Справа № 752/1429/22
Провадження № 2/752/5073/22
іменем України
19.05.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Гладибороди Л.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -
у січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив:
- заборонити ОСОБА_2 використовувати медичну документацію, що стосується відомостей про стан здоров? яОСОБА_1 , зокрема, виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 3954 відділення № 1 від 13.07.2016 року № 4347 та виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 2559 відділення № 1 від 16.05.2018 року № 2739;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що відповідач ОСОБА_2 незаконно, без згоди позивача поширювала конфіденційні дані про стан психічного здоров? яОСОБА_1 , використовуючи копії наступних медичних документів: виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 3954 відділення № 1 від 13.07.2016 року № 4347 та виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 2559 відділення № 1 від 16.05.2018 року № 2739.
Факти поширення відповідачем медичних документів щодо стану психічного здоров?я позивача підтверджуються матеріалами судових справ, що перебували на розгляді у Голосіївському районному суді м. Києва. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить захистити його право на приватне життя, просить врахувати, що мав психічне захворювання, у зв?язку із чим йому протипоказані буд-які психоемоційні навантаження, а свідоме незаконне розповсюдження відповідачем документів щодо стану психічного здоров?я позивача призвело до втрати нормальних життєвих зв?язків та вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Відтак, позивач вважає, що протиправними діями відповідача останньому завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює у 100 000 грн.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25.01.2022 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 120-121).
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.02.2022 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 131-132).
Відзив на позов від відповідача до суду не надходив. Будь-які заяви процесуального характеру, клопотання сторонами до суду не подавались.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Матеріали справи містять копію епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 3954 відділення № 1 ТМО «Психіатрія» у м. Києві ОСОБА_1 від 13.07.2016 року (а.с. 17-18), та копію епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 2559 відділення № 1 ТМО «Психіатрія» у м. Києві ОСОБА_1 від 16.05.2018 року (а.с. 17-18).
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає про незаконне, без згоди позивача поширення конфіденційних даних про стан психічного здоров? яОСОБА_1 .
До матеріалів справи позивачем додано копії матеріалів наступних судових справ:
- цивільної справи № 752/5633/19 за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису (а.с. 22-45);
- справи про адміністративне правопорушення № 752/10995/19 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 46-49);
- цивільної справи № 752/1648/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення та вселення (а.с. 50-66);
- цивільної справи за заявою ОСОБА_4 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису (а.с. 67-85).
З копій матеріалів вказаних вище судових справ вбачається, що останні містять копії виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 3954 відділення № 1 від 13.07.2016 року № 4347 та виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 2559 відділення № 1 від 16.05.2018 року № 2739 щодо ОСОБА_1 (а.с. 41-44, 48-49, 63-66, 82-85).
Разом з тим, судом встановлено, що лише у двох випадках із наведених вище судових проваджень, заявником або позивачем у справах виступала відповідач - ОСОБА_2 . Відтак, суд приймає як докази, що стосуються предмету доказування, копії матеріалів наступних судових справ: цивільної справи № 752/5633/19 за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису (а.с. 22-45) та цивільної справи № 752/1648/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення та вселення (а.с. 50-66).
З копій матеріалів судових справ № 752/5633/19 та № 752/1648/20, зокрема, з опису документів у справі, вбачається, що копії виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 3954 відділення № 1 від 13.07.2016 року № 4347 та виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 2559 відділення № 1 від 16.05.2018 року № 2739, були приєднані відповідачем ОСОБА_2 до поданих заяв.
Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я визнані в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частина 2 ст. 32 Конституції України не допускає збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.
Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя узгоджується із міжнародно-правовими актами.
Так, у статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8).
Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).
Стаття 286 ЦК України охороняє право фізичної особи на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості одержані при її медичному обстеженні.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини 1, 2 статті 21 ЗУ « Про інформацію»).
За змістом положень ст. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу», право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник.
За усвідомленою письмовою згодою особи або її законного представника відомості про стан психічного здоров'я цієї особи та надання їй психіатричної допомоги можуть передаватися іншим особам лише в інтересах особи, яка страждає на психічний розлад, для проведення обстеження та лікування чи захисту її прав і законних інтересів, для здійснення наукових досліджень, публікацій в науковій літературі, використання у навчальному процесі.
Допускається передача відомостей про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для:
1) організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги;
2) провадження досудового розслідування, складання досудової доповіді щодо обвинувачених або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду та представника уповноваженого органу з питань пробації.
У рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 зазначено, що відповідно до ч.1 та 2 ст.32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, тобто використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди. Лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, має право вільно на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року № 5 медична інформація, тобто свідчення про стан здоров'я людини та її історія хвороби, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної.
У рішенні Європейського суду в справі "М.С. проти Швеції" від 27 серпня 1997 р. вказано, що конфіденційність відомостей про здоров'я є основним принципом правової системи держав - учасниць Конвенції. Національне законодавство повинно забезпечувати нерозголошення відомостей про стан здоров'я, якщо це не відповідає ст. 8 згаданої Конвенції. Охорона даних особистого характеру, й особливо медичних даних, має основоположне значення для здійснення права на повагу до приватного та сімейного життя.
У даному конкретному випадку, суд надходить до висновку про те, що відповідачем ОСОБА_2 протиправно, шляхом приєднання до поданих заяв копій виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 3954 відділення № 1 від 13.07.2016 року № 4347 та виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 2559 відділення № 1 від 16.05.2018 року № 2739 щодо ОСОБА_1 , поширено інформацію про приватне життя ОСОБА_1 , зокрема, про стан психічного здоров?я останнього та проведеного лікування у зв?язку із таким станом, без його згоди.
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, оціненої у 100 000 грн., позивач у тексті позовної заяви, зазначив, що докази на обґрунтування заявленого розміру шкоди будуть надані суду додатково, зокрема, у вигляді відповідного висновку судового експерта.
Однак, в подальшому заявлені стороною позивача докази, зокрема висновку судового експерта щодо обґрунтування моральної шкоди та її розміру, в розпорядження суду стороною позивача надано не було.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
За встановлених обставин, суд надходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та заборону відповідачу ОСОБА_2 вчиняти дії, а саме - використовувати медичну документацію, що стосується відомостей про стан здоров? яОСОБА_1 , зокрема, виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 3954 відділення № 1 від 13.07.2016 року № 4347 та виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 2559 відділення № 1 від 16.05.2018 року № 2739;
У частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди суд дійшов висновку про їх недоведеність належними та допустимими доказами позивачем в ході розгляду справи, у зв?язку із чим у вказаній частині позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 19, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) вчиняти дії, а саме - використовувати медичну документацію, що стосується відомостей про стан здоров? яОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) зокрема, виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 3954 відділення № 1 від 13.07.2016 року № 4347 та виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 2559 відділення № 1 від 16.05.2018 року № 2739.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 992 (дев?ятсотдев?яносто дві) гривні 40 копійок.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя