ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" червня 2022 р. справа № 300/6680/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просив: визнати протиправною відмову щодо проведення з 01.04.2019 перерахунку пенсії на підставі наданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування га соціальної підтримки оновленої довідки про розмір грошового забезпечення № 9/1/3152 від 02.08.2021; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 року відповідно до довідки Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 9/1/2587 від 23.07.2021 року про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 з розрахунку 100% суми підвищення (з врахуванням раніше виплачених сум).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 30.05.2022 закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправною відмову щодо проведення з 01.04.2019 перерахунку пенсії на підставі наданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки оновленої довідки про розмір грошового забезпечення №9/1/2587 від 23.07.2021 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 року відповідно до довідки Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №9/1/2587 від 23.07.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що отримує пенсію на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Стверджує, що у зв'язку із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100% підвищення пенсії, починаючи з 05.03.2019. Оскільки пункти 1, 2 Постанови №103 були чинними до 05.03.2019, відтак підлягали застосуванню відповідачем, отже позивач набуває право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100% суми підвищення пенсії. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що функції визначення грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія не входить до компетенції ГУ ПФУ в області. Зауважує, що пунктом 2 Постанови КМУ №103 передбачено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50%, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%, з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Також зазначає, що Постановою №804 від 14.08.2019, передбачалося здійснення у 2019 році виплати 75 відсотків підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, а Постановою №1088 від 24.12.2019 виплата 100 відсотків підвищення повинна здійснюватися з 01.01.2020. Звертає увагу на пропущення позивачем строку звернення до суду (а.с.24).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими учасники справи обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугою років згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
За змістом протоколу за пенсійною справою №0901000191 (Міноборони) від 01.01.2018, за наслідками перерахунку пенсії позивача із врахуванням Постанови №103 сума підвищення складає 7266,10 грн., з них виплачується:
з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення: 3633,05 грн.;
з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення: 5449,58 грн.;
з 01.01.2020 щомісячно 100% від підвищення: 7266,10 грн. (а.с.11).
Позивач через адвоката 27.08.2021 звернувся до відповідача із запитом про проведення перерахунку пенсії позивача з врахуванням грошового забезпечення відповідно до довідки від 23.07.2021 №9/1/2587 (а.с.8).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви позивача щодо проведення перерахунку пенсії, листом від 01.09.2021 №0900-0202-8/31554 повідомило про відсутність підстав та повноважень для врахування оновленої довідки для проведення перерахунку пенсії, оскільки після визнання протиправними та скасування пунктів 1-2 Постанови Кабінету міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” інших рішень про умови та порядок проведення перерахунку пенсій не приймалося (а.с.9).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (надалі також - Закон №2262-XII) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною 2 статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною третьою статті 52 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (надалі також - Постанова №704), відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Таким чином, набрання чинності Постановою №704, якою змінено (збільшено) грошове забезпечення військовослужбовців, у розумінні ч.2 ст.51, ч.4 ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” є обставиною, що тягне за собою зміну розміру пенсії позивача, призначеної на підставі цього Закону, та її перерахунок.
Разом з цим, 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (надалі також - Постанова №103). Цією постановою відповідно до частини 4 статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (пункт 1 Постанови №103).
Пунктом 2 вказаної Постанови №103 передбачено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Однак, рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та , визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (надалі також - Порядок №45).
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №826/3858/18 залишені без змін постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в якій суд касаційної інстанції зазначив, зокрема, що зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону. Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Отже, з 05.03.2019 пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 втратили чинність, і з цієї дати діє редакція пункту 5 Порядку № 45 та додатка 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.
Таким чином, у зв'язку із скасуванням пункту 2 Постанови №103 обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії з 05.03.2019 є скасовані і з цієї дати застосуванню не підлягають.
У рішенні, ухваленому 06.08.2019 у зразковій справі № 160/3586/19, Верховний Суд вказав, що у зв'язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано, а тому дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05.03.2019 - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, є протиправними. Суд зазначив, що у зв'язку із скасуванням пункту 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії є скасовані. З огляду на наведене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформував висновок, що з 05 березня 2019 року пенсія підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Як слідує із матеріалів справи та не заперечується сторонами, починаючи з 01.01.2018 виплата перерахованої пенсії позивача, у відповідності до пункту 2 Постанови №103 здійснювалася поетапно у таких розмірах: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50 %; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 % та з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
У відзиві на позов представник відповідача звертає увагу на приписи, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (надалі також - Постанова №804) якими постановлено виплату пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснювати у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Однак положенням Постанови №804, аналогічно/ідентично до приписів пункту 2 Постанови № 103 обмежено виплату суми підвищення пенсії. Тобто, обмежено виплату належної позивачу згідно закону пенсії в повному обсязі.
Разом з тим, право позивача на виплату пенсії з 01.04.2019 у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії є "законними сподіваннями" на отримання пенсії в належно обчисленому розмірі, та підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому, системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" свідчить про наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії, який не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі її виплати.
Частиною 3 статті 7 КАС України передбачено, що в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Також суд стверджує, що такі вимоги до застосування норм з дотриманням принципу верховенства права стосуються не лише суду, але й органів державної влади. Так, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, пункту 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, територіальні підрозділи Пенсійного фонду України у своїй діяльності керується в першу чергу Конституцією та законами України, а також підзаконними нормативно-правовими актами прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
В пункті 4 рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005, Конституційний Суд України зазначив, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною 5 статті 19 Закону України від 23.02.2006 за №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення вперше було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії" (заява № 5849/72), де Європейський суд з прав людини встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Така позиція Європейського суду з прав людини підтверджена й в рішенні "Гайгузус проти Австрії" (заява № 17371/90) від 16.09.1996, за змістом висновків якого, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
У своєму рішенні "Великода проти України" (заява № 43331/12) від 03.06.2014 Європейський суд з прав людини відзначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96; "Онер'їлдіз проти Туреччини", заява №48939/99; "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05).
Таким чином, на переконання суду, застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019, якими встановлено аналогічне з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 обмеження, правова оцінка яким вже надана при розгляді адміністративної справи №826/3858/18, буде несумісним з принципом верховенства права. При цьому судом також враховано, що, оскільки позивач має право згідно Закону на виплату з 05 березня 2019 року пенсії у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, то застосування вказаної постанови уряду, яка є підзаконним правовим актом, буде звуженням встановленого судом права позивача на виплату перерахованої пенсії в повному обсязі, та не виконанням судом функції правосуддя в спірних правовідносинах, що також не відповідатиме принципу верховенства права.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду від 23.01.2020 в справі 640/19133/19, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, визнано протиправною і нечинною постанову Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019. Підставою скасування вказаного підзаконного нормативного акту у спірних частинах стало те, що наведена постанова фактично націлені на виконання пунктів Постанови №103, протиправність яких установлена судовим рішенням, що набрало законної сили, та відтворює відповідне врегулювання пенсійного забезпечення змінюючи умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців.
Отже, приймаючи пункт 2 Постанову №103 уряд порушив вимоги Закону №2262-ХІІ, - така обставина встановлена Верховним Судом у справі №160/3586/19, а прийняття урядом України Постанови №804, вказує на продовження надання спірним правовідносинам протиправного змісту, який надалі впродовж 2019 року у зв'язку із її застосуванням органом пенсійного фонду, звужує право на виплату перерахованої пенсії в повному, а не зменшеному (частковому) розмірі.
Враховуючи наведене вище, зважаючи на те, що право на перерахунок і виплату пенсії із урахуванням 100% підвищення до пенсії, як станом на 01.04.2019 так і станом на день надання позову гарантовані статтями 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, є протиправною виплата Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 з 01.04.2019 пенсії у розмірі, який обчислено з урахуванням 75% суми підвищення пенсії, оскільки така виплата не відповідає статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 8 Конституції України.
Такий висновок суду у повній мірі відповідає правовій позиції, висвітленій в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19.
Застосовуючи у досліджуваному питанні правові висновки рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ухваленого 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19, суд вважає, що їх урахування слід здійснити в поєднанні із відповідними висновками, сформованими Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у рішенні від 17.12.2019 в іншій зразковій справі №160/8324/19.
Також, при прийнятті рішення у справі суд приймає до уваги рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2021 в справі №300/6049/21, яким визначено право ОСОБА_1 на перерахунок і отримання з 01.04.2019 пенсії з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, яка звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05.03.2019 (із включенням до розміру грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), з врахуванням проведених платежів.
Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає наступне.
Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України № 2235-III “Про громадянство України” заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.
В частині 2 статті 2 Закону України № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.
Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Системний аналіз вказаної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає. Вчинення органом пенсійного фонду дій на забезпечення своєчасного перерахунку пенсії повинні, в силу вимог нормативно-правових актів, самостійно вчинятися останнім.
З огляду на особливість спірних правовідносин і фактичних обставин, твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, визначених Великою Палатою Верховного Суду в судовому рішенні в справі №510/1286/16-а, предмет судового розгляду якої стосувався особи, якій пенсію призначено як державному службовцю, є необґрунтованими.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 8, 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі також - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд керується критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, значення спору для сторони тощо.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.06.2021 (а.с.18), укладеного між адвокатом Боднарчуком А.М. та Гришком В.М., предметом якого є надання юридичної допомоги з приводу захисту прав та законних інтересів в Івано-Франківському окружному адміністративному суді за позовом до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до їх вчинення.
У пункті 3 вказаного договору зазначено, зокрема, що за правову допомогу ОСОБА_1 сплачує адвокату Боднарчуку А.М. винагороду в розмірі 2000,00 грн. Зазначено, що клієнт здійснює оплату за годину роботи адвоката, а саме 1000,00 грн.
Також, адвокатом Боднарчуком А.М. надано суду свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001728 видане на підставі рішення Ради адвокатів Івано-Франківської області від 29.05.2020 №3/06 (а.с.16), ордер на надання правової допомоги серії ІФ №006905 від 09.06.2021 (а.с.17), розрахунок винагороди згідно договору про надання правової (правничої) допомоги (а.с.20), акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.06.2021 (а.с.21), довідку від 09.06.2021 №05/06 про те, що розмір плати за підготовку даної позовної заяви становить 2000 грн. (а.с.22), квитанцію до прибуткового касового ордера №49 від 09.06.2021 на суму 2000,00 грн. (а.с.23).
За змістом акту приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.06.2021 адвокатом Боднарчуком А.М. надано правничу допомогу наступного характеру: 1) ознайомлення з документами клієнта та аналіз судової практики і законодавства, усна консультація - 1000 грн., кількість витрачених годин - 1 година; 2) підготовка позовної заяви - 1000 грн., кількість витрачених годин - 1 година.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №49 від 09.06.2021 ОСОБА_1 сплатив адвокату Боднарчуку А.М. кошти в розмірі 2000,00 грн. за адвокатські послуги.
При розподілі судових витрат у цій справі суд враховує: зміст позовної заяви, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, кількість витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірність обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, те, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, без виклику сторін.
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених адвокатом позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи.
Так, суд вказує на зміст та незначну кількість і складність в опрацюванні документів, долучених до позовної заяви. Судова практика з приводу вказаних правовідносин сформована однозначно (рішення Верховного суду від 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19), що не потребує значного часу на їх написання в позовній заяві.
При цьому суд враховує, що адвокатом Боднарчуком А.М. неодноразово надавалась правова допомога у справах з аналогічним предметом спору, що свідчить про наявні в адвоката напрацювання по справах вказаної категорії.
Суд також враховує, що ухвалою суду від 30.05.2022 закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправною відмову щодо проведення з 01.04.2019 перерахунку пенсії на підставі наданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки оновленої довідки про розмір грошового забезпечення №9/1/2587 від 23.07.2021 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 року відповідно до довідки Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №9/1/2587 від 23.07.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019.
Таким чином, заявлені адвокатом позивача до відшкодування 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в Івано-Франківському окружному суді, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Відтак, з огляду на нескладність справи, обсяг наданих послуг, закриття провадження в частині позовних вимог, виходячи з критерію пропорційності суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача повинен становити 700,00 грн., що буде співмірним зі складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також відповідатиме критерію реальності та розумності їх розміру, решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05.03.2019 (із включенням до розміру грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), із врахуванням проведених платежів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 700,00 грн. (сімсот гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.