Дата документу 06.06.2022 Справа № 323/14/20
Є.У.№ 323/14/20 Головуючий у 1 інстанції: Плечищева О.В.
№ 22-ц/807/339/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
6 червня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Онищенко Е.А.
Кухаря С.В.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого природного газу, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» про захист прав споживача та скасування акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) природного газу,
В січні 2020 року АТ «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого природного газу
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що з липня 2015 року між сторонами склалися відносини договору розподілу природного газу в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2494 (надалі - Кодекс ГРМ), та Типовим договором розподілу природного газу. В порядку надання послуг з розподілу природного газу відповідачу, на об'єкті відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , 19.06.2018 року під час перевірки стану підвідного газопроводу, зокрема, способу прокладання та відсутності можливості відбору газу поза вузлом обліку, працівники позивача шляхом візуального обстеження внутрішньобудинкового газопроводу на предмет відсутності підключень до підземних та надземних підвідних газових мереж виявили наявність несанкціонованого ввареного обвідного газопроводу, проведеного прихованими заходами. За цим фактом був складений Акт про порушення № 0600025540 від 19.06.2018 року, в якому на підставі пп. 1 п. 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ виявлений газопровід був кваліфікований як несанкціонований. В подальшому Рішенням комісії ПАТ «Запоріжгаз» з розгляду актів про порушення від 27.07.2018 року вказаний Акт про порушення був повністю задоволений, на підставі чого відповідно до приписів Розділу ХІ Кодексу ГРМ був складений акт-розрахунок вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу на суму 101524,81грн. Рахунок на оплату цієї суми був отриманий відповідачем особисто 03.09.2019 року, однак відповідач заборгованість в добровільному порядку не погасила.
Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути з відповідача вартість необлікованого природного газу у розмірі 101524,81 грн.
В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» про захист прав споживача та скасування акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) природного газу.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ніякого несанкціонованого газопроводу у квартирі за вказаною вище адресою немає і не могло бути. У 2004 році на підставі отриманих у встановленому законом порядку технічних умов, узгоджених з газопостачальною організацією, та відповідного робочого проекту, у зв'язку із встановленням індивідуального газового опалення у квартирі, на вказаному об'єкті були проведені роботи з монтажу окремого газопроводу шляхом його прокладення ззовні будинку безпосередньо до квартири відповідача. У зв'язку з цим старий стандартний газопровід у квартирі відповідача був відключений від внутрішньобудинкової мережі. Чому він не був демонтований повністю, відповідачу не відомо, але він існує з моменту зведення будинку та не може вважатись несанкціонованим. В будь-якому разі відповідач цим газопроводом не користується, жодні газові прилади до нього не підключені. З огляду на це, Акт про порушення від 19.06.2018 року був складений та затверджений неправомірно та безпідставно, а акт-розрахунок вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу на суму 101524,81грн. та рахунок на оплату вказаної суми також є неправомірними й підлягають скасуванню.
Посилаючись на вищезазначене просила суд, скасувати Акт-розрахунк вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу та рахунку на оплату вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу в розмірі 101524,81 грн.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2021 року у задоволенні позову АТ «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» щодо складання на підставі Акту про порушення № 0600025540 від 19.06.2018 року, Акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу на суму 101524 грн. 81 коп. та рахунку на оплату необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу.
Скасовано Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу на суму 101524 грн. 81 коп., складений на підставі Акту про порушення № 0600025540 від 19.06.2018 року та рахунок на оплату необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу та його вартості, без номеру та дати.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким первісний позов АТ «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» задовольнити, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України до суду не надходив.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є зареєстрованою в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією Центру надання адміністративних послуг ВК Оріхівської міської ради та даними паспорту ОСОБА_1 .
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 з червня 2012 року належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що вона є користувачем вищевказаної квартири з 2001 року.
Згідно до Технічних умов № 2074, підписаних 11.10.2004 року головним інженером Оріхівського УГГ ВАТ «Запоріжгаз», підключення газового котла типу АОГВ-7,5 С, АКГВ - 7,4 С для опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 є можливим від газопроводу низького тиску, який проходить окремо, до опалювального приладу та встановленням вимикаючого пристрою на зовнішньому газопроводі і перед опалювальним приладом.
В матеріалах справи також наявні Специфікація, узгоджена 25.10.2004 року та план квартири та схема газопроводу із відмітками про виконання робіт в січні 2005 року згідно до Проекту, та про виконання монтажу, а також із печаткою ТОВ «Газбудсервіс» і штампом ВАТ «Запоріжгаз».
Згідно до технічної документації, складеної ТОВ «Газбудсервіс», роботи на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 , були розпочаті та закінчені 15.01.2005 року.
Комісія у складі ОСОБА_3 як замовника робіт, Яроша І.В. (представника Оріхівського УГГ ВАТ «Запоріжгаз») та Гайдая В.Н. (директора ТОВ «Газбудсервіс», який виконував підрядні роботи з виконання вказаного вище робочого проекту) підписала Акт приймання внутрішньобудинкового газопроводу до експлуатації (акт не містить дати).
За змістом вказаного Акту, був виконаний монтаж газопроводу у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . За висновком комісії, роботи з монтажу внутрішнього газообладнання виконані відповідно до проекту, виконавчо-технічна документація знаходиться в задовільному стані, на підставі чого комісія вважала газопровід прийнятим до експлуатації та переданим підрядною організацією.
Жодних зауважень чи заперечень щодо вказаних робіт з боку представників ВАТ «Запоріжгаз» надані суду документи не містять.
Протягом 2004-2018 років у позивача не виникало жодних претензій до відповідача щодо описаного вище підключення системи газопостачання у вищезазначеній квартирі.
19.06.2018 року представниками позивача за участі ОСОБА_6 , довіреної особи відповідача ОСОБА_1 , був складений Акт про порушення № 0600025540, яким за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено порушення п. 1.1 глави 2 розділу 11 Кодексу ГРМ у виді наявності несанкціонованої врізки до газопроводу, проведеного прихованим методом.
Також була встановлена інвентарна заглушка після крану на вводі в квартиру, опломбовано пломбою № С44688489.
Згідно додатку до вказаного акту про порушення, при обстеженні внутрішньобудинкового газопроводу за вищевказаною адресою було виявлено на кухні за кухонним столом з підлоги з першого поверху наявність несанкціонованого газопроводу, на якій була заглушка. При відкрученні заглушки здійснився виток газу, який був не через комерційний вузол обліку природного газу.
Рішенням комісії з розгляду актів про порушення ПАТ «Запоріжгаз» від 27.07.2018 року (протокол № 1959) Акт про порушення № 0600025540 від 19.06.2018 року був повністю задоволений.
Рахунок на оплату зазначеної суми заборгованості з вимогою її погашення протягом 10 з дати отримання повідомлення було вручено відповідачу 03.09.2019 року.
Порядок та підстави забезпечення населення природним газом врегульований законами України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», «Про ринок природного газу», Кодексом ГРМ, Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (надалі - Типовий договір).
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс ГРМ.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ побутовий споживач - це споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до газорозподільної системи для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до газорозподільної системи якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору в порядку, визначеному цим розділом.
Згідно з пунктом 4 глави 3 Розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору.
Водночас відповідно до пункту 7 глави 3 Розділу VI Кодексу ГРМ фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до п. 1.1 Типового договору він є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Пунктом 2.1 Типового договору передбачено, що за цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 3.2 Типового договору Приймання-передача обсягу газу, належного Споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від Оператора ГРМ до Споживача відбуваються на межі балансової належності об'єкта Споживача.
Споживач забезпечує належну експлуатацію власних газових мереж після межі балансової належності згідно з чинним законодавством, зокрема відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119, або укладає відповідний договір з будь-якою організацією, яка має право на виконання таких робіт, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п. 5.2 Типового договору визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
Відповідно до пп. 5 п. 7.4 Типового договору споживач зобов'язується не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
Згідно п. 8.1 Типового договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.
Підпунктом 4 пункту 9.1 Типового договору передбачене право оператора ГРМ припинити або обмежити розподіл природного газу споживачу у випадку несанкціонованого відбору природного газу, в порядку, передбаченому Кодексом ГРМ.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 глави 2 Розділу ХІ Кодексу ГРМ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належить наявність несанкціонованого газопроводу.
Відповідно до абз. 38 п. 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРМ несанкціонований газопровід - це самовільно під'єднаний газопровід (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з'єднаний, зокрема вварений, врізаний, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником газу).
Пунктом 1 глави 3 Розділу ХІ Кодексу ГРМ встановлено, що у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об'єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об'ємами споживання природного газу населенням (додаток 15 цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.
Якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об'єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення.
Абзацами першим та другим пункту 1 глави 4 Розділу ХІ Кодексу ГРМ передбачено, що у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ розрахунок об'єму необлікованого природного газу здійснюється за номінальною потужністю газового обладнання споживача (несанкціонованого споживача) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.
Якщо несанкціонований газопровід здійснений шляхом прихованих заходів або несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об'єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (несанкціонованим споживачем) права власності чи користування на його об'єкт (приміщення), але не більше трьох років, що передували дню виявлення порушення.
Приписами глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ передбачено порядок та підстави складання акта про порушення, виявленого у споживача.
Акт про порушення повинна розглядати комісія з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність. Пунктом 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ також установлено, що за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення.
Акт про порушення є службовим документом, що підтверджує факт порушення, носієм доказової інформації про виявлені представниками Оператора ГРМ порушення побутовими споживачами вимог законодавства.
На підставі акта про порушення приймається відповідне рішення комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, що і є підставою для настання відповідних наслідків - нарахування фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць за граничними об'ємами споживання природного газу населенням.
Системний аналіз наведених вище норм Кодексу ГРМ щодо відповідальності споживача за несанкціонований відбір природного газу шляхом встановлення несанкціонованого газопроводу вказує на те, що з об'єктивної сторони таке порушення має полягати в активних діях, спрямованих на під'єднання (монтаж, врізання, вварення, інше приєднання) газопроводу (газового відводу, штуцеру, патрубку), який до цього не існував, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання.
З суб'єктивної сторони таке порушення може бути вчинено лише умисно, самовільно, свідомо спрямоване на створення умов для несанкціонованого відбору природного газу.
Надавши аналіз зібраним у справі доказам за правилами ст. ст. 76-80, 89 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що частина газової труби, яка була кваліфікована позивачем як несанкціонований газопровід, не була умисно врізана відповідачем до мережі внутрішнього газопостачання, а залишилась після проведення у 2004 році реконструкції системи газопостачання у належній на праві користування відповідачу квартирі, яка полягала у відключенні квартири в цілому від системи внутрішнього газопостачання у багатоповерховому будинку та її підключенні до окремого надземного газопроводу, під'єднаного до зовнішньої газорозподільної системи. При цьому вказана частина труби залишилась частиною системи внутрішньої системи газопостачання, якою продовжують користуватись інші мешканці багатоповерхового будинку, але жоден газовий прилад відповідача до нього не приєднаний.
За таких обставин суд обґрунтованого визнав, що відповідальність за наслідки залишення у квартирі відповідача частини колишнього внутрішнього газопроводу не може бути покладена на споживача.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у правовідносинах газопостачання, суд першої інстанції правильно зазначив, що пересічний споживач послуг з газопостачання із звичайним рівнем освіти та технічної обізнаності, не може ефективно здійснити свої права та бути проінформованим про всі особливості монтажу та демонтажу газових мереж. Споживач вправі розраховувати на те, що прийняття до експлуатації реконструйованої системи газопостачання представником оператора газорозподільної системи без жодних зауважень означає відсутність будь-яких порушень з боку самого споживача.
Позивач не надав суду жодного доказу, що виявлена частина труби на підлозі кухні була поєднана до системи внутрішнього газопостачання будинку безпосередньо відповідачем з метою несанкціонованого відбору природного газу.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для притягнення споживача до цивільно-правової відповідальності, відмовив "Запоріжгазу" у задоволенні позову та задовольнив зустрічні позовні вимоги.Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права є неспроможними.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.
Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не встановлено.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАПОРІЖГАЗ» залишити без задоволення.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 вересня 2021 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 6 червня 2022 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: Е.А. Онищенко
С.В. Кухар