03 червня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/1632/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Проценко Оксану Миколаївну, звернувся до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.04.2022 року, просить визнати протиправною бездіяльність Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області щодо невинесення на розгляд сесії міської ради клопотання вчинену в період з 15 листопада по 25 листопада 2021 року та зобов'язати вчинити певні дії, а саме розглянути заяву (клопотання) від 15 листопада 2021 року на сесії Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2,00 га на території Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського госопдарства площею 2,00 га, проте не виносячи розгляд заяви на пленарне засідання Долинська міська рада надала відповідь-відмову у формі листа, в якій наведена підстава, яка не відповідає вимогам статті 118 ЗК України.
Долинська міська рада Кіровоградської області (надалі відповідач) надала відзив на позов у якому вимоги про визнання протиправної бездіяльності визнала повністю. Водночас у частині позовних вимог про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою заперечувала, з огляду на те, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до міської ради із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме із заявою від 11.11.2021 року та від 15.11.2021 року. Звертаючись до суду ОСОБА_1 долучає заяву від 15.11.2021 року, натомість відповідь долучає на іншу заяву (від 11.11.2021 року). Так, подана заява від 15.11.2021 року не відповідала вимогам статті 118 ЗК України, а тому вона і не була винесена на розгляді сесії.
Ухвалою судді від 28.02.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху із встановленням строку для усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою судді від 18.04.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши позовну заяву та надані до неї докази, надані докази, суд, -
ОСОБА_1 звернувся до Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.11.2021 року (а.с.48).
ОСОБА_1 звернувся до Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 15.11.2021 року (а.с.10).
Представник позивача - адвокат Проценко О.М. вказує в позові, що вказана заява не була винесена на розгляд пленарного засідання відповідача, а була надана відповідь-відмова у формі листа, при цьому суд зауважує, що адвокат у позові не вказує реквізити листа-відмови, що унеможливлює ідентифікувати долучений до матеріалів позову лист із листом-відмовою, якою було відмовлено у заяві саме від 15.11.2021 року.
Листом від 15.12.2021 року на заяву ОСОБА_1 від 15.11.2021 року відповідач вказав про те, що подані матеріали не відповідають вимогам статті 118 ЗК України, з огляду на відсутність погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Тобто, заява від 15.11.2021 року не була включена до порядку денного розгляду сесією Долинської міської ради з підстав невідповідності поданої заяви статті 118 ЗК України.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
Згідно пункту 14 частини 4 статті 42 Земельного Кодексу України (надалі ЗК України) сільський, селищний, міський голов: представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частинами 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Частинами 1, 4 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Отже, відповідач згідно вищевказаними нормами закону, зобов'язаний вирішувати питання щодо затвердження проекту землеустрою на пленарному засіданні, за результатом розгляду такого питання має бути прийняте рішення.
Отримавши заяву позивача відповідач був зобов'язаний вирішити окреслене в ній питання саме на пленарному засіданні, а не одноособово першим заступником сільського голови з питань діяльності виконавчих органів.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Розгляд заяви позивача від 15.11.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою повинно відбуватись в порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто на пленарному засіданні Гайворонської міської ради із прийняттям відповідного рішення протягом місячного строку, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.
Судом установлено, що заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не розглянута відповідачем у місячний строк та у спосіб, що встановлені Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки, як вказує у відзиві сам відповідач у листі, при голосуванні вказане питання не набрало законної сили.
Судом установлено, що заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не розглянута відповідачем у місячний строк та у спосіб, що встановлені Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та відповідно жодного рішення відповідач за заявою позивача не прийняв.
У пункті 19 статті 4 КАС України наведено визначення індивідуального акту - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Суд зауважує, що лист, яким повідомлено позивача про неповний перелік документів не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки містить лише інформаційний характер, а тому підстави викладені в ньому не можуть бути піддані правовому аналізу.
При цьому, при формулюванні позовних вимоги представником позивача - адвокатом, як на думку суду обрано не вірний спосіб порушеного права, оскільки права позивача не можуть бути порушені шляхом внесення чи не внесення до пленарне засідання розгляд заяви позивача, з огляду на те, що позивач звертаючись до відповідача має на меті отримати рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке він може отримати виключно після розгляду та прийняття відповідного рішення суб'єктом владних повноважень.
Водночас, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Отже, оскільки відповідачем не було прийнято жодного рішення за заявою позивача від 15.11.2021 року, тому суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність саме стосовно не розгляду заяви позивача від 15.11.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України ''Про судоустрій і статус суддів'' встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України ''Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'' суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі ''Рисовський проти України'' (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу ''доброго врядування''.
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах ''Beyeler v. Italy '' № 33202/96, ''Oneryildiz v. Turkey'' № 48939/99, ''Moskal v. Poland'' № 10373/05).
Отже у даному спорі відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення за заявою позивача, а не як, зазначено позивачем, шляхом винесення протиправного рішення у формі листа.
Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача розглянути його заяву та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його затверджені, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або відмовити. Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Жодного рішення за заявою позивача не було прийнято, відтак суд не вбачає за можливим здійснювати за відповідача перевірку відповідності заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою усім вимогам законодавства, а відтак у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою слід відмовити.
Станом на день розгляду справи суду не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від зобов'язання розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення.
Підсумовуючи наведене, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправною бездіяльність Долинської міської ради, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою від 15.11.2021 року має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача розглянути цю заяву та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до вимог земельного законодавства.
Звертаючись до суду, позивач на меті має намір захистити своє право щодо не розгляду його заяви, а тому належним способом захисту у даній справі є зобов'язання відповідача розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою протягом двотижневого строку, визначеного статтею 118 ЗК України, а відтак позовна заява підлягає частковому задоволенню.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим позов слід задовольнити частково.
Принагідно, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 ''Про продовження строку дії воєнного стану в Україні'', затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено підпунктом 5 пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Відтак суд доходить висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов'язальній частині, а тому відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при з частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір в сумі 992,40 грн., а відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути, з урахуванням висновків суду про часткове задоволення позову, судові витрати в сумі 661,60 грн.
Керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області (вул. Соборності України, 28, м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28500; код ЄДРПОУ 04055222) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Долинської міської ради Кіровоградської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 15.11.2021 року.
Зобов'язати Долинської міської ради Кіровоградської області розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 15.11.2021 року та прийняти відповідне рішення.
Відстрочити виконання рішення суду в частині зобов'язання до закінчення воєнного стану в Україні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 661,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Долинської міської ради Кіровоградської області.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук