Справа № 459/404/22
Провадження № 2/459/101/2022
(заочне)
06 червня 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельникович М. В.
з участю секретарів Горощук А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину
17.02.2022 позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягувати з останнього додаткові витрати на лікування дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2000 грн. щомісячно, а також 27 920 грн. додаткових витрат на дочку.
В обґрунтування позову зазначає, що 02.08.2007 вона уклала шлюб з відповідачем, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області. Від даного шлюбу у них народилася дочка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24.09.2021 шлюб між ними було розірвано. Дитина проживає із позивачкою, однак зареєстрована за місцем проживання відповідача. Дитині необхідні кошти на лікування. Зокрема, в період з 08.07.2020 по 15.02.2022 вона самостійно оплатила кошти за стоматологічне лікування на загальну суму 27 920 грн. В подальшому також потрібні кошти на стоматологічне лікування дитини. Відповідач на утримання дитини кошти не надає, вона постійно змушена просити кошти у відповідача на утримання дитини. Матеріальний стан відповідача дозволяє сплачувати додаткові кошти на потреби дитини, оскільки останній працює, на утриманні інших дітей не має. У зв'язку з чим просить позов задовольнити. Також просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.
Ухвалою від 11.03.2022 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судовий розгляд на 28.03.2022 з викликом сторін.
28.03.2022 та 06.05.2022 розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою відповідача по справі. Наступне судове засідання було призначено на 30.05.2022 о 12:00 год.
30.05.2022 сторони в судове засідання не з'явилися.
Позивачка подала заяву про слухання справи у її відсутності, у якій зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, як вбачається із рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень(судових повісток), які містяться в матеріалах справи, такі повернулися на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Таким чином, суд вважає, що відповідач є повідомлений про розгляд справи належним чином.
Як передбачено ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони знаходилися у шлюбі, який був зареєстрований 16.05.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області, актовий запис №129, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 9).
Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 сторони є батьками малолітньої дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7).
Як зазначає позивач у позовній заяві їхня дочка проживає разом з позивачкою. Протилежного суду не доведено.
Згідно виписки з карти пацієнта ОСОБА_3 остання проходила лікування у ФОП ОСОБА_4 , вартість лікування у медичному закладі в період з 08.07.2020 по 29.01.2022 склала 27 920 грн. (а. с. 6).
Вартість лікування у медичному закладі (додаткові витрати на дитину) просить стягнути позивачка з відповідача.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз указаної норми закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові, які зобов'язані нести обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Аліменти необхідні, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та ін.
Таким чином, вимога про стягнення одноразово додаткових витрат на лікування дитини підлягає до задоволення в повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача вартості стоматологічного лікування в розмірі 27 920 грн.
Щодо вимоги про стягнення щомісячно додаткових витрат на лікування дочки суд виходить з наступного.
Як зазначив Верховнии? Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 26.08.2020 року у справі N 336/1488/19, провадження N 61-19103св19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Отже, з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:
а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір'ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі,
б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками,
в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров'я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там),
г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв'язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).
Батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину, лише при обов'язковій умові, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання.
Якщо розмір аліментів, які сплачує боржник, не покриває половини витрат на оплату матеріальних потреб дитини, то слід звертатися до суду із заявою про збільшення розміру аліментів, а не про стягнення додаткових витрат на дитину.
Як періодичні платежі стягуються додаткові витрати, пов'язані з каліцтвом чи хронічною, вродженою хворобою дитини. Суд може зобов'язати батька/матір сплачувати кошти на додаткові витрати щомісячно, щоквартально тощо.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) зазначено, що додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.
Таким чином, періодична, постійна виплата додаткових витрат присуджується, зазвичай, у разі, якщо дитина має хронічні захворювання, потребує постійного лікування, специфічного догляду.
Відповідно до ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред'явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Верховний Суд в постанові від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц зазначив, що процесуальний обов'язком суду є належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами необхідність щомісячних додаткових витрат на лікування доньки.
За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання що в задоволенні даної вимоги слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.
Позивач при зверненні до суду з цим позовом не сплачувала судовий збір у розмірі 992,40 грн., оскільки звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 1 п. 3 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В позовній заяві позивачка просила стягнути з відповідача у її користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Розмір витрат на правову допомогу підтвердила такими документами: 1) договором про надання правової допомоги №12 від 31.01.2022 (а. с. 19); 2) ордером на надання правничої (правової) допомоги від 31.01.2022 (а. с. 20); 3) копією квитанції №12 від 03.02.2022 про оплату послуг в сумі 2 000,00 грн. (а. с. 22).
Такі документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов'язані з правничою допомогою адвоката. Розмір таких витрат співрозмірний з обсягом та часом, об'єктивно необхідним для надання даних послуг в межах цієї справи.
При цьому, відповідач жодного клопотання про зменшення відповідних витрат не заявляв.
За наведених обставин та міркувань, а також за правилами ч. 2 ст. 137, ст. 141 ЦПК України судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 8-14, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 180, 181, 182, 185 СК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) одноразові додаткові витрати на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 27 920 (двадцять сім тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу в розмірі 2000 ( дві тисячі) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 06.06.2022.
Суддя: М. В. Мельникович