Справа № 299/2690/20
Іменем України
27 квітня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів КОЖУХ О.А., МАЦУНИЧА М.В.
за участю секретаря БОЧКО Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 299/2690/20 за позовом ОСОБА_1 до Берегівської районної ради Закарпатської області та Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 14 травня 2021 року, повний текст якого складено 18 травня 2021 року, головуюча суддя Бак М.Д., -
встановив:
25.08.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виноградівської районної ради Закарпатської області та Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (а.с. 31-38 т. 1).
Позов мотивувався таким.
Розпорядженням голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 18.12.2009 № 161-к позивачку в порядку переведення було призначено на посаду головного лікаря Виноградівської районної лікарні.
Наказом директора Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30.07.2020 № 728-к її було звільнено з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні на підставі ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України - у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізації, скорочення чисельності та штату працівників. Це звільнення незаконне з таких підстав.
На час призначення позивачки на посаду у 2009 році засновником лікарні та стороною трудового договору була Виноградівська райдержадміністрація, якій належали повноваження щодо призначення на посаду та звільнення головного лікаря.
На підставі розпорядження голови Виноградівської райдержадміністрації від 12.07.2019 № 172 райдержадміністрація вийшла із засновників районної лікарні, а відповідно до рішення Виноградівської районної ради від 26.07.2019 № 755 засновником лікарні стала районна рада та було розпочато процедуру перетворення районної лікарні на комунальне некомерційне підприємство.
08.10.2019 Виноградівська районна лікарня була припинена шляхом перетворення на Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області. Відбулося правонаступництво засновника лікарні, яким стала Виноградівська районна рада. Засновник є вищим органом управління лікарнею, виконавчим органом управління є виконавчий директор лікарні.
На час звільнення позивачки з роботи положення ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я, Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою КМ України від 21.08.2019 № 792, передбачали призначення керівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я на конкурсній основі, шляхом укладання контрактів.
У силу положень цих актів законодавства, положень Статуту лікарні (п.п. 7.3.7., 7.5.3, 7.5.4.) керівника закладу охорони здоров'я призначає засновник закладу, тобто, Виноградівська районна рада.
Тому наказ директора КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області ОСОБА_2 від 30.07.2020 № 728-к про звільнення позивачки з посади був виданий особою, яка не мала на це компетенції та повноважень.
Крім того, з наказу про звільнення позивачці стало відомо про існування рішення Виноградівської районної ради від 10.06.2019 № 939, яким її звільнено з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні з 10.06.2020 на підставі ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України. З цим рішенням її ніхто не ознайомлював. Це рішення районної ради незаконне.
Не допускається звільнення з ініціативи власника працівника в період його тимчасової непрацездатності. Позивачка перебувала на амбулаторному лікуванні з 10.06.2020 по 29.07.2020 і оскільки йшлося про перетворення лікарні, а не про її ліквідацію, звільнення позивачки з роботи не могло бути проведене.
Були порушені й норми ст. 40 ч. 2, ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України, оскільки не були виконані вимоги закону щодо переведення (перегрупування, перестановки) працівника з урахуванням його кваліфікації на іншу посаду (роботу) в межах установи та не були виконані вимоги закону щодо своєчасного попередження про наступне звільнення, врахування переважного права працівника на залишення на роботі, пропонування йому всіх наявних вакантних посад.
Попередження про наступне звільнення, передбачене ст. 49-2 ч. 3 КЗпП України, позивачка не отримувала. Натомість 23.03.2020 відповідач надав їй пропозицію про переведення на іншу посаду, а саме, на одну з трьох посад, в якому зазначив, що в разі відмови від зазначених посад до Виноградівської районної ради буде направлене подання для прийняття відповідного рішення, однак, не вказано, якого саме. Вакантні рівнозначні посади не були запропоновані.
Насамкінець, оскільки мало місце попередження позивачки про зміну в організації праці та виробництві, передбачене ст. 32 ч. 2 КЗпП України, її звільнення могло бути проведене лише на підставі ст. 36 ч. 1 п. 6 КЗпП України, а не на підставі ст. 40 ч. 1 п. 1 цього Кодексу, як зробив роботодавець.
Такими діями порушені трудові права позивачки.
Виходячи з наявних даних про середньоденну заробітну плату позивачки у травні-червні 2019 року у розмірі 1451,74 грн, на день подання позову середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.07.2020 по 25.08.2020 становить 24679,58 грн.
Копія наказу про звільнення та трудова книжка позивачці були вручені 30.07.2020, тому саме з цього дня вона має право оскаржувати незаконне звільнення.
Незаконними діями відповідачів позивачці завдано моральної шкоди, її було звільнено з керівної посади в передпенсійному віці, вона залишилася без роботи, без засобів до існування, були порушені її звичні життєві зв'язки, був принижений її авторитет як керівника, внаслідок чого вона була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір компенсації моральної шкоди оцінює у 100000,00 грн, які слід стягнути солідарно з обох відповідачів.
Орієнтовний розрахунок судових витрат складає 9663,20 грн.
Посилаючись на ці обставини, на вказані вище та інші норми законодавства позивачка ОСОБА_1 просила:
визнати незаконними та скасувати:
наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30.07.2020 № 728-к про звільнення її з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізації, скорочення чисельності та штату працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;
рішення Виноградівської районної ради Закарпатської області від 10.06.2019 № 939 «Про звільнення головного лікаря Виноградівської районної лікарні»;
поновити її на роботі на посаді головного лікаря Виноградівської районної лікарні з 31.07.2020;
стягнути на її користь:
із Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 31.07.2020 і по день набрання законної сили рішенням суду;
солідарно з Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області та Виноградівської районної ради Закарпатської області 100000,00 грн у рахунок компенсації моральної шкоди;
стягнути на користь держави пропорційно з Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області та Виноградівської районної ради Закарпатської області судові витрати.
Ухвалою Виноградівського районного суду від 22.04.2021 залучено Берегівську районну раду Закарпатської області до участі в справі як правонаступника Виноградівської районної ради Закарпатської області (а.с. 92-93 т. 2).
Рішенням Виноградівського районного суду від 14.05.2021 позов ОСОБА_1 до Берегівської районної ради Закарпатської області та Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково:
визнано незаконними та скасовано:
рішення Виноградівської районної ради Закарпатської області від 10.06.2019 № 939 «Про звільнення головного лікаря Виноградівської районної лікарні»;
наказ Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30.07.2020 № 728-к про припинення трудового договору;
поновлено ОСОБА_1 на роботі в Комунальному некомерційному підприємстві «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області на посаді директора з 10.06.2020;
стягнуто на користь ОСОБА_1 :
з Берегівської районної ради Закарпатської області:
50000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди;
1261,20 грн судового збору;
3125,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;
з Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області:
840,80 грн судового збору;
1250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;
стягнуто на користь держави з Берегівської районної ради Закарпатської області 840,80 грн судового збору;
допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі (а.с. 116-129 т. 2).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що:
Виноградівська районна лікарня була реорганізована шляхом перетворення на Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області;
на час розгляду справи правильним найменуванням відповідача є «Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області»;
документи, пов'язані з процедурою реорганізації Виноградівської районної лікарні на комунальне некомерційне підприємство, суд не прийняв через неналежність їх як доказів;
відповідачі Берегівська районна рада Закарпатської області, яка є правонаступником Виноградівської районної ради Закарпатської області, та Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області порушили право позивачки на працю, яке підлягає поновленню, оскільки рішення Виноградівської районної ради про звільнення позивачки з роботи було прийняте під час тимчасової непрацездатності останньої, тому суд не враховує інші доводи сторін щодо дотримання чи недотримання порядку звільнення працівника та надані на підтвердження цих доводів докази;
наказ КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30.07.2020 № 728-к незаконний, оскільки право приймати рішення про звільнення позивачки з роботи належить лише засновнику лікарні, яким була Виноградівська районна рада;
позивачка підлягає поновленню на посаді директора КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області;
позивачка не надала належні докази щодо останніх двох місяців її роботи на посаді та про її заробітну плату в цей період, тому підстав для задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає;
вимога про відшкодування моральної шкоди доведена частково і компенсацію шкоди слід стягнути з Берегівської районної ради Закарпатської області як із правонаступника Виноградівської районної ради Закарпатської області, яка прийняла незаконне рішення про звільнення позивачки з роботи.
КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області оскаржило рішення суду як незаконне та необґрунтоване (а.с. 156-171 т. 2). Доводи скарги зводяться до таких.
На час призначення у 2009 році позивачки на посаду головного лікаря Виноградівської районної лікарні засновником лікарні була Виноградівська райдержадміністрація. У 2019 році засновником лікарні стала Виноградівська районна рада. У процесі реорганізації лікарні шляхом перетворення на комунальне некомерційне підприємство за розпорядженням Виноградівської районної ради від 31.07.2019 № 26 була створена комісія з реорганізації, яку очолив ОСОБА_2 , оскільки головний лікар ОСОБА_1 на той час перебувала у відпустці.
Наказом по лікарні від 01.08.2019 № 91 було зобов'язано відділ кадрів ознайомити працівників лікарні про реорганізацію та забезпечити дотримання їхніх прав у цій процедурі. Про реорганізацію лікарні та наступне вивільнення працівників було належним чином повідомлено орган профспілки та орган зайнятості населення.
03.10.2019 було створено КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області, яке є правонаступником Виноградівської районної лікарні, затверджено Статут лікарні, порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника лікарні, призначено тимчасового виконувача обов'язків керівника.
У процедурі реорганізації лікарні були скорочені 95,5 штатних одиниць, у числі яких посади головного лікаря та його заступників, натомість відповідно до чинних нормативних актів введено посаду директора КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області. Було передбачено, що особи, які обіймають посади керівників лікарні, продовжують виконувати свої обов'язки до проведення нових конкурсів. Згідно зі Статутом лікарні її керівник призначається на посаду засновником лікарні за результатом відповідного конкурсу, з керівником укладається строковий контракт.
За увесь час реорганізації лікарні позивачка була відсутня на роботі в період з 24.06.2019 по 29.07.2020 (1 рік 1 місяць 7 днів) з різних причин: перебування у відпустці, тимчасова непрацездатність, внаслідок чого не могло бути прийняте рішення про її звільнення.
Форма попередження про наступне звільнення законом не встановлена. 23.03.2020 позивачка листом № 440 була попереджена про наступне звільнення, їй було запропоноване переведення на інші вакантні посади (лікаря-терапевта клініко-діагностичного відділення, лікаря-терапевта приймального відділення, завідувача (лікаря-терапевта) виїзної бригади з надання паліативної допомоги «Хоспіс вдома» поліклініки лікарні) та було ознайомлено з наказами, пов'язаними з реорганізацією лікарні. Від переведення на вакантні посади позивачка відмовилася, що засвідчила своїм підписом на вказаному листі, водночас засвідчити своїм підписом факт відмови від ознайомлення з наказами по лікарні не забажала.
Після закінчення двомісячного строку з моменту попередження про звільнення лікарня 25.05.2020 направила засновнику Виноградівській районній раді подання про звільнення позивачки з посади головного лікаря районної лікарні на підставі ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України. Після виходу з відпустки ОСОБА_1 10.06.2020 стала до роботи і цього ж дня сесія Виноградівської районної ради прийняла рішення № 939 про звільнення її з посади.
У день звільнення позивачка була на роботі, однак, через деякий час відлучилася та повідомила телефоном знову про тимчасову непрацездатність. У зв'язку з цим фактичне звільнення відбулося 30.07.2020, така зміна дати звільнення не залежала від роботодавця, позаяк була обумовлена діями позивачки та нормами законодавства щодо дня, в який провадиться звільнення.
Отже, роботодавець дотримався процедури звільнення працівника під час реорганізації лікарні. Звільнення відбулося за рішенням засновника лікарні - Виноградівської районної ради, після ухвалення якого самій лікарні належало лише завершити процедуру звільнення, провести розрахунок із працівником тощо, чим і була викликана необхідність видання по лікарні 30.07.2020 наказу № 728-к, яким, власне, не порушувалися права позивачки.
За приписами законодавства про охорону здоров'я керівник закладу охорони здоров'я обіймає свою посаду на підставі контракту, який укладається з ним засновником закладу на строк від трьох до п'яти років встановленим порядком. Відтак суд не вправі перебирати на себе повноваження засновника лікарні та не має законних підстав для поновлення працівника на роботі без врахування необхідності додержання контрактної форми трудового договору з ним та відповідної цьому процедури.
Тим часом, процедура та результат проведення конкурсу на посаду керівника лікарні позивачкою не оспорювалися, своєю можливістю пройти цю процедуру позивачка не скористалася, посада керівника лікарні наразі має іншу назву, інші кваліфікаційні вимоги та функціонал, не є вакантною, що в сукупності виключає можливість призначення чи поновлення ОСОБА_1 на посаду керівника лікарні. Однак, суд поновив позивачку на посаді, якої вона фактично не обіймала на час звільнення.
