73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
16.07.2010 Справа № 10/132-ПД-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Малацковській М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"
до Управління Північно-Кримського каналу
про зобов'язання укласти Договір про постачання електричної енергії
за участю представників
позивача : Марченко І.П. - юрисконсульт, дов. № 07/1727 від 03.02.10 р.
відповідача - Білоконь В.Ф. - заступник начальника управління, дов. № 01/566 від 02.07.10р., Кудицький І.М. - юрисконсульт, дов. № 01/566 від 02.07.10 р., Лоза В.Я.- юрисконсульт, дов. № 01/566 від 02.07.10 р.
Розгляд справи розпочатий 06.07.10 р. з перервою до 16.07.10 р. згідно зі ст.77 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Позивач звернувся з позовом, яким просить зобов'язати Відповідача укласти в редакції ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" договір про постачання електричної енергії №23 від 07.07.04р., а саме спірний пункт 5 Додатку №2 до Договору про постачання електричної енергії №23 від 07.07.2004р. викладений в редакції Додаткової угоди від 14.12.09 р., посилаючись на положення статті 231 ГКУ, статті 625 ЦКУ, пунктів 5.1.,5.2. Правил користування електричною енергією.
Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
Закон України „Про електроенергетику" визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Пунктом 1.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31 липня 1996р. (надалі - ПКЕЕ), передбачено, що ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами. При цьому, дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Пунктом 5.1. ПКЕЕ визначено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
П. 5.2. передбачає, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору.
Згідно з Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005р. №910, суб'єктами господарювання протягом трьох років від дати набрання чинності цієї постанови треба привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог Правил користування електричною енергією. У зв'язку з чим, ВАТ „ЕК "Херсонобленерго" було направлено на адресу Управління Північно-Кримського каналу проект договору про постачання електричної енергії в новій редакції.
Відповідач, не погоджуючись з умовами проекту договору, надіслав па адресу Позивача підписану додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії разом з протоколом розбіжностей.
В Протоколі розбіжностей до договору про постачання електричної енергії між ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" та Управлінням ПКК відповідач, зокрема висловлює свою незгоду з пунктом 5 Додатку №2 до Договору №23 від 07.07.2004 р., а саме пропонує виключити вказаний пункт згідно розпорядження КМ України №752-р від 01.07.2009р.
Крім того, відповідач запропонував нову редакцію п.3 та п.7 додатку №2, проти чого позивач не заперечує.
При цьому з виключенням п. 5 додатку №2 до договору позивач не погоджується, у зв'язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишились неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Відповідно до ч.3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Таким чином, вищезазначені розбіжності між сторонами є предметом судового розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідач у протоколі розбіжностей посилається на Розпорядження Кабінету Міністрів України №752-р від 01.07.2009р., якими затверджено План заходів з вирішення проблемних питань розвитку агропромислового комплексу (далі - План). Абзацом 5 п.2 даного Плану передбачається забезпечення безперебійного постачання електроенергії водогосподарським організаціям, то здійснюють подачу води у маловодні регіони, без застосування штрафних санкцій за несвоєчасне внесення плати за спожиту електроенергію.
При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (п.5.2. ПКЕЕ). П. 4 ст.179 ГК України передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору па основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору.
Пунктом 4.2.1. типового договору про постачання електричної енергії передбачено відповідальність споживача за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком. Так даним пунктом передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3, 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком. Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі __за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
П. 4 ст. 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій (в тому числі пені) законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
П.6 ст. 231 ГК України передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено договором або законом.
Отже, відповідальність споживача за внесення платежів передбачених Договором про постачання електроенергії, з порушенням термінів, у вигляді сплати Постачальнику пені за кожний день прострочення платежу передбачено Типовим договором про постачання електроенергії. Сторони при цьому не можуть відступати від змісту типового договору так як типові умови договору в силу їх імперативності є обов'язковими для сторін господарських договірних зобов'язань і не підлягають зміні ними.
Таким чином, пункту 5 додатку №2 в частині, яка передбачає, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України про електроенергетику, зокрема вимогам Типового договору про постачання електричної енергії. Вимоги ж позивача щодо даного пункту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення то такий обов'язок Споживача електроенергії не встановлено Типовим договором про постачання електричної енергії. При цьому, пунктом 5.22 ПКЕЕ передбачено, що до договорів, укладення яких передбачено цими Правилами, за взаємною згодою сторін можуть бути оформлені додатки. В додатках до відповідного договору обумовлюються технічні та організаційні особливості врегулювання відносин між сторонами. Додатки мають не суперечити законодавству України, в тому числі Правилам та нормативно-технічним документам. Умови типового договору про постачання електричної енергії є обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії, а тому вимога позивача в даній частині не підлягає задоволенню.
За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно.
На підставі викладеного та керуючись ст.44, 49, ст.82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Вважати укладеним між Управлінням Північно-Кримського каналу та Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" договір про постачання електричної енергії №23 від 07.07.2004 р. з додатками в редакції додаткової угоди від 14.12.09 р. з протоколом розбіжностей.
3. Пункт 5 додатку №2 до договору № 23 від 07.07.2004 р. в редакції додаткової угоди від 14.12.09 р. визнати в наступній редакції: "У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування. Пеня сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, який зазначається у рахунках".
4. Стягнути з Управління Північно-Кримського каналу (код ЄДРПОУ 01034656, 74988, Херсонська обл., м. Таврійськ, вул. Героїв Сталінграду, 11) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (код ЄДРПОУ 05396638, м. Херсон, вул. Пестеля, 5, поточний рахунок 26001007597201 у АТ "Сведбанк" (публічне) у м. Києві, МФО 300164 - 42грн. 50коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Наказ видати після набраним рішенням законної сили.
6. Копії даного рішення надіслати сторонам по справі.
Суддя Л.І. Александрова
Дата підписання рішення 22.07.10 р.
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України