21 січня 2022 року Справа № 160/22674/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
18.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного агенства з питань запобігання корупції, в якій просить:
- визнати дії Національного агентства з питань запобігання корупції, що полягають у відмові (паперова копія електронного документа від 10.08.2021 № 190-07/60407/21) в задоволенні запиту на інформацію та у ненаданні запитаної інформації - протиправними.
- зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції надати інформацію за запитом ОСОБА_1 від 01.07.20921 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він звертався до відповідача із запитом про надання публічної інформації, однак відповідач протиправно відмовив у наданні запитуваної інформації, що й стало підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 23.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/22674/21 за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
21.12.2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній, заперечуючи проти позову, зазначає, що запит позивача не є запитом на публічну інформацію, оскільки для відповіді на запит позивача необхідно створити інформацію, отже такий запит не відповідає критеріям «відображеності» та «задокументованості». Відповідач також зазначає, що на спірні правовідносини не поширюється також дія Закону України «Про звернення громадян», оскільки згідно з зазначеним законом громадяни мають право звертатися, зокрема, до органів державної влади із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, а не з запитами. Не є запит позивача й зверненням щодо надання роз'яснень в порядку Закону України «Про запобігання корупції», оскільки позивач фактично просив надати йому узагальнену інформацію, що включала в себе статистичні дані.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
01.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся із запитом до Національного агентства з питань запобігання корупції та просив повідомити наступне:
1. «..коли НАЗК вперше було надано роз'яснення/відповідь стосовно необхідності зазначення у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації інформації про об'єкти нерухомості за місцем фактичного проживання суб'єкта декларування, яке зазначається у розділі 2.1. «Інформація про суб'єкта декларування.».;
2. «..з якого часу підлягають обов'язковому декларуванню відомості про об'єкти нерухомості, які є зареєстрованим місцем проживання суб'єкта декларування або членів його сім'ї, якщо особа фактично там не проживає.».
Листом від 10.08.2021 року за вих. №190-07/60407/21 відповідач повідомив позивача, що вичерпний перелік відомостей, які зазначаються у декларації, наведений у ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», а роз'яснення щодо застосування окремих положень зазначеного закону стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані) від 03.02.2021 року №1 надані для забезпечення однакового застосування положень Закону, мають рекомендаційний характер і не містять нових правових норм.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 12 вищезгаданого Закону визначено перелік суб'єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації (ст. 16 Закону).
У відповідності до ст. 20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства належать надання роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
Регламент Національного агентства з питань запобігання корупції затверджений Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.04.2016 року № 1 (у редакції рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 26 липня 2019 року №2168).
Регламент Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Регламент) встановлює порядок організації діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції, пов'язаної з виконанням покладених на Національне агентство завдань відповідно до законодавства України.
Питання діяльності апарату Національного агентства, повноваження його посадових осіб, порядок взаємодії структурних підрозділів тощо - визначаються Положенням про апарат Національного агентства, яке затверджується рішенням Національного агентства (п. 1.1. Регламенту).
Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 19.05.2016 року № 1 затверджено Положення про апарат Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Положення).
Пунктом 3.1.6. Положення встановлено, що Департамент моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції організовує розгляд звернень та запитів (у тому числі на отримання публічної інформації) народних депутатів, громадських організацій, фізичних та юридичних осіб з питань, пов'язаних із діяльністю Департаменту.
Суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглядаючи справи, предметом яких є вирішення питання правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суди мають встановити насамперед, чи прийняте таке рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а також, чи порушує воно права та охоронювані законом інтереси особи.
Крім того, суди повинні дослідити такі акти на предмет їх обґрунтованості, якщо об'єктивність та обґрунтованість даних актів є ключовим питанням правового спору.
Зі змісту преамбули Закону України «Про доступ до публічної інформації» вбачається, що Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №10 Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації зазначено, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами на будь-яких носіях уся інформація, яка перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до закон и законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Аналізуючи наведені положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» в контексті цього спору, слід насамперед зауважити, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
Тобто розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
Така правова позиція викладена у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду №9901/622/18 від 17 січня 2019 року.
Пунктом 15 частини 1 статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено що до повноважень Національного агентства належать надання роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
Разом з тим, дослідивши матеріали даної справи, суд дійшов висновку, що перше запитання у запиті позивача стосується інформації, яка вже створена та об'єктивно існує, розпорядником якої є відповідач, а тому останній був зобов'язаний розглянути його по суті та надати запитувану інформацію позивачеві.
Разом з тим, друге запитання у запиті позивача сформоване таким чином, що не дає можливості відповідачу надати запитувану інформацію у тому вигляді, в якому просить її надати позивач. При цьому вжиття заходів для того, щоб створити запитувану позивачем інформацію з метою надання відповіді на його інформаційний запит, не входить в обов'язки відповідача як розпорядника публічної інформації.
У даному випадку позивач мав звертатися до відповідача не з запитом на отримання інформації у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а з запитом для отримання роз'яснення з питань застосування положень Закону України «Про запобігання корупції».
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Національного агентства щодо відмови у задоволенні запиту позивача на інформацію підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №56584235 від 29.10.2021 року, а тому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції, що полягають у відмові (паперова копія електронного документа від 10.08.2021 № 190-07/60407/21) в задоволенні запиту на інформацію та у ненаданні запитаної інформації в частині повідомлення, коли НАЗК вперше було надано роз'яснення/відповідь стосовно необхідності зазначення у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації інформації про об'єкти нерухомості за місцем фактичного проживання суб'єкта декларування, яке зазначається у розділі 2.1. «Інформація про суб'єкта декларування.
Зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції надати інформацію за запитом ОСОБА_1 від 01.07.2021 року в частині повідомлення, коли НАЗК вперше було надано роз'яснення/відповідь стосовно необхідності зазначення у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації інформації про об'єкти нерухомості за місцем фактичного проживання суб'єкта декларування, яке зазначається у розділі 2.1. «Інформація про суб'єкта декларування.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко