03 червня 2022 року м. Кропивницький справа №340/1952/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до проОлександрійської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 77) Комунальний заклад "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 34/19, msek_kd@ukr.net, код ЄДРПОУ - 03317424) визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії , -
І. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Олександрійської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" від 23.06.2021 року щодо невизнання ОСОБА_1 інвалідом III групи;
- зобов'язати Олександрійську міжрайонну медико-соціальну експертну комісію комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу інваліда III групи.
ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем прийняте невірне рішення про невизнання її інвалідом. На думку позивачки прийняте рішення не відповідає дійсності та суперечить медичним документам, які підтверджують наявність у неї ушкоджень, що підпадає під критерії встановлення групи інвалідності. Вважає, що стан її здоров'я не покращився в порівнянні з 2019, 2020 роками. Тому, комісією порушено п.17, 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав викладених в ньому. Відповідач вважає рішення таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується вищезазначеними експертними закладами з питань інвалідності, а тому у задоволенні позову просить суд відмовити у повному обсязі.
Представником позивачки подано відповідь на відзив.
ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою суду від 04.04.2022 року провадження у справі відкрито та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.04.2022 року від Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" надійшов відзив у якому зазначено, що Олександрійська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" не може бути належним відповідачем у даній справі.
Ухвалою суду від 04.02.2022 року залучено до участі у справі №340/1952/22 в у якості співвідповідача Комунальний заклад "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради". Розгляд справи розпочато з початку.
25.05.2022 року позивачем подано відповідь на відзив.
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Так, вперше ОСОБА_1 оглянута Олександрійською міжрайонною МСЕК 18 жовтня 2017 року за направленням міської лікарні м. Олександрія з метою продовження «Листка непрацездатності» внаслідок побутової травми отриманої 08.07.2017 року. За результатами огляду, ОСОБА_1 дозволено продовження «Листка непрацездатності».
Після тривалого лікування на «Листку непрацездатності», ОСОБА_1 оглянута 5 лютого 2018 року Олександрійською міжрайонною МСЕК за направленням міської лікарні м. Олександрія та визнана особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання з ураженням опорпо-рухового апарату, терміном на один рік з діагнозом: «Консолідований перелом н/3 великогомілкової кістки. Консолідуючий перелом внутрішньої щиколотки лівої гомілки. Консолідуючий перелом медіальної щиколотки правої гомілки (травма побутова 08.07.2017), після операції: 12.07.2017 - відкрита репозиція уламків, МОС пластиною переламу н/3 лівої великогомілкової кістки, переламу медіанної щиколотки правої гомілки. Комбінована контрактура гомілково-ступневих суглобів: зліва II ст., справа III ст. Помірно виражене порушення стато-динамічної функції. Консолідуючий компресійний перелам тіла Ь-І хребця. Помірне порушення фукції хребта. Післятравматичпий остеохондроз поперекового, грудного відділу хребта, фаза нестійкої ремісії.». Також складено «Індивідуальну програму реабілітації інваліда» згідно «Плану реабілітаційних заходів» з зазначенням необхідних реабілітаційних послуг.
15 травня 2019 року обласною МСЕК №2 проведено переогляд ОСОБА_1 та встановлена ІІІ група інвалідності, загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, терміном на один рік на період раціонального працевлаштування з діагнозом: «Консолідовані переломи лівої великогомілкової кістки, МОС, внутрішньої кісточки правої гомілки, МОС. Післятравматичний ДОА обох гомілково-ступневих суглобів II ст. Післятравматичпий остеохондроз хребта (компресійний перелам тіла ЬІ-І ст.) Симптом незначної люмбалгії. Порушення біомеханіки хребта 0-1 ст.». Також складено «Індивідуальну програму реабілітації інваліда».
25 травня 2020 року Олександрійською міжрайонною МСЕК проведено переогляд позивачки та продовжено ІІІ групу інвалідності, загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, терміном на один рік на період завершення соціально-трудової реабілітації, складено «Індивідуальну програму реабілітації інваліда».