Суд порушив норми процесуального закону щодо меж, у яких належало розглядати позов, оскільки поновив позивачку на роботі з 10.06.2020, тоді як остання просила поновити її на роботі з 31.07.2020.
Зважаючи на обставини, що мали місце під час реорганізації лікарні, трудові права позивачки не були порушені, тож відсутній предмет судового захисту. Позивачка втратила право обіймати посаду керівника лікарні внаслідок того, що перестали існувати підстави для цього і з моменту проведення конкурсу на посаду директора реорганізованого закладу охорони здоров'я трудові відносини між позивачкою та лікарнею, що існували раніше, не могли бути продовжені та припинилися.
Вимога позивачки про відшкодування моральної шкоди не підлягала задоволенню внаслідок відсутності порушення її трудових прав. Крім того, ця вимога не була обґрунтована та доведена по суті.
Питання про судові витрати вирішене судом неправильно, зокрема, витрати на оплату професійної правничої допомоги стягнуті судом на користь позивачки в надмірному розмірі. Суд припустився й інших порушень процесуального права, що потягло ухвалення незаконного рішення про часткове задоволення позову.
Сторона просить скасувати рішення суду та відмовити в позові повністю.
Позивачка ОСОБА_1 оскаржила рішення суду в частині відмови в стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зазначає, що суд не дав належної оцінки наявним у справі доказам щодо заробітку позивачки та періоду її роботи перед звільненням, які мають значення для визначення належного до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і, крім того, ухвалив суперечливе рішення.
Суд не врахував, що обов'язок доказування законності процедури звільнення лежить на відповідачеві та необґрунтовано зазначив, що саме позивачка не надала необхідних доказів щодо свого заробітку, тоді як остання об'єктивно такої можливості не мала.
При цьому, відповідачі не заперечували, що останніми місяцями роботи позивачки перед звільненням були травень і червень 2019 року.
Відтак суд, поновивши позивачку на роботі, зобов'язаний був одночасно стягнути на її користь і середній заробіток за час вимушеного прогулу та не мав правових підстав для відмови в цьому, а в разі, якщо не вважав, що останніми повними місяцями роботи позивачки перед звільненням були травень і червень 2019 року, повинен був визначити інші базові для такого розрахунку місяці.
Просить незаконне в оскарженій частині рішення суду скасувати, вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області позивачка ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, підтверджує свою правову позицію в справі та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду в оскарженій відповідачем частині без змін.
Крім того, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив їй у клопотанні про заміну відповідача з Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області на Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, змінивши лише назву відповідача.
Суд не ознайомив позивачку з документами, що надійшли від Берегівської районної ради, з яких на стадії виконання рішення з'ясувалося, що ця районна рада передала права засновника лікарні Виноградівській міській раді. Представник лікарні діяв недобросовісно, оскільки не повідомив про зміну засновника лікарні.
КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 виходить із того, що скарга безпідставна. Зазначає, зокрема, що датою звільнення позивачки з роботи є 30.07.2020, як це вказано в трудовій книжці, з позивачкою саме з урахуванням такої дати звільнення проведено повний розрахунок, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу включає період, за який позивачка кошти вже отримала.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Сковородько І.Ф., які апеляцію підтримали, розглянувши на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України справу за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Відповідно до ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 19 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі, трудових прав; особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору; провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред'явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом (ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 ЦПК України).
Предметом позову є матеріально-правовий зміст позовних вимог, задоволення пред'явлених вимог є метою позивача, результатом реалізації права на отримання шляхом ухвалення судом рішення конкретно визначеного цими вимогами матеріального блага. Підставами позову є факти і обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача. Підстави та предмет позову взаємопов'язані, предмет позову обумовлюється підставами позову, випливає з них, ці елементи позову не можуть розглядатися окремо один від одного. Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб. Право позивача вимагати з передбачених законом підстав задоволення позову і, відповідно, право відповідача на захист від позову можуть бути належно реалізовані сторонами за умови пред'явлення конкретних, чітко сформульованих вимог, що не допускають множинного тлумачення, припущень ані щодо власне самих вимог, ані щодо підстав, якими вони обґрунтовуються, ані щодо відповідача, до якого вони пред'явлені.
Особа розпоряджається своїми процесуальними правами та здійснює своє право на захист вільно, на власний розсуд; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред'явлення вимог (право на позов), так і право на пред'явлення вимог до конкретного відповідача (відповідачів) та обов'язок такого конкретного відповідача (відповідачів) відповідати за пред'явленим до нього (них) позовом; обов'язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 13, 43, 49, 76-82 ЦПК України).
Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, який розглядає справу в межах пред'явлених позивачем вимог, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи суд не вправі за відсутності для того належних підстав змінювати склад позивачів, відповідачів у справі, зміни у складі учасників процесу допустимі лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, якщо таке має місце після ухвалення рішення судом першої інстанції (ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст. 55 ч. 1, ст. 56 ч.ч. 2, 3, 6, ст.ст. 351, 352, ст. 365 ч. 1 п. 1, ст. 368 ч. 1 ЦПК України).
Таким чином, по захист своїх порушених прав може до суду звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі належного позивача (позивачів) відповідає обов'язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ст. 367 ч. 4 ЦПК України).
З матеріалів справи убачається таке.
Розпорядженням голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 18.12.2009 № 161-к «Про призначення головного лікаря Виноградівської районної лікарні» ОСОБА_1 з 21.12.2009 була призначена на посаду головного лікаря Виноградівської районної лікарні (а.с 9 т. 1).
12.07.2019 в.о. голови Виноградівської райдержадміністрації видав розпорядження № 172 про вихід районної державної адміністрації зі складу засновників Виноградівської районної лікарні (код ЄДРПОУ 01992506) та пропозицію Виноградівській районній раді як власнику цілісного майнового комплексу Виноградівської районної лікарні вступити у права засновника лікарні (а.с. 131 т. 1).
26.07.2019 Виноградівська районна рада Закарпатської області прийняла рішення:
№ 754 «Про вхід Виноградівської районної ради до складу засновників Виноградівської районної лікарні», яким вирішила увійти до складу засновників лікарні та затвердила Статут Виноградівської районної лікарні в новій редакції (а.с. 132 т. 1);
№ 755 «Про реорганізацію шляхом перетворення Виноградівської районної лікарні в комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області», яким вирішила реорганізувати Виноградівську районну лікарню шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області та провести необхідні для цього заходи (а.с. 138 т. 1).
Затверджена рішенням Виноградівської районної ради від 26.07.2019 № 754 редакція Статуту Виноградівської районної лікарні передбачала, що:
лікарня є юридичною особою, її засновником є Виноградівська районна рада Закарпатської області (Преамбула, п. 3.1.);
суб'єктами управління лікарні є: Виноградівська районна рада (засновник); Відділ з питань охорони здоров'я Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області (орган управління); керівник лікарні (п.п. 6.1.1.-6.1.3.);
засновник призначає на посаду та звільняє з посади керівника лікарні (п. 6.2.);
поточне керівництво лікарнею здійснює головний лікар, який безпосередньо підпорядковується засновнику (п. 6.5.) (а.с. 133-138 т. 1).
Наказом по Виноградівській районній лікарні від 24.07.2019 № 1249-6 головному лікарю ОСОБА_1 була надана відпустка на строк з 25.07.2019 по 03.08.2019 (а.с. 139 т. 1).
Розпорядженням голови Виноградівської районної ради від 31.07.2019 № 26 була створена комісія з реорганізації шляхом перетворення Виноградівської районної лікарні під керівництвом зав. Хірургічним відділенням поліклініки Виноградівської районної лікарні ОСОБА_2 (а.с. 140 т. 1).
01.08.2019 голова комісії з реорганізації Виноградівської районної лікарні ОСОБА_2 видав наказ № 91, яким, серед іншого, зобов'язав начальника відділу кадрів лікарні повідомити працівників лікарні про реорганізацію лікарні та забезпечити дотримання їхніх трудових прав та соціальних гарантій в ході реорганізації (а.с. 141 т. 1).
03.10.2019 Виноградівська районна рада Закарпатської області прийняла рішення № 802 «Про створення комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області», яким:
створила Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області» шляхом перетворення Виноградівської районної лікарні (код ЄДРПОУ 01992506);
визначила КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області» правонаступником всього майна, прав, обов'язків та активів Виноградівської районної лікарні;
затвердила:
Статут Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області»;
Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області;
призначила тимчасово виконувачем обов'язків керівника КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області ОСОБА_2 (а.с. 144 т. 1).
Затверджений рішенням Виноградівської районної ради від 03.10.2019 № 802 Статут КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області передбачав, що:
КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області є юридичною особою публічного права, засновником підприємства є Виноградівська районна рада Закарпатської області (п.п. 1.3., 4.1.);
органами управління підприємством є: вищий орган управління - Виноградівська районна рада (засновник); виконавчий орган управління - директор підприємства (керівник підприємства) (п. 7.1.);
поточне керівництво (оперативне управління) підприємством здійснює керівник підприємства - директор, який призначається на посаду за рішенням засновника відповідно до порядку, визначеного законодавством України, який відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством охорони здоров'я України; строк найму, права, обов'язки та відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом (п. 7.2., п. 7.3. пп. 7.3.7.);
повноваження щодо, зокрема: створення конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади керівника підприємства; затвердження переможця конкурсу та внесення подання засновнику на призначення керівника підприємства; укладення і розірвання контракту з керівником підприємства делегуються голові Виноградівської районної ради (п.п. 7.4., 7.5.) (а.с. 145-152 т. 1).
08.10.2019 була здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи «Виноградівська районна лікарня» (код ЄДРПОУ 01992506), керівник ОСОБА_1 та державна реєстрація юридичної особи «Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області»» (код ЄДРПОУ 01992506), керівник ОСОБА_2 (тимчасовий виконувач обов'язків директора) (а.с. 153-156 т. 1).
Наказом тимчасового виконувача обов'язків директора КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області ОСОБА_2 від 09.10.2019 № 117-о затверджено і введено в дію з 10.10.2019 організаційну структуру і штатний розпис КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області, в якому наявна посада керівника установи (директора) та, відповідно, відсутня посада керівника установи (головного лікаря), що існувала в структурі та штатному розписі Виноградівської районної лікарня (а.с. 157-192 т. 1).
Рішенням Виноградівської районної ради від 04.02.2020 № 863 на підставі подання конкурсної комісії на зайняття посади керівника КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області призначено ОСОБА_2 директором цього підприємства та доручено голові ради укласти з ним контракт терміном на п'ять років (а.с. 193 т. 1).
У справі містяться:
дані про неодноразову тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 , перебування її у відпустках, на вихідних тощо протягом періоду з 24.06.2019 по 29.07.2020, у тому числі, чотири лікарняних і самоізоляція в період з 10.06.2020 по 29.07.2020 (а.с. 14, 199-202 т. 1);
лист КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 23.03.2020 № 440, яким до відома ОСОБА_1 доведена інформація про реорганізацію лікарні, запровадження в штаті реорганізованого підприємства посади директора як керівника лікарні, виключення посади головного лікаря як керівника лікарні та пропозицію переведення з 25.05.2020 на одну з посад: лікаря-терапевта клініко-діагностичного відділення, лікаря-терапевта приймального відділення, завідувача виїзної бригади (лікаря-терапевта) з надання паліативної допомоги «Хоспіс вдома» поліклініки лікарні, посадові оклади на кожній з посад 4361,00 грн на місяць, на листі міститься підпис ОСОБА_1 у графі «пропозицію отримано» та зроблений нею 23.03.2020 запис «не згідна» (а.с. 195 т. 1);
акт від 23.03.2020 про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з документами, пов'язаними з реорганізацією лікарні (а.с. 196 т. 1).
25.05.2020 директор КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області склав на адресу Виноградівської районної ради Закарпатської області за вих. № 01-17/601 подання про звільнення ОСОБА_1 із посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні на підставі ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України внаслідок реорганізації лікарні, змін в організації виробництва і праці, спливу двомісячного строку попередження про скорочення посади головного лікаря, відсутністю згоди на переведення на іншу посаду, а також з урахуванням перебування ОСОБА_1 у відпустці довів до відома, що вона повинна стати до роботи 10.06.2020 (а.с. 197 т. 1).
Рішенням Виноградівської районної ради Закарпатської області від 10.06.2020 № 939 «Про звільнення головного лікаря Виноградівської районної лікарні» звільнено ОСОБА_1 із посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні днем 10.06.2020 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України - у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в результаті реорганізації Виноградівської районної лікарні (а.с. 203 т. 1).
30.07.2020 директор КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області видав наказ № 728-к про припинення трудового договору, яким із посиланням на наказ від 09.10.2019 № 117-о, на відмову від пропозиції про переведення на іншу посаду від 23.03.2020 № 440 і на рішення Виноградівської районної ради від 10.06.2020 № 939 звільнено ОСОБА_1 із посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні з 30.07.2020 на підставі ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України - у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, скороченням чисельності та штату працівників, відповідний запис внесений до трудової книжки, з наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 30.07.2020 (а.с. 11-13, 204 т. 1).
Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» у Закарпатській області: був утворений, зокрема, Берегівський район (з адміністративним центром у місті Берегове) у складі територій Батівської селищної, Берегівської міської, Великоберезької сільської, Великобийганської сільської, Вилоцької селищної, Виноградівської міської, Кам'янської сільської, Королівської селищної, Косоньської сільської, Пийтерфолвівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України; були ліквідовані, зокрема, Берегівський, Виноградівський райони. Отже, об'єднані територіальні громади Виноградівського району були включені до складу Берегівського району Закарпатської області.
25.10.2020 відбулися місцеві вибори, призначені Постановою Верховної Ради України від 15.07.2020 № 795-IX «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році», в тому числі, депутатів Берегівської районної ради Закарпатської області.
Відповідно до положень розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», що набрав чинності 06.12.2020 (п. 6-2), інших норм законодавства та відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДР) правонаступником Виноградівської районної ради Закарпатської області як юридичної особи є Берегівська районна рада Закарпатської області, Виноградівська районна рада перебувала в стані припинення з 22.12.2020.
Зважаючи на ці обставини, 30.12.2020 позивачка ОСОБА_1 подала суду клопотання про заміну відповідача в справі шляхом залучення Берегівської районної ради Закарпатської області до участі в справі як правонаступника Виноградівської районної ради Закарпатської області та подала відповідні документи (а.с. 213-217 т. 1).
У судовому засіданні надходження цього клопотання позивачки було зафіксоване, проте, клопотання не було вирішене (а.с. 219-225 т. 1).
26.01.2021 до суду було подане клопотання позивачки ОСОБА_1 від 24.12.2020 про заміну відповідача Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області на належного - Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області з доданими до клопотання витягами з ЄДР, в яких зафіксована зміна в складі засновників цього підприємства та відповідна їм зміна в назві підприємства (а.с. 229-233 т. 1). Клопотання було вмотивоване саме вказаними змінами.
Ухвалою Виноградівського районного суду від 28.01.2021 у задоволенні клопотань позивачки ОСОБА_1 про заміну відповідачів Виноградівської районної ради Закарпатської області та Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області їх правонаступниками відмовлено, оскільки, як зазначив суд, надані відомості з ЄДР та інші документи отримані з порушенням встановленого для цього порядку, є недопустимими доказами, тому підстав для заміни відповідачів у справі немає (а.с. 34-36 т. 2).
З протоколу судового засідання від 28.01.2021, в якому брали участь позивачка ОСОБА_1 , її представник адвокат Сковородько І.Ф. та Гануляк Т.М. як представник вже Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, випливає, що позивачка наполягала на заміні відповідачів, а представниця лікарні заперечувала проти цього вказуючи, зокрема, на те, що «правонаступником є Виноградівська міська рада» (а.с. 33, 37-39 т. 2).
29.01.2021 до суду ще раз надійшло відправлене поштою 26.01.2021 те саме клопотання позивачки ОСОБА_1 від 24.12.2020 про заміну відповідача Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області на належного - Комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області (а.с. 40-42 т. 2).
Ухвалою Виноградівського районного суду від 02.03.2021 у задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про заміну відповідача Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області їх правонаступником відмовлено з інших підстав, а саме, оскільки, в справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, 28.10.2020 було проведене перше судове засідання, а позивачка не навела обставин щодо того, що до подання позовної заяви не знала та не могла знати про те, що позов підлягав пред'явленню до іншого відповідача (а.с. 64-65).
У протоколі судового засідання від 02.03.2021, в якому брали участь позивачка ОСОБА_1 , її представник адвокат Сковородько І.Ф. та Гануляк Т.М. як представник Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, зафіксовано, що сторона позивачки підтримала клопотання та посилалась на те, що не могла знати про майбутню зміну засновника лікарні, тоді як представниця лікарні вказувала, що «засновником є міська рада, внесено зміни» (а.с. 68-70 т. 2).
На а.с. 89 т. 2 міститься інформація з ЄДР на безкоштовний запит про те, що Виноградівська районна рада Закарпатської області припинена, державна реєстрація цього факту проведена 15.04.2021, документ є роздруківкою з вебсайту Мін'юсту України за відповідним посиланням в мережі Internet, засвідченою підписом судді 22.04.2021 із записом «згідно з оригіналом». У судовому засіданні сторона позивачки просила залучити до участі в справі належного відповідача, представник лікарні залишив питання на розсуд суду (а.с. 90-91 т. 2).
Ухвалою Виноградівського районного суду від 22.04.2021 залучено Берегівську районну раду Закарпатської області до участі в справі замість Виноградівської районної ради Закарпатської області зважаючи на правонаступництво районних рад у процедурі реформування адміністративно-територіального устрою України (а.с. 92-93 т. 2).
13.05.2021 до Виноградівського районного суду надійшла заява Берегівської районної ради Закарпатської області від 13.05.2021 вих. № 02-13/130 про розгляд справи без їхньої участі, позаяк у листопаді 2020 року права засновника КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області були цією радою передані Виноградівській міській раді, а у січні 2021 року Берегівська районна рада передала КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області у спільну власність Виноградівської територіальної громади (а.с. 100-101 т. 2).
До заяви Берегівської районної ради Закарпатської області були додані рішення:
Виноградівської районної ради Закарпатської області від 27.11.2020 № 1020, яким з 01.01.2021 передані права засновника КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області Виноградівській міській раді (а.с. 102 т. 2);
Берегівської районної ради Закарпатської області від 22.01.2021 № 46, яким передано безоплатно у комунальну власність Виноградівської територіальної громади в особі Виноградівської міської ради із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Виноградівського району майнові комплекси, об'єкти нерухомого та іншого майна Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області, припинено право оперативного управління КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області на відповідні об'єкти (а.с. 103-105 т. 2).
