вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
08.07.10Справа №2а-6040/10/2/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді
Яковлєва С.В. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Кримської республіканської організації «Вокально-хореографічний ансамбль «Таврія» ім. Л.Д. Чернишової»
про стягнення 27456,00 грн. адміністративно - господарських санкцій,
за участю представників:
від позивача - Свінобоєва О.С. - представник, довіреність № 04-5/03 від 04.01.2010р.
від відповідача - Кривулякіна Л.П. - представник, довіреність від 08.06.10;
Суть спору: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з Кримської республіканської організації «Вокально-хореографічний ансамбль «Таврія» ім. Л.Д. Чернишової» 27456,00грн. адміністративно-господарських санкцій.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 08.07.2010 року, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові та пояснив, що відповідач не забезпечив працевлаштування двох інвалідів на підприємстві, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, викладених у запереченні, посилаючись на те, що Кримська республіканська організація «Вокально-хореографічний ансамбль «Таврія» ім. Л.Д. Чернишової» є неприбутковою організацією, що повністю фінансується за рахунок місцевого бюджету, у зв'язку з чим повинна бути звільнена від сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Таким чином, на думку представника відповідача, у позові повинно бути відмовлено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, суд
Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим Кримську республіканську організацію «Вокально-хореографічний ансамбль «Таврія» ім. Л.Д. Чернишової» 25.03.2002 року зареєстровано у якості юридичної особи (ЄДРПОУ 02225522).
Порядок, підстави та умови участі суб'єктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875 (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до частини 9 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі чи організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.
Відповідно до ч.4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. №70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за №1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій» (далі Інструкція № 420). У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», зазначено, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Судом встановлено, що відповідач використовує найману працю, та відповідно до Закону подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 70 осіб. У 2009 році в організації працювала одна особа, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» складає 3 особи. Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2009 році складала 13728,00 грн., у зв'язку чим сума адміністративно-господарських санкцій складає 27456,00 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон) передбачає сплату підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадськими організаціями інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону адміністративно-господарських санкцій, проте положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що діяльність роботодавців де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, які відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону сплачують адміністративно-господарські санкції, повинна передбачати отримання прибутку. Сплата таких санкцій неприбутковими організаціями, що утримуються за рахунок коштів бюджету не передбачається.
Згідно з п. 1.1, 1.3 Положення Кримської республіканської організації «Вокально-хореографічний ансамбль «Таврія» ім. Л.Д. Чернишової» (у новій редакції) відповідач належить Автономній Республіці Крим і перебуває у сфері управління Міністерства культури і мистецтв Автономної Республіки Крим, здійснює свою діяльність за рахунок фінансування із бюджету АР Крим та власних надходжень.
Пункти 1.4, 3.3, 4.1.1, 4.3, 6.6 Положення передбачають, що відповідач є неприбутковою організацію та його діяльність не має на меті одержання прибутку. У пунктах 1.3, 3.10 Положення зазначено, що фінансування відповідача здійснюється з бюджету АР Крим.
В матеріалах справи є довідка Міністерства культури і мистецтв Автономної Республіки Крим № 01-09/469 від 05.05.2010 року, в якій зазначено, що Кримська республіканська організація «Вокально-хореографічний ансамбль «Таврія» ім. Л.Д. Чернишової» є комунальною організацією, що входить до складу майна Автономної Республіки Крим, знаходиться у сфері управління Міністерства культури і мистецтв Автономної Республіки Крим та фінансується з бюджету АР Крим.
Пунктом 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон), передбачено оподаткування неприбуткових установ і організацій, в абз. «а» підпункту 7.11.1 якої зазначено, що до неприбуткових установ і організацій, відносяться, зокрема, органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Основи законодавства України про культуру» (далі Закон) діяльністю у сфері культури є: створення, розповсюдження і популяризація творів літератури та мистецтва; збереження та використання культурних цінностей; естетичне виховання; організація спеціальної освіти, відпочинку і дозвілля громадян.
Суб'єктами діяльності у сфері культури є: професійні творчі працівники, професійні творчі колективи, працівники культури, окремі громадяни; державні і приватні заклади, підприємства, організації і установи, що діють у сфері культури; творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, інші громадські об'єднання, їх підприємства; держава в особі її органів влади та управління.
Діяльність у сфері культури здійснюється на професійній чи аматорській основі у порядку, визначеному цими Основами, законодавством України про підприємства, підприємницьку діяльність, некомерційні організації та об'єднання, а також законодавством, що регулює конкретні види діяльності у сфері культури.
Ст. 21-1 Закону передбачено, що неприбутковими організаціями у сфері культури є юридичні особи, які здійснюють діяльність, визначену статтею 12 цих Основ, і відповідають критеріям неприбутковості, встановленим цією статтею.
Неприбуткова організація у сфері культури може здійснювати фінансово-господарську діяльність відповідно до цілей її утворення та в межах її цивільної правоздатності.