23 червня 2021 року Олександрійською міжрайонною МСЕК проведено переогляд. За результатами огляду та вивчення медичної документації позивачки, враховуючи позитивні результати лікування, виявлені функціональні порушення, що незначно обмежують життєдіяльність, враховано ефективність проведених реабілітаційних заходів, працевлаштування на колишній посаді. (обмеження життєдіяльності в легкому ступені) комісією було прийняте рішення про невизнання позивача інвалідом, що підтверджується листом №186/1 від 23.06.2021 р., та довідкою про невизнання інвалідом.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням комісії, позивачка оскаржила його до Обласної МСЕК №2 КЗ «Кіровоградське обласне бюро МСЕ КОР».
Згідно заяви щодо оскарження рішення Олександрійської міжрайонної МСЕК, ОСОБА_1 7 липня 2021 року оглянута обласною МСЕК №2 та направлена на безкоштовне консультативне обстеження до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».
ОСОБА_1 обстежена в клініці Інституту з 27 липня 2021 по 4 серпня 2021 року. Згідно консультативного висновку №3331 позаштатної загальноінститутської експертної комісії у заявниці виявлені обмеження життєдіяльності: до самостійного пересування - 0 ст., до самообслуговування - 0 ст., до орієнтації - 0 ст., до спілкування - 0 ст., до навчання - 0 ст., до трудової діяльності - 0 ст., до здатності контролювати свою поведінку - 0 ст. (сторінка 117 медико-експертної справи ОСОБА_1 ).
За результатом розгляду скарги позивачки, обласна МСЕК №2 залишила скаргу без задоволення, а рішення Олександрійської міжрайонної МСЕК без змін.
Не погоджуючись і з цим рішенням, позивачка оскаржила рішення до ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» м. Київ.
Згідно листа № 56-13/11/-756 від 05.11.2021 «ЦМСЕК МОЗ України» медико-експертпу справу заявниці розглянуто заочно та рішення обласної МСЕК № 2 залишено без змін, так як наявні функціональні порушення з боку опорно-рухового апарату не підпадають під критерії встановлення групи інвалідності згідно чинного законодавства (сторінка 119 медико-експертної справи ОСОБА_1 ).
Позивачка, не погоджуючись з рішенням Олександрійської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" та вважаючи його протиправним звернулася з даним позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
У цій справі спірним є питання чи були наявні підстави для встановлення позивачці групи інвалідності визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, як передбачено статтею 7 Закону України « Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1191 № 875-XII Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об'єднань осіб з інвалідністю (стаття 3 цього Закону).
У статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.0.2005 №2961-IV (далі - Закон № 2961-IV) наведено визначення таких термінів як інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Відповідно до частина перша статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.
Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані (частина друга статті 7 Закону № 2961-IV).
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності (частина друга статті 7 Закону № 2961-IV).
Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальні експертні комісії визначають:
групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;
види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров'я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);
причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;
ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;
ступінь втрати здоров'я, групу інвалідності, причину, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.
Частиною тринадцятою статті 7 Закону № 2961-IV визначено, що особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
Порядок проведення переогляду з метою підвищення групи інвалідності і вичерпний перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина чотирнадцята статті 7 Закону № 2961-IV).
Згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція №561), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, яка обов'язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про МСЕК).
Згідно з пунктом 3 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні (пункт 4 Положення про МСЕК).
Відповідно до абзацу третього пункту 22 Положення про МСЕК особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі: наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 24 Положення про МСЕК комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене також постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.
Відповідно до пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Згідно з пунктом 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що з аналізу частини тринадцятою статті 7 Закону № 2961-IV слідує, що група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи, лише особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому І ступені:
обмеження самообслуговування І ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
обмеження здатності самостійно пересуватися І ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
обмеження здатності до навчання І ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
обмеження здатності до трудової діяльності І ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
обмеження здатності до орієнтації І ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
обмеження здатності до спілкування І ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
обмеження здатності контролювати свою поведінку І ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
Проте, як вбачається з матеріалів справи при огляді ОСОБА_1 23 червня 2021 року Олександрійською міжрайонною МСЕК враховані результати діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів, об'єктивно виявлено незначне обмеження життєдіяльності. З такими захворюваннями позивачка не підпадає під категорію осіб, для встановлення групи інвалідності, згідно Положення.
Більш того, як вже зазначено вище частиною чотирнадцятою статті 7 Закону № 2961-IV встановлено, що порядок проведення переогляду з метою підвищення групи інвалідності і вичерпний перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 №10 затверджено Перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду.
Суд звертає увагу, що відповідно до вказаного переліку, захворювання ОСОБА_1 , відсутнє в переліку відповідної групи інвалідності, яка встановлюється без зазначення строку повторного огляду.
Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що ОСОБА_1 проведено консультативне обстеження у державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі - Інститут).
Так, згідно консультативного висновку №3331 позаштатної загальноінститутської експертної комісії у заявниці виявлені обмеження життєдіяльності: до самостійного пересування - 0 ст., до самообслуговування - 0 ст., до орієнтації - 0 ст., до спілкування - 0 ст., до навчання - 0 ст., до трудової діяльності - 0 ст., до здатності контролювати свою поведінку - 0 ст. (сторінка 117 медико-експертної справи ОСОБА_1 ).
На підставі огляду, вивчення медико-експертної справи, консультативного заключення Інституту, у заявниці виявлене незначне обмеження життєдіяльності, що не дає підстав для встановлення групи інвалідності згідно Положення та Інструкції.
Згідно заяви ОСОБА_1 про оскарження рішення обласної МСЕК № 2 до МОЗ України, медико-експертна документація заявниці направлена до державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» (далі ЦМСЕК МОЗ України).
Згідно листа № 56-13/11/-756 від 05.11.2021 «ЦМСЕК МОЗ України» медико-експертпу справу заявниці розглянуто заочно та рішення обласної МСЕК № 2 залишено без змін, так як наявні функціональні порушення з боку опорно-рухового апарату не підпадають під критерії встановлення групи інвалідності згідно чинного законодавства (сторінка 119 медико-експертної справи ОСОБА_1 ).
Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи ОСОБА_1 у протиправності дій відповідача під час винесення оскаржуваного рішення від 23.06.2021 року про відмову у призначенні позивачці інвалідності.
Поряд з цим, судом встановлено, що жодна з вищих експертних інстанцій не виявила підстав для встановлення групи інвалідності позивачці, а саме Державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України», обласна медико-соціальна експертна комісія №2, Державний заклад «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».
Статтею 3 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача встановити позивачу третю групу інвалідності, суд зазначає, що питання встановлення або не встановлення особи інвалідом відноситься виключно до компетенції медико-експертних установ, які приймають рішення на підставі результатів повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Суд зазначає, що завданням суду, при розв'язанні зазначеного спору, є перевірка дотримання медико-соціальною експертною комісією встановленого законом порядку проведення експертизи та відповідність її дій та рішень положенням спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини у даній справі. Такі висновки вбачаються з аналізу судових рішень Верховного Суду у цій категорії справ.
Так, Верховний Суд у постановах від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, у яких спір виник у зв'язку із незгодою позивачів у цих справах із висновками МСЕК щодо встановлення таким ІІІ групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
У постанові від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, у якій спір виник у зв'язку із незгодою позивача у цій справі із висновком МСЕК про час настання інвалідності позивача, Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття оскарженого висновку МСЕК, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених наведеним правовим регулюванням, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у свою чергу позивачка не довела обставин, на яких ґрунтуються її вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
VI. Судові витрати.
Відповідно до ст. 139 КАС України у разі відмови в задоволенні позовних вимог відмовлено, сплачений судовий збір відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 252, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук