Справа № 456/1824/21
Провадження № 2/456/219/2022
про залишення позовної заяви без розгляду
27 травня 2022 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Яніва Н. М.
з участю секретаря Сунак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та її поділ та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, згідно якого просить суд постановити рішення яким визнати квартиру у АДРЕСА_1 , житловою площею 29,5 кв.м., загальною площею 61,1 кв.м., об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділити її, визнавши за нею право власності на 1/2 частину вказаної квартири.
11.11.2021 відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , про поділ майна подружжя, згідно якого просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію за проведені ремонтні роботи та встановлені пластикові вікна у сумі 1800 євро, що еквівалентно 54 00 грн., грошову компенсацію вартості Ѕ придбаних товарів у сумі 54 00 грн. та 6000 євро, що еквівалентно 180 000 грн. особистих його заощаджень. Також просить стягнути судовий збір з відповідача.
Ухвалою суду від 11.11.2022 цивільну справу №456/1824/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та її поділ об'єднано в одне провадження із цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, присвоєно цивільній справі № 456/1824/21 (провадження №2/456/855/21). Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 26.010.2021. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 116/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.12.2021 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та її поділ та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та призначено справу до судового розгляду на 25.01.2022 /а.с. 143/.
В судові засідання, призначені на 18.03.2022, 18.04.2022, 04.05.2022 та 27.05.2022 позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник адвокат Шулак О.І. не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання рекомендованим листом з повідомленням. Заяв про розгляд справи за їх відсутності суду не подали.
Окрім цього, 18.04.2022 за вих. № 8132/22, таким було скеровано повідомлення про їх обов'язкову участь у справі та попереджено, що у випадку чергової неявки без поважних причин або неповідомлення причин неявки судом буде вирішуватись питання за первісним позовом про розгляд справи у їх відсутності, за стрічним позовом про залишення позову без розгляду.
27.05.2022 через канцелярію суду надійшла заява представника позивача за первісним позовом адвоката Маципури Г.І., згідно якої така просила залишити зустрічний позов ОСОБА_2 без розгляду.
Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з'явились, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Нормами процесуального закону визначено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у порядку, встановленому ЦПК України.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Так, згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відтак позивач повинен сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).
Разом з тим, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд неодноразово викликав у судове засідання позивача з метою з'ясування обставин справи, проте останній в судові засідання не з'являвся, участі представника не забезпечував, а тому в суду відсутня можливість всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінити докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та винести законне і обґрунтоване рішення.
Таким чином, у силу ч. 3 ст. 131 ЦПК України суд визнає, що позивач та його представник вчетверте поспіль не з'явилися до суду без поважних причин.
Згідно зі ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З огляду на те, що справа тривалий час перебуває на розгляді в суді, розгляд справи неодноразово відкладався, позивач за зустрічним позовом та його представник належним чином були повідомлені про всі судові засідання, проте чотири рази поспіль в судове засідання не з'явилися, суд вважає, що подальше відкладення розгляду справи для виклику сторін по справі призведе до затягування її розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 310/12817/13, від 22 вересня 2021 року в справі № 465/205/17 та від 28 жовтня 2021 року в справі №465/205/17.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що ч. 5 ст. 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
В порушення зазначеної норми процесуального права та незважаючи на вжиті судом заходи для сприяння здійсненню ОСОБА_2 своїх прав, останній не виконав покладені на нього процесуальні обов'язки та чотири рази поспіль у судове засідання не з'явився без поважних причин (доказів зворотного не надано), участі представника не забезпечив.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя слід залишити без розгляду. Залишення позовної заяви без розгляду не порушує права та інтереси як позивача, за яким відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України зберігається право звернутися до суду повторно, так і відповідача.
Керуючись ст. 137, п. 3 ч. 1 ст. 257, 260ЦПК України, суд
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий-суддя Н. М. Янів