Справа № 363/1444/21
Провадження № 2/307/444/21
27 травня 2022 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої - судді Сас Л.Р.,
секретар судового засідання Пальонна М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
за участю позивачки ОСОБА_1 ,
її представника -адвоката Сокура С.О.,
та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кустря М.М.,
встановив:
ОСОБА_1 06 квітня 2021 року пред'явила до ОСОБА_2 позов про стягнення грошових коштів за договором поставки від 5 жовтня 2020 року у розмірі 81 207,44 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що між нею та ОСОБА_2 5 жовтня 2020 року укладено договір поставки № 17/08, предметом якого було будівництво каркасного будинку у с. Нижня Дубечня Вишгородського району Киїівської області.
На виконання умов вказаного договору вона, позивачка, передала ОСОБА_2 гроші у розмірі 69 700 грн., що підтверджується відповідною розпискою, а також безготівковим переказом у розмірі 2186,00 грн. та 3 992,00 грн., що підтверджується відповідними чеками.
Однак, всупереч умов договору ОСОБА_2 до виконання обумовлених договором робіт не приступив, будівельних матеріалів на об'єкт не поставив, обов'язків не виконав.
У досудовому порядку врегулювати даний спір виявилося неможливо, оскільки відповідач перестав виходити на зв'язок.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв'язку із чим просила стягнути із ОСОБА_2 сплачені нею кошти у розмірі 75 878,00 грн. інфляційні збитки у розмірі 4 264, 34 грн. та три проценти річних у розмірі 1 065,10 грн., а також стягнути із відповідача судові витрати, пов"язані із розглядом справи, зокрема, судовий збір у розмірі 1389,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. та 300 грн. вартість відправки поштової кореспонденції.
На підставі ухвали судді Вишгородського районного суду Київської області вказану справу направлено до Тячівського районного суду Закарпатської області для розгляду за підсудністю.
Згідно ухвали судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд на 19 липня 2021 року на 11 год. 00 хв., який неодноразово відкладався з різних причин, востаннє на 26 травня 2022 року.
Згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 5 липня 2021 року постановлено ухвалу про відмову у забезпеченні позову.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Влащенко О.А. 5 серпня 2021 року подав до суду відзив у якому позов не визнав посилаючись на те, що інтереси позивачки представляв її чоловік, якому не сподобалася якість деревини, які поставив ОСОБА_2 , після чого він почав вимагати повернення коштів.
Позивачка, звертаючись до суду із позовом, посилається на те, що вона зверталася до відповідача з вимогою повернути кошти, однак, відповідач свої обов'язки виконав у повному обсязі, у той час як позивачка зберігає майно на своїй ділянці, поставлене відповідачем (а. с. 57-60).
Під час судового розгляду позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Сокур С.О. у підтримання позовних вимог посилалися на обставини, викладені у позові, а також просили стягнути судові витрати, пов'язані із розглядом справи.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Кустрьо М.М. позов не визнали.
Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Сокура С.О. та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кустря М.М., з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що між фізичною особою ОСОБА_2 , іменуємий постачальник та в подальшому покупець в особі ОСОБА_1 з іншої сторони, а разом іменовані «Сторони», 5 жовтня 2020 року у м. Київ укладено договір поставки № 17/08 про наступне.
Відповідно до п. 1.1., п. 1.2., 1.3. цього Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар в асортименті, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену грошову суму (ціну). Ціна товару також зазначається в накладних, рахунках-фактурах та використовується при розрахунку сум, що належать до сплати Постачальнику. За ціну договору приймається загальна сума видаткових накладних відвантажених Постачальником Покупцю.
Згідно п.3.1., п. 3.2. та п. 3.3. розділу 3 цього ж Договору передача товару здійснюється відповідно до видаткової накладної Постачальника. Перехід права власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження Товару до Покупця переходить з моменту підписання Покупцем накладної.
Приймання товару, партії товару покупцем здійснюється за кількістю, згідно товарної накладної. Підписання накладної Покупцем свідчить про приймання ним товару по якості та кількості без зауважень.
Згідно п. 4.1., п.4.2. та п.4.3. розділу 4 Договору загальна вартість товару, що продається за цим Договором, становить 200 000,00 грн. Оплата відповідної партії товару здійснюється Покупцем протягом 14 календарних днів з моменту прийому товару. Оплата товару здійснюється у готівковій формі шляхом передачі грошових кошті, готівка видається виконавцю на банківську карту або в руки. Всі розрахунки за даним Договором здійснюються виключно в національній валюті України - гривні.
У відповідності до п. 5.1. та п. 5.2. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за даним договором, Сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України та відшкодовують завдані таким невиконанням або неналежним виконанням збитки у повному обсязі. Постачальник несе відповідальність за чинність всіх супровідних документів, що підтверджують якість товару.
Відповідно до п. 8.1., п. 8.2, п. 8.3, п. 8.4. та п. 8.6 Договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року. Після підписання цього Договору будь-які інші попередні заяви, листи та інші домовленості, пов'язані з цим Договором, втрачають чинність. Після закінчення вказаного в Договорі терміну та за умови відсутності письмового повідомлення про розірвання договору, направленого однією з Сторін іншій за один місяць до закінчення дії договору, він автоматично продовжується на один рік. Даний договір може бути розірваний достроково за умови письмового повідомлення про це іншої Сторони на один місяць. Будь-які угоди Сторін по договору та додатки до нього є невід'ємною частиною даного договору вступають в силу з моменту їх підписання Сторонами ( а. с. 5-6).
До вказаного договору долучено три додатки про придбання матеріалів на суму 25 955 грн., 12100 грн. та 62 400 грн. ( а. с. 7, 8, 9).
Із розписки від 14.10.2020 року видно, що ОСОБА_2 отримав завдаток на коробку, згідно рахунку на суму 69 700,00 грн. ( а. с. 10).
Під час судового розгляду відповідач ОСОБА_2 та його представник авдокат Кустрьо М.М. посилалися на те, що договір поставки підписував чоловік позивачки, а не сама позивачка, відтак ОСОБА_1 не може бути позивачем у даній справі, оскільки її права не порушені.
Однак, суд відхиляє посилання представника відповідача ОСОБА_2 про те, що договір укладено між ним та чоловіком позивачки ОСОБА_1 , а не особисто із позивачкою, оскільки, вказаний договір поставки, відповідно до його умов, передбачених у п. 8.4., не був розірваний достроково, а також у судовому порядку не визнаний судом недійсним і сторони такої вимоги не заявили у даному спорі, тому в силу вимог ст. 204 ЦК України, такий правочин є правомірним, його правомірність презюмується, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним, а тому суд не надає оцінку правовій природі цього договору з приводу його відповідності чи невідповідності вимогам ст. ст. 655 та 712 ЦК України.
У даній справі суд розглядає цей договір на предмет виконання сторонами його умов, оцінюючи належність та допустимість доказів, наданих сторонами у даній справі.
Також, суд відхиляє посилання відповідача про те, що умови договору про поставку деревини було виконано, оскільки відповідно до умов цього договору, визначених у п. 3.1. та 3.3. передача товару здійснюється відповідно до видаткової накладної Постачальника. Перехід права власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження Товару до Покупця переходить з моменту підписання Покупцем накладної. Приймання товару, партії товару покупцем здійснюється за кількістю, згідно товарної накладної. Підписання накладної Покупцем свідчить про приймання ним товару по якості та кількості без зауважень.
Однак, ОСОБА_2 та його представником не долучено жодного доказу про передачу товару, відповідно до положень цього договору, а саме видаткових накладних Постачальника, у той час відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Кустрьо М.М. визнали, що на виконання умов вказаного договору від чоловіка ОСОБА_1 він отримав готівкою кошти за придбання відповідних матеріалів, зазначених у додатках до договору, у сумі 69 700,00 грн., а також йому через платіжну систему було перераховано кошти за будівництво фундаменту.
Позивачка ОСОБА_1 під час судового розгляду вказала про те, що кошти в сумі 2186,00 грн. та 3992,00 грн., які переведені ОСОБА_2 через платіжну систему за будівництво фундаменту для каркасного будинку, не входять в загальну суму боргу, оскільки відповідачем роботи щодо виготовлення фундаменту виконано, однак не виконано поставку матеріалів на суму 69 700,00 грн.
Відтак, стягненню із відповідача ОСОБА_2 підлягають лише кошти в сумі 69 700,00 грн., отримані ним відповідно до умов укладеного договору поставки для придбання матеріалів (деревини).
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 526, 527, 530, 532 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Стаття 610 ЦК України регламентує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Для розрахунку трьох процентів річних за період з 14 жовтня 2020 року по 2 квітня 2021 року (день підписання позову) використовується формула С х 3 х Д / 365/ 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
Суд, провівши розрахунок за вказаною формулою встановив, що сума трьох процентів річних становить 1 065,10 грн.
Розрахунок інфляційних збитків розраховується за формулою:
Загальний індекс інфляції розраховується за формулою:
ІІз = (ІІ1:100) х (ІІ2:100) х (ІІ3:100) х ... (ІІZ:100), де
ІІ-1 - індекс інфляції за перший місяць прострочки,
ІІ-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочки,
......
ІІ-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочки.
Суд, провівши розрахунок інфляційних збитків за період з 14 жовтня 2020 року по 2 квітня 2021 року (день підписання позову) встановив, що за вказаний період сукупний індекс інфляції становив 105,62, тому збитки від інфляції складають 4 264,34 грн.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення із ОСОБА_2 суму боргу в сумі 75 029 (сімдесят п'ять тисяч двадцять дев'ять) грн. 44 коп. за договором поставки, з яких: 69 700 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот) грн. - отриманих коштів за будівельні матеріали; 4 264,34 грн. - інфляційні збитки та 1 065,10 грн. - три відсотки річних.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3) ч. 2 ст. 141 цього Кодексу інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову на відповідача.
Із квитанції вбачається, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 908 грн.
Також позивачем була подана заява про забезпечення позову, у задоволенні якої відмовлено, що видно із ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 5 липня 2021 року, за подання якої нею був сплачений судовий збір у розмірі 454 грн.
У зв'язку із задоволенням позову підлягає задоволенню вимога позивачки про стягнення із відповідача судових витрат в розмірі 908,00 грн., пов'язаних зі сплатою судового збору за подання позову, в іншій частині позову про стягнення судового збору за подання заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Однак, всупереч вимогам цієї статті Позивачкою до позову додано лише Договір про надання правової допомоги та ордер, однак не подано детального опису наданих послуг та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення із відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Крім цього, позивачка просила стягнути із відповідача 300 грн. витрат на відправку кореспонденції.
Згідно ч. 1 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
Однак, позивачкою не подано жодних доказів про здійснення таких витрат, відтак, у задоволенні заяви в частині стягнення витрат на витребування доказів теж слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 75 029 (сімдесят п'ять тисяч двадцять дев'ять) грн. 44 коп. за договором поставки, з яких: 69700 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот) грн. - отриманих коштів за будівельні матеріали; 4 264,34 грн. - інфляційні збитки та 1 065,10 грн. - три відсотки річних.
У решті частині позову відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908,00 грн., пов'язані зі сплатою судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Представник позивачки: Сокур Сергій Олегович , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_3 .
Представник відповідача: Кустрьо Михайло Михайлович , АДРЕСА_4 .
Повне рішення буде складено 1 червня 2022 року.
Суддя Л.Р.Сас