справа № 208/7553/20
№ провадження 1-кс/208/567/22
Іменем України
02 червня 2022 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргою в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 на постанову дізнавача ОСОБА_5 від 30.03.2022 року про закриття кримінального провадження № 12020046160000190 від 01.10.2020 року за ч. 1 ст. 190 КК України, -
встановив:
19.05.2022 року в провадження слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надійшла означена скарга в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 на постанову дізнавача ОСОБА_5 від 30.03.2022 року про закриття кримінального провадження № 12020046160000190 від 01.10.2020 року за ч. 1 ст. 190 КК України, в якій заявник просить сксувати постанову про закриття кримінального провадження та зобов'язати виконати ряд слідчих дій. Ухвалою слідчого судді від 19.05.2022 року за вказаною скаргою відкрито провадження.
Скарга вмотивована тим, що дізнавачем СД Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 прийнято рішення про закриття кримінального провадження, в обгрунтування постанови зазначено, що під час проведення досудового розслідування встановити суб'єкта кримінального правопорушення не виявилось можливим. Також дізнавачем зазначено, що відсутня об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, оскільки не вдалось встановити місце знаходження майна.Постанову про закриття кримінального провадження було отримано 09.05.2022р.
Посилається на неповноту обставин, проаналізованих в оскаржуваній постанові та те, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР та до прийняття рішення про закриття кримінального провадження дізнавачем не виконані всі необхідні дії для з'ясування істини у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні представник заявника скаргу підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.
Дізнавач СД Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 та уповноважена службова особа Кам'янської окружної прокуратури, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з'явились, причини неявки не повідомили. На підставі ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе провести розгляд скарги за їх відсутності.
Дослідивши матеріали скарги, вислухавши представника заявника, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
В провадженні СД Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № 12020046160000190 від 01.10.2020 року за ч. 1 ст. 190 КК України, закрите постановою слідчого від 30.03.2022 року у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
З оскаржуваної постанови вбачається, що висновок дізнавача про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення ґрунтується на тому, що відсутній суб'єкт злочину та об'єктивна сторона.
Слідчий суддя вважає, що з таким висновком дізнавача погодитись не можна, оскаржувана постанова від 30.03.2022 року взагалі не містить процесуального аналізу, який ґрунтується на належних та допустимих доказах, щодо викладених у заяві про кримінальне правопорушення обставин та мотивів, з яких дізнавач дійшов висновку про відсутність у діянні складу кримінального правопорушення. Посилання на те, що не можливо встановити місцезнаходження майна та суб'єкт вчинення кримінального правопорушення, не може слугувати підставою для закриття провадження, оскільки для з'ясування істини у кримінальному провадженні необхідно провести певні слідчі дії, передбачені главою 20 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Згідно ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК України та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
В той же час, відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Відповідно до положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування зобов'язані детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діянні особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю.
Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (Рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Тобто, з оскаржуваної постанови слідує, що вона не містить достатніх відомостей, які б свідчили про те, що вимоги КПК України було виконано належним чином та надано необхідну правову оцінку усім обставинам в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (Рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (Рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.
При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) дізнавачу у провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України), однак слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях. Керуючись викладеним та ст. 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Скаргу в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 на постанову дізнавача ОСОБА_5 від 30.03.2022 року про закриття кримінального провадження № 12020046160000190 від 01.10.2020 року за ч. 1 ст. 190 КК України, - задовольнити.
Постанову дізнавача СД Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 30.03.2022 року про закриття кримінального провадження № 12020046160000190 від 01.10.2020 року за ч. 1 ст. 190 КК України- скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1