Дата документу 24.05.2022 Справа № 335/9173/20
Є.У.№ 335/9173/20 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.
№ 22-ц/807/1219/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
24 травня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
секретар: Ільїна А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування заяви зазначала, що 24.04.2020 року вона придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу вказаної квартири від 24.04.2020 року укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Войтовим В.В., в реєстрі за №378.
Як зазначено у договорі купівлі - продажу, зазначена квартира належала ОСОБА_2 на праві приватної власності та набута на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.07.2005 року справа №2-3749/2005, яке набрало чинності 29.07.2005 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області, 21.04.2020 року, номер запису про право власності: 36319074, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2072526723101.
20.06.2020 року позивача було викликано для надання показів в якості свідка по кримінальному провадженню №12020080020000754 до Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області. Під час надання показів ОСОБА_1 стало відомо, що 14.04.2020 року було відкрито кримінальне провадження №12020080020000754 за ст.ст. 365-2 ч.3, з приводу того, що у ході вивчення матеріалів кримінального провадження №12020080020000754 від 14.04.2020 року за ч.1 ст.358 КК України встановлено, що державний реєстратор Василівської районної державної адміністрації Запорізької області зловживаючи своїми повноваженнями державним реєстратором з метою отримання неправомірної вигоди, що причинило тяжкі наслідки інтересам окремого громадянина, незаконно здійснила реєстрацію права власності на нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 , та ст.362 ч.3 з приводу того, що у ході вивчення матеріалів кримінального провадження №12020080020000754 від 14.04.2020 за ч.1 ст.358 КК України встановлено, що державний реєстратор Василівської районної державної адміністрації Запорізької області несанкціоновано змінила інформацію, яка обробляється в автоматизованій системі, маючи право доступу до неї, що заподіяло значну шкоду при реєстрації права власності на нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 .
Після надання показів ОСОБА_1 запросили до начальника СВ Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Новосільського О.І., який запевнив позивача, що турбуватися нема про що, оскільки позивач та її родина є добросовісними набувачами квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
19.06.2020 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, справа №331/1699/20, провадження 1-кс/331/1338/2020 було задоволено клопотання слідчого Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Огаренко С.К. про арешт майна в межах кримінального провадження №12020080020000754 від 14.04.2020 року, та накладено арешт на об'єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 5753821.
Тобто арешт вказаної квартири в межах кримінального провадження від 14.04.2020 року був накладений за клопотанням слідчого лише 16.06.2020 року, а квартиру позивач придбала 24.04.2020 року, ще до арешту квартири, і не могла знати що по ній йде кримінальне провадження, тому що Реєстр кримінальних проваджень закритий і доступ до нього є лише у правоохоронних органів.
Посилаючись на вищезазначене просила суд, визнати за нею право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 ; накласти заборону на вчинення ГУНП в Запорізькій області дій, які порушують її право власності на квартиру, та зняття арешту з квартири; відкрити кримінальне провадження по відношенню до нотаріуса за ч.1 ст.367 КК України та ч.2 ст.365-2 КК України у зв'язку з порушенням нотаріусом вимог законодавства при вчинення ним нотаріальної дії; відкрити кримінальне провадження по відношенню до слідчого СВ Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Огаренко С.К., яким було порушено декілька законів України за ч.1 ст.367 КК України, та ч.1 ст.364 КК України; відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 2 102 000 грн.; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2 102 000 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 грудня 2021 року позовну заяву залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність висновків суду, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулась з уточненим позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про стягнення на її користь з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області матеріальну шкоду у розмірі 2 102 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 2 102 000 грн., заподіяної незаконними рішеннями, діями, чи бездіяльністю органу державної влади.
Як вважала позивач, підставою для задоволення позову є накладення арешту на її квартиру, а також бездіяльність слідчого СВ Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій Огаренка С.К., а саме несвоєчасне подання клопотання до слідчого судді про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, , що 14.04.2020 року було відкрито кримінальне провадження №12020080020000754 за ст.ст. 365-2 ч.3 КК України, з викладом обставин про те, що у ході вивчення матеріалів кримінального провадження №12020080020000754 від 14.04.2020 року за ч.1 ст.358 КК України встановлено, що державний реєстратор Василівської районної державної адміністрації Запорізької області зловживаючи своїми повноваженнями державним реєстратором з метою отримання неправомірної вигоди, що причинило тяжкі наслідки інтересам окремого громадянина, незаконно здійснила реєстрацію права власності на нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 , та за ст.362 ч.3 КК України з приводу того, що у ході вивчення матеріалів кримінального провадження №12020080020000754 від 14.04.2020 за ч.1 ст.358 КК України встановлено, що державний реєстратор Василівської районної державної адміністрації Запорізької області несанкціоновано змінила інформацію, яка обробляється в автоматизованій системі, маючи право доступу до неї, що заподіяло значну шкоду при реєстрації права власності на нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 .
У червні 2020 року слідчий СВ Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій Огаренко С.К. звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №12020080020000754 від 14.04.2020 року, на об'єкт нерухомості: квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2020 року, справа №331/1699/20, провадження 1-кс/331/1338/2020, на підставі якої задоволено клопотання слідчого Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Огаренко С.К. про арешт майна, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 24.04.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Войтовим В.В., в реєстрі за №378, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 397 000 грн.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 30.05.2020 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .
Відповідно до довідок Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 09.09.2020 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
15.09.2020 ОСОБА_1 зверталася до начальника Вознесенівського відділення Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області з заявою про злочин, просила відкрити кримінальне провадження відносно слідчого Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Огаренка С.К. за ст.367 КК України.
17.09.2020 ОСОБА_1 зверталася до начальника Вознесенівського відділення Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області з заявою про злочин, просила відкрити кримінальне провадження відносно приватного нотаріуса Войтова В.В. за ст.ст.367, 365-2 КК України.
Відомості за заявами ОСОБА_1 08.10.2020 року та 28.01.2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою Василівського районного суду м.Запоріжжя від 10.11.2020 року призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками ч.3 ст.365-2, ч.3 ст.362 КК України. ОСОБА_1 залучено в якості потерпілої у кримінальному провадженні.
Постановою слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Медвідь О.В. від 06.04.2021 року, у кримінальному провадженні № 12021082050000050, внесеному до ЄРДР 28.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення за ч.3 ст.15 ч.3 ст.190 КК України, ОСОБА_1 залучено в якості потерпілої.
У кримінальному провадженні № 42021082020000018, внесеному до ЄРДР 17.05.2021 за ознаками ч.1 ст.367 КК України, ОСОБА_1 визнано потерпілою.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначенні статтями 1173 та 1174 ЦК України.
Згідно із ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цієї особи.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювані в шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначено ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (шкода, завдана каліцтвом, ушкодженням здоров'я, незаконним засудженням тощо).
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з оглдяу на наступні фактичні обставини справи.
Позивач зазначала про те, що на її квартиру ГУНП в Запорізькій області накладено арешт, а також що слідчим СВ Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій Огаренком С.К подано клопотання до слідчого судді про арешт майна з порушенням КПК України.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Як правильно зазначив суд першої інстанції, для настання відповідальності з вказаних підстав, обов'язковою умовою є визнання наведених рішень незаконними та їх подальше скасування, а також визнання дій або бездіяльності таких органів (посадових осіб) протиправними, однак в матеріалах справи відсутні будь-які рішення суду щодо визнання дій посадових осіб ГУНП у Запорізькій області, слідчого СВ Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Огаренка С.К неправомірними.
Суд першої інстанції правильно виходи в усталеної судової практики, з якою обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність дій заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювана, вина останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт завдання потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони завдані; ступінь вини заподіювана; яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи матеріальні формі він оцінює пов'язані з цим витрати та з чого він при цьому виходить.
У відповідності до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. оказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем не доведено причинний зв'язок між діями слідчого та завданні їй шкоди,
Так, слідчого не було притягнуто до відповідальності за незаконні дії, жодним рішенням суду незаконність дій слідчого чи його протиправна бездіяльність по несвоєчасному зверненню до суду з клопотанням про арешт майна не визнані.
Відтак суд першої інстанції правомірно вважав, що позивачка не довела належними та допустимими доказами заподіяння їй як матеріальної, так і моральної шкоди внаслідок порушення вимог процесуального закону, а посилання позивачки як на обґрунтування завданої шкоди через накладення арешту на її квартиру, не можуть бути належною правовою підставою для її відшкодування відповідачами.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону.
З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 грудня 2021 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 6 червня 2022 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков