Справа № 420/24/22
03 червня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Пенсійного фонду України (вул.. Бастіонна, 9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00035323) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України, в якому, з урахуванням уточнень просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження перерахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів та врахування при перерахунку пенсії 70% суми показників грошового забезпечення, замість 90%;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року з урахуванням 90% суми грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії без обмеження її максимального розміру, а також провести доплату різниці між визначеною перерахунком підсумком всієп пенсії та фактично виплаченою пенсiєю за цей період;
зобов'язати Пенсійний фонд України у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року №280, пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги здійснити фінансування в повному обсязі виплат перерахованої пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України з 01 грудня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що йому призначено пенсію за вислугою років з основним розміром 90% грошового забезпечення, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.
Здійснюючи перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої станом на 01.12.2019 року відповідач розмір пенсії зменшив з 90% грошового забезпечення на 70%, а також обмежив виплату пенсії максимальним розміром.
Як стверджує позивач, обмеження пенсії максимальним розміром та зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, є протиправним, не відповідає нормам Конституцій України та порушує право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.
Ухвалою судді від 10.01.2022 року відкрито провадження по справі.
До суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що Головним управлінням на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі № 420/4480/19, Позивачу 05.05.2020 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 90 % грошового забезпечення за довідкою від 26.03.2018 № 30077913, що включає в собі: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавки за стаж служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 по справі № 420/10978/21, зміненого частково постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021, Позивачу 14.12.2021 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з урахуванням видів грошового забезпечення, зазначених у довідці Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 29.04.2021 № 22/6-1801: посадовий оклад - 4300,00 грн, оклад за спеціальним званням - 2400,00 грн, надбавка за стаж служби в поліції (50 %) - 3350,00 грн, надбавки за специфічні умови проходження служби (100 %) - 10050,00 грн, надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15 %) - 645,00 грн, премії (53,96 %) - 11194,00 грн. Розмір пенсії з 01.01.2022 становить 19340,00 грн
У зв'язку з тим, що набрало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 по справі № 420/10978/21, яким установлено нові види грошового забезпечення, які не були враховані при перерахунку пенсії за рішенням суду по справі № 420/4480/19 у розмірі 90 % грошового забезпечення згідно із довідкою від 26.03.2018 № 30077913 про розмір грошового забезпечення, що враховувалась для перерахунку пенсій станом на 01.03.2018, то перерахунок пенсії проведено з 01.04.2019 у розмірі 70 % грошового забезпечення, що передбачено статтею 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з врахуванням оновленої довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 29.04.2021 № 22/6-1801.
Оскільки відбулися зміни в грошовому забезпеченні позивача, то перерахунок пенсії Позивача проведено з урахуванням положень ст. 13 Закону № 2262. Згідно із ст. 13 Закону №2262, максимальний розмір пенсії обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі. в порядку. встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.
Стосовно обмеження пенсії максимальним розміром, відповідач зазначає, що починаючи з 01.01.2018 згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У відзиві вказано, що зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався.
Відповідач вказує про необґрунтованість посилання Позивача на Рішення Конституційного суду України у справі №7-рп/2016 від 20.12.2016, оскільки ним визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ саме в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 № 911-VII, однак редакція Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” залишилась діючою.
До суду надійшов відзив Пенсійного фонду України, відповідно до якого Пенсійний фонд України позовні вимоги вважає необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Пенсійний фонд України здійснює фінансування пенсій шляхом розподілу коштів, що надходять на його видатковий рахунок, та спрямування їх на виплату пенсій. Сума фінансування визначається списками, сформованими головними управліннями Фонду в областях та місті Києві. Таке централізоване перерахування коштів, що здійснюється Пенсійним фондом України, не є персоналізованим, не передбачає визначення розміру виплати кожній особі окремо та призначене лише для спрощення процедури проходження коштів від Фонду до уповноваженої організації або банку. Перерахування коштів під час фінансування здійснюється однією сумою за згрупованими списками одержувачів, сформованими і підписаними головними управліннями.
Пенсійний фонд України позбавлений можливості здійснювати фінансування пенсії окремому одержувачу, оскільки не складає список та не володiє інформацією про одержувачів, включених до нього.
При цьому, вимога здійснити фінансування виплати пенсії не може бути реалізована Пенсійним фондом через відсутність механізму її виконання неузгодженість вимоги Позивача з обсягом повноважень Пенсійного фонду України.
Також відповідач зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів а також заява про доручення доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262).
Як встановлено судом рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року по справі №420/4244/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, станом на 01 січня 2018 року, з урахуванням 90 % від сум грошового забезпечення, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 90 % сум грошового забезпечення із посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за вислугу років та щомісячних доплат за оперативно-розшукову діяльність 50 %, за особливо важливі завдання 50 % та премії 93,9 %, з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року, станом на 01 січня 2018 року, та здійснити виплату пенсії з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року з урахуванням вже виплачених сум.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 року по справі №420/4244/20 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та про обов'язок провести перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року з урахуванням щомісячних доплат за оперативно-розшукову діяльність в розмірі 50 %, за особливо важливі завдання в розмірі 50 % та премії в розмірі 93,9%, станом на 01 січня 2018 року та здійснити відповідні виплати.
На виконання зазначеного рішення позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90% грошового забезпечення, врахованого при обчисленні пенсії.
Також, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 року у справі №420/10978/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листі від 23.06.2021 № 10097-9228/С-02/8-1500/21, в проведенні перерахунку пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 29.04.2021 №22/6-1801, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.12.2019 перерахунок та нарахування пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з урахуванням видів грошового забезпечення, зазначених у довідці Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 29.04.2021 №22/6-1801: посадовий оклад - 4300,00 грн., оклад за спеціальним званням - 2400,00 грн., надбавки за стаж служби в поліції (50%) - 3350,00 грн., надбавки за специфічні умови проходження служби (100%) - 10050,00 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 645,00 грн., премії (53,96%) - 11194,00 грн., з урахуванням вже виплачених сум, зобов'язано Пенсійний фонд України у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 “Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги” здійснити фінансування виплати перерахованої з 01.12.2019 на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-1801 від 29.04.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019, пенсії ОСОБА_1 .
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021 року по справі №420/10978/21 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року в частині зобов'язання Пенсійного фонду України у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1279 “Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги” здійснити фінансування виплати перерахованої з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-1801 від 29 квітня 2021 року про розмір грошового забезпечення станом на 19 листопада 2019 року, пенсії ОСОБА_1 . Ухвалено в цій частині нову постанову, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату з 01 грудня 2019 року пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-1801 від 29 квітня 2021 року про розмір грошового забезпечення станом на 19 листопада 2019 року з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання вищезазначеного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019. Разом з цим відповідач, під час проведення перерахунку пенсії з 01.12.2019 обмежив розмір виплачуваної позивачу пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та зменшив її розмір до 70% сум грошового забезпечення, зазначеного y довiдці Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.11.2020 року №ЮО112531.
Позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявами про проведення перерахунку пенсії виходячи з 90 відсотків грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, проте відповідач відмовив у проведенні відповідного перерахунку.
Вважаючи протиправною такі відмову позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У зв'язку з прийняттям Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 року №3668-VI у 2011 році ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” викладено у наступній редакції: “Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність”. Аналогічні зміни були внесені до ч. 3 ст. 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до п. 2 розд. ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Аналізуючи викладене суд доходить висновку, що вказані норми запроваджують обмеження, щодо розміру призначених після 1 жовтня 2011 року та перерахованих пенсій, зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ.
При цьому, у п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;Згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, зокрема, положення частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року частина 7 статті 43 в Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосуванню не підлягає.
Відповідно до Законів України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 №911-VIII та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №1774-VIII, у частині 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” вносились лише зміни до другого речення зазначеної частини ст. 43 Закону №2262-ХІІ.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 №911-VIII та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
При цьому, після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення від 20.12.2016, зміни до першого речення ч.7 ст.43 Закону аналогічного змісту новими законами не вносились.
Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що починаючи з 2017 року стаття 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 №911-VIII та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 14.05.2019 року по справі №591/2109/17 та від 09.09.2019 року по справі №463/925/17.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 21.11.2019 року по справі №295/2039/17.
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус судів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
При вирішенні даної адміністративної справи суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, суд дійшов зокрема, наступних висновків: “…в ході розгляду справи судами встановлено, що частина 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016. За таких обставин, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №1774 від 06.12.2016р. до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Крім того, передбачені статтею 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015р. №911-VIII. В той же час, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016р., при цьому судами встановлено, що пенсія позивачу призначена ще у 2015 році.”
У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року; справі № 522/16882/17, суд дійшов, зокрема, наступних висновків: “…протягом 2017 року стаття 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не передбачала у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.”.
У постанові Верховного Суду від 6 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, суд дійшов, зокрема, наступних висновків: “…з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. … Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Отже, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.”
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.12.2019 виплати нарахованої пенсії максимальним розміром є протиправними.
Щодо перерахунку та виплати пенсії у розмірі 90 % від грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 р., до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80".
Пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014 р., до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "80" замінено цифрами "70".
При цьому, судом встановлено, що пенсія позивачу виплачувалась йому в розмірі 90% грошового забезпечення.
Таким чином, при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, і встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення, є звуженням змісту та обсягу вже існуючих у позивача прав і свобод (права на пенсію в розмірі 90% розміру грошового забезпечення).
При цьому, внесені до ч.2 ст.13 Закону зміни жодним чином не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Таким чином суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01.12.2019 року відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення, є протиправними.
Стосовно посилань Пенсійного фонду України на пропуск строку звернення до суду, суд зазначає, що право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Відповідно до ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень”.
У триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Суд зазначає, що Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, №44277/98, рішення від 24.04.2003 року).
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно Закону № 2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне отримання належно перерахованої пенсії у визначеному законодавством порядку в повному обсязі.
З урахуванням ст. 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.
З огляду на зазначене суд відхиляє посилання Пенсійного фонду України на пропуск строку звернення до суду.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі “Міллер проти Австрії”, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні “Великода проти України” від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер'їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку щодо необхідності зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській областіздійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року з урахуванням 90% суми грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії без обмеження її максимального розміру, а також провести доплату різниці між визначеною перерахунком підсумком пенсії та фактично виплаченою пенсiєю за цей період.
Стосовно вимог до Пенсійного фонду України суд зазначає, що відповідно до пп.4 п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 “Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги”, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій.
При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 “Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги” було внесено зміни до Порядку казначейського обслуговування коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2017 року № 312 “Деякі питання казначейського обслуговування коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування”, та п.10 викладено в такій редакції: “ 10. Асигнування з державного бюджету, які виділяються для забезпечення пенсійних виплат, і кошти Пенсійного фонду України, що надходять на видатковий рахунок, Пенсійний фонд України розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, а також видатків головним управлінням Пенсійного фонду України згідно з потребою на виплату допомоги на поховання, відрахувань з пенсії, недоотриманої пенсії, перерахування частини пенсії установам (закладам), у яких пенсіонери перебувають на повному державному утриманні, установам за місцем відбування покарання, на оплату послуг, пов'язаних з виплатою та доставкою пенсії уповноваженими організаціями, що здійснюють її виплату і доставку, на оплату послуг АТ “Ощадбанк” (комісійних винагород, витрат, пов'язаних з підкріпленням кас банку для пенсійних виплат і для забезпечення готівкою відокремлених підрозділів (філія, представництво, відділення тощо) уповноваженої організації, яким (якою) надаються послуги із безпосередньої виплати та доставки пенсій, грошової допомоги їх одержувачам за місцем проживання в межах України) та інших витрат”.
Суд зазначає, що застосування до спірних правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1279 “Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги” є помилковим, оскільки нею змінено лише порядок фінансування виплати пенсій. Фінансування виплати пенсій здійснювалось й у період до її прийняття також Пенсійним фондом України через територіальні органи, а виплати здійснювались через рахунки пенсіонерів у банках або через поштові відділення.
Тобто, вимога позивача зобов'язати Пенсійний фонд України у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року №280, пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги здійснити фінансування в повному обсязі виплат перерахованої пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України з 01 грудня 2019 року, не належить до задоволення, оскільки є передчасною, так як відсутній спір з даного питання.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Пенсійного фонду України (вул.. Бастіонна, 9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00035323) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження перерахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів та врахування при перерахунку пенсії 70% суми показників грошового забезпечення, замість 90%.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року з урахуванням 90% суми грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії без обмеження її максимального розміру, а також провести доплату різниці між визначеною перерахунком підсумком пенсії та фактично виплаченою пенсiєю за цей період.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук