Справа № 204/3177/22
Провадження №1-кп/204/435/22
31 травня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022041680000210 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту. Також заявив клопотання про продовження строку дії обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначив, що 05 квітня 2022 року слідчим суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська було обрано у відношенні ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки прокурором були доведені ризики, передбачені п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення проти власності, за вчинення якого передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі на строк до 8 років. Обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, постійного джерела прибутку не має, міцних соціальних зв'язків та родини не має, що дає підстави вважати, що обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин може переховуватись від суду. Окрім цього, слід зазначити, що ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачений, перебуваючи на іспитовому терміні за вироком суду від 18 січня 2022 року, належних висновків для себе не зробив та знову притягується до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, що свідчить про схильність його до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень. Також зазначив, що продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується даний вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі і такий, як домашній арешт, не забезпечить на даний час належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , просив повернути обвинувальний акт прокурору, як такий, що не відповідає вимогам чинного Кримінально процесуального кодексу України. В обгрунтування свого клопотання зазначив, що за визначенням пункту 13 частини першої статті 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Відповідно до норм ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України. За правовим висновком Верховного Суду України, викладеним, зокрема, у постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, аналіз наведеної норми пункту 5 частини другої статті 291 КПК України свідчить, що закон вимагає обов'язкового відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації; формулювання обвинувачення. В порушення вищевикладених вимог КПК України в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, викладено неконкретне формулювання обвинувачення, з якого незрозуміло, яким саме чином ОСОБА_3 вчинив крадіжку. В обвинувальному акті не конкретизовано дату вчинення кримінального правопорушення, також не зазначено коли саме обвинувачений взяв товар з полиць магазину. Також, в обвинувальному акті не зазначено чи пройшов ОСОБА_3 касову зону магазину, та не зазначено коли саме ОСОБА_3 вийшов з приміщення супермаркету. Отже, з обвинувачення взагалі невідомо, чи вчинив ОСОБА_3 крадіжку чужого майна з приміщення супермаркету «Варус». Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою заперечував. Зазначив, що хоча ОСОБА_3 хоча і неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення, однак жодного разу не ухилявся від органу досудового розслідування та суду. Обвинувачений позитивно характеризується. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід на будь-який інший не пов'язаний з триманням під вартою. Крім того, КПК України не передбачає можливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час підготовчого судового засідання.
Суд, вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Що стосується клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, суд зазначає наступне.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.
Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Відтак формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт, зокрема, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
За змістом ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, що, виходячи з суті цієї статті, має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що при складанні обвинувального акту, прокурором повністю дотриманні вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки обвинувальний акт містить чітку структуру, а саме: формулювання обвинувачення, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, а тому суд вважає, що посилання захисника на недотримання прокурором в цій частині вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованим та безпідставним.
Суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальна оцінка пред'явленого обвинувачення, згідно вимог чинного КПК України, можлива лише при ухваленні остаточного судового рішення, передбаченого ст. 373 КПК України, тобто за наслідками лише судового розгляду кримінального провадження з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 318-380 КПК України.
Крім того, прокурор, відповідно до ст. ст. 338, 340 КПК України, не позбавлений процесуальної можливості, якщо під час судового розгляду будуть вставлені нові фактичні обставини, змінити обвинувачення або відмовитися від його підтримання.
Суд, вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Красногвардійському районному суду міста Дніпропетровська, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або повернення обвинувального акту - не встановлено, тому дане кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, а в задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору слід відмовити
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» строком до 02 червня 2022 року включно з визначення розміру застави.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно зі ст. ст. 7, 8, 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства, суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_3 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, суд також зазначає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Окрім цього, вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2022 року ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на два роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Будучи обізнаним про наявність відносно нього вироку суду, в період іспитового строку, вчинив повторно кримінальне правопорушення проти власності, що може свідчити про відсутність у обвинуваченого намагання стати на шлях виправлення та вести правослухняне життя. Окрім цього, обвинувачений не має постійного джерела доходу, що дає суду підстави вважати, що задля забезпечення своєї життєдіяльності, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на всій території України введено воєнний стан.
Суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні, як обставину, яка суттєво збільшує ризик переховування обвинувачених від суду, оскільки на частині території України ведуться бойові дії та частина території України тимчасово окупована.
Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів з визначенням суми застави.
Слід зазначити, що у відповідності до ст. 197 КПК України запобіжний захід може бути продовженим не більш як на шістдесят днів, при цьому запобіжний захід у випадку направлення обвинувального акту до суду не втрачає своєї дії та продовжує існувати в межах строку, визначеного слідчим суддею.
Крім того, зміст ч. 3 ст. 315 КПК України свідчить про те, що перелік клопотань, пов'язаних з запобіжним заходом зазначений в ч. 3 ст. 315 КПК України не є вичерпним, а визначає певні альтернативи, відмінні від продовження такого запобіжного заходу.
Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у вчиненні злочинів, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, тому у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_3 слід відмовити.
Крім того, судом вирішено питання про альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 198 480 гривень, що не є непомірним для обвинуваченого, а також на думку суду, застава є більш м'яким запобіжним заходом для обвинуваченого ніж інший не пов'язаний з триманням під вартою запобіжний захід, про який просить захисник та обвинувачений.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110,176-179, 183, 193, 194, 197, 314, 316, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-
Призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню № 12022041680000210 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у відкритому судовому засіданні 31 травня 2022 року на 11:35 год. в залі судового засідання № 18 Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська за адресою: пр. Пушкіна, 77б, місто Дніпро.
Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання викликати учасників процесу.
Згідно ст. 317 КПК України роз'яснити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 29 липня 2022 включно.
Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні у розмірі 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.
У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановленої застави у розмірі 198480 гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 29 липня 2022 року виконувати наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до Відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в доход держави, а до нього, для забезпечення виконання визначених законом обов'язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту - відмовити. В задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на інший не пов'язаний з триманням під вартою - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.
Ухвала, в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1