє особу, яка подала заяву про надання їй статусу біженця, на медичне обстеження, що проводиться у порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
Документи, отримані або підготовлені органом міграційної служби під час розгляду заяви, долучаються до особової справи заявника.
Після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про надання їй статусу біженця, орган міграційної служби готує письмовий висновок щодо надання або відмови у наданні статусу біженця.
Особова справа заявника разом з письмовим висновком органу міграційної служби, який розглядав заяву, надсилається до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції для прийняття остаточного рішення за заявою.
На момент розгляду справи представник позивача надав до суду постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2010 року про обрання відносно ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 міри запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою в зв'язку з підозрою у скоєнні злочину передбаченого ст.296 ч.2 КК України.
Зібрані судом на виконання вимог ст.11 КАС України щодо офіційного з'ясування всіх обставин по справі докази в їх сукупності не дають підстав для висновку про наявність у спірних правовідносинах визначених Конвенцією про статус біженців 1951 року та ст.1 Закону України «Про біженців»обставин для надання позивачу статусу біженця.
Суд, з аналізу доказів, вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; з використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; та прийняв правомірно рішення про відмову позивачу у наданні статусу біженця, а тому у задоволенні адміністративного позову має бути відмовлено.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимогМакарова Олексія Борисовича до Державного комітету України у справах національностей та релігії про визнання протиправним рішення від 3 липня 2009 року №420-09 про відмову в наданні статусу біженяця та зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення про надання статусу біженця- відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 04.05.10
Суддя Аліменко Володимир Олександрович
Суддів: Свентух Віталій Михайлович
Драчук Тетяна Олександрівна
28.04.2010