Іменем України
03 червня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/628/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому позивач просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.12.2021 №123850003326 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV з 29.11.2021 за її заявою від 01.12.2021, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи у Краснодонському пологовому будинку з 09.03.1994 по 31.08.1999 та з 01.07.2014 по 30.04.2015.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що свою трудову діяльність почала з жовтня 1980 року і працювала по квітень 2015 року. Загальний стаж роботи складає 30 років та 10 місяців.
01.12.2021 звернулася до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV як особа, яка має страховий стаж 30 років та 10 місяців та досягла пенсійного віку. Рішенням від 02.12.2021 №123850003326 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області їй відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність у неї необхідного страхового стажу на зазначений вид пенсії.
Згідно даних відповідача страховий стаж позивача склав 24 роки, 06 місяців, 11 днів. Згідно рішення про відмову до страхового стажу відповідачем не враховано період роботи з 09.03.1994 по 31.12.1997 у Краснодонському пологовому будинку, оскільки дата наказу на прийом на роботу зазначена 07.08.1994 року.
З метою отримання інформації про страховий стаж позивача, який не зараховано органами Пенсійного фонду України до страхового стажу, адвокатом позивача 17.01.2022 направлено запит до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з вимогою надати детальний розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 , вказавши які періоди страхового стажу не були враховані органами Пенсійного фонду України для обчислення пенсії згідно доданих нею документів.
Відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.01.2022 встановлено, що рішенням від 02.12.2021 №123850003326 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність у неї необхідного страхового стажу на зазначений вид пенсії. Згідно даних відповідача страховий стаж позивача склав 24 роки, 06 місяців, 11 днів.
Окрім періоду з 09.03.1994 по 31.08.1997 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди роботи у Краснодонському пологовому будинку з 01.01.1998 по 31.08.1999 (підстави неврахування - наказ про прийом на роботу позивача з 09.03.1994 зроблено з порушенням термінів на заповнення трудової книжки) та з 01.07.2014 по 30.04.2015 (підстави неврахування - відсутність сплати внесків до Пенсійного фонду підприємством, у якому працювала позивач). Всього відповідачем не враховано до страхового стажу ОСОБА_1 06 років, 03 місяці, 22 дні, в тому числі 05 років, 05 місяців та 22 дні - за період з 09.03.1994 по 31.08.1999; 00 роки, 10 місяців та 00 днів - за період з 01.07.2014 по 30.04.2015.
Вважаючи рішення від 02.12.2021 №123850003326 протиправним, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими.
В обґрунтування відзиву зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки від 25.08.2021 № 925-5000388557, зверталася 01.12.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області через відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян з заявою та необхідними документами на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі змінами внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 № 2148-VIII, якими передбачено: починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 . Відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, всебічно розглянувши надані позивачем документи встановив, що загальний страховий стаж роботи на дату звернення (01.12.2021) складає 24 роки 05 місяців 11 днів, який недостатній для призначення пенсії.
Відповідач зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 09.03.1994 по 31.12.1997, оскільки дата наказу на прийом на роботу зазначена 07.08.1994 (з дати прийому минуло більше 1 місяця), що є порушення пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві м. Київ юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110. Для зарахування означеного періоду позивачу рекомендовано надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством на підставі первинних документів за час виконуваних робіт. За даних обставин, дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату припадає на 29.11.2024.
З огляду на викладене вище, та враховуючи те, що ОСОБА_1 на дату звернення (01.12.2021) не має необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058, позивачу в призначення пенсії було відмовлено, про що відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області складено рішення від 02.12.2021 №123850003326.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає рішення законним та обґрунтованим, складеним на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просило відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:
- ухвалою суду від 28.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.н. НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 25.08.2021 №925-5000388557 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.12.2021 №123850003326 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
На запит адвоката позивача органом Пенсійного фонду надано відповідь від 19.01.2022 1200-0202-8/3328, в якій зазначив, що в призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено - загальний стаж складає 24 роки 6 місяців 11 днів, що не відповідає вимогам ст. 26 Закону. До загального стажу не зараховано період роботи з 09.03.1994 по 31.08.1999 в Краснодонському пологовому будинку у зв'язку з порушенням вимог Інструкції 58, а саме: наказ про прийом на роботу видано пізніше тижневого строку з моменту фактичного прийому на роботу (запис в трудовій книжці № 7, стор. 6-7). З 01.09.1999 по 30.06.2014 загальний стаж роботи враховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до форми РС-право загальний стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 6 місяців 11 днів.
Позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.12.2021 №123850003326 щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом порушених прав.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII), пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров'я.
Абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).
Як встановлено частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно абзацу 2 частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, установити, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними систем персоніфікованого обліку.
Згідно з абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
При цьому відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), згідно якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у разі наявності необхідних записів у трудовій книжці щодо періодів, в тому числі навчання, жодних інших документів, необхідних для підтвердження стажу діюче законодавство від громадян не вимагає.
В матеріалах справи наявна трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 25.12.2006.
Підставою для не зарахування періоду роботи позивача з 09.03.1994 по 31.08.1999 в Краснодонському пологовому будинку є порушенням вимог Інструкції №58, а саме наказ про прийом на роботу видано пізніше тижневого строку з моменту фактичного прийому на роботу.
Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що 09.03.1994 позивача зараховано до Краснодонського полового будинку наказом від 07.08.1994 №10§2.
З цього приводу суд зазначає наступне.
У період внесення записів про роботу позивача, а саме період з 09.03.1994 по 31.08.1999, не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок також регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів навчання та роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 275/615/17 (провадження №К/9901/768/17).
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд зазначає, що внесення наказу про прийом на роботу пізніше тижневого строку з моменту фактичного прийому на роботу не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Крім того, на позивача не покладено обов'язок щодо перевірки усіх реквізитів печатки підприємства чи якості зображення відбитку печатки.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
В даному випадку, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів з 09.03.1994 по 31.08.1999 в Краснодонському пологовому будинку відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком.
Посилання відповідача про обов'язок позивача надання інших документів для підтвердження трудового стажу, суд вважає неприйнятними, оскільки у разі наявності трудової книжки та відповідних записів у ній, подача таких довідок позивачем не є обов'язковою.
Щодо не зарахування періоду роботи з 01.07.2014 по 30.04.2015, суд зазначає наступне.
Як вбачається з Форми РС-право, позивачу зараховано страховий стаж по 30.06.2014.
При цьому, з трудової книжки позивача вбачається (запис 28), що з 01.07.2014 по 30.04.2015 позивач також працювала в Краснодонському пологового будинку та була звільнена за п.5 ст.36 КЗпП України.
Вказаний період роботи не зарахований позивачу у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків роботодавцем позивача.
Відповідно до частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно із частиною дванадцятою статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно із частиною третьою статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У відповідності до статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно із частиною одинадцятою та дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
З огляду на положення частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV, законодавцем визначено дві обов'язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме:
1) особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;
2) сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як вказано у частині другій статті 24 Закону № 1058-IV, даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.
Той факт, що за спірний період роботодавець не сплачував страхові внески не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача вказаний період роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач фактично позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за вказаний період, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
На підставі вищевикладеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.12.2021 №123850003326 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV є протиправним та підлягає скасуванню.
Відновленням порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 09.03.1994 по 31.08.1999 та з 01.07.2014 по 30.04.2015.
Зарахування цих періодів до стажу позивача буде достатнім для призначення їй пенсії.
Що стосується вимог позивача про прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV з 29.11.2021 за її заявою від 01.12.2021, суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень Пенсійного органу на прийняття рішення, суд дійшов висновку на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Мотивам, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, що зазначені відповідачем у відзиві на позов, суд не надає оцінки та відхиляє, оскільки оцінка рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією від 24.01.2022 № 66951.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про фактичне задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушених прав позивача, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України позивачу необхідно відшкодувати 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02 грудня 2021 року №123850003326 "Про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до страхового стажу періоди роботи у Краснодонському пологовому будинку з 09.03.1994 по 31.08.1999 та з 01.07.2014 по 30.04.2015.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 01 грудня 2021 року про призначення пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові виртати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова