Справа № 0426/13829/2012
Провадження № 2-п/0182/11/2022
Іменем України
06.06.2022 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Багрової А.Г., за участю секретаря судового засідання Снєгульської В.М., представника відповідача Добровольського А.Т, розглянувши заяву відповідача про поновлення процесуального строку та перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями,
Відповідач ОСОБА_1 29.04.2022 року звернулася до суду із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішення суду від 20.02.2013 року та із заявою про перегляд та скасування заочного рішення суду від 20.02.2013 року. Відповідач зазначає, що процесуальний строк пропущено з поважної причини, оскільки дізналася про наявність цього заочного рішення суду лише 11.04.2022 року, так як в судові засідання вона не викликалась та рішення суду на її адресу не направлялось (а.с. 86-89).
В судовому засіданні представник відповідача заяву підтримав та просив задовольнити.
Представник позивача подав заперечення проти заяви, вважає, що відповідач не надала належних доказів, що про рішення суду не знала та про те, що у неї були наявні поважні та непереборні причини звернутись у визначені процесуальним законом строки із заявою про перегляд заочного рішення суду, яке постановлено більше семи років тому. Вважає, що поновлення відповідачу строків слід розглядати як порушення принципу правової визначеності. Просить суд відмовити відповідачу в поновленні процесуального строку та залишити заяву про перегляд заочного рішення суду від 20.02.2013 року без розгляду(а.с. 160-166).
Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Поряд з тим, у випадку пропуску процесуального строку на звернення до суду, діють загальні норми ЦПК України.
Зі змісту ст. 284 ЦПК України вбачається, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк для подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Із матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 року позовні вимоги ПАТ „Дельта Банк" задоволено, стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ „Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 94599,25 доларів США., судовий збір у розмірі 3219 грн. (а.с.37).
Відповідач вказує, що про наявність рішення суду дізналась у квітні 2022 року, що копію вказаного заочного рішення від 20.02.2013 року не отримувала.
29.04.2022 року відповідач звернулася до суду із заявою про поновлення процесуального строку та про перегляд заочного рішення, тобто фактично через більше ніж сім років з дня ухвалення рішення суду, а відтак подання відповідачем заяви відбулось з пропуском процесуального строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суду, визначеного ч. 2,3 ст. 284 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інш. проти Великобританії" рішення від 22.10.96 р., "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.80 р.).За практикою тлумачення права на ефективний захист в суді Європейським Судом з прав людини в рішенні у справі "Мірагалль Эсколано та інші проти Іспанії" допустимим обмеженням доступу до правосуддя відповідає застосування строків.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Частиною 1 ст. 127ЦПК України передбачено, що суд поновлює процесуальний строк, встановлений законом , якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідач вважає, що пропустила процесуальний строк з поважної причини, оскільки заочне рішення суду не отримувала , однак в матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення особисто ОСОБА_1 12.03.2013 року (а.с.40).
Відповідач ОСОБА_1 вказує, що на поштовому повідомленні невірно вказаний номер будинку, де вона проживає: зазначено „182" замість „182А", а тому вона рішення суду не отримувала.
Проте суду добре відомо, що за адресою в АДРЕСА_1 , а житловий квартирний будинок, де проживає відповідач знаходиться саме за адресою АДРЕСА_1 , що свідчить про належне вручення відповідачу рішення суду 12.03.2013 року (а.с.40).
Крім того в резолютивній частині заочного рішення від 20.02.2013 року належно роз'яснено відповідачу порядок і строк подання заяви про перегляд заочного рішення, а відтак суд оцінює вказані доводи відповідача критично, наведені ним обставини не є належними для позитивного вирішення питання про поновлення строку, причини не зумовлені особливими та непереборними обставинами.
Крім цього пропущений строк є тривалим, значно перевищує встановлений законодавством процесуальний строк, що не може бути виправдано.
Таким чином, суд вважає, що доказів поважності пропуску процесуального строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення відповідачем не надано, а також їх не встановлено судом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову відповідачу в поновленні пропущеного процесуального строку та про залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без розгляду.
Керуючись ст. ст. 120-127, 284 ЦПК України , суд
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг) шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвалу проголошено 06.06.2022 року.
Суддя: А. Г. Багрова