вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
19.07.10Справа №2а-4166/10/5/0170
12:05
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В., розглянувши за участю прокурора - Афанасенко К.В. - посвідчення № 10040, представника позивача - ОСОБА_1 - НОМЕР_1, дов. № 10/1юр. від 11.01.10р., представника відповідача ДПІ в м. Керчі АР Крим - Газіна І.О. - дов. № 10912/10/10-0 від 17.05.10р., Соломко Н.А. - дов. № 5961/10/10-0 від 02.03.2010р., представника відповідача ГУ ДКУ в АР Крим Саксонова К.О. - дов. № 11.0-31/40 від 31.03.2010р у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Керченський металургійний комбінат»
до відповідачів:
- Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим,
- Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, м.Сімферополь
за участю Прокуратури АР Крим
про стягнення 2021501,00 грн.
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Керченський металургійний комбінат» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про стягнення з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 2714804,90 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та мотивовані тим, що позивачем подавались податкові декларації про податок на додану вартість, в яких відображались підтверджені суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню за рахунок платника в банку. Відповідно до діючого законодавства до визначених декларацій додавались заяви про повернення сум бюджетного відшкодування.
Заявою від 17.06.2010р. вих. № 4-04-10 позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 2021501,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 19.07.2010р. позов підтримав з урахуванням уточнення та просить задовольнити.
Відповідач - ДПІ в м. Керчі АР Крим проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні від 19.05.2010р. вих. № 11148/10/10-0 та зазначив, що відповідно до п. 5 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України і Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого Наказом ДПА України і Державного казначейства України від 03.08.2004р. № 451/501/132 ДПА України надає ДКУ реєстр суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету. У зв'язку із відсутністю підтвердженого і узгодженого реєстру відшкодування ПДВ відносно позивача не має підстав на теперішній час для відшкодування ПДВ.
Під час розгляду справи представником ДПІ в м. Керчі АР Крим були надані письмові пояснення в яких останній зазначив, що ДПІ в м. Керчі підтверджена сума бюджетного відшкодування в розмірі 2021501,00 грн.
Відповідач - Управління держказначейства України в АР Крим надав суду пояснення (вих. № 11.0-10.3/178-3443 від 19.05.10р.), в яких зазначив, що безспірне списання коштів з рахунків, на яких облічуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення за рахунок передбачених законом сум для відшкодування податку на додану вартість. Орган Державного казначейства відшкодовує платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку.
Листом вих. № 05/1-7411/10 від 01.06.2010р. Прокуратура АР Крим повідомила про вступ представника прокуратури АР Крим в процес у справу № 2а-4166/10/5/0170.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши думку прокурора, пояснення представників сторін, суд -
Позивачем надіслані відповідачу Декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року (а.с.39-42, 44-47, 49-52, 54-57, 59-62,64-67), разом з якими надані заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с. 43,48,53,58,63,68), відповідно до яких позивач просить перерахувати на його поточний рахунок визначені у податкових деклараціях суми бюджетного відшкодування, а саме за липень 455009 грн., за серпень 517176 грн., за вересень 471584 грн., за жовтень 658310 грн., за листопад 465372 грн. та за грудень 813215 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач - ДПІ в м. Керчі АР Крим провів позапланові виїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку заявлених у вищезазначених деклараціях даних, за результатами яких склав Акти: № 1527/23-4/00191493 від 15.09.09р., № 18-7/23-4/00191493 від 16.11.09р., № 1957/23-4/00191493 від 17.12.09р., № 166/23-4/00191493 від 11.02.10р.
Відповідно до висновків вищезазначених Актів перевірками підтверджено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2009р. в сумі 145918 грн., за серпень 2009р. в сумі 317047 грн., за вересень 2009р. в сумі 291271 грн., за жовтень в сумі 602288 грн., за листопад 2009р. в сумі 365109 грн. та за грудень 2009р. в сумі 765055 грн.
09.02.2010р. та 16.03.2010р. відповідачем - ДПІ в м. Керчі АР Крим проведені невиїзні документальні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, за результатами яких складені Акти: № 149/23-4/00191493 від 09.02.2010р. та № 318/23-4/00191493 від 16.03.2010р.
Відповідно до висновків вищезазначених Актів перевірками підтверджено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2009р. в сумі 58895 грн. (145918-87023), за серпень 2009р. в сумі 237288 грн. (317047-79759), за вересень 2009р. в сумі 205607 грн. (291271-85664), за жовтень в сумі 602288 грн., за листопад 2009р. в сумі 272678 грн. (365109-92431) та за грудень 2009р. в сумі 644745 грн. (765055-120310).
Отже, підтверджена сума бюджетного відшкодування ПДВ складає 2021501,00 грн.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) -це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення поняття «суб'єкт владних повноважень» наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із системного аналізу частини другої статті 2 КАС України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.
Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.
Отже, органи державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у правовідносинах, пов'язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізують надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.
Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до п.п.7.7.6. п.7.7. ст. 7 Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статі 7 Закону №168 можна дійти висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом.
Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України “Про податок на додану вартість”, яким і повинна керуватися ДПІ при відшкодуванні сум ПДВ, а не підзаконними нормативними актами, оскільки згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права, а керуючись ст. 19 Конституції України органи державної влади і їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.
Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.
За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.
Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.
Сума податку на додану вартість в розмірі 2021501,00 грн. за період липень-грудень 2009 року, яка підлягає відшкодуванню, підтверджена вищезазначеними перевірками відповідача - ДПІ в м. Керчі АР Крим.
Відомості податкових декларацій по ПДВ за липень-грудень 2009р. ДПІ в м. Керчі АР Крим у повному обсязі не спростовані у встановленому порядку.
Однак, відшкодування зазначеної суми не здійснено, бюджетна заборгованість по деклараціям за липень-грудень 2009 року з податку на додану вартість, що підтверджена відповідачем - ДПІ в м. Керчі АР Крим складає 2021501 грн.
Отже, підстави для відмови у наданні бюджетного відшкодування у відповідача ДПІ в м.Керчі АР Крим відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168 в сумі 2021501 грн. відсутні.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з наказом ДПА України № 196 від 24.04.2003р. “Про здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам” суми ПДВ підлягають відшкодуванню тільки за умови проведення документальної перевірки і зустрічних документальних перевірок основних постачальників.
Крім того, п. 5 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004р. № 451/501/132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.08.2004р. за № 971/9570, Державна податкова адміністрація України надає Державному казначейству України реєстр суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету.
Державне казначейство України у відповідності до чинного законодавства здійснює відшкодування податку на додану вартість підприємствам згідно з отриманими реєстром та висновками, про що протягом двох днів з моменту отримання реєстру інформує Державну податкову адміністрацію України про здійснені відшкодування податку (п.7 вищенаведеного Порядку).
Але відсутністю підтвердженого і узгодженого реєстру відшкодування ПДВ відносно позивача, на що посилається ДПІ в м. Керчі АР Крим, не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом №168.
Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України “Про податок на додану вартість”. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту і не суперечать спеціальному Закону.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2021501 грн.
Відповідачами у справах розглядуваної категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. При цьому попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми ПДВ, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.
Разом із тим, враховуючи, що висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету, ненадання такого висновку саме по собі також є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.
Отже, учасниками адміністративного процесу у справах про стягнення бюджетної заборгованості є суб'єкти господарювання, органи державної податкової служби та територіальні органи державного казначейства.
Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги засновані на чинному законодавстві України про оподаткування, повністю підтверджуються матеріалами справи, та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В судовому засіданні 19.07.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У повному обсязі постанову виготовлено та підписано 22.07.2010 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Керченський металургійний комбінат» (98306, АР Крим, м. Керч, вул. В. Бєлік, 12: ЄДРПОУ 00191493) суму бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість за липень-грудень 2009 року в розмірі 2021501,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Керченський металургійний комбінат» (98306, АР Крим, м. Керч, вул. В. Бєлік, 12: ЄДРПОУ 00191493) судовий збір у розмірі 1700,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Сидоренко Д.В.