справа №380/23086/21
02 червня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, про зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати ОСОБА_1 в день звільнення зі служби в поліції одноразової грошової допомоги при звільненні;
- стягнути із Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця,10, ЄДРПОУ 40116086) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасни розрахунок при звільненні зі служби в поліції за період із 04.06.2021 по 28.10.2021 терміном 146 дні у сумі 99586,60 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень шістдесят копійок);
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за не використані дні відпустки ОСОБА_1 за 2015, 2017, 2018, 2020 роки в кількості 67 діб.
- стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця,10, ЄДРПОУ 40116086) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2017, 2018, 2020 роки в кількості 67 діб у розмірі 46462,49 грн. (сорок шість тисяч чотириста шістдесят дві гривні сорок дев'ять копійок) без урахування податків, зборів, та інших платежів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача 04.06.2021 зі служби йому протиправно не виплачено усіх належних сум та компенсацій. Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено лише 28.10.2021, позивач вважає, що з врахуванням приписів ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати.
Також позивач вважає протиправною невиплату йому при звільненні грошової компенсації за невикористані дні відпустки. Вважає, що враховуючи відсутність правового регулювання положеннями Закону України «Про національну поліцію» і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, вбачається наявність підстав для застосування у даному випадку приписів КЗпП України і Закону України «Про відпустки». Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він набув у попередньому календарному періоді. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Ухвалою від 08.12.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказано, що одноразову грошову допомогу при звільненні позивачу зараховано та виплачено 27.10.2021, тому підстав для задоволення вимог в даній частині немає.
Щодо грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2015, 2017-2020 роки, то така не передбачена чинними нормами законодавства, а встановлене правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Компенсація ж за минулі роки (не в році звільнення) поліцейським при звільненні відповідно до приписів Закону №580 та Порядку №260 не передбачена.
Позивач надав відповідь на відзив. Вказує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. А за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 відповідно до послужного списку (особистий №М-0862410096166) в період 07.11.2015 по 04.06.2021 проходив службу в Національній поліції України.
Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 20.05.2021 №150о/с по особовому складу, відповідно до п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» полковник поліції ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції з 04.06.2021 з виплатою компенсації за 18 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році.
28.10.2021 Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільнені в сумі 119689,57 грн.
Також, позивач через представника звертався до відповідача із запитами про надання інформації щодо грошового забезпечення у період проходження служби, зокрема щодо невикористаних ОСОБА_1 календарних днів основних та додаткових відпусток за 2015-2019 роки проходження служби в Національній поліції України, із зазначенням кількості днів невикористаних вищезазначених відпусток по роках.
Листом від 03.11.2021 №42аз про розгляд звернення, Департамент захисту економіки Національної поліції України повідомив, що залишок невикористаних днів відпусток у період з 07.11.2015 до 06.11.2019 становить:
2015 рік - 03 доби основної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2015 році;
2016 рік - залишок невикористаних днів відпусток відсутній;
2017 рік - 15 діб додаткової оплачуваної відпустки;
2018 рік - 04 доби додаткової оплачуваної відпустки;
2019 рік - 30 діб основної чергової оплачуваної відпустки, 15 діб додаткової оплачуваної відпустки.
Позивач вважає, що оскільки одноразова допомога виплачена не у день звільнення він має право на виплату середнього заробітку за затримку такого розрахунку.
Крім того протиправною, на думку відповідача є також невиплата йому на день звільнення компенсації за всі невикористані дні відпустки.
Враховуючи зазначене, для відновлення порушених прав, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 №580-VIII “Про Національну поліцію” (далі - Закон №580-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 94 якого встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 102 Закону №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон №2262-ХІІ, положення Закону наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. “б” ч. 1 ст. 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України “Про Національну поліцію” проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України “Про державну службу”, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України “Про розвідку”, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Виплата зазначеної в ч.ч. 1 та 2 цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (ч. 4 ст. 9 Закону №2262-ХІІ).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Відповідно до абз. 2 п. 1 розділу VI Порядку №260 у разі звільнення із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.
Згідно з абз. 1 п. 6 розділу VI Порядку №260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
У наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат (пункт 7 розділу VI Порядку №260).
Відповідно до п. 8 р. VI Порядку №260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №887 утворено як юридичну особу публічного права Департамент внутрішньої безпеки як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Згідно з пунктом 4 розділу І Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 09.11.2015 №83 (у редакції наказу Національної поліції України від 31.07.2019 №765, далі - Положення №83) ДВБ підпорядковується безпосередньо Голові Національної поліції України.
Статтею 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та пунктами 1, 3 розділу І Порядку взаємодії МВС як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу, затвердженого наказом МВС від 13.11.2018 № 907, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.11.2018 №1366/32818 (зі змінами, далі - Порядок №907) визначено, що МВС є головним розпорядником бюджетних коштів, а Національна поліція - відповідальний виконавець бюджетних програм.
Відповідно до пункту 17 розділу II Положення про Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 27.11.2015 №120 (у редакції наказу Національної поліції України від 21.08.2019 №833), Департамент відповідно до покладених завдань виконує такі функції: організація фінансового забезпечення центрального органу управління поліції, органів та установ поліції, одержувачів бюджетних коштів, надання керівництву Національної поліції України пропозицій щодо фінансування, розподілу, перерозподілу бюджетних призначень та асигнувань, коштів Державного бюджету, інших джерел не заборонених законодавством України.
Ураховуючи вказані вимоги, після звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у червні 2021 року через систему дистанційного обслуговування клієнтів в електронному вигляді відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту внутрішньої безпеки до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України було надіслано інформаційну довідку про потребу в коштах на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським «станом на 01 червня 2021 року», зокрема ОСОБА_1 у сумі 121512,38 грн., що підтверджується інформаційною довідкою.
23.10.2021 згідно з випискою із системи дистанційного обслуговування клієнтів за 23.10.2021, платіжним дорученням №7150/103 на контррахунок для пасивних рахунків, призначення: 2112 реєстр на відкриття асигнувань №7150 КЕКВ2112 від Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України надійшли кошти у сумі 18604200,00 грн.
Надходження вказаних коштів від Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України на рахунок Департаменту внутрішньої безпеки для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, зокрема, ОСОБА_1 , підтверджується також листом Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 29.10.2021 №4988/29/2/03-2021 (вх. ДВБ №7859 від 02.11.2021), відповідно до якого Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України на адресу Департаменту внутрішньої безпеки направлено кошти для виплати одноразової грошової допомоги поліцейським після звільнення їх зі служби, за КПКВ 1007020 «Забезпечення діяльності підрозділів, установ та закладів Національної поліції України», згідно з додатком до якого пунктом 2 розподілено ОСОБА_1 суму 143384,61 грн. (121512,38 грн. (одноразова грошова допомога) + 21 872,23 грн. (компенсація податку на доходи фізичних осіб)).
27.10.2021 відповідно до платіжного доручення від 26.10.2021 №1453 Департаментом виплачено на картковий рахунок позивача одноразову грошову допомогу у розмірі 119689,57 грн. (військовий збір - 1 822,68 грн.), яка одержана банком 27.10.2021 та оплачена банком 28.10.2021.
Оскільки Департамент вчасно сформував запит на виділення коштів для звільненого поліцейського та виплатив їх у строки (протягом 5 робочих днів після їх надходження) передбачені Порядком №260, позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача по не виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні протиправною та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні задоволенню не підлягають.
Щодо вимог які стосуються компенсації за невикористані дні відпустки за 2015, 2017, 2018, 2020 роки в кількості 67 діб у сумі 46462,49 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Частиною 1 ст. 92 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 93 Закону №580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частиною 1 ст. 24 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч. 9 ст. 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
Згідно з ч. 10 ст. 93 Закону №580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 та констатував, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у ст. 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення ч. 8, 11 ст. 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
З аналізу викладеного слід виснувати, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав у попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Судом з'ясовано, що при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 не використав за 2015 рік - 03 доби основної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2015 році, за 2017 рік - 15 діб додаткової оплачуваної відпустки, за 2018 рік - 04 доби додаткової оплачуваної відпустки, за 2019 рік - 30 діб основної чергової оплачуваної відпустки, 15 діб додаткової оплачуваної відпустки.
При цьому, доводи представника відповідача щодо застосування до позивача саме спеціального законодавства: ч. 10 ст. 93 Закону України № 580-VIII та п. 8 розділу ІІІ Порядку №260, відповідно до яких виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції спростовуються змістом ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про відпустки" якими передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки тощо. Саме зазначені норми КЗпП України та Закону України "Про відпустки" підлягають застосуванню при вирішенні вказаного спору.
Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 67 днів.
Водночас щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині стягнення самостійно обрахованих сум компенсації за невикористані дні відпусток, суд зазначає наступне.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними ст. 2 КАС України.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати обраховувати на їх основі конкретні суми належні до стягнення.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.
Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України суд вважає за необхідне з метою захисту прав позивача визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за не використані календарні дні відпустки ОСОБА_1 за 2015, 2017, 2018, 2020 роки в кількості 67 днів, та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні відпустки за вказані періоди, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково.
Оскільки позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, звільнений від сплати судового збору такий ним не сплачувався, а отже, не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за не використані дні відпустки ОСОБА_1 за 2015, 2017, 2018, 2020 роки в кількості 67 днів.
3. Зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (ЄДРПОУ 40116086) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2017, 2018, 2020 роки в кількості 67 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Судовий збір не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців О.Р.