Дата документу 31.05.2022 Справа № 524/1836/22
Провадження №2/554/2491/2022
про залишення без руху
31 травня 2022 року м. Полтава
Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Гольник Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визначення місця проживання дитини,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся 17.03.2022 року до Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області з даним позовом.
Відповідно до ухвали Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21.04.2022 року позовна заява ОСОБА_1 направлена за територіальною підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави.
26.05.2022 року до Октябрського районного суду м. Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Зазначену позовну заяву треба залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст.175,177 ЦПК України, а саме: заява, зокрема, повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст.160 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Позивач, посилаючись на те, що сторони проживають окремо, мають спільну дитину, фактично не вказав чи існує спір між сторонами, не обґрунтував позовні вимоги про визначення місця проживання доньки, не зазначив та не долучив доказів на підтвердження всіх обставин.
При зверненні позивача з позовною вимогою про визначення місця проживання дитини до позову не надано акту обстеження умов проживання дитини та висновку про доцільність місця проживання дитини з позивачем, складених органом опіки та піклування за місцем проживання дитини. Не зазначена адреса, за якою позивач прохає визначити місце проживання дитини з батьком.
Відповідно до ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, опитуванні цих осіб, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Складення висновку є повноваженням органу опіки та піклування і не може бути делегований іншим органам. Таким чином, жодним органом, включаючи суд, не може бути виконана імперативна вимога частини третьої статті 19 Сімейного кодексу України, оскільки розгляд справи без встановлення думки (волі) дитини і без висновку органу опіки і піклування є неможливим.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Отже, відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визначення місця проживання дитини залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позов вважається неподаним і повертається позивачу.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя Л.В.Гольник