Справа № 606/1630/21 Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С
Провадження № 22-ц/817/331/22 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія -
31 травня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,
за участі секретаря -Сович Н.А.
та сторін -представника ОСОБА_1 адвоката Шкільняка Б.М., Кляпітури О.В., Яроцької В.Р. та їх представника адвоката Середзінської Т.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів "EazyCon" цивільну справу № 606/1630/21 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2021 року, ухваленого суддею Ромазан Л.С., повний текст рішення складено 30 грудня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
у серпні 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 09.08.2018 року близько 19.00 год. на автомобільній дорозі між селами Мшанець - Великий Говилів Теребовлянського району Тернопільської області відбулося зіткнення автомобіля марки "ВАЗ-2104", д.н.з. НОМЕР_1 , який під керуванням водія ОСОБА_5 рухався в напрямку с. Мшанець, із комбайном марки "JOHN DЕERЕ 965", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Унаслідок вказаної дорожньо - транспортної пригоди водій автомобіля "ВАЗ-2104" ОСОБА_5 загинув, а пасажир даного автомобіля ОСОБА_3 отримала легкі із короткочасним розладом здоров'я тілесні ушкодження. На підставі наведеного 10.08.2018 року слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області відомості про вказану дорожньо - транспортну пригоду внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018210000000414 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч.2 ст.286 КК України. Згідно з висновком експерта (№619 від 10.09.2018 року, який включає в себе висновок №1006 від 15.08.2018 року; №799 від 28.08.2018 року), який проводив судово - медичну експертизу трупа, смерть ОСОБА_5 настала внаслідок відкритої черепно - мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами у речовину та під оболонки головного мозку. Між отриманням внаслідок дорожньо - транспортної пригоди тілесними ушкодженнями і настанням смерті ОСОБА_5 існує прямий причинно-наслідковий зв'язок. При судово-медичній експертизі крові та сечі з трупа ОСОБА_5 метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено. За висновком експерта (№1301 від 02.11.2018 року) судово-медичної експертизи виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження за ступенем тяжкості належать до легких із короткочасним розладом здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні.
Висновком експерта (№5-461/18 від 06.09.2018 року), який проводив судово-автотехнічну експертизу, з метою встановлення технічного стану транспортного засобу, з'ясовано, що технічних несправностей систем автомобіля марки «ВАЗ-2104», д.н.з. НОМЕР_1 , які б могли виникнути до ДТП, не виявлено.
В ході досудового розслідування 31.10.2019 року заступником начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області Марченком О.Я. прийнято рішення про закриття кримінального провадження. Вказана постанова про закриття кримінального провадження 25.11.2019 була оскаржена до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду, за результатами якої слідчого у провадженні зобов'язано відновити досудове розслідування та виконати вимоги потерпілої сторони. Дане кримінальне провадження неодноразово закривалось та після оскарження до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відновлювалось. Вина ОСОБА_1 в ході досудового розслідування залишилась недорозслідуваною з підстав зволікання та службової недбалості слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області при здійсненні досудового розслідування, що призвело до використання усього процесуального строку досудового розслідування. Так, ОСОБА_3 , дочка водія автомобіля "ВАЗ - 2104" ОСОБА_5 , який загинув внаслідок ДТП та ОСОБА_2 , дружина померлого, визнані потерпілими у кримінальному провадженні за наслідками смерті у ДТП ОСОБА_5 .
Позивачі вважають, що водієм ОСОБА_1 - відповідачем у справі були порушені пункти 2.3, 12.3 ПДР України, внаслідок чого ОСОБА_5 загинув внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. На час смерті ОСОБА_5 позивачі - дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 проживали однією сім'єю із потерпілим. ОСОБА_1 не компенсував ні кошти, які були витрачені на поховання, ні на встановлення пам'ятника, та не відшкодував моральних збитків, завданих смертю потерпілого (батька - чоловіка). Втративши чоловіка, ОСОБА_2 залишилась самотньою, без матеріальної допомоги, оскільки чоловік, як голова сім'ї заробляв гроші та допомагав у всьому, за відсутності моральної та матеріальної підтримки чоловіка суттєво змінилися умови життя. ОСОБА_2 не має матеріальної можливості поправити своє здоров'я після непоправної втрати чоловіка та забезпечити собі належний рівень життя. Крім того, ОСОБА_2 пережила стрес та душевні страждання внаслідок смерті чоловіка, у неї порушився сон, погіршився стан здоров'я, виникла невпевненість у майбутньому. Потерпіла дочка ОСОБА_3 втратила батька. В момент, коли відбулась ДТП 09.08.2018 року, вона їхала в автомобілі разом із ним, тримаючи на руках маленького сина, дочка та онук стали свідками смерті батька (діда), та одержали тілесні ушкодження внаслідок ДТП, що відбулась із вини ОСОБА_1 . Втрата батька стала непоправною для ОСОБА_3 , оскільки батько був її підтримкою та опорою молодої сім'ї дочки. Через смерть батька в ДТП життя потерпілої ОСОБА_3 вже не є таким як раніше, погіршились умови її життя. В день вчинення ДТП ОСОБА_1 неодноразово визнавав вину, також в подальшому неодноразово обіцяв відшкодувати витрати. Однак, з часом ОСОБА_1 почав змінювати покази та перестав визнавати вину, бажаючи уникнути покарання.
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 (проживає с. Мшанець Тернопільського району Тернопільської області), в користь ОСОБА_3 (проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 150 000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (проживає с. Мшанець Тернопільського району Тернопільської області) в користь держави 1 500 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та винести нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що ОСОБА_3 не було заявлено у позові про відшкодування моральної шкоди, спричиненої саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з втратою батька. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, розглянувши справу у зв'язку із отриманням нею легких тілесних ушкоджень, застосовуючи інший спосіб захисту, ніж про це позивач зазначила у позовній заяві.
Враховуючи фактичні обставини справи, відсутність його вини у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, порушення саме ОСОБА_5 вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України в частині невідповідної реакції на небезпеку (перешкоду), які перебувають у причинному зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди і призвели до виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди та його смерті, вважає, що у позивачів взагалі відсутні правові підстави щодо стягнення з нього моральної шкоди, спричиненої смертю ОСОБА_5 .
Визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди у сумі 150000 грн. є явно завищеним та необґрунтованим. Отримані ОСОБА_3 травми під час дорожньо-транспортної пригоди за ступенем тяжкості належать до легких із короткочасним розладом здоров'я. Потрібно також зазначити, що саме груба необережність потерпілої, яка полягає у нехтуванні правилами безпеки, а саме не використання ременя безпеки, призвела до виникнення шкоди та отримання легких тілесних ушкоджень.
Також, враховуючи те, що дорожньо-транспортна пригода мала місце 09 серпня 2018 року (більше ніж три роки назад) будь-яких доказів звернення ОСОБА_3 у 2019-2021 роках з приводу наслідків дорожньо-транспортної пригоди в медичні заклади позивачем не надано.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Середзінська Т.Ф. просить скасувати рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2021 року в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог та винести нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн., внаслідок спричиненої смерті ОСОБА_5 - чоловіка джерелом підвищеної небезпеки.
В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначила, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог потерпілій ОСОБА_2 порушив принцип виваженості та справедливості, з урахуванням всіх доказів та обставин справи.
Також, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що моральна шкода відшкодовується тільки особам, які є учасниками ДТП.
ОСОБА_2 втратила чоловіка, який був батьком їхніх спільних дітей, дідусем їхніх онуків, а тому враховуючи глибину та тривалість душевних страждань, психологічний та емоційний стан, стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000 грн. відповідає вимогам розумності та справедливості.
Представник ОСОБА_3 адвокат Середзінська Т.Ф. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначила, що ОСОБА_3 під час ДТП пережила шок та моральні страждання від загибелі батька, якого фактично в неї на очах проткнуло жаткою, сама отримала струс мозку та перелом носа, порізи по тілу і при цьому вона тримала на руках тримісячну дитину, яка могла загинути при такій важкій ДТП. Отримані душевні страждання внаслідок вищезазначеного та перенесені душевні страждання за здоров'я тримісячного сина змінили спосіб її життя, залишили глибокі душевні рани на все життя.
Досить несправедливо зазначається в апеляційній скарзі, що сума стягнення в розмірі 150 000 грн. приведе до збагачення ОСОБА_3 , яка втратила здоров'я, змінився її зовнішній вигляд, втратила батька, враховуючи, що життя людини є безцінним , стала свідком страшної смерті рідної людини.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог ґрунтуються на припущеннях.
Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 адвоката Середзінської Т.Ф. від ОСОБА_1 не поступив.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Шкільняк Б.М. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній, а щодо апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Середзінської Т.І. заперечив.
ОСОБА_2 та її представник адвокат Середзінська Т.Ф. у судовому засіданні свою апеляційній скаргу підтримали з мотивів викладеній у ній, а щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечили.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 адвоката Середзінської Т.Ф. підлягають до часткового задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відмовляючи ОСОБА_2 у стягненні моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 отримала легкі тілесні ушкодження під час ДТП і в зв'язку з цим перенесла душевні та фізичні страждання.
З даним висновком суду колегія суддів частково не погоджується.
Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 ставила питання про стягнення моральної шкоди у зв'язку із смертю батька ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 - чоловіка по 500 000 грн моральної шкоди спричиненої смертю джерелом підвищеної небезпеки. Суд першої інстанції, при розгляді позовних вимог ОСОБА_3 вийшовши за межі позовних вимог, розглянувши справу про стягнення моральної шкоди у зв'язку із отриманням нею легких тілесних пошкоджень в результаті ДТП, яких позивачка не заявляла, чим допустив порушення вимог норми статей 12, 13 ЦПК України.
ОСОБА_2 , як в позовній заяві, так і в судових засіданнях стверджувала, що моральна шкода їй спричинена внаслідок смерті чоловіка ОСОБА_5 під час ДТП.
Судом встановлено, що 09.08.2021 року близько 19.00 год. на автомобільній дорозі між селами Мшанець - В. Говилів Теребовлянського району Тернопільської області відбулося зіткнення автомобіля марки "ВАЗ-2104", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався в напрямку с. Мшанець із комбайном марки "JOHN DEERE: 965" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який виїжджав із поля в напрямку села Мшанець під гострим кутом до елементів дороги та в подальшому частково зупинився на лівому краї проїзної дороги. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки "ВАЗ-2104" ОСОБА_5 загинув, а пасажир ОСОБА_3 отримала легкі із короткочасним розладом здоров'я тілесні ушкодження.
10.08.2018 року слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області внесені відомості про вказану дорожньо-транспортну пригоду до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні 12018210000000414 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 2 ст. 286 КК України.
Із висновку судово - автотехнічної експертизи № 4.6-560/19 від 30.10.2019 року, вбачається, що причиною настання даної ДТП були обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля марки «ВАЗ-2104», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які привели до виникнення ДТП, тобто пичиною настання даної ДТП - зіткнення транспортних засобів, з технічної точки зору були обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля марки «ВАЗ-2104» зазначеним вимогам у п.12.3 ПДР в частині невідповідної реакції на небезпеку(перешкоду).
В цій дорожній обстановці та за умови збереження стабільності обстановки з боку водія автомобіля марки «ВАЗ-2104», рух та кінцева зупинка комбайна марки "JOHN DEERE: 965" не створювала надалі перешкоди для дорожнього руху, а дорожня обстановка для водія автомобіля марки «ВАЗ-2104 з моменту виявлення комбайна складала "факультативну" основу, від водія автомобіля марки «ВАЗ-2104 не вимагалось прийняття екстрених заходів до застосування негайного гальмування або маневру об'їзду. На збереження обстановки водій комбайна марки "JOHN DEERE: 965" міг розраховувати за умов виконання вимог ПДР водієм автомобіля марки «ВАЗ-2104.
Отже, кінцева зупинка комбайна марки "JOHN DEERE: 965" після виїзду на проїзну частину дороги не створювала перешкоди для дорожнього руху, то в діях водія комбайна марки "JOHN DEERE: 965" не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які з технічної точки зору знаходились б у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
Постановою начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області про закриття кримінального провадження від 25 травня 2021 року закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210000000414 від 10.08.2018 року, оскільки своїми діями ОСОБА_5 , як особа, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожньою руху, які перебувають у причинному зв'язку із настанням ДТП та призвели до виникнення даної ДТП та його смерті, а інші особи під час вказаної ДТП не отримали тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тяжких чи смерті, а тому в його діянні відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Вказана постанова набрала законної сили, що визнається сторонами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
ОСОБА_3 , як пасажир автомобіля ВАЗ -2104, 09.08.2018 року в результаті ДТП, отримала легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров'я, що підтверджується висновком експерта № 1301 від 30.10.2018 року.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
У Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.2001 № 5 та від 27.02.2009 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з роз'ясненнями та правовими висновками, які містяться в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.11.2013 № 6-108 за загальним правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 286 КК України не звільняє відповідача від обов'язку доказування своєї невинуватості. Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).
Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Аналіз положень ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Таким чином, положення ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у вирішенні вказаного спору має надаватися спеціальним нормам.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria № 68490/01, ЄСПЛ 12.07.2007 року).
Беручи до уваги наведені обставини та норми матеріального права, колегія суддів вважає що при винесенні рішення судом першої інстанції помилково було відмовлено у стягненні моральної шкоди на користь ОСОБА_2 , оскільки відповідач, як особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинна нести відповідальність за моральну шкоду, завдану такими джерелом, незалежно від наявності його вини.
Враховуючи всі обставини справи, характер і обсяг фізичних і душевних страждань позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, глибини перенесених ними душевних та фізичних страждань, пов'язаних зі смертю батька та чоловіка, тяжкістю змін у їхніх життєвих стосунках, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивачів шляхом стягнення із ОСОБА_1 на їх користь моральної шкоди у розмірі по 50 000 гривень кожній.
У відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, судове рішення в даній справі не може залишатися в силі, а тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення, яким задовольнити частково позовні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , стягнувши із ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі по 50 000 грн кожній.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 адвоката Середзінської Тетяни Федорівни задовольнити частково.
Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , проживаючого с. Мшанець Тернопільського району Тернопільської області, 48161) в користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , проживаючої АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_5 , проживаючої АДРЕСА_2 ) по 50 000 грн кожній моральної шкоди, завданої внаслідок спричиненої смерті джерелом підвищеної небезпеки батьку позивачки ОСОБА_3 та чоловіка позивачки ОСОБА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 червня 2022 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: С.І. Дикун
Н.М. Храпак