У протоколі судового засідання від 14.05.2021, в якому брали участь позивачка ОСОБА_1 , її представник адвокат Сковородько І.Ф. та представник КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області Гануляк Т.М., зафіксоване надходження документів від Берегівської районної ради, а також позиція учасників процесу щодо необхідності продовження розгляду справи та відсутність клопотань (а.с. 106-109 т. 2).
До апеляційної скарги КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області додало Статут цього підприємства, затверджений рішенням Виноградівської міської ради Закарпатської області від 21.12.2020 № 25, відповідно до якого:
КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області є юридичною особою публічного права, засновником підприємства є Виноградівська міська рада Закарпатської області (п.п. 1.3., 4.1.);
органами управління підприємством є: вищий орган управління - Виноградівська міська рада (засновник); виконавчий орган управління - директор підприємства (керівник підприємства) (п. 7.1.);
поточне керівництво (оперативне управління) підприємством здійснює керівник підприємства - директор, який призначається на посаду міським головою відповідно до порядку, визначеного законодавством України, який відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством охорони здоров'я України; строк найму, права, обов'язки та відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом (п. 7.2., п. 7.3. пп. 7.3.11.);
повноваження щодо управління підприємством, зокрема: створення конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади керівника підприємства; затвердження переможця конкурсу та призначення керівника підприємства; укладення і розірвання контракту з керівником підприємства делегуються голові Виноградівської міської ради (міському голові) (п.п. 7.4., 7.5.) (а.с. 227-234 т. 2).
Станом на час призначення ОСОБА_1 на посаду головного лікаря Виноградівської районної лікарні КЗпП України встановлював, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом …, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган … зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін; особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін; сфера застосування контракту визначається законами України (ст. 21 ч.ч. 1, 3).
Відповідно до указаних положень закону, норм передбачених ст.ст. 2, 4, 5-1, ст. 23 ч. 1 п. 1, ст. 24 ч.ч. 1, 3 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, що ґрунтується на добровільному, вільному волевиявленні сторін, на підставі якого між сторонами виникають та реалізуються взаємні права та обов'язки у сфері трудових відносин.
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України).
Загальні засади організації охорони здоров'я в України визначаються Основами законодавства України про охорону здоров'я (Закон № 2801-XII). Трудові відносини працівників закладів охорони здоров'я регулюються КЗпП України та іншими актами законодавства. В силу приписів ст. 80, ст. 81 ч. 2 абз. 3, ст. 96 ч.ч. 1, 3 ЦК України, ст. 21 КЗпП України, ст.ст. 3, 15, 16 Закону № 2801-XII у ОСОБА_1 виникли трудові відносини з Виноградівською районною лікарнею, водночас враховуючи специфіку порядку призначення ОСОБА_1 на посаду, її звільнення безпосередньо власником (засновником) закладу охорони здоров'я, у разі трудового спору належним відповідачем за позовом керівника лікарні, що виникає з підстав, передбачених ст. 40 КЗпП України, поряд із власне лікарнею, яка в межах трудових відносин використовує та оплачує працю фізичної особи та в штаті якої керівник перебуває, є й власник (засновник) закладу охорони здоров'я, позаяк уповноважений приймати рішення про призначення та звільнення керівника, про інші питання щодо трудових відносин керівника, про зміни в організації праці закладу охорони здоров'я тощо.
Згідно із Законом № 2801-XII, станом як на час призначення ОСОБА_1 на посаду керівника лікарні, так і на час звільнення її з посади, пред'явлення позову та вирішення його судами першої та апеляційної інстанцій заклад охорони здоров'я здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується власником або уповноваженим ним органом (ст. 16 у відповідних редакціях).
З 01.01.2012 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги», яким статтю 16 Закону № 2801-XII було викладено в редакції, згідно з якою «Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров'я здійснюються відповідно до законодавства. Керівники державних, комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту».
Законом України «Про внесення зміни до статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо строків укладення контрактів з керівниками державних, комунальних закладів охорони здоров'я», що набрав чинності 18.12.2013, і Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я», що набрав чинності 06.05.2017, відповідні положення Закону № 2801-XII були викладені в такій остаточній редакції: «Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров'я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п'яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров'я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України» (на даний час - частина 10 статті 16).
Отже, з 01.01.2012 законом був унормований порядок призначення на посади керівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я лише шляхом укладення з ними контракту (строкового трудового договору).
На час ухвалення рішень про припинення з ОСОБА_1 трудових відносин (10.06.2020 - 30.07.2020) суть положень ст. 21 ч.ч. 1, 3 КЗпП України не змінилася.
Працівник, вважаючи своє звільнення з роботи незаконним, управі вимагати захисту судовим порядком (ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст. 5-1, Глава XV КЗпП України), що не може заперечуватися як таке. Проте, відповідну вимогу або взаємопов'язані вимоги позивачу належить пред'явити до належного відповідача або до всіх належних відповідачів.
ОСОБА_1 25.08.2020 пред'явила позов до Виноградівської районної ради Закарпатської області та КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області, які на цей момент були належними відповідачами за вимогами позивачки.
Однак, під час розгляду справи обставини щодо суб'єктного складу відповідачів істотно змінилися. Берегівська районна рада Закарпатської області в силу змін, що відбулися в адміністративно-територіальному устрої України, була належним правонаступником Виноградівської районної ради Закарпатської області, втім - лише до моменту передачі прав засновника КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області Виноградівській міській раді Закарпатської області. З моменту такої передачі прав та набуття Виноградівською міською радою статусу засновника КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області належним відповідачем у справі мала бути Виноградівська міська рада Закарпатської області.
Зважаючи на зміну в порядку правонаступництва засновника КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області змінилася назва закладу охорони здоров'я на КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області, що, однак, ніяким чином судом процесуально не зафіксовано, процесуальне рішення з цього приводу не приймалося, хоча зміна найменування відповідача - юридичної особи є істотним у контексті вирішення спору щодо конкретної особи процесуальним питанням, до участі в справі на підставі довіреності від 27.01.2021 був допущений судом представник лікарні з новим засновником і з новою назвою, а позов зрештою був вирішений щодо відповідача «Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області».
Попри те, що для залучення до участі в справі КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області саме в порядку правонаступництва підстав не було по суті, суд першої інстанції ухвалою від 28.01.2021 у відповідному клопотанні позивачки (рівно як і в клопотанні про залучення в порядку правонаступництва до участі в справі Берегівської районної ради) відмовив із неналежних для того підстав, а, отже, неправильно фактично. Ухвалою від 02.03.2021 суд відмовив у цьому ж клопотанні позивачки щодо лікарні вже з інших підстав, що пов'язувалися зі спливом процесуально визначеного часу для його заявлення, тоді як на момент проведення першого судового засідання в справі вказане правонаступництво ще не відбулося, тож суд і цього разу прийняв неправильне процесуальне рішення.
В у своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що «02.03.2021 року судом постановлено ухвалу … щодо того, що правильним найменуванням відповідача КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області є КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області» (а.с. 121 т. 2). Втім, у вказаній вище ухвалі суду від 02.03.2021 таке формулювання відсутнє, тож рішення суду в цій частині не відповідає дійсним обставинам справи. За таких умов, вказівка без належного процесуального оформлення на КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області» як на відповідача в справі є позицією суду першої інстанції, а не опискою чи технічною помилкою в рішенні.
Обставини щодо правонаступництва засновника лікарні були відомі стороні позивачки не пізніше 24.12.2020, а суду першої інстанції не пізніше 26.01.2021, тобто, приблизно за п'ять і чотири місяці до ухвалення рішення за позовом. У судових засіданнях 28.01.2021, 02.03.2021 і 14.05.2021 питання правонаступництва фігурувало.
Розпорядившись своїми трудовими і процесуальними правами на власний розсуд, позивачка ОСОБА_1 визначила і сформулювала позовні вимоги у спосіб, в який нерозривно пов'язала вимоги про визнання незаконними та скасування рішення Виноградівської районної ради від 10.06.2019 № 939, наказу директора КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30.07.2020 № 728-к про звільнення її з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізації, скорочення чисельності та штату працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлення її на роботі посаді головного лікаря Виноградівської районної лікарні та стягнення на її користь із КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу та солідарно з цієї лікарні та Виноградівської районної ради Закарпатської області компенсації моральної шкоди.
Вимоги позову ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення Виноградівської районної ради від 10.06.2019 № 939, наказу директора КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 30.07.2020 № 728-к безпосередньо пов'язані з особою відповідача - юридичною особою, яка відповідно до правової позиції позивачки вчинила відповідні дії та повинна за них відповідати. Такими відповідачами є, відповідно, засновник лікарні та власне лікарня.
Вимоги позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу пов'язуються з юридичною особою, яка в силу закону та положень установчих документів закладу охорони здоров'я набула відповідних прав і обов'язків, виконуватиме рішення суду в цій частині в разі задоволення вимог і виступатиме роботодавцем щодо позивачки. З урахуванням реформи організаційної структури та фінансування системи охорони здоров'я відповідачем за вимогою про поновлення на роботі є засновник лікарні як комунального некомерційного підприємства, відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є комунальне некомерційне підприємство.
Вимога про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням з роботи, зважаючи на предмет доказування в ній теж пов'язується з особою, яка вчинила відповідні дії (завдала моральної шкоди). Оскільки було заявлено вимогу про солідарне відшкодування моральної шкоди, відповідачами за нею є засновник лікарні та лікарня.
Будучи в межах розгляду справи обізнаною щодо правонаступництва засновника лікарні, позивачка ОСОБА_1 не ставила питання про залучення до участі в справі належного відповідача - Виноградівської міської ради. Доказів неможливості заявити таке клопотання, наявності перешкод для цього в справі немає.
Відповідно до норм ЦПК України:
завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави;
суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі;
основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність (ст. 2 ч.ч. 1, 2, ч. 3 п.п. 1, 6);
суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 10 ч.ч. 1, 2);
суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; значення розгляду справи для сторін (ст. 11);
суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (ст. 12 ч. 5 п.п. 1, 3, 4);
головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи (ст. 214 ч. 2).
За конкретних обставин, які можуть мати місце під час судового розгляду, може виникати питання правонаступництва у разі, зокрема, переходу відповідних прав і обов'язків від однієї особи, яка була стороною в справі, до іншої, залучення до участі у справі правонаступника відповідної сторони є обов'язком суду саме на тій стадії цивільного процесу, на якій дане питання виникає, усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (ст. 55 ч.ч. 1, 2 ЦПК України).
Залучення на стадії апеляційного розгляду справи до участі в ній за правилами правонаступництва особи, яка є правонаступником юридичної особи внаслідок переходу певних прав і обов'язків під час провадження в справі в суді першої інстанції і з цього моменту не брала участі в справі, недопустиме. Щодо такого правонаступника справа не розглядалася і рішення судом першої інстанції не ухвалювалося, залучення його в якості відповідача вже лиш на стадії апеляційного розгляду справи мало б наслідками фактичне позбавлення такого відповідача реального права на апеляційне оскарження рішення суду, а також можливості реалізувати цивільні і процесуальні права, заявити відповідні клопотання тощо, здійснення яких у змагальному процесі є можливим саме і тільки на стадії розгляду справи судом першої, а не апеляційної інстанції.
Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі № 308/6290/16-ц у подібній ситуації, коли позов був пред'явлений до особи, яка на цей момент була належним відповідачем, однак, під час розгляду справи судом першої інстанції особа, яка має бути відповідачем, змінилася, про що відповідач не повідомив суду, така особа участі в розгляді справи не брала і позов був вирішений щодо первісно визначеного (неналежного) відповідача, погодився з тим, що в такому разі в позові слід відмовити через вирішення судом справи щодо неналежного відповідача.
Суд касаційної інстанції ґрунтуючись на правових висновках, сформульованих у ряді постанов Великої Палати Верховного Суду, зазначив також, що:
у разі пред'явлення позову не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому;
якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову;
визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача;
залучення на стадії апеляційного розгляду справи до участі у ній за правилами правонаступництва особи, яка є правонаступником відповідача, внаслідок відчуження земельної ділянки під час провадження у справі в суді першої інстанції, та яка з цього часу не брала участі у справі, є недопустимим, оскільки щодо такого правонаступника справа не розглядалася і рішення судом першої інстанції не ухвалювалося;
залучення такого правонаступника в якості відповідача вже на стадії апеляційного розгляду справи мало б наслідками фактичне позбавлення такого відповідача можливості реалізувати цивільні і процесуальні права, заявляти відповідні клопотання тощо, здійснення яких у змагальному процесі є можливим лише на стадії розгляду справи судом першої, а не апеляційної інстанції;
посилання на те, що відповідач зловживаючи своїми правами та обов'язками, не повідомив суду першої інстанції про обставини відчуження спірної земельної ділянки є безпідставними, оскільки зазначене не змінює наслідків того, що судом першої інстанції вирішено справу щодо неналежного відповідача, оскільки новим власником спірної земельної ділянки на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення вже було Товариство, яке участі у справі не приймало;
крім того, щодо цього доводу необхідно зазначити відмінність процесуального статусу позивача і відповідача та їх роль у процесі: позов має довести саме позивач (ст.ст. 12, 81 ЦПК України), а не відповідач, який не зобов'язаний допомагати позивачу у зборі доказового матеріалу.
