печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13035/22-к
03 червня 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000279 від 09.04.2021 відносно
підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єнакієво Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ,-
Слідчий першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , за погодженням старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62021000000000279 - заступника начальника Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням в порядку ст. 297-1, 297-2, 297-3, 297-4 КПК України про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000279 від 09.04.2021 відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Вказує, що слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000279 від 09.04.2021 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
Вказані матеріали досудового розслідування на підставі ч. 3 ст. 217 КПК України виділені з матеріалів досудового розслідування № 42016000000003488 від 17.11.2016.
Досудовим розслідуванням встановлено, що представники іноземної держави - Російської Федерації, маючи намір значно розширити можливості використання своєї присутності на території України, зміцнити свою позицію та створити такі умови тимчасової присутності Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, яка б не обмежувалася часом, розпочали підривну діяльність проти України, яка полягала у втручанні в її внутрішню та зовнішню політику; спробах зменшення економічного і оборонного потенціалу України, зниження її обороноздатності; у вжитті заходів щодо посилення економічної залежності України від Російської Федерації, у тому числі економічної залежності від постачання російських енергоносіїв.
Так, громадяни України ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та інші невстановлені особи, надаючи іноземній державі - Російській Федерації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи за попередньою змовою групою осіб, достовірно знаючи, що положення Угоди між Україною та російською федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України очевидно суперечать Конституції та законам України, зокрема ст. ст. 1, 2, 17, 19, 65, 68, 103-104, 106, 132-134, пункту 14 Перехідних положень (Розділу XV) Конституції України, ст. 20 Закону України «Про міжнародні договори України», без проведення правової експертизи щодо відповідності проєкту такої угоди Конституції та законам України, забезпечили у квітні 2010 року підписання, погодження та ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.
Так, ОСОБА_9 , у денний час доби 21 квітня 2010 року, виконуючи свою роль та функції у вчиненні злочину, без фактичного розгляду проєкту Угоди іншими міністерствами, центральними органами виконавчої влади та правоохоронними органами, проведення обов'язкової правової експертизи, забезпечив шляхом надання усних вказівок погодження без зауважень проєкту Угоди та розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення проекту Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України».
У подальшому, 21 квітня 2010 року ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні Кабінету Міністрів України за адресою: АДРЕСА_3 , підписав розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення проекту Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» № 947-р від 21 квітня 2010 року.
Далі, в порушення вимог ст. 4 Закону України «Про міжнародні договори України» відповідно до якої пропозиції про укладення міжнародних договорів України подаються після проведення Міністерством юстиції України правової експертизи щодо відповідності проєкту міжнародного договору Конституції та законам України, без наявності такої експертизи проєкт Угоди внесено на розгляд Президента України.
Так, 21.04.2010 у денний час доби ОСОБА_7 , перебуваючи у місті Харкові, діючи з прямим умислом та за попередньою змовою групою осіб, в порушення вимог ст. ст. 1, 2, 17, 19, 65, 68, 103-104, 106, 132-134, пункту 14 Перехідних положень (Розділу XV) Конституції України, ст. 20 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 25 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, надаючи іноземній державі - Російській Федерації та її представникам допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та економічній безпеці України, а саме штучно створюючи передумови до збільшення чисельності військ Російської Федерації на суверенній території України - АР Крим та місті Севастополі, та умови для подальшого перебування цих військ на території України всупереч ст. 17 Конституції України, що призвело в подальшому до окупації ними Автономної Республіки Крим й міста Севастополя за сприятливої для Російській Федерації та несприятливої для України зовнішньо- та внутрішньополітичної обстановки в Україні, підписав від імені України Угоду між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, підписану від імені Російської Федерації ОСОБА_10 , якою продовжив на двадцять п'ять років, починаючи з 28.05.2017, строк перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, з наступним автоматичним продовженням на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна зі Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії відповідної Угоди не пізніше, ніж за один рік до завершення терміну дії, чим створив умови вторгнення Збройних Сил Російської Федерації та подальшу окупацію ними частини території України, а саме півострова Крим (АР Крим та міста Севастополя).
Продовжуючи реалізацію відведеної йому ролі, 23.04.2010 Президент України ОСОБА_7 вніс на розгляд Верховної Ради України перший з часу вступу на пост Президента України проєкт Закону України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» та визначив його як невідкладний для позачергового розгляду Верховною Радою України.
За не встановлених досудовим розслідуванням обставин, в невстановлені час та місці ОСОБА_7 , реалізуючи умисел на вчинення дій, спрямованих на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та економічній безпеці України, а саме надаючи іноземній державі - Російській Федерації та її представникам допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, шляхом усних переговорів, у т.ч. із залученням невстановлених досудовим розслідуванням осіб, повідомив окремим народним депутатам України, які кількісно утворювали більшість від конституційного складу у Верховній Раді України, про необхідність підтримати шляхом голосування наведений законопроєкт.
Далі, на виконання усного доручення ОСОБА_7 , народні депутати України, які кількісно утворювали більшість від конституційного складу у Верховній Раді України, 27.04.2010 шляхом відкритого голосування ухвалили Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» № 2153-VI, яким ратифікували зазначену угоду, та того ж дня вказаний Закон був підписаний Президентом України ОСОБА_7 .
Внаслідок зазначених злочинних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та інших осіб щодо погодження, підписання та ратифікації у квітні 2010 року Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, було створено передумови для подальшого переоснащення (модернізації) озброєння Чорноморського флоту Російської Федерації, збільшення їх військової присутності на території АР Крим та м. Севастополя, замість їх зменшення та виведення з території України відповідно до базових Угод.
На початку 2014 року на території АР Крим та м. Севастополя чисельність військових Російської Федерації, їх військової техніки перевищувала встановлені Базовими Угодами норми, зокрема в м. Севастополі перебувало щонайменше: 2917 осіб морської піхоти, 152 бойових броньованих машин, 30 артилерійських систем калібру 100 міліметрів і вище. Крім того, без дозволу української сторони, із застосування заходів оперативного маскування, Російською Федерацією у вказаний період проведено переозброєння та модернізацію своєї військової техніки на території півострова АР Крим та м. Севастополя, зокрема реактивних піхотних вогнеметів, 122-мм самохідних гаубиць, зенітних самохідних установок, протитанкових ракетних комплексів та спеціальних транспортних засобів.
У зв'язку з цим Російська Федерація та її представники, в порушення ст. 4 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, ст. 7 Угоди між Україною і російською федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.1997 та Додатків до цієї Угоди, продовжуючи підривну діяльність проти України, у період з 2010 року по 2014 рік на території АР Крим та м. Севастополя протиправно збільшували свою військову присутність, зокрема шляхом проведенням прихованого переозброєнням (модернізацією) своєї військової техніки, а у подальшому - вторгнення збройних сил Російської Федерації і окупації ними АР Крим і м. Севастополя.
В результаті протиправної спільної злочинної діяльності ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та інших невстановлених осіб спричинено шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України, а саме:
- суверенітетові України у вигляді фактичної втрати Урядом України можливості здійснювати свої повноваження на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополі на час окупації;
- територіальній цілісності та недоторканності у вигляді окупації Збройними Силами Російської Федерації території АР Крим та м. Севастополя;
- обороноздатності шляхом збільшення особового складу військ та військової техніки Збройних Сил Російської Федерації на території України після підписання та ратифікації цієї Угоди, замість підготовки до їх зменшення та виведення з території України;
- державній, економічній безпеці України у вигляді захоплення об'єктів державної власності, які перебувають на вказаній тимчасово окупованій території, та неможливості розпоряджатися ними на час окупації.
Так, 28.01.2021 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України, а саме: наданні іноземній державі - Російській Федерації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
У зв'язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_7 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 28.01.2021 у день його складення, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено цього дня у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, зокрема направлено поштовим зв'язком на відому адресу проживання, а також на адресу Управління житлово-комунального господарства, що підтверджується листами ДБР від 28.01.2021, описом вкладення, фіскальним чеками.
Крім того, стороною обвинувачення направлено до компетентних органів Російської Федерації запит від 28.01.2021 про надання міжнародної правової допомоги в кримінальному провадженні, зокрема встановлення місця проживання (перебування) ОСОБА_7 на території РФ, вручення йому письмового повідомлення про підозру від 28.01.2021 разом із пам'яткою про процесуальні права та обов'язки підозрюваного, а також повістки про виклик. Однак, Генеральною прокуратурою РФ листом від 27.05.2021 № 87-114-2021 відмовлено у виконанні зазначеного запиту.
При цьому, норми Кримінального процесуального кодексу України та порядок їх виконання складено так, що вони презюмують виконання та дотримання норм міжнародного права іншими державами та, відповідно, ефективність міжнародного співробітництва під час кримінального провадження у порядку Розділу ІХ КПК України. Разом із тим, КПК України не передбачає порядку виконання процесуальних дій у випадку неефективності такого механізму. На таку неефективність може вказувати відмова у виконанні запиту компетентних органів Російської Федерації щодо вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 , яка містить посилання на відповідні норми міжнародного законодавства, проте без належного обґрунтування, яким чином вручення процесуального документа громадянину України, який перебуває на території РФ, може потенційно зашкодити громадському порядку або іншим суттєвим інтересам країни та/або як це суперечить законодавству Російської Федерації. У випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
Також, ОСОБА_7 у вказаному кримінальному провадженні для захисту своїх інтересів самостійно залучено захисників - Адвокатського об'єднання «АВЕР ЛЄКС», а також надіслано копію заяви, в якій зазначено про відомий факт повідомлення йому про підозру у вказаному кримінальному провадженні, що свідчить про обізнаність ОСОБА_7 про повідомлену йому підозру та з приводу здійснення досудового розслідування стосовно нього у вказаному кримінальному провадженні.
Наряду з вказаним, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства» від 28 червня 1984 року зазначає, що якщо неможливість ознайомлення з обвинуваченням, розуміння обвинувачення спричинена власними діями обвинуваченого, він не в праві стверджувати про порушення його права на захист.
У зв'язку з наведеним, ураховуючі положення ст. 42 КПК України, відповідно до якої підозрюваним є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_7 в належній спосіб повідомлено про підозру та останній набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Крім того, у цьому ж кримінальному провадженні 24.03.2021 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, однак у зв'язку із не встановленням місця перебування останнього зазначене повідомлення у день його складення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень та він набув статусу підозрюваного. Також, 01.04.2021 у ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження підозрюваного ОСОБА_9 відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 281 КПК України оголошено у розшук, 07.04.2021 - у міжнародний розшук, здійснення якого доручено Головному управлінню по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, а 31.05.2022 - надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні.
Обставинами, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджуються, наявними в матеріалах досудового розслідування доказами, зокрема:
У свою чергу, системний аналіз норм чинного кримінального процесуального законодавства України дає підстави дійти висновку, що під «обґрунтованою підозрою» слід розміти існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити інкриміноване їй правопорушення.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04) зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (аналогічно «Авшар проти Туреччини», п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» № № 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З огляду на викладене, на думку сторони обвинувачення ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, а отримані під час досудового розслідування докази дають можливість встановити сукупність обставин, які виключають будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом даного кримінального провадження, крім того, що мало місце вчинення кримінального правопорушення і причетність ОСОБА_7 до його вчинення є вірогідною та достатньою, зокрема, для здійснення відносно нього спеціального досудового розслідування.
Постановами ВРУ від 27.01.2015 «Про звернення ВРУ до ООН, Європейського парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи, НАТО, ОБСЄ, ГУАМ, національних парламентів держав світу», від 21.04.2015 Про заяву ВРУ «Про відсіч збройної агресії РФ та подолання її наслідків», від 20.03.2018 «Про комплекс невідкладних заходів щодо практичної реалізації міжнародно-правової відповідальності РФ та збройну агресію проти України, а також Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на ТОТ у Донецькій та Луганських областях» від 18.01.2018 визнано Російську Федерацію державою-агресором.
Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 перетнув державний кордон України та виїхав на територію Російської Федерації.
Так, ОСОБА_7 , 23.02.2014 незаконно перетнув та переправив через державний кордон України не менше 20 (двадцяти осіб) осіб за допомогою трьох гвинтокрилів Збройних Сил Російської Федерації повітряним шляхом до військового аеродрому у АДРЕСА_4 , про що йому повідомлено про підозру у іншому кримінальному провадженні № 42017000000002661 (після виділення матеріалів - № 62022000000000136).
Також, в рамках виконання доручення Святошинського районного суду міста Києва, ОСОБА_7 28.11.2016 допитаний в Ростовському обласному суді в режимі відеоконференції про обставини скоєння працівниками спецпідрозділу «Беркут» умисних вбивств 20.02.2014 мітингувальників в місті Києві.
До цього часу підозрюваний ОСОБА_7 на територію України не повертався, що, окрім іншого, підтверджується інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.
Зокрема, інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 28.01.2021 № 91-2959/0/15-21-вих дані про перетин державного кордону України ОСОБА_7 за період з 28.01.2016-28.01.2021 відсутні, а також інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 23.05.2022 № 91-11292/0/15-22-вих від 23.05.2022 дані про перетин державного кордону України ОСОБА_7 за період з 23.05.2017-23.05.2022 відсутні.
У той же час, згідно інформації Служби безпеки України від 27.05.2022 підозрюваний ОСОБА_7 може перебувати на території Російської Федерації.
Так, відповідно до наданого стороною захисту підозрюваного ОСОБА_7 договору про надання правової допомоги № 20 від 21.02.2017 у кримінальному провадженні зазначена адреса проживання останнього, а саме: АДРЕСА_5 .
Крім того, стороною захисту - адвокатами АО «АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у ході розслідування кримінального провадження направлено листа з копією заяви ОСОБА_7 в якій зазначено про місце перебування останнього на території Російської Федерації на підставі Свідоцтва про надання тимчасового притулку № ВУ № 0107999, виданого 26.11.2015, що підтверджує факт перебування ОСОБА_7 на території держави-агресора.
Таким чином, встановлені обставини, які вказують на те, що підозрюваний ОСОБА_7 виїхав та перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
У ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження підозрюваного ОСОБА_7 відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 281 КПК України 04.02.2021 оголошено у розшук, а 05.02.2021 - у міжнародний розшук, здійснення якого доручено Службі безпеки України.
Крім цього, згідно інформації ГУБКОЗ СБУ від 01.03.2021 № 14/12/5-918 постанова про міжнародний розшук ОСОБА_7 направлена для виконання на адресу Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України та Департаменту інформаційної підтримки та координації поліції «102» Національної поліції України.
Водночас, згідно відповіді Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 02.03.2021 № ІР/886/14/G13/525/FF10/R3/1 вони позбавлені можливості правомірного та коректного використання інформаційної системи Інтерполу у справі щодо ОСОБА_7 .
У той же час оголошення в міжнародний розшук та визначення способів його здійснення належить виключно до компетенції слідчого, прокурора та є дискреційними повноваженнями сторони обвинувачення. Статут МОКП - Інтерпол, Правила Інтерполу щодо обробки даних не передбачають повноважень Інтерполу з оголошення міжнародного розшуку особи.
Разом з цим, слідчий вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол так і поза нею. Так, згідно Статуту МОКП Інтерпол, вказана організація здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції.
За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, етапу здійснення відповідного запиту до Інтерполу щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) передує оголошення такої особи в установленому законодавством порядку в розшук правоохоронними органами України, а документами, які додаються до запиту, зокрема, є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування). Таким чином, вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошена в розшук.
Тобто наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не оголошена та/або не перебуває в міжнародному розшуку, оскільки компетентні органи країни мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод. Ці положення узгоджуються з нормами розділу ІХ КПК України, яким передбачено засади міжнародного співробітництва, направлення запитів про видачу осіб для притягнення до кримінальної відповідальності та доручень про міжнародно-правову допомогу до компетентних органів інших країн.
Крім того, відповідно до Резолюції Генеральної асамблеї Інтерполу № AGN/53/RES/7 від 1984 року, а також роз'яснень Генерального секретаріату Інтерполу організація дотримується принципу нейтралітету щодо протиправних діянь, вчинених політичними діячами в рамках їх діяльності. Водночас це не ставить під загрозу чинність жодного кримінального провадження, яке могло бути відкрито по відношенню до вказаних осіб в Україні, й це не позбавляє Україну можливості використовувати інші засоби та канали для передачі міжнародних оповіщень або запитів стосовно таких справ.
Так, з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_7 за межами України стороною обвинувачення у кримінальному провадженні вживалися окремі заходи у рамках міжнародного співробітництва, зокрема скеровувались запити до Російської Федерації про надання міжнародної правової допомоги, а саме:
- направлено запит від 28.01.2021 до компетентного органу Російської Федерації про надання міжнародної правової допомоги, а саме встановлення місця знаходження (проживання) ОСОБА_7 на території Російської Федерації, вручення йому повідомлення про підозру від 28.01.2021, роз'яснення прав підозрюваного, вручення пам'ятки про процесуальні прав та обов'язки підозрюваного й повістки про виклик. Однак, Генеральною прокуратурою РФ листом від 27.05.2021 № 87-114-2021 відмовлено у виконанні зазначеного запиту.
- направлено запит від 15.02.2021 до компетентного органу Російської Федерації про надання міжнародної правової допомоги, а саме встановлення місця знаходження (проживання) ОСОБА_7 на території Російської Федерації, вручення йому повістки про виклик. Однак, Генеральною прокуратурою РФ листом від 28.05.2021 № 87-118-2021 відмовлено у виконанні зазначеного запиту.
На думку сторони обвинувачення, виїзд та перебування підозрюваного ОСОБА_7 на території Російській Федерації, яка системно не виконує норми міжнародного права (що підтверджується, зокрема, резолюціями Генеральної Асамблеї ООН, наприклад, A/RES/75/192 «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна» від 16.12.2020) були зумовлені наміром переховуватися на її території з метою ухилитися від притягнення до кримінальної відповідальності.
Водночас, здійснивши 24.02.2022 повномасштабний військовий наступ на Україну, Російська Федерація порушила фундаментальні принципи та норми міжнародного права, зокрема ті, що містяться у: Статуті ООН 1945 року; Заключному акті НБСЄ (Гельсінському Заключному акті) 1975 року; Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин між державами у відповідності до Статуту ООН 1970 року; Резолюції ГА ООН «Визначення агресії» 1974 року; Декларації про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про захист їх незалежності та суверенітету 1965 року;
Декларації про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав 1981 року; Декларації про посилення ефективності принципу утримання від погрози силою чи застосування сили у міжнародних відносинах 1987 року.
Крім того, своїми діями Російська Федерація також порушила низку двосторонніх та багатосторонніх договорів та угод, зокрема: Будапештський меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року; Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року; Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 2003 року; Договір між Україною та РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки 2003 року; Угоду між Україною та РФ про статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України 1999 року.
Таким чином, сторона обвинувачення вважає, що подальше звернення до компетентних органів Російської Федерації з аналогічними клопотаннями про надання міжнародної правової допомоги наразі є недоцільним.
Крім того, кримінальне процесуальне законодавство України жодним чином не обумовлює здійснення спеціального досудового розслідування доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 2 ст. 297-1 КПК України), що здійснено органом досудового розслідування.
Таким чином, ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_7 перебуває у міжнародному розшуку.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим 04.02.2021 його оголошено у розшук у цьому кримінальному провадженні, а 05.02.2021 - у міжнародний розшук, здійснення якого доручено Службі безпеки України.
Крім того, інформація стосовно розшуку ОСОБА_7 розміщена на офіційному веб-порталі МВС України та внесена в обліки Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України.
Про переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування свідчать такі обставини:
- за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_7 відсутній;
- за останнім відомим місцем проживання ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 відсутній;
- за час здійснення розшуку Службою безпеки України не встановлено місцезнаходження підозрюваного на території України;
- підозрюваний жодної активної діяльності на території України за останні п'ять років не здійснював, офіційно державний кордон не перетинав.
Крім того, факт переховування від органу досудового розслідування підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 на жоден із викликів правоохоронного органу не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 113, 133, 135 КПК України для проведення слідчих та процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні, а саме: вручення письмового повідомлення про підозру у день його складання, пам'ятки про процесуальні права та обов'язки, а також допиту в статусі підозрюваного на відому органу досудового розслідування адресу в спосіб, передбачений цим Кодексом, направлено повістки про виклик ОСОБА_7 до Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань на 28.01.2021, 02.02.2021 і 03.02.2021.
Відповідні дані про виклик ОСОБА_7 також були розміщені 27.01.2021 та 29.01.2021 на офіційному веб-сайті Державного бюро розслідувань.
Однак, в зазначеній у повістці час та дату, ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Також на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора та Державного бюро розслідувань 29.01.2021 розміщено інформацію про повідомлення про підозру ОСОБА_7 у зазначеному кримінальному провадженні.
Того ж дня, зазначена інформація була поширена у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: на ресурсах телеканалів «1+1», «ІСТV», «24 канал», в мережі Інтернет на сайтах українських Інтернет-ЗМІ та Інтернет-видань: «UKR.NET», «ЛІГА.Новости», «112.ua», а також в мережі Інтернет на сайтах російських Інтернет-ЗМІ та Інтернет-видань: «РИА Новости», «Газета.ru», « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Крім того, для проведення слідчих та процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 викликався до Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань на 30.05.2022, 31.05.2022 і 01.06.2022.
Виклик підозрюваного ОСОБА_7 на вказані вище дати також здійснювався шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в друкованому виданні «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Тобто, підозрюваний ОСОБА_7 про зазначені виклики був проінформований належним чином.
Проте, в зазначеній у повістці час та дату ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Ураховуючи, що підозрюваний ОСОБА_7 переховується від органу слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні № 62021000000000279 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2022 відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання пі вартою.
Крім цього, обставини переховування підозрюваного ОСОБА_7 та його перебування за межами України встановлено судом при розгляді клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002014 (ухвала Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2021 у судовій справі № 757/3606/21-к).
Також, слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва 01.06.2022 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62022000000000136 від 27.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 408 КК України.
У свою чергу, за результатами судового розгляду кримінального провадження № 42016000000001594 (судова справа № 756/4855/17-к) в спеціальному порядку (за відсутності підозрюваного, обвинуваченого), у зв'язку з переховуванням обвинуваченого ОСОБА_7 від органів слідства та суду, Оболонським районним судом м. Києва 24.01.2019 ухвалено обвинувальний вирок, відповідно до якого ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України до 13 років позбавлення волі.
Ураховуючи викладене, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 умисно переховується за межами України від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, як зазначено в клопотанні, в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 умисно ухиляється від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є передумовою для здійснення в кримінальному провадженні № 62021000000000279 від 09.04.2021 відносно ОСОБА_7 спеціального досудового розслідування відповідно до положень глави 24-1 КПК України.
Прокурори у судовому засіданні підтримали клопотання, просили його задовольнити з підстав в ньому наведених.
Захисник заперечив щодо задоволення клопотання, вважаючи підозру необгрунтованою. Вказав що вказане провадження являється політичним переслідуванням ОСОБА_7 , в зв'язку з чим, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, дійшов таких висновків.
Під час розгляду клопотання встановлено, що слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000279 від 09.04.2021 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
Вказані матеріали досудового розслідування на підставі ч. 3 ст. 217 КПК України виділені з матеріалів досудового розслідування № 42016000000003488 від 17.11.2016.
Відповідно до ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави, на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочинів передбачених частинами другою - п'ятою статті 191 КК України стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Водночас, положеннями ст. 297-5 КПК України передбачено, що повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
У зв'язку із наявністю достатніх доказів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю міста Єнакієво Донецької області, громадянин України, освіта вища, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 28.01.2021 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України, а саме: наданні іноземній державі - Російській Федерації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
У зв'язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_7 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 28.01.2021 у день його складення, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено цього дня у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, зокрема направлено поштовим зв'язком на відому адресу проживання, а також на адресу Управління житлово-комунального господарства, що підтверджується листами ДБР від 28.01.2021, описом вкладення, фіскальним чеками.
Крім того, стороною обвинувачення направлено до компетентних органів Російської Федерації запит від 28.01.2021 про надання міжнародної правової допомоги в кримінальному провадженні, зокрема встановлення місця проживання (перебування) ОСОБА_7 на території РФ, вручення йому письмового повідомлення про підозру від 28.01.2021 разом із пам'яткою про процесуальні права та обов'язки підозрюваного, а також повістки про виклик. Однак, Генеральною прокуратурою РФ листом від 27.05.2021 № 87-114-2021 відмовлено у виконанні зазначеного запиту.
Також, ОСОБА_7 у вказаному кримінальному провадженні для захисту своїх інтересів самостійно залучено захисників - Адвокатського об'єднання «АВЕР ЛЄКС», а також надіслано копію заяви, в якій зазначено про відомий факт повідомлення йому про підозру у вказаному кримінальному провадженні, що свідчить про обізнаність ОСОБА_7 про повідомлену йому підозру та з приводу здійснення досудового розслідування стосовно нього у вказаному кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене, положення ст. 135, 276-279, 297-5 КПК України, ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного в кримінальному провадженні.
Крім того, під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 перетнув державний кордон України та виїхав на територію Російської Федерації.
Так, ОСОБА_7 , 23.02.2014 незаконно перетнув та переправив через державний кордон України не менше 20 (двадцяти осіб) осіб за допомогою трьох гвинтокрилів Збройних Сил Російської Федерації повітряним шляхом до військового аеродрому у АДРЕСА_4 , про що йому повідомлено про підозру у іншому кримінальному провадженні № 42017000000002661 (після виділення матеріалів - № 62022000000000136).
Також, в рамках виконання доручення Святошинського районного суду міста Києва, ОСОБА_7 28.11.2016 допитаний в Ростовському обласному суді в режимі відеоконференції про обставини скоєння працівниками спецпідрозділу «Беркут» умисних вбивств 20.02.2014 мітингувальників в місті Києві.
До цього часу підозрюваний ОСОБА_7 на територію України не повертався, що, окрім іншого, підтверджується інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.
Зокрема, інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 28.01.2021 № 91-2959/0/15-21-вих дані про перетин державного кордону України ОСОБА_7 за період з 28.01.2016-28.01.2021 відсутні, а також інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 23.05.2022 № 91-11292/0/15-22-вих від 23.05.2022 дані про перетин державного кордону України ОСОБА_7 за період з 23.05.2017-23.05.2022 відсутні.
У той же час, згідно інформації Служби безпеки України від 27.05.2022 підозрюваний ОСОБА_7 може перебувати на території Російської Федерації.
Так, відповідно до наданого стороною захисту підозрюваного ОСОБА_7 договору про надання правової допомоги № 20 від 21.02.2017 у кримінальному провадженні зазначена адреса проживання останнього, а саме: АДРЕСА_5 .
