Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" липня 2010 р. Справа № 59/171-10 (н.р. 40/02-10)
вх. № 4314/4-59 (н.р. 246/4-40)
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Яковенко О.Г. за довір. від 22.01.2010 р.
3 - ої особи - не з"явився.
відповідача - Шуляк І.В. за довір. від 20.04.2010 р.
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Діоніс", м. Харків 3-я особа ,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Карнаушенко Максим Іванович, м. Харків ;
до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської Обласної Дірекції, м. Харків
про визнання недійсним пункту договору
18.01.2010р. позивач ТОВ фірма "Діоніс" звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", про визнання недійсним пункту 9.5. договору іпотеки від 22.02.2008р. №07-01-17/1-08, укладеного між сторонами. Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2010р. у справі №40/02-10 даний позов залишено без розгляду. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2010р. у справі №40/02-10 названу ухвалу скасовано, справу передано до господарського суду Харківської області для розгляду по суті.
Під час розгляду справи позивач підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що спірний пункт договору іпотеки від 22.02.2008р. №07-01-17/1-08 («Сторони дійшли згоди, що у разі внесення змін до угоди та/або кредитних договорів та/або одного з кредитних договорів щодо зміни розміру процентів по кредиту (в тому числі при їх збільшенні) до цього Договору зміни не вносяться, і розмір процентів у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджуватиметься відповідними угодами про внесення змін до угоди та/або кредитних договорів та/або одного з кредитних договорів») порушує права позивача, оскільки він надав власне майно на забезпечення виконання зобов'язань перед відповідачем третьою особою. Правового обґрунтування позовних вимог (посилання на норми матеріального права) позовна заява не містить, представники позивача, котрі в судових засідання підтримують позовні вимог, правового обґрунтування також не наводять.
В судовому засіданні 12.07.2010р. представником позивача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, котре залишається судом без задоволення з таких підстав. Згідно ч.1 ст.79 ГПК України, на яку посилається позивач, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Натомість з документів, доданих позивачем до свого клопотання не вбачається підстав для висновку про те, що порушення господарським судом Харківської області провадження справі №42/142-10 робить неможливим розгляд даної справи. Розірвання договору, що є предметом позову у справі №42/142-10, не виключає можливості визнання пункту цього договору недійсним, адже протягом строку дії договору права і обов'язки існують (існували), а отже могли створювати порушення прав і викликати необхідність захисту останніх. Крім того, відмовляючи в задоволенні цього клопотання суд зазначає, що всупереч вимог ст.33 ГПК України позивачем взагалі не надано доказів того, що договір, про розірвання якого ставиться питання у справі №42/142-10, є спірним у даній справі договором іпотеки від 22.02.2008р. №07-01-17/1-08.
Відповідач проти задоволення позову заперечує. У відзиві на позовну заяву (т.І а.с. 92-94) посилається на ст.ст. 628, 629 ЦК України та стверджує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а відтак є неприпустимим ухилення від виконання тих зобов'язань котрі прийняті на себе позивачем і в тому порядку, котрий ним самостійно погоджений у договорі.
Крім того, відповідач у відзиві на позов та представник позивача у судовому засіданні посилаються на те, що в дійсності даний позов ТОВ «Діоніс» свідчить про зловживання позивачем правом на судовий захист і направлений виключно на створення перешкод у зверненні стягнення на заставлене майно, яке відбувається у справі №57/347-09, шляхом створення штучних підстав для зупинення провадження в цій справі (т.І а.с. 109-113). Те саме, вказує відповідач, стосується справ №54/126-10, 42/142-10 та ін.. котрі перебувають в провадженні господарського суду Харківської області.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Карнаушенко М.І. (залучена до участі у справі ухвалою від 02.06.2010р.) правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила, витребуваних судом документів не надала. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за належною адресою.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
19.02.2008р. між відповідачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та третьою особою Карнаушенко М.І. було укладено генеральну кредитну угоду №07-01-17-08. На забезпечення вимог іпотекодержателя (відповідача), що виникають з названої генеральної угоди та з буд-яких кредитних договорів, укладених у відповідності до угоди, в тому числі усіх додаткових угод до них і до угоди, які можуть бути укладені у майбутньому між позивачем (іпотекодавцем) та відповідачем (іпотекодержателем) укладено договір іпотеки від 22.02.2008р. №07-01-17/1-08.
