02 червня 2022 р. № 400/552/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі-позивач) до Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (надалі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування Рішення Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №25 від 13 жовтня 2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею до 0,12 га для ведення садівництва на території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області;
- зобов'язання Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею до 0,12 га для ведення садівництва за межами населеного пункту, земель даржавної форми власності на території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області відповідно до наданого викопіювання.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею до 0,12 га для ведення садівництва на території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Однак, пунктом 1 рішення 10 сесії 8 скликання Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 13.10.2021 року №25 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, у зв'язку із невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (земельна ділянка знаходиться в зоні підтоплення, водоохоронній зоні, прибережній захисній смузі). Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 24.01.2022 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/552/22 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ст. 262 КАС України.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області надійшли письмові пояснення, в яких відповідач вказав, що земельна ділянка, яку позивачка бажала отримати у власність знаходиться в зоні підтоплення, водоохоронній зоні, прибережній захисній смузі, що підтверджується проектним планом с. Костянтинівка.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею до 0,12 га для ведення садівництва на території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Пунктом 1 рішення 10 сесії 8 скликання Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 13.10.2021 року №25 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, у зв'язку із невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (земельна ділянка знаходиться в зоні підтоплення, водоохоронній зоні, прибережній захисній смузі).
Не погоджуючись з таким рішенням Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, позивачка звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (пункт в частини 1 статті 121 ЗК України).
Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею до 0,12 га для ведення садівництва на території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Пунктом 1 рішення 10 сесії 8 скликання Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 13.10.2021 року №25 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, у зв'язку із невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (земельна ділянка знаходиться в зоні підтоплення, водоохоронній зоні, прибережній захисній смузі).
У письмових поясненнях на позовну заяву представник відповідача вказав, що невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів полягає у тому, що бажана позивачкою земельна ділянка знаходиться у зоні підтоплення, водоохоронній зоні, прибережній захисній смузі.
При цьому, для підтвердження правомірності прийнятого пункту рішення, відповідач разом з письмовими поясненням на позовну заяву надав викопіювання з Генерального плану села Костянтинівка, зі змісту якого вбачається, що бажана позивачем земельна ділянка віднесена як до прибережної захисної смуги так і до зони підтоплення та водоохоронної зони.
Надаючи правову оцінку відповідності місця розташування бажаної позивачем земельної ділянки вимогам закону, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 58 ЗК України до земель водного фонду, зокрема, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Частиною 1 статті 60 ЗК України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель. (ч. 3 ст. 60 ЗК України).
Подібні положення наведені й у статті 88 Водного кодексу України, згідно із якими землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.
Суд звертає увагу, що правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60 - 62 ЗК України та статтями 1, 88 - 90 Водного кодексу України (надалі - ВК України).
Так, за змістом статті 61 ЗК України та статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.
Статтею 88 ВК України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Частиною 2 статті 60 ЗК України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період).
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що дотримання встановлених заборон є необхідною умовою використання земельної ділянки, на яку поширюється режим прибережної захисної смуги, з тією метою, щоб навіть потенційне їх порушення не могло зашкодити охороні навколишнього природного середовища в цілому й конкретному водному об'єкту зокрема.
При цьому, суд вважає, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не може свідчити про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розмір і межі встановлено законом, тому такі земельні ділянки, що належали до земель водного фонду, не можуть бути передані у приватну власність (ст. ст. 83, 84 Земельного кодексу України).
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №540/2450/18 від 27 липня 2021 року.
Тобто, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, який охороняється законом.
За викладених обставин, рішення по суті звернення позивачки прийняте суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (вул. Гагаріна, 29, с. Костянтинівка, Новоодеський район, Миколаївська область, 56663, ідентифікаційний код 20902743) визнання протиправним та скасування Рішення Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №25 від 13 жовтня 2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею до 0,12 га для ведення садівництва на території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області; зобов'язання Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею до 0,12 га для ведення садівництва за межами населеного пункту, земель даржавної форми власності на території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області відповідно до наданого викопіювання - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.06.2022 року.
Суддя Г. В. Лебедєва