Справа № 161/3924/22 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.
Провадження № 22-ц/802/563/22 Категорія: 114 Доповідач: Здрилюк О. І.
01 червня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Бовчалюк З.А., Киці С.І.,
секретар судового засідання - Черняк О.В.,
з участю заявниці - ОСОБА_1 ,
представника заявниці - ОСОБА_2 ,
заінтересованої особи - ОСОБА_3 ,
представника заінтересованої особи - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису, за апеляційною скаргою заінтересованої особи - ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2022 року,
31 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною заявою, яку мотивує тим, що ОСОБА_3 є її дочкою, з якою вони постійно проживають разом у будинку по АДРЕСА_1 .
Останнім часом дочка вчиняє щодо неї фізичне та психологічне насильство, унаслідок чого вона неодноразово зверталася із заявами до поліції.
08 жовтня 2015 року вона подарувала ОСОБА_3 житловий будинок по АДРЕСА_1 , у який неодноразово просила дочку перейти проживати, але вона такого наміру не має і продовжує вчиняти щодо неї домашнє насильство.
30.06.2020 після її звернення до працівників поліції ними було проведено профілактичну бесіду з ОСОБА_3 про недопустимість вчинення протиправної поведінки та ознайомлено зі змістом ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство).
Дочка неодноразово намагалася викрасти документи на будинок і 13.05.2021 вона зверталася із заявою до поліції з приводу зникнення таких документів.
Вважає домашнім насильством вчинення дочкою тиску на неї щодо переоформлення права власності на будинок, у якому вони проживають.
26.01.2022 ОСОБА_3 її ображала та штовхала, у зв'язку із чим працівниками міліції було винесено терміновий заборонний припис стосовно дочки. Але із-за помсти дочки такий же терміновий заборонний припис було винесено і стосовно неї. На наступний день лікарем зафіксовано наявність побутових травм - садна та синці обличчя, нанесені дочкою.
Оскільки дочка систематично чинить відносно неї психологічне і фізичне насильство, уточнивши вимоги (а.с.24), просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 на строк 6 місяців із забороною перебування в місці її проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2022 року заяву задоволено.
Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 строком на 6 місяців, яким визначено заходи тимчасового обмеження її прав відносно ОСОБА_1 та покладено на неї обов'язки, а саме: заборонено перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі заінтересована особа ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 від імені заявниці ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що працівниками поліції 30.06.2020 з ОСОБА_3 було проведено профілактичну бесіду про недопустимість вчинення протиправної поведінки та ознайомлено зі змістом ст. 173-2 КУпАП, а постановою суду від 28.02.2022 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП та на підставі ст. 22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення з приводу обставин вчинення 26.01.2022 домашнього насильства відносно ОСОБА_1 .. Дійшовши висновку про систематичність таких дій кривдником, наявні підстави для застосування обмежувального припису.
Проте, до такого висновку суд дійшов передчасно, без повного з'ясування обставин справи.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Статями 4, 5 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 являється матір'ю ОСОБА_3 і вони проживають разом у будинку АДРЕСА_1 .
Як на систематичність вчинення ОСОБА_3 протиправних дій відносно ОСОБА_1 суд першої інстанції взяв до уваги проведення працівниками поліції 30.06.2020 з ОСОБА_3 профілактичної бесіди про недопустимість вчинення протиправної поведінки та ознайомлено її зі змістом ст. 173-2 КУпАП, а також прийняття постанови суду від 28.02.2022, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП та на підставі ст. 22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення з приводу обставин вчинення 26.01.2022 домашнього насильства відносно ОСОБА_1 ..
Щодо проведення працівниками поліції 30.06.2020 з ОСОБА_3 профілактичної бесіди про недопустимість вчинення протиправної поведінки та ознайомлення зі змістом ст. 173-2 КУпАП, то відповідь Луцького відділу поліції Головного управління національної поліції у Волинській області від 03.07.2020 не є належним, допустимим та достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства відносно ОСОБА_1 (а.с.12).
Зазначена відповідь відділу поліції взагалі не конкретизує, коли було вчинено і чи було вчинено та якого саме виду домашнє насильство ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 ..
Щодо подій, які мали місце 26.01.2022, то працівниками поліції видано термінові заборонні приписи як відносно ОСОБА_3 , так і відносно ОСОБА_1 (а.с.13, 40).
Зазначена обставина підтверджує, що і ОСОБА_3 , і ОСОБА_1 одночасно являються і кривдниками і потерпілими особами одна відносно одної.
Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Із вище зазначених наявних у матеріалах справи письмових доказів апеляційним судом не встановлено випадків домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , а також ризиків настання насильства у майбутньому.
Натомість, матеріалами справи встановлено наявність між сторонами тривалих спорів щодо спільного проживання у будинку, які вирішувалися у тому числі і в судовому порядку, що не може розцінюватись як насильство в сім'ї.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 ствердила, що звернення із цією заявою це у тому ж числі і її бажання припинити спільне проживання із дочкою.
У порушення вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України заявниця не довела тієї обставини, що станом на дату звернення із заявою наявні підстави для видачі обмежувального припису.
З урахуванням наведеного відсутні підстави для задоволення заяви.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції щодо задоволення заяви зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді