Справа № 761/5050/22
Провадження № 1-кс/761/3269/2022
18 травня 2022 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду скаргу ОСОБА_3 , подану в порядку статті 303 КПК України, на бездіяльність начальника Головного слідчого управління СБ України та його заступника, слідчого Головного слідчого управління СБ України, та зобов'язання внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою від 08.02.2022 про вчинення прокурором Київської міської прокуратури №3 ОСОБА_4 та суддею Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, -
До Шевченківського районного суду міста Києва надішла скарга ОСОБА_3 , подана в порядку статті 303 КПК України, на бездіяльність начальника Головного слідчого управління СБ України та його заступника, слідчого Головного слідчого управління СБ України, та зобов'язання внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою від 08.02.2022 про вчинення прокурором Київської міської прокуратури №3 ОСОБА_4 та суддею Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень.
В обґрунтування поданої скарги, заявник зазначила, що 08.02.2022 звернулася до Головного слідчого управдіння СБ України з заявою про внесеня відомостей до Єдиного реєстру досудових рослідувань про кримінальні правопорушення, вчинені прокурором Київської міської прокуратури №3 ОСОБА_4 та суддею Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_5 .
Вважаючи невиконаним обов'язок слідчого, визначений ч.4 ст.214 КПК України, заявник звернувся до суду з даною скаргою.
Згідно Протоколу автоматичного визначення слідчого судді скарга 14.02.2022 розподілена на слідчого суддю ОСОБА_1 .
У судовому засіданні заявник підтримала доводи скарги, просила її задовольнити. Зазначила, що вважає безпідставними, незаконними та необгрунтованими постанову прокурора ОСОБА_4 від 31.12.2021 про відмову у задоволенні клопотання та відповідне рішення суду слідчого судді від 02.02.2022, прийняте за результатом розгляду скарги заявника на таке процесуальне рішення, що містить склад групового службового злочину.
Уповноважена особа ГСУ СБ України, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з'явилась та не повідомила суд про причини свого неприбуття. Разом із цим, відсутність у судовому засіданні особи, бездіяльність якої оскаржується, не перешкоджає розгляду скарги.
Вивчивши скаргу та матеріали додані до неї, заслухавши позицію заявника, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з такого.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, згідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.
В обґрунтування скарги наведено ті обставини, що 08.02.2022 ОСОБА_3 подала до ГСУ СБ України заяву про вчинення кримінального правопорушення, яка отримана уповноваженою особою 08.02.2022, що підтверджується вхідним штампом.
Проте, заявник зазначає, що станом на дату подання скарги відомості про кримінальне правопорушення, у встановленому порядку та в строки всупереч вимогам ст.214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора 30.06.2020 №298.
Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення, до Реєстру вносяться час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
У цілому такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою від 17 червня 2020 року, згідно п.5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».
За таких обставин, бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, може мати місце лише у разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення до суб'єкта, який наділений повноваженнями вносити відомості до ЄРДР; наявність в такій заяві короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведеного заявником; невнесення відомостей за заявою, яка надійшла уповноваженому суб'єкту і містить короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, впродовж 24 годин.
Із матеріалів скарги вбачається, що заявник просить внести відомості до ЄРДР відносно вчинення кримінальних правопорушень суддею ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_6 .
Водночас, заява ОСОБА_3 від 08.02.2022 про вчинення кримінального правопорушення за своїм змістом та суттю є висловленням незгоди із процесуальними рішеннями (постанова прокурора про відмову у задоволенні клопотання та рішення слідчого судді про відмову у задоволенні скарги).
У судовому засіданні, на запитання слідчого судді, заявник зазначила, що рішення суду від 02.02.2022 оскаржувалось, але вона вважає, що відмова у задоволенні її скарги є незаконною та дії судді, щодо ухвалення такого незаконного рішення містять склад кримінального правопорушення. Крім того, зазначила, що прокурор у постанові про відмову у задоволенні клопотання незаконно зазначає про те, що він є самостійним у своїй процесуальній діяльності, та може приймати рішення про відмову у задоволенні клопотання заявника.
При цьому, заявник зазначає про вчинення групового службового злочину.
Слід зазначити, що кримінальний процесуальний закон дійсно не вимагає від заявника зазначення в заяві усіх складових злочину. Однак це не означає, що будь-яка заява про вчинене кримінальне правопорушення виключно з огляду на її назву набуває статусу цього документа і її подання керівнику ГСУ СБ України тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР, у тому числі саме керівником ГСУ СБ України.
Виходячи з цього, слідчий суддя вважає необґрунтованим твердження ОСОБА_3 , що в заяві про вчинені кримінальні правопорушення від 08.02.2022, нею вказано всі елементи вчиненого злочину: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона, а також всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, ПІП особи, місце її роботи і посаду, короткі обставини злочину, оскільки це не відповідає встановленим фактичним обставинам.
Фактичною підставою для подання заяви про вчинення злочину, заявник зазначає незгоду з судовим рішення та рішенням прокурора, ухваленим в межах конретного кримінального провадження.
Разом з тим, положенням частини 1 статті 24 КПК України законодавцем визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
При цьому, слідчий суддя враховує також відповідну судову практику. Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (зокрема, справа «Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), справа «Толстой Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom). У рішенні у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» Суд нагадав, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї із справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що, з огляду на обставини тієї справи, таке обмеження було пропорційним (див. «Ернст та інші проти Бельгії» (Ernst and Others v.Belgium).
Крім того, ухвалами судів апеляційної інстанції підтверджено обґрунтованість рішень слідчих суддів щодо відмов у задоволенні скарг на бездіяльність уповноважених службових осіб, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявами про вчинення кримінальних правопорушень як суддями, так і у разі встановлення слідчими суддями відсутності ознак заявлених правопорушень, зокрема, від 28.07.2020 (справа № 760/3633/20, провадження 11сс/824/3864/2020), від 18.01.2021 (справа №759/6624/20, провадження №11-сс/824/1109/2021), від 29.01.2021 (справа № 991/297/21, провадження № 11-сс/991/116/21), від 02.02.2021 (справа № 991/106/21, провадження №11-сс/991/85/21).
Слід звернути увагу заявника на те, що відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Вказана норма закону визнана конституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду №8-рп/2011 від 12 липня 2011 року, в якому, поміж іншого, зазначено, що оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і слідчими органами.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влад » судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку, або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом.
Отже виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством і оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів та суддів щодо розгляду та вирішення справи поза процесуальним порядком не допускається.
Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права не може виключно кваліфікуватись як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до кримінальної відповідальності.
Крім того, слід звернути увагу на те, що згідно приписів ч.1 ст.36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора. Частина перша статті 303 КПК України передбачає право оскарження на досудовому провадженні рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, яким і скористалась заявник.
Тобто прокурор не зобов'язаний, в обов'язковому порядку, задовольнити клопотання, однак він зобов'язаний розглянути його в порядок і строк визначений ст.ст. 110, 220 КПК України.
Також, з долученої у судовому засіданні копії постанови прокурора, яка лягла в основу скарги заявника, вбачається, що її адресантом є прокурор Деснянської окружної прокуратури ОСОБА_7 , що суперечить відомостям наведеним заявником у судовому засіданні та зазначеним у скарзі.
При цьому, слідчий суддя також приймає до уваги лист ГСУ СБ України від 05.05.2022 №6/1802, який містить інформацію про те, що ГСУ СБ України, в межах компетенції, розглянуто заяву ОСОБА_3 (вх.№Г-128-сг від 08.02.2022) та скеровано останню до ТУ ДБР, розташованого у місті Києві, про що повідомлено заявника листом від 08.02.2022 №6/Г-128-сг/38.
Так, "бездіяльність" це пасивна поведінки людини, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку вона зобов'язана була і могла вчинити.
За встановлених обставин, слідчий суддя не вбачає з боку уповноважених осіб ГСУ СБ України допущення бездіяльності щодо невнення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за заявою від 08.02.2022 про вчинення прокурором Київської міської прокуратури №3 ОСОБА_4 та суддею Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень.
Розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на розгляд заявником, перевіривши надані в обґрунтування його доводів матеріали, з урахуванням наведеного вище, прихожу до висновку, що скарга ОСОБА_3 є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись частиною другою статті 376, статтями 2, 7, 214, 303, 304, 307, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 , подану в порядку статті 303 КПК України, на бездіяльність начальника Головного слідчого управління СБ України та його заступника, слідчого Головного слідчого управління СБ України, та зобов'язання внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою від 08.02.2022 про вчинення прокурором Київської міської прокуратури №3 ОСОБА_4 та суддею Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1