Рішення від 03.06.2022 по справі 340/790/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2022 року м. Кропивницький справа № 340/790/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )

до таГоловного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул.Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - 39393501) Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - 43142606).

провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 20.10.2018 №544-о у розмірі 42 відсотків, за період з січня 2019 по вересень 2021 року включно, та надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.10.2021 №137-о у розмірі 100 відсотків, протягом листопада-грудня 2021 року, при нарахуванні та виплаті заробітної плати;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за особливості проходження служби, за період з січня 2019 по вересень 2021 року включно, у розмірі 42 відсотки та протягом листопада-грудня 2021 року у розмірі 100 відсотків, з компенсацією сум ПДФО, що утримуються з доходів в межах видатків на грошове забезпечення, згідно "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004р. №44";

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо неврахування надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 20.10.2018 №544-о у розмірі 42 відсотків, при розрахунку розміру грошового забезпечення за час перебування у відпустці ОСОБА_1 , за 2019-2021 роки, при нарахуванні та виплаті заробітної плати;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області провести перерахунок розміру грошового забезпечення за час перебування у відпустці ОСОБА_1 , з урахуванням надбавки за особливості проходження служби у розмірі 42 відсотків, за 2019-2021 роки, а також виплатити заборгованість, з урахуванням раніше проведених виплат, з компенсацією сум ПДФО, що утримуються з доходів в межах видатків на грошове забезпечення, згідно "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004р. №44";

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо неврахування надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 20.10.2018 №544-о у розмірі 42 відсотків, при розрахунку розміру допомоги для оздоровлення ОСОБА_1 , за 2019-2021 роки, при нарахуванні та виплаті заробітної плати;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області провести перерахунок розміру допомоги для оздоровлення ОСОБА_1 , з урахуванням надбавки за особливості проходження служби у розмірі 42 відсотків, за 2019-2021 роки, а також виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат, з компенсацією сум ПДФО, що утримуються з доходів в межах видатків на грошове забезпечення, згідно "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004р. №44";

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо неврахування надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.10.2021 №137-о у розмірі 100 відсотків, при розрахунку розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 , за 2021 рік, при нарахуванні та виплаті заробітної плати;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області провести перерахунок розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб за 2021 рік ОСОБА_1 , з урахуванням надбавки за особливості проходження служби у розмірі 100 відсотків, а також виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат, з компенсацією сум ПДФО, що утримуються з доходів в межах видатків на грошове забезпечення, згідно "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004р;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо неврахування надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.10.2021 №137-о у розмірі 100 відсотків, при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток ОСОБА_1 , за 2021 рік, при нарахуванні та виплаті заробітної плати;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області провести перерахунок розміру грошової компенсації за невикористані дні відпусток за 2021 рік ОСОБА_1 , з урахуванням надбавки за особливості проходження служби у розмірі 100 відсотків, а також виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат, з компенсацією сум ПДФО, що утримуються з доходів в межах видатків на грошове забезпечення, згідно "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004р. №44";

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо неврахування надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.10.2021 №137-о у розмірі 100 відсотків, при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 ;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області провести перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , з урахуванням надбавки за особливості проходження служби у розмірі 100 відсотків, а також виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат, з компенсацією сум ПДФО, що утримуються з доходів в межах видатків на грошове забезпечення, лію Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004р. №44";

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних оплачуваних відпусток за 2005-2020 роки тривалістю 159 діб та за невикористані дні відпустки згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017 рік - 7 діб, за 2021 рік - 2 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 31 грудня 2021 року, з урахуванням надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.10.2021 №137-о, у розмірі 100 відсотків;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основних оплачуваних відпусток за 2005-2020 роки тривалістю 159 діб та за невикористані дні відпустки згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017 рік - 7 діб, за 2021 рік - 2 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 31 грудня 2021 року, з урахуванням надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.10.2021 №137-о у розмірі 100 відсотків, з компенсацією сум ПДФО, що утримуються з доходів в межах видатків на грошове забезпечення, згідно "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004р. №44";

- стягнути з Головного управління ДФС у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування (надбавка за особливості проходження служби, грошове забезпечення за час перебування у відпустці, грошова компенсація за невикористані дні відпусток, допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, вихідна допомога при звільненні) за увесь час затримки розрахунку при звільненні.

- зобов'язати відповідача подати, у встановлений судом строк, звіт про виконання рішення суду.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що при звільненні з органів податкової служби йому протиправно не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за час служби з 2005 року по 2021 рік, а також, не враховано надбавку за особливості проходження служби, встановлених наказами ГУ ДФС у Кіровоградській області при виплаті заробітної плати, розрахунку розміру грошового забезпечення за час перебування у відпустці та при розрахунку розміру допомоги для оздоровлення за період 2019 - 2021 роки.

Вважаючи вказану бездіяльність протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Від Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області відзиву до суду не надійшло.

Представником Головного управління ДПС у Кіровоградській області до суду надано відзив у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області не вчинялись будь-які дії та не приймались будь-які рішення відносно позивача. Враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», наказів ДПС України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», від 08.10.2020 №556 «Про ліквідацію територіальних органів ДПС», на сьогоднішній день здійснюються заходи пов'язані як з ліквідацією Головного управління ДФС у Кіровоградській області так і заходи пов'язані з ліквідацією Головного управління ДПС у Кіровоградській області, як юридичної особи публічного права (код ЄДРПОУ 43142606), що підтверджується даними ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Зважаючи на те, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запис про припинення як ДФС України так і ГУ ДФС у Кіровоградській області, у зв'язку з цим відсутні підстави для визначення в якості відповідача ГУ ДПС у Кіровоградській області.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою суду від 02.02.2022 року у справі відкрито провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (т.1,а.с.164-165).

Згідно акту відділу організаційного забезпечення та контролю Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 року Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області відмовились у прийнятті кореспонденції по справі, а саме копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками (т.1, а.с.166-167).

Ухвалою суду від 04.04.2022 року по справі у якості другого відповідача залучено Головне управління ДПС у Кіровоградській області, витребувано додаткові докази та розпочато розгляд справи спочатку (т.1, а.с.168-171).

21.04.2022 р. представником Головного управління ДПС у Кіровоградській області подано до суду відзив на позовну заяву (т.1, а.с.237-240).

Від Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області відзиву не надходило.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції ГУ ДФС у Кіровоградській області з грудня 2003 року по грудень 2021 року.

У 2017 році ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією відповідного посвідчення (т.1, а.с.38).

Наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 30.10.2018 №544-о з 01 жовтня 2018 року позивачу встановлено надбавку за особливості проходження служби у розмірі 42 відсотків (т.1, а.с.92-96).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 11.05.2019 року №239-в позивачу надано відпустку терміном 19 діб, з 13 по 31 травня 2019 року (т.1, а.с.122).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 10.06.2019 №228-о з червня 2019 року позивачу встановлено надбавку за особливості проходження служби у розмірі 30 відсотків (т.1, а.с.88-91).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 19.08.2019 року №436-в позивачу надано відпустку терміном 23 доби, з 20 серпня по 12 вересня 2019 року (т.1, а.с.123).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 20.09.2019 року №464-в позивачу надано відпустку терміном 3 доби, з 20 по 22 вересня 2019 року (т.1, а.с.124).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 22.11.2019 року №492-в позивачу надано відпустку терміном 14 календарних днів, з 25 листопада по 08 грудня 2010 року (т.1, а.с.125-128).

Згідно розрахункових листів по заробітній платі надбавка за особливості проходження служби позивачу не нараховувалась та не виплачувалась із січня 2019 року по травень 2019 року (т.1, а.с.80).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 11.08.2020 року №55-в позивачу надано відпустку терміном 5 діб, з 10 по 14 серпня 2020 року (т.1, а.с.175).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 14.08.2020 року №58-в позивачу надано відпустку терміном 5 діб, з 17 по 21 серпня 2020 року (т.1, а.с.175, зворот).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 20.08.2020 року №59-в позивачу надано відпустку терміном 14 діб, з 01 по 14 вересня 2020 року (т.1, а.с.176).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 25.01.2021 року №9-в позивачу надано відпустку терміном 2 доби, з 25 по 26 січня 2021 року (т.1, а.с.178).

Зі ідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 12.07.2021 року №65-в позивачу надано відпустку терміном 4 доби, з 13 по 16 липня 2021 року (т.1, а.с.178, зворот - 179).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 13.10.2021 року №86-в позивачу надано відпустку терміном 12 календарних днів, з 14 по 26 жовтня 2021 року (т.1, а.с.179, зворот).

Наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.10.2021 року №137-о позивачу з 01 жовтня 2021 року встановлено надбавку за особливості проходження служби у розмірі 100 відсотків (т.1, а.с.99-101).

Згідно розрахункових листів по заробітній платі з січня 2020 року по вересень 2021 року надбавка за особливості проходження служби позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (т.1, а.с.83-84).

Згідно розрахункового листа, у листопаді та грудні 2021 року надбавка за особливості проходження служби позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (т.1, а.с.84).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 20.09.2019 року №464-в позивачу надано чергову відпустку за 2019 рік, терміном 3 доби, з 20 по 22 вересня 2019 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (т.1, а.с.124-128).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 14.08.2020 року №58-в позивачу надано відпустку терміном 5 діб, з 17 по 21 серпня 2020 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (т.1, а.с.128).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 25.01.2021 року №9-в позивачу надано відпустку терміном 2 доби, з 25 по 26 січня 2021 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (т.1, а.с.131).

Також судом встановлено, що згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 03.11.2017 року №332-в позивачу надано додаткову відпустку із збереженням заробітної плати відповідно до пп.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" терміном 14 календарних днів, з 06 по 19 листопада 2017 року (т.1, а.с.112-113).

У зв'язку із службовою необхідністю, відповідно до наказу від 13.11.2017 року №343-в позивача відкликано із додаткової відпустки з 13 листопада 2017 року. Невикористано 7 календарних днів відпустки (т.1, а.с.114).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 20.08.2018 року №254-в позивачу надано додаткову відпустку із збереженням заробітної плати відповідно до пп.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" терміном 14 календарних днів, з 20 серпня по 02 вересня 2018 року (т.1, а.с.117).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 22.11.2019 року №492-в позивачу надано додаткову відпустку із збереженням заробітної плати відповідно до пп.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" терміном 14 календарних днів, з 25 листопада по 08 грудня 2019 року (т.1, а.с.125-126).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 20.08.2020 року №59-в позивачу надано додаткову відпустку із збереженням заробітної плати відповідно до пп.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" терміном 14 календарних днів, з 01 по 14 вересня 2020 року (т.1, а.с.129-130).

Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 13.10.2021 року №86-в позивачу надано додаткову відпустку із збереженням заробітної плати відповідно до пп.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" терміном 12 календарних днів, з 14 по 26 жовтня 2021 року (т.1, а.с.134).

На підставі наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 23.12.2021 року №174-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивачу виплачено грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2021 році за 38 діб. Вислуга на день звільнення складає 18 років 08 місяців 22 дні (т.1, а.с.39).

Позивач зазначає, що оскільки ГУ ДФС в Кіровоградській області не нараховано та невиплачено надбавку за особливості проходження служби у зазначені періоди, отже ГУ ДФС в Кіровоградській області невірно нараховано та виплачено грошове забезпечення за час перебування у відпустці, допомогу на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових потреб та одноразової допомоги при звільненні.

Також позивач зазначає, що йому не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні відпусток в період з 2005 по 2021 роки.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Кіровоградській області та згідно розрахункових листів, кількість днів використаної позивачем відпустки у розрізі років становить: 2004р. - 30 днів; 2005 р. - 21 день; 2006 р. - 18 днів; 2007 р. - 14 днів; 2008 р. - 30 днів; 2009 р. - 30 днів; 2010 р. - 12 днів; 2011 р. - 12 днів; 2012 р. - 13 днів; 2013 р. - 9 днів; 2014 р. - 26 днів; 2015р. - 33 дні; 2016 р. - 40 днів; 2017р. - 30 днів; 2018 р. - 33 дні; 2019 р. - 42 дні (т.1, а.с.43-84).

Вказані факти відповідачами не заперечується.

29.12.2021 року позивач звернувся до Голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Кіровоградській області із рапортом щодо врахування при розрахунку грошового забезпечення при звільненні невикористані дні основних та додаткових відпусток та виплатити відповідну компенсацію (т.1, а.с.135).

Відповіді на вказаний рапорт суду не надано.

Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив у повному обсязі належні позивачу грошові виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції затверджений наказом міністерства фінансів України від 17.07.2018р. №616 (далі - Порядок №616).

Цей Порядок визначає механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, а також визначає форму та порядок видачі грошових атестатів (п. 1 Порядку №616).

У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, встановлене на дату настання події, без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення. При цьому до місячного грошового забезпечення премія включається у розмірі, нарахованому у місяці, що передує події (п. 2 Порядку №616).

Грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) складається з:

1) посадового окладу;

2) окладу за спеціальним званням;

3) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення:

надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за спортивне звання, за почесне звання, за виконання функцій державного експерта з питань таємниць, за службу в умовах режимних обмежень;

- доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук;

- доплати за вчене звання;

- премій;

4) одноразових додаткових видів грошового забезпечення:

- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;

- допомоги для оздоровлення.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що одноразова грошова допомога розраховується з місячного грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення розраховується із грошового забезпечення, встановленого на дату настання події, без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення, тобто без урахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення.

Суд відмічає, що місячного грошового забезпечення мають бути включені посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення:

- надбавки за вислугу років, за особливості проходження служби, за спортивне звання, за почесне звання, за виконання функцій державного експерта з питань таємниць, за службу в умовах режимних обмежень, доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук, доплати за вчене звання, премії.

Згідно п. 7 розділу 2 глави IV Порядку №616 надбавку може бути переглянуто у бік як збільшення, так і зменшення або знято у тому самому порядку, в якому здійснюється її встановлення.

Відповідно до п. 14 Порядку №616 одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони, Службою судової охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно наказів позивачу встановлено надбавку за особливості проходження служби з жовтня 2018 року у розмірі 42 відсотки, з червня 2019 року - 30 відсотків та з жовтня 2021 року - 100 відсотків, але у період з січня 2019 року по травень 2019 року включно, з січня 2020 року по вересень 2021 року включно та з листопада 2021 року по грудень 2021 року включно вказану надбавку позивачу не нараховано та не виплачено (т.1, а.с.80-84).

Також судом встановлено, що у період з червня 2019 року по грудень 2019 року надбавку за особливості проходження служби виплачено відповідно до наказу від 10.06.2019 року №228-о у розмірі 30 відсотків (т.1, а.с.80-81).

Враховуючи встановлені обставини суд доходить висновку, що одноразова та щорічна грошова допомога, а також розмір грошового забезпечення за час перебування у відпустці розраховані позивачу не у спосіб передбачений чинним на той момент законодавством.

Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Частиною першої статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі - Закон №565-XII), на момент початку служби позивача, визначалось, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Розділом XVIII-2 "Податкова міліція" Податкового кодексу України (виключений на підставі Закону №1797-VIII від 21.12.2016 - застосовується з 25.09.2021) було визначено правові засади організації та діяльності податкової міліції, їх статус, а також порядок проходження служби.

Відповідно до статті 348 Податкового кодексу України податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Пунктом 352.1 статті 352 Податкового кодексу України встановлено, що на службу до податкової міліції приймаються на контрактній основі громадяни України, які мають відповідну освіту, здатні за своїми особистими, діловими, моральними якостями та станом здоров'я виконувати обов'язки відповідно до покладених на податкову міліцію завдань.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Статтею 356 Податкового кодексу України встановлено, зокрема, що Держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до пункту 357.2 статті 357 Податкового кодексу України форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 353 Податкового кодексу України передбачено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 № 1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" установлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (пункту 1).

Відповідно до пункту 10 Положення №114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 12 Положення №114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Згідно із пунктом 49 Положення №114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.

Відповідно до пункту 56 Положення № 114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Приписами пунктів 51, 52 Положення №114 передбачено, що тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно. За рішенням Міністра внутрішніх справ у виняткових випадках можуть надаватися чергові відпустки тривалістю 45 діб особам рядового і начальницького складу, які потребують подовженого відпочинку у зв'язку з особливо складними умовами служби.

Чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. Особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, вона після одужання продовжується на число невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється начальником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого лікарем і начальником (головним лікарем) лікувального закладу.

Відповідно до пункту 55 Положення №114 відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, на транспорті та науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище).

При відкликанні з чергової відпустки невикористана її частина надається, як правило, в поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 діб і більше, особам рядового і начальницького складу видаються проїзні документи для проїзду до місця проведення відпустки, але не далі пункту, з якого вони були відкликані, і назад, а також надається додатковий час на дорогу понад відпустку.

За бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Право працюючої особи на відпочинок закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Надання всім працівникам щорічної оплачуваної відпустки є реалізацією їх права на відпочинок, яке закріплене статтею 45 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002, що ухвалене у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Наказом Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року №616 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції (далі - Порядок №616), у редакції, чинній станом на дату звільнення позивача зі служби в органах податкової міліції (11.10.2021 року), встановлено, що грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) складається з: 1) посадового окладу; 2) окладу за спеціальним званням; 3) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за спортивне звання, за почесне звання, за виконання функцій державного експерта з питань таємниць, за службу в умовах режимних обмежень; доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук; доплати за вчене звання; премій; 4) одноразових додаткових видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; допомоги для оздоровлення.

Згідно розділу XII "Грошове забезпечення у разі звільнення зі служби та у разі поновлення на службі осіб начальницького складу податкової міліції" Порядку №616 за невикористані дні відпусток особам начальницького складу податкової міліції, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток проводиться виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів невикористаної відпустки.

Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток вказується в наказі про звільнення.

У разі звільнення особи начальницького складу податкової міліції виплата грошового забезпечення проводиться в день звільнення.

Отже, особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

При цьому тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу, відповідно до пункту 51 Положення №114, визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ.

Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон України № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону України № 504/96-ВР, законодавцем передбачені такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Суд зауважує, що норма, яка зафіксована у пункті 56 Положення №114 є бланкетною, якою законодавець відсилає до законодавства, яке регулює питання виплати грошової компенсації за невикористану відпустку. При цьому, норми Положення №114 питання виплати грошової компенсації за невикористану відпустку не регулює.

Таким чином у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, працівник податкової міліції має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках та має право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на відсутність правового врегулювання нормами Положення № 114 питання компенсації невикористаної частини відпустки особам, які звільняються з органів внутрішніх справ за минулі роки, то при вирішенні даного спору необхідно застосовувати відповідні норми КЗпП України і Закону України №504/96-ВР, які регулюють спірні правовідносини.

Так у відповідності до ч.1 ст.24 Закону України № 504/96-ВР та ч.1 ст.83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже у випадку звільнення працівників податкової міліції їм виплачується компенсація за всі, без винятків, невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.01.2021 у справі 160/10875/19, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Суд наголошує, що підхід до правозастосування при вирішенні правовідносин щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток за роки, що передували року звільнення зі служби у НП України, зокрема враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаній постанові від 19.01.2021 року у справі №160/10875/19, повинен застосовуватися також і до правовідносин щодо виплати працівникам органів внутрішніх справ грошової компенсації за невикористані дні відпусток за роки, що передували року їхнього звільнення.