Кошти та інше майно, майнові права (у грошовому виразі), набуті неприбутковою організацією внаслідок її фінансово-господарської діяльності, за результатами звітного періоду не можуть більше ніж у три рази перевищувати її надходження за той же період у вигляді бюджетних коштів, коштів та іншого майна, майнових прав (у грошовому виразі), наданих організації засновником (засновниками) організації, в тому числі у вигляді членських внесків, внесків учасників, а також безповоротної фінансової допомоги чи допомоги товарами, роботами, послугами (за їх ринковою вартістю), що надані безоплатно.
Обсяг майна суб'єктів підприємницької діяльності (часток у їхньому майні), яке на встановленому законом праві належить неприбутковій організації, не може більше ніж у три рази перевищувати загальний обсяг іншого майна, що належить неприбутковій організації на кінець звітного періоду. Таке перевищення має бути усунено протягом року, наступного за звітним.
Майно неприбуткової організації у сфері культури може бути передано суб'єктам підприємницької діяльності лише в тимчасове користування на компенсаційній основі, за винятком внесення майна до статутного фонду господарського товариства чи наділення майном іншого суб'єкта підприємницької діяльності.
Компенсація за користування майном неприбуткової організації не може бути нижчою за звичайну ціну, крім випадків, коли майно надається в користування іншим неприбутковим організаціям.
Законом для окремих форм неприбуткових організацій у сфері культури та за видами їх діяльності можуть встановлюватися інші критерії ознак неприбутковості.
За таких обставин суд вважає, що діяльність відповідача відповідно до його Положення не суперечить вимогам Закону України «Основи законодавства України про культуру» та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.1997 року № 534, якою відповідно до Основ законодавства України про культуру затверджений перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності, що відповідає вимогам п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до планів відповідача використання бюджетних коштів на 2009 рік, затверджених заступником директора відповідача та погоджених Міністром культури і мистецтв АР Крим, з загального фонду бюджету АР Крим позивачу виділено 2739,0 тис. грн., з яких 2739,0 тис. грн. - поточні видатки, утому числі оплата праці працівників в сумі 1950,7 тис. грн., нарахування на заробітну плату - 721 тис. грн., 42 тис. грн. - витрати на опалення, 25,3 тис. грн. - витрати на електроенергію.
До матеріалів справи надані звіти відповідача про отримання і використання інших надходжень спеціального фонду за 2009 рік, згідно з якими з бюджету АР Крим відповідачу надійшло кошів за звітний період в загальній сумі 2709400,00 грн., з яких касові видатки складають 2709400,00 грн., у зв'язку з чим залишок надходжень на кінець звітного періоду складає 0,00 грн.
Згідно з планом затвердженим позивачу по доходах з театрально-видовищних та концертних організацій на 2009 рік сума його доходів за 2009 рік визначена 150,0 тис. грн., з яких відповідно до розшифрування витрат відповідача на 2009 рік (з власних коштів) витрачено 150,0 тис. грн., у тому числі на утримання транспортних засобів, авто послуги, послуги зв'язку, холодне водопостачання, амортизація музичних інструментів, відрахування авторських прав, вивезення сміття, послуги банку, витрати на відрядження, витрати на матеріали та обладнання, податки та обов'язкові платежі, реклама та інші.
З наданої позивачем декларації з податку на прибуток підприємства №306402 за 2009 рік, яка прийнята без зауважень податковим органом, вбачається, що сума валових доходів від усіх видів діяльності не перевищує суму валових витрат, з урахуванням амортизаційних відрахувань позивача, у зв'язку з чим сума податку за відповідний звітний період складає 0,00 грн.
Більш того, суд вважає необхідним визначити, що рішенням Господарського суду АР Крим від 22.01.2004 року у справі № 2-15/2836-2004, яке набрало законної сили, встановлено, що Державний вокально-хореографічний ансамбль України «Таврія» (який у подальшому перейменований у Кримську республіканську організацію «Вокально-хореографічний ансамбль «Таврія» ім. Л.Д. Чернишової») з 10.10.1997 року зареєстрований у ДПІ в Київському районі м. Сімферополя в якості неприбуткової організації, як держпідприємство з бюджетним фінансуванням. Суд, під час розгляду справи № 2-15/2836-2004, дійшов висновку про неправомірність виключення Державного вокально-хореографічного ансамблю України «Таврія» з Реєстру неприбуткових установ та організацій, у зв'язку з тим, що його правовий статус підпадає під визначення неприбуткової організації.
Ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач є неприбутковою організацією, відповідно до вимог ст. 21-1 Закону України «Основи законодавства України про культуру», тобто не отримує прибутку від своєї діяльності та фактично утримується за рахунок коштів бюджету АР Крим.
Таким чином вимоги ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо сплати работодавцями, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону адміністративно-господарських санкцій, не поширюється на відповідача як на організацію, що утримується за рахунок коштів бюджету АР Крим.
Вивчивши надані документи, керуючись встановленим у ст. 7 КАС України принципом верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Під час судового засідання, яке відбулось 08.07.2010р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 15.07.2010р.
Керуючись ст.ст.160-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Яковлєв С.В.