Крім іншого, договір іпотеки від 22.02.2008р. №07-01-17/1-08 містить положення про те, що іпотекодавець ознайомлений та згоден з усіма умовами угоди та усіх кредитних договорів, укладених у відповідності до угоди, цілком розуміє їх зміст та згоден виступати майновим поручителем за борговими зобов'язаннями боржника. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення угоди та /бо кредитних договорів, та /або одного з кредитних договорів укладених у відповідності до угоди є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання (п. 2.1.6. договору іпотеки від 22.02.2008р. №07-01-17/1-08).
Пунктом 9.5. договору іпотеки від 22.02.2008р. №07-01-17/1-08 сторони передбачили наступну умову: «у разі внесення змін до угоди та/або кредитних договорів та/або одного з кредитних договорів щодо зміни розміру процентів по кредиту (в тому числі при їх збільшенні) до цього Договору зміни не вносяться, і розмір процентів у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджуватиметься відповідними угодами про внесення змін до угоди та/або кредитних договорів та/або одного з кредитних договорів».
Наведене положення п.9.5. договору іпотеки від 22.02.2008р. №07-01-17/1-08 з урахуванням викладених вище обставин на думку позивача свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та є підставою для їх захисту в судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р.N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.
Отже, у даній справі необхідною умовою для визнання договору оренди землі від 17.12.2008р. №340967100049 недійсним є встановлення умов недійсності правочину, визначених ст.ст. 215, 203 України.
Проте, позивач всупереч вимог п.5 ч.2 ст. 54 ГПК України в своїй позовній заяві не вказав законодавство на підставі якого подається позов, тобто не навів правових підстав позову - конкретних норм чинного законодавства України котрим, на його думку, суперечить зміст спірного п. 9.5. договору. Не виконав позивач також вимоги ухвал суду від 12.05.2010р. та від 02.06.2010р., якими позивача було зобов'язано надати правове обґрунтування позовних вимог. Не надали відповідних пояснень з цього питання також і представники позивача, які брали участь у судових засіданнях.
За таких обставин, враховуючи ст. 4-3 та ст. 33, ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень доказів) суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що не обґрунтовані нормами чинного законодавства, а відтак безпідставними.
Більш того, твердження позивача про неможливість зміни умов договору без складання додаткових письмових угод до договору спростовуються положеннями ст. 654 ЦК України - форма зміни або розірвання договору. Згідно положень цієї норми зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором (!) або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Наразі положення спірного п. 9.5. договору іпотеки від 22.02.2008р. №07-01-17/1-08 і є тим самим «іншим правилом, що встановлено договором», тобто умовою, яка за згодою обох сторін робить виняток з загального правила і встановлює особливий порядок зміни умов договору - без оформлення додаткових письмових угод до договору іпотеки.
Згідно ст.627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У відповідності до 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, позивач вільно на свій розсуд визначивши умови договору іпотеки від 22.02.2008р. №07-01-17/1-08 уклав договір, котрий є обов'язковим для виконання. Правових підстав для звільнення позивача від виконання цього договору внаслідок зміни його, позивача, ставлення до визначених ним самим умов договору, немає.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і необхідність відмови в позові повністю.
Посилання представника позивача на наявність у договорі двох пунктів під номером 9.5. не приймається судом до уваги, оскільки зі змісту договору іпотеки від 22.02.2008р. №07-01-17/1-08, позовної заяви та відзиву на позов вбачається, що сторони розуміють під спірним пунктом 9.5. перший з них, а номер вказаний так внаслідок технічної помилки (описки) замість номеру 9.6.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України і покладає їх на позивача.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 627-629, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст.20 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Суддя
/Справа №59/171-10
Повний текст рішення
підписано 13.07.2010р./