Крім того, стороною захисту - адвокатами АО «АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у ході розслідування кримінального провадження направлено листа з копією заяви ОСОБА_7 в якій зазначено про місце перебування останнього на території Російської Федерації на підставі Свідоцтва про надання тимчасового притулку № ВУ № 0107999, виданого 26.11.2015, що підтверджує факт перебування ОСОБА_7 на території держави-агресора.
Таким чином, встановлені обставини, які вказують на те, що підозрюваний ОСОБА_7 виїхав та перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
У ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження підозрюваного ОСОБА_7 відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 281 КПК України 04.02.2021 оголошено у розшук, а 05.02.2021 - у міжнародний розшук, здійснення якого доручено Службі безпеки України.
Крім цього, згідно інформації ГУБКОЗ СБУ від 01.03.2021 № 14/12/5-918 постанова про міжнародний розшук ОСОБА_7 направлена для виконання на адресу Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України та Департаменту інформаційної підтримки та координації поліції «102» Національної поліції України.
Виходячи з фактичних даних, що містяться у долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про достатність доказів обвинувачення для початку спеціального розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, поряд з положеннями ч. 2 ст. 297-4 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, рішення Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series А, № 182). Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій відповідно до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
У даний час місце перебування ОСОБА_7 на території України не встановлене.
Крім того, інформація стосовно розшуку ОСОБА_7 розміщена на офіційному веб-порталі МВС України та внесена в обліки Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України.
Про переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування свідчать такі обставини:
- за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_7 відсутній;
- за останнім відомим місцем проживання ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 відсутній;
- за час здійснення розшуку Службою безпеки України не встановлено місцезнаходження підозрюваного на території України;
- підозрюваний жодної активної діяльності на території України за останні п'ять років не здійснював, офіційно державний кордон не перетинав.
Крім того, факт переховування від органу досудового розслідування підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 на жоден із викликів правоохоронного органу не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Так, відповідно до вимог ст. 113, 133, 135 КПК України для проведення слідчих та процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні, а саме: вручення письмового повідомлення про підозру у день його складання, пам'ятки про процесуальні права та обов'язки, а також допиту в статусі підозрюваного на відому органу досудового розслідування адресу в спосіб, передбачений цим Кодексом, направлено повістки про виклик ОСОБА_7 до Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань на 28.01.2021, 02.02.2021 і 03.02.2021.
Відповідні дані про виклик ОСОБА_7 також були розміщені 27.01.2021 та 29.01.2021 на офіційному веб-сайті Державного бюро розслідувань.
Однак, в зазначеній у повістці час та дату, ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Також на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора та Державного бюро розслідувань 29.01.2021 розміщено інформацію про повідомлення про підозру ОСОБА_7 у зазначеному кримінальному провадженні.
Того ж дня, зазначена інформація була поширена у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: на ресурсах телеканалів «1+1», «ІСТV», «24 канал», в мережі Інтернет на сайтах українських Інтернет-ЗМІ та Інтернет-видань: «UKR.NET», «ЛІГА.Новости», «112.ua», а також в мережі Інтернет на сайтах російських Інтернет-ЗМІ та Інтернет-видань: «РИА Новости», «Газета.ru», « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Крім того, для проведення слідчих та процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 викликався до Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань на 30.05.2022, 31.05.2022 і 01.06.2022.
Виклик підозрюваного ОСОБА_7 на вказані вище дати також здійснювався шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в друкованому виданні «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Тобто, підозрюваний ОСОБА_7 про зазначені виклики був проінформований належним чином.
Проте, в зазначеній у повістці час та дату ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Вказані обставинами свідчать про те, що підозрюваному ОСОБА_7 відомо про здійснення Державним бюро розслідувань відносно нього як підозрюваного досудового розслідування, а також, що він переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим оголошений в розшук.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування про здійснення спеціального досудового розслідування в кримінальному провадженні № 62021000000000279 від 09.04.2021 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
Керуючись ст. 297-1, 297-3, 297-4, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000279 від 09.04.2021 відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення в рамках кримінального провадження № 62021000000000279 від 09.04.2021 спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єнакієво Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1