Справа № 202/3193/20
Провадження № 1-кп/202/62/2022
Іменем України
06 червня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро кримінальне провадження № 12020040410000023 від 09 січня 2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, офіційно не працевлаштований, без місця реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, останній раз:
- 25.02.2016 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч.2 ст.46, ч.4 ст.189, ч.1 ст.263, ст.70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 28.08.2019 року по відбуттю строку покарання;
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дніпро, громадянин України, офіційно не працевлаштований, неодружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий;
ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Дніпро, громадянин України, офіційно не працевлаштований, неодружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий;
ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Дніпро, громадянин України, офіційно не працевлаштований, неодружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий;
ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, громадянин України, має вищу освіту, офіційно не працевлаштований, одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимий;
ОСОБА_14 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Добровілля Васильківського району Дніпропетровської області, громадянин України, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимий;
у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.146, ч.3 ст.146, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263 КК України, -
В судовому засіданні прокурор, з посиланням на те, що обвинуваченим обраний запобіжний захід, дія якого закінчується 10.06.2022 року, заявила клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_13 - про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому у нічний час доби залишати постійне місце мешкання. Клопотання мотивоване тим, що обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу під час досудового слідства та судом не змінилися, а застосування до обвинувачених жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Сторона захисту заперечувала щодо задоволення клопотання мотивуючи це тим, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та заявили клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим на домашній арешт, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених законодавством.
Захисник та обвинувачений ОСОБА_13 не заперечували щодо продовження останньому запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд переконаний у необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинувачених перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
На час розгляду цього клопотання ризик можливості незаконного впливу на потерпілих, свідків у обвинувачених значно зменшився, оскільки допитано потерпілих та свідків, існування обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, з урахуванням практики ЄСПЛ, перестає бути підставою для позбавлення свободи, тому суд зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК значно зменшились.
Суд вважає, що обмеження прав і свобод виправдовується суспільними інтересами, оскільки такі обмеження відповідають вимогам справедливості, є пропорційними та необхідними для цілей захисту конституційно значимих цінностей. При вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням законодавства про запобіжні заходи, суд виходячи з презумпції невинуватості дотримує баланс між публічними інтересами, пов'язаними із застосуванням заходів процесуального примусу, і важливістю права на свободу особистості.
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що продовжує існувати ризик переховування обвинувачених від суду та ризик продовження злочинної діяльності, тому суд вважає, що підстави для продовження строку тримання обвинувачених під вартою наявні та актуальні, а продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в тому числі й домашній арешт і особисте зобов'язання, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Обраний відносно обвинувачених запобіжний захід, з урахуванням його тривалості на даний час, не виходить за межі розумного строку, оскільки тривалий розгляд справи перш за все обумовлений поведінкою сторони захисту, так захисники з різних підстав декілька разів не з'являлись в судове засідання на завчасно погоджену дату судового розгляду.
Доводи захисників про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурора встановлено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою та встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисниками не наведено.
Стан здоров'я обвинувачених, в тому числі і обвинуваченого ОСОБА_14 , якому встановлено діагноз «Хронічний панкреатит», дозволяє їм утримуватись в установі попереднього ув'язнення.
Щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки саме такий запобіжний захід раніше забезпечував виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 331, 350 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 04.08.2022 року, включно.
ОСОБА_13 продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, заборонити йому з 21:00 години до 06:00 години залишати житло за адресою: АДРЕСА_5 , без дозволу суду.
Покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
1) з'являтися за викликом суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.
Строк, на який покладено вищевказані обов'язки, визначити до 04.08.2022 року.
Обвинуваченому письмово (під розпис) повідомити про покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного захисту обвинуваченим - відмовити.
Ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Головуючий Юрій ШОФАРЕНКО
Судді
ОСОБА_15