Дата документу 24.05.2022 Справа № 337/2398/20
Є.У.№ 337/2398/20 Головуючий у 1 інстанції: Бредун Д.С.
№ 22-ц/807/1323/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
24 травня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
секретар: Ільїна А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2021 року та додаткове рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24 грудня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В червні 2020 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заяви зазначало, що 25 січня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1005-Ф, відповідно до якого банк надав позичальниці кредит у розмірі 160000 доларів США зі сплатою 12,5% річних з терміном остаточного погашення не пізніше 24 січня 2018 року.
ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов'язання за кредитним договором №1005-Ф, у зв'язку з чим, станом на 01 червня 2020 року розмір заборгованості дорівнював 134129,69 доларів США, з яких: 118160,70 доларів США заборгованість за кредитом, 13064,13 доларів США - 3% річних на суму простроченого кредиту, 2904,86 доларів США - 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів.
Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в розмірі 134 129,69 доларів США, а також - судовий збір у розмірі 54 057,96 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 20221року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24 грудня 2021 року заяву представника відповідача - адвоката Балика П.О. про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі - задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність висновків суду, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 січня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1005-Ф, відповідно до якого банк надав позичальниці кредит у розмірі 160000 доларів США зі сплатою 12,5% річних з терміном остаточного погашення не пізніше 24 січня 2018 року.
ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов'язання за кредитним договором №1005-Ф, у зв'язку з чим, станом на 01 червня 2020 року розмір заборгованості дорівнював 134129,69 доларів США, з яких: 118160,70 доларів США заборгованість за кредитом, 13064,13 доларів США - 3% річних на суму простроченого кредиту, 2904,86 доларів США - 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів.
Заперечень щодо цих обставин сторона відповідача не надавала.
При цьому, рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2012 року у справі №2-825-14\2021р.:
- Позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково.
- Звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки нерухомого майна №1Z\1005Ф від 25.01.2008 року укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 : нежиле приміщення, ХІ, загальною площею 106,2 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 15836660, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ВАТ «Державний ощадний банк України», з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі продажу будь яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ВАТ «Державний ощадний банк України» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу, за початковою ціною, розмір якої буде не нижче розміру ринкових цін на подібне майно на момент реалізації, з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ВАТ «Державний ощадний банк України» в розмірі 1185845 грн. 17 коп. за кредитним договором №1005-Ф від 25.01.2008 року.
- Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ«Державний ощадний банк України» сплачені судові витрати в загальному розмірі 1820 грн.
- В іншій частині позову відмовлено.
- В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору №1005Ф від 25.01.2008 року укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 -відмовлено.
Вказане рішення було оскаржено, та рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2012 року у справі №22-1944/12:
- Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
- Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2012 року по даній справі змінено в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.
- Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки нерухомого майна №1Z/1005-Ф від 25.01.2008 року, укладеного між ВАТ» Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 ,: нежиле приміщення, XI, загальною площею 106, 2 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 15836660 і належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ВАТ «Державний ощадний банк України», з укладенням від імені ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ВАТ «Державний ощадний банк України» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу, за початковою ціною на рівні,не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна на час проведення його реалізації .
- Кошти,отримані від реалізації зазначеного майна спрямувати на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1005-Ф від 25 січня 2008 року, укладеним між ВАТ «Держощадбанк» Україна» та ОСОБА_1 , яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 148358,51 доларів США, заборгованості по простроченим відсоткам в сумі 1577,66 доларів США, а всього 149936,17 доларів США, що дорівнює 1185845 гривням.
- В іншій частині рішення залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України).
На час звернення з позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості, в тому числі, і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором, вважається, що настав строк виконання зобов'язання у повному обсязі.
Цей висновок суд першої інстанції зробив з посиланням на правові позиції Верховного суду, викладені у Постанові від 04.07.2018 року по справі №761/4494/13-ц. За цими правовими позиціями якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі №6-990 цс15.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, у відповідності до положень кредитного договору №1005Ф від 25 січня 2008 року, Банк та ОСОБА_1 не передбачили умов про збільшення строку позовної давності, таким чином підлягає до застосування загальний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до положень Кредитного договору, які не містять застережень про продовження строку позовної давності, діє загальний строк позовної давності у 3 роки, який, як правильно зазначив суд першої інстанції збіг 10 травня 2015 року (3 роки з моменту набрання законної сили рішенням суду про дострокове стягнення заборгованості, з відповідною зміною строку виконання зобов'язання).
Відповідачем у справі подані заяви про застосування строків позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Посилання відповідача на те, що попереднє судове рішення перебувало на виканні, не є підставою для висновку про те, що строк позовної давності почав відлік лише з часу виконання цього рішення.
Судова колегія враховує, що відсутність виконання судового рішення про звернення стягнення на іпотечне майно протягом тривалого часу ( понад 7 років) не була зумовлена будь-якими винними діями відповідача, не перешкоджала позивачеві вирішувати питання про стягнення заборгованості, позаяк заявлення двох позовів: про стягнення заборгованості та звернення стягнення на іпотечне майно, не суперечить закону.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону.
З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.
Також судова колегія не вбачає підстав для скасування додаткового рішення в справі, як такого, що базується на наданих сторонами доказах та відповідає принципам розумності та справедливості.
Судом першої інстанції було враховано співмірність участі адвоката у справі з наданими ним розрахунками та визначено розмір відшкодування 6000 гр., що не викликає сумнівів у обґрунтованості та не оспорюється відповідачем.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2021 року та додаткове рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24 грудня 2021 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 6 червня 2022 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков