№ 207/2680/21
№ 2/207/270/22
07 лютого 2022 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді Погребняк Т.Ю.
при секретарі Морозові В.В.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товарна біржа "Автомобілі та нерухомість", - про визнання угоди дійсною та визнання права власності на спадкове майно,
19 липня 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась в Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Товарна біржа "Автомобілі та нерухомість", який уточнила протягом розгляду справи шляхом подачі заяви від 07.02.2022р., в якому просить суд визнати угоду купівлі-продажу 3/10 частин в будинку АДРЕСА_1 , укладену 21.012.1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Товарній біржі «Автомобілі та нерухомість» - дійсною, та визнати за нею право власності на 3/10 частин в будинку АДРЕСА_1 , житлового будинку літера А-1 загальною площею 95,5 кв.м. в тому числі житловою площею 74,0 кв.м, а-1 - сіни; а1-1 - сіни; а2-1 - тамбур, крильце; А1-1 - житлова прибудова; 3-1 - житловий будинок; з-1- сіни;, Б-1 - літня кухня; е - сіни козірок; Ж-1 - гараж; К-1 - сарай; Н-1 - вбиральня; М-1 - сарай; Т-1 - підвал; У-1 - підвал; И-1 - сарай; Р-1 - сарай; С-1 - сарай; №4-5 водопровід, №10 зливна яма, №1-3, 6-9 огорожі, І, II тротуари.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після смерті батька позивачки ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на 3/10 частини домоволодіння, АДРЕСА_1 , яке належало йому на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідченого 21 січня 1999 року Товарною біржею "Автомобілі та нерухомість". Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що вона є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом, що підтверджується свідоцтвом про народження; витягом зі спадкового реєстру.
01 березня 2021 року позивачка звернулась з заявою про прийняття спадщини до Першої кам'янської державної нотаріальної контори, однак постановою від 14 червня 2021 року нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину через те що вчинити нотаріальну дію є неможливим у зв'язку з тим, що згідно ст.ст. 657 Цивільного кодексу Української PCР який діяв до 01.01.2004 року для договорів купівлі-продажу або міни нерухомого майна встановлено обов'язкову нотаріальну форму посвідчення. Грунтуючись на вимогах чинного законодавства, керуючись постановою Пленуму Верховного суду України від 28 квітня 1978 року за № 3 (зі змінами та доповненнями від 25 травня 1998 року за № 15), з підстав недотримання нотаріальної форми визнаються недійсними угоди, які відповідно до чинного законодавства, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори купівлі-продажу та міни нерухомого майна, в тому числі і посвідчені на біржових торгах. Згідно зі ст. 50 закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися за захистом своїх прав.
21 січня 1999 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали угоду купівлі-продажу частки житлового будинку, а саме 3/10 частин в будинку під АДРЕСА_1 через Товарну біржу "Автомобілі та нерухомість". 08 лютого 1999 року, як того потребує чинне законодавство він зареєстрував своє право на 3/10 частини вище зазначеного будинку у Бюро технічної інвентаризації м. Дніпродзержинська, реєстраційний номер 8070. Згідно п. 4 Договору від 21 січня 1999 року, цей продаж вчинено за 9833.00 гривні, які відповідачка одержала від нього повністю до підписання цієї угоди. Відповідачка передала ключі від будинку, куди ОСОБА_3 завіз свої речі, зареєструвався в ньому, користувався та виконував свої обов'язки по утриманню будинку. Також ОСОБА_3 були передані оригінали документів на 3/10 частини будинку. З моменту укладання договору претензій щодо будинку не заявляла. Право власності було зареєстроване у встановленому чинним на той час законодавством порядку.
Позивач вимушений звернутися до суду з метою визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, за яким було придбано частину житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , оскільки позбавлена можливості реалізувати своє право власності на спадкове майно щодо нього у зв'язку з тим, що спірний договір купівлі-продажу під час його укладання та підписання не був посвідчений нотаріально. При укладенні договору працівники біржі і сторони договору керувались нормою ст 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 року, згідно якої зареєстровані на біржі договори не потребують нотаріального засвідчення.
Як вбачається зі змісту спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до ст. 15 Закону України ''Про товарну біржу" від 10.12.1991 року, чинного на момент його укладання, вказаний договір був зареєстрований на товарній біржі та нотаріальному посвідченню не підлягав, а відповідно договір підлягав лише реєстрації в Бюро технічної інвентаризації, що згідно реєстраційного напису Дніпродзержинського бюро технічної інвентаризації і було виконано ОСОБА_3 .
Як вбачається зі змісту спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна № 145.Н від 21.01.1999р., укладеного між ОСОБА_3 та відповідачем, договір засвідчено особисто підписами сторін даного договору, при цьому сторони домовилися щодо всіх істотних умов даного договору.
Таким чином, здійснивши на підставі спірного договору державну реєстрацію свого права власності на нерухоме майно ОСОБА_3 по день смерті являвся фактичним власником нерухомого майна частини житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , позивач фактично позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину нерухомого майна у зв'язку з тим, що спірний договір не посвідчений нотаріально. На виконання вимог чинного законодавства дана обставина робить неможливим вчинення нотаріусом будь-якої нотаріальної дії, відповідно до чого позивач змушений звернутися до суду для захисту свого права власності.
В направленій до суду письмовій заяві позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлений позов та просить задовольнити позовні вимоги, розглянути справу без її участі.
У зв'язку з тим, що відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомлена про місце, час та дату розгляду справи, у відповідності до вимог ч. 6, п. 2 ч. 7, ч. 11 ст. 128, ч. 9 ст. 130 ЦПК України, судовими повістками про виклик за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання, а також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про поважні причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надходило, відзиву на позовну заяву до суду не надходило, тому суд вважає за можливе, згідно зі ст. 280 ЦПК України, розглянути позовні вимоги за його відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, взявши до уваги позицію позивача, дослідивши докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 21 січня 1999 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в приміщенні товарної біржі "Автомобілі та нерухомість" уклали угоду купівлі-продажу частки житлового будинку (арк.с. 13), а саме 3/10 частин в будинку під АДРЕСА_1 , який на момент укладання договору належав відповідачці ОСОБА_2 на підставі договору дарування за реєстраційним номером 1331, посвідченим нотаріусом Сидоренко А.В. від 24.04.1998 року, зареєстрованого в БТІ м. Дніпродзержинська 30.07.1998 року в реєстровій книзі 49 за реєстровим № 8070. Біржова угода купівлі-продажу нерухомого майна була укладена відповідно до вимог законодавства, зареєстрована товарною біржею 21 січня 1999 року в реєстрі за № 145.Н. Право власності на будинок було зареєстровано в ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» станом на 08.02.1999 року за ОСОБА_3 , що підтверджується посвідкою на договорі купівлі продажу за реєстраційним номером 8070. Згідно п. 4 Договору від 21 січня 1999 року, цей продаж вчинено за 9833.00 гривні, які відповідачка одержала від нього повністю до підписання цієї угоди.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданий Південним районним у місті Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Дніпро) від 27.10.2020 року за актовим записом № 1028 (арк.с. 22). Після смерті батька позивачки ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на 3/10 частини домоволодіння, АДРЕСА_1 , яке належало йому на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідченого 21 січня 1999 року Товарною біржею "Автомобілі та нерухомість". Як зазначила в своїй позовній заяві позивачка ОСОБА_1 що вона є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 05 квітня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Баглійської районної ради м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за актовим записом №110 (арк.с. 23) та витягом про реєстрації в спадковому реєстрі № 63749965 від 01.03.2021 року (арк.с. 24).
01 березня 2021 року звернувшись з заявою про прийняття спадщини до Першої кам'янської державної нотаріальної контори, позивачка отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 червня 2021 року за № 1088/02-31 (арк.с. 25) через те, що вчинити нотаріальну дію є неможливим у зв'язку з тим, що згідно ст.ст. 657 Цивільного кодексу Української PCР який діяв до 01.01.2004 року для договорів купівлі-продажу або міни нерухомого майна встановлено обов'язкову нотаріальну форму посвідчення. Грунтуючись на вимогах чинного законодавства, керуючись постановою Пленуму Верховного суду України від 28 квітня 1978 року за № 3 (зі змінами та доповненнями від 25 травня 1998 року за № 15), з підстав недотримання нотаріальної форми визнаються недійсними угоди, які відповідно до чинного законодавства, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори купівлі-продажу та міни нерухомого майна, в тому числі і посвідчені на біржових торгах. Згідно зі ст. 50 закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися за захистом своїх прав.
Згідно ч. 2 ст. 47 Цивільного кодексу України (в ред.1963 року) якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, котра потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухилилась від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.
Укладений між сторонами договір купівлі-продажу квартири за змістом та формою не протирічить вимогам діючого на той час законодавства - ст. ст. 224, 226 ЦК України в ред.1963 року, не посвідчений при укладенні нотаріусом на підставі діючої на час укладення договору норми закону - ст.15 Закону України від 10.12.1991 року "Про товарну біржу", виконаний сторонами в повному обсязі, тому суд вважає можливим визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будинку АДРЕСА_1 , укладений 21 січня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , дійсним та визнати право власності за позивачкою на спірний будинок.
У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
На підставі ст. ст. ст. ст. 12, 13, 81, 141, 142, 200, 259, 263 - 265 ЦПК України, ст. ст. 47 ч.2, 224, 226 Цивільного кодексу України в ред.1963 року, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товарна біржа "Автомобілі та нерухомість", - про визнання угоди дійсною та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу 3/10 частин в будинку АДРЕСА_1 , укладений 21 січня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований Товарною біржею "Автомобілі та нерухомість"за реєстровим № 145.Н.
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 )право власності на 3/10 частин в будинку АДРЕСА_1 , житлового будинку літера А-1 загальною площею 95,5 кв.м. в тому числі житловою площею 74,0 кв.м, а-1 - сіни; а1-1 - сіни; а2-1 - тамбур, крильце; А1-1 - житлова прибудова; З-1 - житловий будинок; з-1- сіни; Б-1 - літня кухня; е - сіни козірок; Ж-1 - гараж; К-1 - сарай; Н-1 - вбиральня; М-1 - сарай; Т-1 - підвал; У-1 - підвал; И-1 - сарай; Р-1 - сарай; С-1 - сарай; №4-5 водопровід, №10 зливна яма, №1-3, 6-9 огорожі, І, II тротуари, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 21 січня 1999 рокуміж ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрованого Товарною біржею "Автомобілі та нерухомість"за реєстровим № 145.Н.
Судові витрати у вигляді судового збору, сплачені позивачем при зверненні до суду, віднести на рахунок позивача.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий у справі Погребняк Т.Ю.