Тобто, вирішення позову щодо неналежного відповідача або щодо не всіх належних відповідачів (з огляду на специфіку певних правовідносин) є підставою для скасування відповідного рішення суду і в тому разі, коли відповідач, інші учасники процесу не повідомили суд про зміну обставин щодо відповідача, коли суду не було відомо про такі обставини тощо. У справі ж, що розглядається, мали місце інші фактичні обставини, оскільки і учасникам процесу, і суду задовго до ухвалення рішення було відомо про зміну під час судового розгляду засновника КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області з Виноградівської, а потім - Берегівської районної ради на Виноградівську міську раду, на що вказували і відповідна зміна назви закладу охорони здоров'я, участь у справі представника саме цього закладу охорони здоров'я, наявні в справі документи та хід судового розгляду. Такі обставини, долучені до справи документи безвідносно до наявності чи відсутності клопотань сторони позивачки з цього приводу зобов'язували суд виконуючи завдання цивільного судочинства їх перевірити, з'ясувати та продовжити після цього судовий розгляд з урахуванням характеру реалізації позивачкою її процесуальних прав.
Суд першої інстанції наведених вище вимог закону не виконав, одержавши достатні для обговорення питання про залучення до участі в справі належного відповідача відомості це питання не обговорив і вирішив справу щодо неналежного відповідача - Берегівської районної ради Закарпатської області, яка щонайменше з 22.01.2021 не мала стосунку до КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради (в подальшому - Виноградівської міської ради) Закарпатської області як засновник закладу. Участь Берегівської районної ради в справі могла бути певний період часу виправданою саме і лише з огляду на правонаступництво за Виноградівською районною радою як за засновником лікарні. Втім, на час залучення судом першої інстанції ухвалою від 22.04.2021 Берегівської районної ради до участі в справі як правонаступника відповідача підстав для цього фактично вже не було, з січня 2021 провадження в справі мало б місце, а з квітня 2011 року і до ухвалення судом рішення - здійснювалося щодо неналежного відповідача.
Суті спірних правовідносин у контексті суб'єктного складу відповідачів у справі суд не врахував. Виноградівська міська рада Закарпатської області участі в справі не брала, а участь у справі відповідача КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області не була процесуально врегульована в спосіб, який би підтверджував процесуальний статус цього комунального некомерційного підприємства з огляду на зміни, що мали місце.
Тим часом, саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і саме відповідачу належить право визнати позов повністю або частково, реалізувати за наявності для того підстав інші права, притаманні саме відповідачу (ст. 12 ч. 3, ст.ст. 43, 49, 81, 206, 207 ЦПК України). Докази, які оцінюються в цивільній справі, факти, що на їх підставі встановлюються, за сукупністю яких вирішується питання про права і обов'язки сторін, ухвалюється судове рішення, мають правове значення, якщо ці дії вчиняються у процесі, участь в якому беруть належні учасники у належному процесуальному статусі.
За обставинами справи та відповідно до правової позиції позивачки і обраної нею конструкції позову всі вимоги позову взаємопов'язані, вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди випливають із вимог про визнання незаконними і скасування рішень, якими проведено і оформлено її звільнення з роботи, та залежать від результату їх вирішення, а новий засновник лікарні не може бути позбавлений права і можливості на належній стадії процесу захищати своє право, заперечувати проти задоволення вимог, які безпосередньо впливають на його права і обов'язки.
У даному випадку факти щодо дій сторін, прав і обов'язків у зв'язку зі звільненням позивачки з роботи, фіксацією та оформленням відповідних фактів і обставин, проведенням розрахунків, заподіянням моральної шкоди, захистом прав сторін тощо мають правове значення, якщо встановлені у справі, в якій є належний відповідач (відповідачі), передусім особа (особи), рішення та дії якої (яких) оспорюються (правонаступники цих осіб), яким належить у подальшому виконувати рішення суду у відповідній частині в разі задоволення позову.
Відтак позов був вирішений щодо неналежного відповідача Берегівської районної ради Закарпатської області, відповідно, не був вирішений щодо Виноградівської міської ради Закарпатської області як належного відповідача. Щодо належного відповідача за окремими позовними вимогами Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області позов був вирішений за фактичної відсутності процесуального оформлення участі цієї юридичної особи в справі.
Суд не мав процесуальних підстав за відсутності належного відповідача для вирішення спору як щодо його прав, так і щодо прав позивачки по суті, що, крім іншого, може тягти наслідки, які випливають із положень ст. 352 ч. 1 ЦПК України. Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України, вищенаведені обставини виключали можливість реального вирішення спору через відсутність у справі належного відповідача, без якого про законність розв'язання спору не йдеться. Питання обґрунтованості позову по суті, його доведеності, наявності підстав для захисту трудових прав, на порушення яких посилається позивачка, для відшкодування моральної шкоди, інші обставини наразі значення не мають.
За умовами справи на стадії апеляційного провадження викладені обставини не можуть бути змінені, а порушення норм закону не можуть бути усунені чи виправлені. Вирішення справи щодо неналежного відповідача та відсутність у справі на стадії її розгляду судом першої інстанції необхідного для вирішення спору відповідача (відповідачів) є за приписами ст. 376 ч. 3 п. 4 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.
На підставі викладеного, з урахуванням положень ст. 367 ч. 4 ЦПК України та на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4 цього Кодексу апеляції з урахуванням саме наведених вище обставин слід задовольнити частково, ухвалене з істотним порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду скасувати, у позові відмовити з процесуальних підстав, внаслідок вирішення судом справи щодо неналежного відповідача, а загалом - внаслідок порушення вимог закону щодо суб'єктного складу відповідачів.
Керуючись ст. 367 ч. 4, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_1 задовольнити частково,
рішення Виноградівського районного суду від 14 травня 2021 року скасувати,
у позові ОСОБА_1 до Берегівської районної ради Закарпатської області та Комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області відмовити внаслідок порушення вимог закону щодо суб'єктного складу відповідачів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 5 травня 2022 року.
Судді