06.06.22
22-ц/812/519/22
Провадження № 22-ц/812/519/21 Суддя першої інстанції Павлова Ж.П.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
06 червня 2022 року м. Миколаїв Справа № 487/5990/19
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Царюк Л.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Павлової Ж.П., в залі судового засідання в м. Миколаїв, о 12 год 10 хв, повний текст якого складено 21 січня 2022 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,
07 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
Доводи позову обґрунтовував тим, що 12 квітня 2019 року за домовленістю з відповідачем ОСОБА_2 , він передав останньому на станції технічного обслуговування (далі - СТО) «SOLUXE» свій транспортний засіб марки BMW модель X6M реєстраційний номер НОМЕР_1 , для наклеювання тонувальної плівки лобового скла (зсередини). Автомобіль був переданий за місцем проживання та здійснення підприємницької діяльності відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
Того ж дня він забрав свій автомобіль з СТО, але виявилось, що проекція на лобове скло (пристрій Head Up Display) перестала працювати. Враховуючи необхідність термінової поїздки за межі міста, він надіслав повідомлення відповідачу, що у нього перестала працювати проекція на лобове скло.
13 квітня 2019 року він подивився на екран проекції через лобове скло і побачив наявність конденсату під захисним склом блоку проекції. Тобто, під час наклеювання плівки наносилась вода на лобове скло і вона потрапила у пристрій проекції.
ОСОБА_2 не заперечував, що винен його сервіс, проте зволікав з усуненням шкоди, яка була завдана його автомобілю, а в подальшому відмовився від відшкодування, посилаючись на те, що тонував не він.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, здійснював технічне обслуговування та ремонт автомобілів, проте з 06 серпня 2014 року підприємницьку діяльність було припинено.
Враховуючи той факт, що відповідачем було проігноровано прохання позивача про усунення недоліків, 16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баварія ЮГ», яке є офіційним дилером марки ВМW в Україні, для проходження діагностики несправності проекційного дисплею.
За результатами діагностики, було зазначено, що заміна проекційного дисплею буде коштувати 73 146,55 грн, вартість виконання робіт щодо заміни дисплею 4 740 грн.
У зв'язку з чим 31 травня 2019 року ОСОБА_2 поштою була направлена претензія про відшкодування майнової шкоди. Проте конверт повернувся з відміткою пошти «повернуто за закінченням терміну зберігання».
З метою визначення розміру майнової шкоди, 01 червня 2019 року позивач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності приватного підприємця (далі - ПП) ОСОБА_3 .
Згідно висновку від 05 червня 2019 року, вартість матеріального збитку становить 90 701,38 грн.
Посилаючись на вищезазначене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 суму в розмірі 93 201,38 грн, з яких: 90 701,38 грн - сума відновлюваного ремонту та 2 500 грн оплата послуг автотоварознавчої оцінки та визначення вартості матеріальної шкоди.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди було задоволено.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2020 року скасовано вищезазначене заочне рішення від 13 січня 2020 року та справу призначено до судового розгляду.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що письмовий договір на виконання робіт між сторонами не укладався. Позивачем суду не надано належних доказів, які саме роботи повинен був виконати відповідач, докази їх виконання неналежної якості, виникнення виявлених недоліків саме внаслідок винних дій відповідача, обсягу та вартості заподіяних збитків, позивачем не доведено факту спричинення саме відповідачем майнової шкоди позивачу.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , оскаржив його в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги його позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду ґрунтується лише на усних поясненнях відповідача.
Суд першої інстанції при ухваленні заочного та оскаржуваного рішень розглядав одні й ті ж самі позовні вимоги та досліджував однакові докази, оскільки при розгляді справи, після скасування заочного рішення, до матеріалів справи не долучалися ніякі додаткові письмові докази обох сторін, які б мали істотне значення, тобто при наявності однакових обставин та доказів, які досліджувались судом при ухваленні як заочного рішення, так і оскаржуваного рішення, суд першої інстанції робить різні висновки та ухвалює різні за змістом резолютивні частини.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд брав до уваги лише усні пояснення відповідача, які не можуть бути достовірними, оскільки на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи.
Відповідачем не заявлялося клопотань щодо виклику осіб, які, на його думку, могли б підтвердити усні свідчення відповідача.
Йому порекомендували послуги відповідача у автомобільному салоні BMW, тому що салон співпрацює з сервісом «SOLUXE» з тонування, який знаходиться за адресою місця проживання/ реєстрації ОСОБА_2 та місцем надання їм послуг. Він особисто зв'язувався із відповідачем, як власником сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується самим відповідачем у листуванні в додатку Viber. Окрім цього, у зазначеному листуванні ОСОБА_2 вказав вартість робіт - від 800 грн та марку плівки, яку будуть клеїти - USA Global. Це свідчить про надання відповідачем конкретних послуг/робіт, за які передбачена оплата, тобто це доказ того, що робота з тонування скла автомобіля не безкоштовна послуга, а конкретний факт здійснення підприємницької діяльності.
Зазначене вище свідчить про те, що судом першої інстанції не були враховані його пояснення, не були у повному обсязі з'ясовані обставин, що мають значення для справи. Суд не звернув увагу на докази позивача, які є достатніми, та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. В основу оскаржуваного рішення взяті лише усні свідчення відповідача, достовірність яких не підтверджено та не доведено.
На думку суду відсутні правові підстави для визнання того, що укладені між сторонами договори фактично є договорами підряду, оскільки письмовий договір на виконання робіт, акт прийому-передачі виконаних робіт між сторонами не укладалися, відповідач не здійснює підприємницької діяльності та не є суб'єктом підприємницької діяльності, тому не може надавати послуги побутового підряду.
Проте це помилкове застосування судом норм законодавства, оскільки: по-перше, відносини між позивачем та відповідачем мають ознаки загальних норм договору підряду, а не договору побутового підряду.
Форма договору підряду може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень статей 205, 207 - 209 ЦК України.
Отже посилання суду на відсутність письмового договору, як на підставу наявності договірних відносин між сторонами, є помилковим, оскільки договір підряду може укладатися в усній формі, фізичні особи можуть виступати як підрядники.
По-друге, на відміну від договору підряду, у договорі побутового підряду підрядником може виступати тільки суб'єкт підприємницької діяльності, а замовником лише фізична особа.
Крім цього, суд першої інстанції, в своєму рішенні, визнає та не заперечує факт проведення робіт, але при цьому не бачить у діях відповідача ознак підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 3 статті 50 ЦК України, якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
Отже, відповідач здійснює підприємницьку діяльність без державної реєстрації та уклав усний договір підряду з позивачем, що свідчить про наявність між ними договірних відносин, тому на взаємовідносини позивача та відповідача розповсюджуються норми Закону України «Про захист прав споживачів» з усіма правовими наслідками та відповідальністю підрядника перед замовником щодо якості наданої послуги та роботи.
Тому, якщо діяльність здійснюється фізичною особою без реєстрації як фізична особа-підприємець, це тягне за собою адміністративну відповідальність.
Крім того, при розгляді справи судом першої інстанції та ухваленні оскаржуваного рішення залишилася поза увагою позовна вимога щодо вирішення питання про прийняття окремої ухвали за фактом провадження господарської діяльності без державної реєстрації відповідачем.
Відповідач та його представник на час розгляду справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 станом на час виникнення спірних правовідносин був власником транспортного засобу автомобіля марки BMW модель X6M державний реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
22 березня 2019 року за домовленістю між сторонами відповідач ОСОБА_2 здійснив роботи по наклеюванню тонувальної плівки на лобове скло автомобіля марки BMW модель X6M реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу.
На наступний день позивач йому зателефонував та повідомив, що виявив якийсь недолік у виконаній роботі, у зв'язку із чим приїде знову до м. Миколаєва для усунення недоліку.
Встановлено, що відповідач не здійснює підприємницьку діяльность щодо надання послуг з технічного обслуговування колісних транспортних засобів, а тому не є суб'єктом підприємницької діяльності.
12 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 передав невідомій йому особі за місцем проживання відповідача, а саме АДРЕСА_1 , свій автомобіль марки BMW модель X6M реєстраційний номер НОМЕР_1 , для переклеювання тонувальної плівки лобового скла (зсередини).
В той же день, після переклеювання тонувальної плівки лобового скла (зсередини), позивач ОСОБА_1 помітив, що на його автомобілі марки BMW модель X6M реєстраціййний номер НОМЕР_1 пропала проекція на лобове скло, у зв'язку з чим останній по телефону повідомив 13 квітня 2019 року про ці недоліки відповідачу ОСОБА_2
31 травня 2019 року позивачем ОСОБА_1 на адресу відповідача ОСОБА_2 , була направлена претензія про відшкодування майнової шкоди останнім. Але відповідно до копії конверта, який міститься в матеріалах справи, дана претензія отримана відповідачем не була, оскільки повернулася 15 червня 2019 року поштою на адресу відправника за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності приватного підприємця ОСОБА_3 № 119-19 від 05 червня 2019 року, виконаного на замовлення позивача вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля BMW X6M 2011 державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 90 701,38 грн.
Отже, як встановлено судом, транспортному засобу позивача двічі було проведено технічне обслуговування щодо наклеювання тонувальної плівки на його автомашину марки BMW модель X6M державний номерний знак НОМЕР_1 . Перший раз відповідачем 22 березня 2019 року за його місцем проживання, а вдруге 12 квітня 2019 року за тією ж адресою невстановленою особою, та саме після останнього разу позивач виявив недолік внаслідок такої роботи, а саме перестав працювати пристрій Head Up Display, який був вмонтований під панелю приладів транспортного засобу, тобто зникла проекція на лобове скло, однією з причин зникнення проекції ОСОБА_1 припускає потрапляння води на пристрій внаслідок наклеювання плівки.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, стверджує, що між сторонами виникли спірні правовідносини притаманні договору підряду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За загальними правилами договір підряду укладається у простій письмовій формі. За домовленістю зі сторонами можливе нотаріальне посвідчення договору.
Істотними умовами договору підряду є:
- найменування та реквізити сторін;
- місце і дата укладення договору підряду;
- предмет договору підряду;
- договірна ціна;
- строки початку та закінчення робіт;
- права та обов'язки сторін;
- порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду.
Головним обов'язком підрядника за цим договором є якісне, відповідно до умов договору, виконання роботи і передача її результату замовникові, за правило, у встановлений строк. Причому, якщо це передбачено договором або, якщо без певної інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим, результат підрядник зобов'язаний передати разом з інформацією щодо експлуатації чи Іншого його використання.
Підрядник, якщо інше не встановлено договором, зобов'язаний виконувати роботу із свого матеріалу і своїми засобами.
До обов'язків замовника закон відносить наступні: видати завдання підряднику, тобто чітко обумовити предмет договору; якщо це передбачено договором, надати матеріал підряднику; замінити на вимогу підрядника у відповідний строк неякісний або непридатний матеріал, змінити вказівки про спосіб виконання роботи або усунути інші обставини, що загрожують якості або придатності результату роботи; сприяти останньому у виконанні роботи у випадках, в обсязі та у порядку, встановлених договором; прийняти роботу, виконану підрядником.
Загальні положення застосовуються до окремих видів договору підряду, якщо інше не встановлено нормами ЦК України про ці види договорів. Тобто норми, що складають загальні положення про підряд, застосовуються в субсидіарному порядку, співвідносячись з нормами, присвяченими окремим видам договору підряду, за правилами співвідношення загальних та спеціальних норм. Наявність спеціальної норми, яка регулює конкретний вид договору підряду, є перешкодою для застосування до цього виду відповідної норми, що міститься в загальних положеннях про підряд.
Згідно з частинами 1 і 3 статті 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
В основу поділу підрядних договорів на певні види покладено два критерії - предмет договору та суб'єктний склад учасників договору. Так, за договором побутового підряду виконується робота, яка призначена для задоволення побутових та інших особистих потреб замовника, що не пов'язані з здійсненням ним підприємницької діяльності. Якщо ж замовником укладається договір з метою подальшого використання результату виконаної роботи з підприємницькою метою, то на такий договір поширюються загальні положення про підряд. Підрядником у договорі побутового підряду завжди виступає юридична або фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність, а замовником - тільки фізична особа.
Порядок прийняття роботи врегульований статтею 853 ЦК України, бо є важливим для обох сторін - як для замовника, так і для підрядника. Замовник зобов'язаний разом з підрядником оглянути роботу і прийняти її, а у разі виявлення допущених підрядником відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про це підряднику. Якщо цього не буде зроблено, замовник втрачає право у подальшому посилатися на відступи від умов договору чи недоліки у виконаній роботі. Маються на увазі тільки ті недоліки, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття, тобто явні.
Якщо ж після прийняття роботи будуть виявлені відступи від умов договору або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані), у тому числі й такі, що були умисно приховані підрядником, замовник зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків на вимогу будь-кого із сторін має бути призначена експертиза.
Якщо будуть виявлені істотні відступи від умов договору або інші істотні недоліки, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (частина 2 стаття 852 ЦК України).
Частиною 1 статті 218 визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами. Засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 13 ЦПК України) і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень ( частина 3 стаття 12 ЦПК України).
Згідно частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (стаття 80 ЦПК України).
Згідно частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування по даній справі є, зокрема, факт укладення між сторонами договору підряда, умови договору, наявність недоліків виконаної роботи, наявність причинно-наслідкового зв'язку між недоліками у роботі та діями підрядника ( виконавця робіт), наявність збитків та їх розмір.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що спірні правовідносини не регулюються статтею 865 ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів».
Колегя суддів апеляційного суду також погоджується з таким висновоком суду першої інстанції з огляду на те, що у ситуації, що склалася відповідач ОСОБА_2 - підрядник (виконавець робіт) не є фізичною особою - підприємцем, що є обов'язковим для таких правовідносин.
Аргументи скарги про те, що ОСОБА_2 за місцем свого проживання незаконно займається підприємницькою діяльністю про що свідчить оголошення на інтернет ресурсах та за його адресою з вивіскою під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та переліком послуг не заслуговують на увагу, оскільки фізична особа набуває статусу фізичної особи - підприємця тільки після внесення даних про реєстрацію такої особи до Єдиного державного реєстру, а тому зазначені обставини не мають правового значення.
Також є безпідставними доводи апеляційної скарги про обов'язковість дослідження судом першої інстанції при розгляді даного спору обставин щодо ведення відповідачем незаконної підприємницької діяльності та постановлення окремої ухвали за цими фактами. Доведення фактів ведення незаконної підприємницької діяльності з боку відповідача не входить до предмету доказування у даній справі, а тому суд першої інстанції не знайшов підстав для постановлення окремої ухвали відповідно до частини 1 статті 262 ЦПК України. Питання щодо постановлення окремої ухвали заявлене позивачем на вирішення суду не відноситься до позовних вимог, як помилково зазначає відповідач в апеляційній скарзі.
Проте суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до спріних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 837 ЦК України та щодо наслідків недотримання письмової форми правочину стаття 218 ЦК України. Колегія апеляційного суду вважає, що 22 березня 2019 року між сторонами було укладено договір підряду внаслідок якого відповідач зобов'язався виконати технічне обслуговування транспортного засобу щодо наклеювання тонувальної плівки на автомашину марки BMW модель X6M державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу.
З метою виконання зазначених робіт, в той же день, позивач залишив машину марки BMW модель X6M державний номерний знак НОМЕР_1 за місцем проживання відповідачана за адресою: АДРЕСА_1 , та після виконання обумовлених робіт через певний проміжок часу в той же день позивач забрав свою машину, розрахувавшись за виконану роботу з відповідачем. Ці обстаниви не заперечувалися сторонами та підтверджуються змістом телефонної переписки у додатку мобільного телефону Viber, роздруківку якої надав позивач.
Між тим, сторони не укладали зазначений договір в письмовій формі, як передбачає стаття 837 ЦК України. Також позивачем не надано письмових доказів, якіх підтверджували умови укладеного договору підряду, зокрема права та обов'язкі сторін, порядок прийняття виконаної роботи, що врегульований статтею 853 ЦК України.
Проте позивач стверджує, що після виконаної роботи ним було виявлено недолік на тонувальній плівці у вигляді полоси на поверхні плівки та по телефону домовився з відповідачем під'їхати до останнього виправити недолік.
12 квітня 2019 року позивач приїхав за адресою відповідача АДРЕСА_1 , та залишив там свою автомашину марки BMW модель X6M державний номерний знак НОМЕР_1 , передавши її знайомому відповідача на ім'я ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_2 стверджує, що на той час хворів та машину позивача не оглядав, та будь-яких робіт щодо усунення недоліків на тональній плівці не виконував, оскільки внаслідок хвороби та високої температури перебував вдома. Вподальшому з'ясувалось, що тонувальну плівку на автомашині позивача переклеював за своєю ініціативою знайомий йому чоловік на ім'я ОСОБА_4 , який приймав машину у позивача та займався ремонтом своєї машини в гаражі відповідача. Ці обставини підтвердила в судовому засіданні й свідок ОСОБА_5
13 квітня 2019 року ОСОБА_1 виявив, що в машині не працює проектор лобового скла та припустив, що імовірна причина виходу з ладу проектора це потрапляння води на прибор, що на думку позивача могло мати місце при переклеюванні плівки 12 квітня 2019 року.
Отже із встановлених обставин справи та наведених норм права можна дійти висновку про недоведеність факту спричинення майнової шкоди ОСОБА_1 саме відповідачем під час виконання договору підрядку з огляу на те, що письмовий договір між сторонами не укладався, умови виконання робіт та їх прийняття замовником не визначались, права та обов'язкі сторін не оговорювалися, а тому неможливо зробити висновок чи були допущені відповідачем будь-які недоліки при виконанні робіт по наклеювання тонувальної плівки на лобове скло автомашини саме 22 березня 2019 року, також наявність причинно-наслідкового зв'язку між недоліками у роботі та діями саме підрядника (виконавця робіт) відповідними доказами не доведено.
Відповідно до положень частини 4 статті 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Така експертиза проведена не була, а наданий суду звіт суб'єкта оціночної діяльності ПП ОСОБА_3 визначає розмір шкоди, внаслідок неробочого пристрію Head Up Display, проте не відповідає на питання про наявність причинно-наслідкового зв'язку між непрацюючою проєкцією лобового скла та діями саме відповідача.
Клопотань про проведення такої експертизи учасниками судового процесу перед судом не заявлялось.
Більш того як встановлено судом саме після втручання у переклеювання тонувальної плівки лобового скла автомашини ОСОБА_1 , що мало місце 12 квітня 2019 року невстановленим чоловіком на ім'я ОСОБА_4 , перестала, за твердженнями позивача, працювати проекція лобового скла. Доказів про будь-яке втручання в цей процес відповідача ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд вважає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження неякісного наклеювання тонувальної плівки на лобове скло транспортного засобу, виконаного відповідачем, а саме, наявності недоліків, істотних недоліків у виконаній роботі, причин таких недоліків, а також причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та недоліками, а тому позивачем недоведені позовні вимоги щодо відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповнення або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 376 ЦПК України).
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи та вирішивши спір по суті, неоднозначно виклав мотивувальну частину судового рішення, то мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення підлягає зміні.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України).
Позивач при зверненні з позовом до суду першої інстанції помилково вважав, що він як споживач звільнений від сплати судового збору за подання позову на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» та з тих же підстав звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Проте як встановлено за результатами розгляду позовних вимог Закон України «Про захист прав споживачів» не регулює спірні правовідносини, а тому з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог та апеляційної скарги, судовий збір при зверненні з позовом до суду першої інстанції (932 грн) та за подання апеляційної скарги до апеляційного суду (1 398 грн) з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 2 330 грн.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину цього рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині зазначене судове рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 2 330 грн судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного
Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська