про залишення позовної заяви без руху
02 червня 2022 року м. Рівне №460/15421/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1
доРівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Рівненський обласний військовий комісаріат)
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач звернувся до суду з позовом до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
13.05.2022 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Під час підготовки до розгляду справи та враховуючи надані відповідачем докази судом з'ясовано, що провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України встановлений місячний строк для звернення особи до суду для захисту порушених прав, свобод та інтересів у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Частиною 6 ст.161 Кодексу адміністративно судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як вбачається, з позовної заяви, предметом позову у даній справі є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31.08.2018 по 25.02.2022 включно, зокрема, несвоєчасної виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
При цьому, у позовній заяві позивач зазначає, що 25.02.2022 на виконання рішення Рівненського окружного окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №460/2056/21 позивачу були здійсненні остаточні виплати сум індексації грошового забезпечення у розмірі 82370,85 грн., що підтверджується випискою з банку.
З даною позовною заявою позивач звернувся 11.05.2022, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 та Верховного Суду в ухвалі від 07.02.2020 у справі № 580/2489/19 про те, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 зазначив, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Отже, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У Рішенні від 22.02.2012 у справі №4-рп/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Проте, Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87079866) зазначив, що встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина 5 цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.06.2021 у справі №240/5442/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 97428948) дійшов правового висновку, що КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 11.03.2021 у справі 560/3338/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95493174) зазначив, що перебіг процесуального строку з вимогою про стягнення середнього заробітку, розпочинається з наступного дня, що настає за днем остаточного розрахунку.
Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, визначений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, заяви про поновлення строку на звернення з позовом до суду, а також доказів на підтвердження того, що позивач не міг звернутись за захистом порушених прав раніше, до суду надано не було.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду, суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Частиною 6статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ч.5 ст.122 КАС України.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що при подачі позову до суду позивачем не дотримано вимог ст.ст.160,161,171 КАС України, а провадження у справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вказаним вимогам КАС України.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях160,161 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
З урахуванням викладеного, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
- доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, з урахуванням висновків суду.
Керуючись статтями 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Рівненський обласний військовий комісаріат) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк позовну заяву буде залишено без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Повний текст ухвали складений 02 червня 2022 року
Суддя С.М. Дуляницька