"12" липня 2010 р.Справа № 9/31-818
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, м.Тернопіль,46010
до відповідача Дочірнього підприємства Торгової фірми "Тернопільторгхліб" відкритого акціонерного товариства "Тернопільхліб", вул. С. Будного, 3, м.Тернопіль, 46027
про cтягнення заборгованості в сумі 4 527 грн. 55 коп., із них: 3 043 грн. 95 коп. - борг за отриманий товар; 729 грн. 85 коп. - пеня; 449 грн. 35 коп. - інфляційні; 304 грн. 40 коп. - штраф.
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Сторони в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.
Суть справи:
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль (далі по тексту -Позивач) звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Дочірнього підприємства Торгової фірми "Тернопільторгхліб" відкритого акціонерного товариства "Тернопільхліб", вул. С. Будного, 3, м.Тернопіль (далі по тексту - Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 4 527 грн. 55 коп. із них: 3 043 грн. 95 коп. - борг за отриманий товар; 729 грн. 85 коп. - пеня; 449 грн. 35 коп. - інфляційні; 304 грн. 40 коп. - штраф.
Ухвалою господарського суду від 13.05.2010р. порушено провадження по справі та її розгляд призначено на 25.05.2010 р. Враховуючи клопотання позивача, у зв'язку з неявкою представника відповідача, необхідність витребування доказів, з метою правильного і об'єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд відкладав розгляд справи згідно ст. 77 ГПК України в межах строків передбачених ст. 69 ГПК України на 08.06.2010р., на 22.06.2010р. на 06.07.2010р. востаннє на 12.07.2010р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак, у попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Зокрема, позовні вимоги підтверджує належним чином завіреними копіями та оригіналами представленими для огляду в судовому засіданні: договору купівлі-продажу № 185/09 від 02.01.2009р., видатковими накладними у кількості 22 штук за період з 27.06.2009р. по 28.10.2009р., виписками з особового рахунку Позивача в АКІБ "Укрсиббанку", м. Харків про надходження коштів від контрагентів, зокрема Відповідача за період з 06.07.2009р. по 15.03.2010р., ліцензіями на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями Відповідача виданих Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Тернопільській області, вимогою -претензією від 30.03.2010р. № 118, Актом звірки розрахунків станом на 31.12.2009р., розрахунком суми боргу, пені, втрат внаслідок інфляції, а також іншими матеріалами справи.
Задовольняючи клопотання позивача, суд, на підставі ч.1 ст. 38 ГПК України, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи витребував у Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Тернопільській області - копію раніше виданої ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями для ДПТФ "Тернопільхліб" виданої магазину Пані-Паляниця, майд. Перемоги, 4, м. Тернопіль.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких клопотань не заявив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями з відміткою про вручення ухвал суду, які знаходяться у матеріалах справи.
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника позивача та відповідача, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару, які регулюються положеннями глави 54 ЦК України.
02.01.2009р. між позивачем, як Продавцем, та відповідачем, як Покупцем, укладено Договір № 185/09, відповідно до п.п. 1.1. якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. При цьому, згідно п.п. 4.1. Договору оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 21 календарного дня від дати одержання товару. В свою чергу, п.п. 2.3. Договору сторони передбачили, що перехід права власності до Покупця визначається моментом підписання Покупцем товарної накладної про одержання товару від Продавця.
Як стверджує позивач та, зазначене ним підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за Договором виконав належним чином шляхом здійснення поставок товару згідно замовлень Відповідача. Зокрема, у підтвердження поставки товару надав суду видаткові накладні у кількості 22 штук за період з 27.06.2009р. по 28.10.2009р. з яких вбачається, що у зазначений період відповідачу поставлено товару на суму 28702,13грн. При цьому, факт отримання Товару підтверджується підписами представника Відповідача в графі накладних про отримання продукції від Позивача. Зазначені накладні, також, завірені печаткою ДПТФ "Тернопільхліб".
Разом з тим, як стверджує Позивач, ДПТФ "Тернопільхліб" свої зобов'язання за Договором не виконав належним чином, а саме здійснив часткову оплату товару в зв'язку з чим заборгованість Відповідача за поставлений йому Товар, станом на час розгляду справи, становить 3 043 грн. 95 коп. В підтвердження часткової оплати товару представником Позивача надано суду виписки з особового рахунку Позивача в АКІБ "Укрсиббанку", м. Харків про надходження коштів від контрагентів, з яких вбачається, що Відповідач за період з 06.07.2009р. по 15.03.2010р. сплатив Позивачу 25 658,18 грн., при цьому, представлені виписки у розділі призначення платежу містять відмітку про платіж згідно Договору № 185/09 від 02.01.2009р.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України).
Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Із змісту ст. 629 ЦК України, випливає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на адресу Відповідача була надіслана претензія - вимога від 30.03.2010р. № 118 про погашення заборгованості в семиденний термін, проте дана вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення. Факт надсилання претензій підтверджено копією фіскального чека.
Суд, також, звертає увагу на те, що Відповідачем визнано існування боргу перед відповідачем, зокрема, шляхом проведення звірки розрахунків та складання акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009р., при цьому, зазначений акт підписано уповноваженими особами Позивача та Відповідача та завірено їх печатками.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
А тому, суд розглянувши позовні вимоги та матеріали справи вважає суму основного боргу у розмірі 3 043 грн. 95 коп. правомірно заявленою та документально обґрунтованою позивачем, при цьому, доказів протилежного відповідачем не надано та судом не здобуто.
Щодо стягнення пені, штрафу то суд зазначає наступне.
За змістом ст.ст. 546 - 551 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до положень ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських зобов'язань зобов'язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як вбачається з п. 5.2. Договору сторони погодили, що у випадку затримки приймання товарів Покупцем від Продавця Покупець сплачує Продавцю штраф за кожен день прострочення приймання товарів у розмірі 10 % від його вартості.
Враховуючи наведене, а також положення п.п. 4.1. Договору, суд вважає, що позивачем обґрунтовано нарахована та заявлена до стягнення сума штрафу у розмірі 304.4 грн. за заборгованість, яка виникла у Відповідача перед позивачем з 15.03.2010р.
Крім того, як встановлено судом, сторони відповідно до укладеного Договору, а саме п.п.5.1. погодили: що за прострочення платежу Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Із розрахунку поданого позивачем, вбачається, що пеня ним обрахована з 05.11.2009р. по 05.05.2010р. -(6-ть місяців) в розмірі подвійної облікової ставки всього у розмірі 729,85грн. При цьому, позивачем при обрахунку пені враховано і часткову оплату заборгованості Відповідачем за період з 05.05.11.2009р. по 15.03.2010р. та зменшено суму заборгованості відповідно до якої обраховувався період прострочення.
У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає, що позивачем за несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 729,85грн. у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України.
Щодо стягнення інфляційних втрат то судом встановлено наступне.
Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 449,35грн. інфляційних втрат такими, що підлягають до задоволення.
Оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що Відповідач в судове засідання не з'явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, а тому суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль щодо стягнення з Дочірнього підприємства торгової фірми "Тернопільторгхліб" відкритого акціонерного товариства "Тернопільхліб" вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль - 3 043 грн. 95 коп. -основного боргу; 729 грн. 85 коп. - пені; 449 грн. 35 коп. -втрат від інфляції; 304 грн. 40 коп. -штрафу обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч.2 зазначеної статті передбачає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
В свою чергу із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зазначених пунктів ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в даній справі покладаються на відповідача у справі.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 11, 16, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 43, 44 - 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства торгової фірми "Тернопільторгхліб" відкритого акціонерного товариства "Тернопільхліб", вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль (ідент. код 30248899) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль (ідент. код 24627614) - 3043 (три тисячі сорок три) грн. 95 коп. -основного боргу, 729 (сімсот двадцять дев'ять) грн. 85 коп. -пені, 449 (чотириста сорок дев'ять )грн. 35 коп. -втрат від інфляції, 304 (триста чотири) грн. 40 коп. -штрафу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор -апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 19 липня 2010 р., через місцевий господарський суд.
Суддя