Разом з тим, відповідно до розрахункових листів та копії наказів про надання відпусток, ОСОБА_1 у період з 2004 по 2021 роки не використано 159 діб основних щорічних відпусток.

Враховуючи, що позивач має право на грошову компенсацію за невикористані 159 діб основної відпустки, а відповідач-1 у свою чергу за рапортом позивача не здійснив відповідного нарахування, суд доходить висновку, що Головне управління ДФС у Кіровоградській області допустило протиправну бездіяльність щодо не нарахування та виплаті при звільненні грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності не нарахування грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2017 - 2021 роки, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Учасники бойових дій згідно статті 5 Закону № 3551-XII є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги у використанні чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Стаття 4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції, правовий статус працівників якої регламентований розділом XVIII-2 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час проходження позивачем служби).

Пунктом 353.1 статті 353 Податкового кодексу України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 356.1 статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Так, відпустки поліцейських регламентовані статтею 92 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до частин 10-11 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

На працівників податкової міліції поширюється Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення).

Так, порядок надання відпусток регламентований розділом VІ Положення.

Відповідно до пункту 49 Положення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.

Згідно з абзацом 2 пункту 56 Положення особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства (пункт 61 Положення).

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 19.01.2021 за результатом розгляду справи №160/10875/19 зазначив:

"56. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже розглядав справи з подібними правовідносинами, зокрема №826/8185/18 за позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії; №818/1276/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення грошової компенсації, середнього заробітку, матеріальної допомоги та моральної шкоди.

57. Предметом спору у цих справах були дії відповідачів щодо невиплати позивачам (поліцейським) грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення. Проте під час їхнього розгляду суди дійшли різних правових висновків.

57.1 Так, у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 (провадження №К/9901/19707/19) Верховний Суд виходив з того, що питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки не врегульоване положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260, а тому при вирішенні цього питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону №504/96-ВР.

57.2 Проте у постанові від 06.02.2020 в справі №818/1276/17 (провадження №К/9901/48853/18) Верховний Суд зазначив, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Позиція аналогічного змісту також наведена Верховний Судом у постановах від 07.08.2019 в справі №820/5122/17 (провадження №К/9901/16897/19), від 31.03.2020 в справі №808/2122/18 (провадження №К/9901/68185/18, №К/9901/68414/18), від 02.07.2020 в справі №825/1038/16 (провадження №К/9901/9235/18, №К/9901/9238/18).

58. Суд убачає за необхідне відступити від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 і вважає правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 з таких підстав.

59. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

60. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

57. Аналізуючи наведені норми законодавства, Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

58. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

59. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

60. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

61. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

62. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.".

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції, на позивача поширюється гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Положенням.

З огляду на відсутність правового врегулювання питання компенсації невикористаної додаткової відпустки за попередні роки у Законі № 580-VIII та Положенні, при вирішенні спору щодо компенсації позивачу невикористаної частини додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2021 роки, підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач у період з 2017 року по 2021 рік не використав 9 діб відпустки згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача зі служби в податковій міліції відповідач - 1 повинен був виплати останньому грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Оскільки відповідач такі дії не вчинив, суд кваліфікує таку ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача.

Отже, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті при звільненні грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити таку компенсацію.

Водночас, суд звертає увагу на те, що належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред'явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов'язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред'явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача.

Судом встановлено, що позивач звільнений зі служби наказом Головного управління ДФС у Кіровоградській області. Цим же управлінням йому виплачена часткова компенсація за невикористані дні відпустки, одноразова грошова допомога при звільненні через скорочення штатів та інші виплати, пов'язані з припиненням служби.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 15 травня 2019 р. №395 "Питання Державної податкової служби", зокрема, утворено комісію з реорганізації Державної фіскальної служби.

У зв'язку з набуттям чинності 25 березня 2021 року Закону України від 28 січня 2021 року №1150-IX "Про Бюро економічної безпеки України" (далі - Закон №1150-IX), згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (із змінами і доповненнями, далі - Постанова №1200), абзацу другого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15 травня 2019 року № 395 "Питання Державної податкової служби" (із змінами і доповненнями), продовжились здійснюватися відповідні заходи, пов'язані з реорганізацією (ліквідацією) Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), що передбачені Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 (далі - Постанова №1074).

Згідно з підпунктом 2 пункту 10 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1150-IX, Кабінету Міністрів України необхідно не пізніше восьми місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити ліквідацію ДФС.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2021 року №510 "Про утворення Бюро економічної безпеки України", Кабінет Міністрів України постановив утворити Бюро економічної безпеки України (далі - Бюро) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року №761 "Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. №85", Кабінет Міністрів України постановив внести зміну в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року № 85 "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів", виключивши таку позицію: "ДФС 370 370 4604 4604".

24 листопада 2021 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження №1493-р "Про початок діяльності Бюро економічної безпеки", згідно з яким погодився із пропозицією Бюро про початок його діяльності та можливість виконання зазначеним Бюро функцій і завдань щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

З огляду на відсутність, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року №85 "Про Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів", визначеної чисельності працівників апарату та територіальних органів ДФС, а також відсутність у визначених Додатком № 3 до проекту Закону України № 6000 від 15 вересня 2021 року "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (прийнятий Верховною Радою України 02.12.2021) видатків у 2022 році на утримання ДФС та реалізацію заходів з реорганізації (ліквідації) ДФС, станом на 01.01.2022 всі співробітники ДФС, у тому числі, які входили до складу Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби, вивільнені.

Починаючи з 01.01.2022, Державною фіскальною службою України припинено виконання функцій органу виконавчої влади України.

Подальші заходи, пов'язані із реорганізацією (ліквідацією) ДФС будуть здійснюватися представниками державних органів, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються, а також членами комісії з реорганізації ДФС, що є представниками інших центральних органів виконавчої влади відповідно до вимог Постанови № 1074.

Згідно з вимогами Постанови №1200 правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої ДФС лише у відповідних сферах діяльності є Державна податкова служба України та Державна митна служба України.

Судом встановлено, що станом на момент ухвалення даного рішення Головне Управління ДПС у Кіровоградській області перебуває в стані припинення з 02.08.2019 року, але не припинилось та з Єдиного реєстру не виключене як юридична особа.

Згідно ст.43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

З огляду на те, що ГУ ДФС в Кіровоградській області є саме суб'єктом порушеного, матеріального правовідношення щодо позивача, зважаючи на те, що наразі не припинене та не виключене з реєстру як юридична особа, беручи до уваги той факт, що Державна податкова служба України та Державна митна служба України є правонаступниками обов'язків реорганізованої ДФС лише у відповідних сферах діяльності, а саме - повноважень та виконання функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, суд вважає, що саме ГУ ДФС в Кіровоградській області є належним відповідачем, який повинен відповідати за даним позовом.

Також необхідно зазначити, що 31.05.2017 Кабінет Міністрів України посилив соціальний захист військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, які звільняються зі служби, а також членів їх сімей та вніс зміни до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 року №375 Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум ПДФО з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.

Таким чином, нарахування та виплату позивачу слід проводити з врахуванням п.2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Також, суд зазначає, що нарахування та виплата компенсації невикористаних відпусток є дискреційними повноваженнями відповідача, визначення розміру недоотриманих за вказаний строк виплат є виключною компетенцію відповідача, а тому суд не повинен та не уповноважений втручатися у дискреційні повноваження щодо виконання відповідачем обов'язку з визначення суми недоотриманих виплат.

Щодо позовної вимоги про стягнення грошового відшкодування за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Так, статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина 1 статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина 2 статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

В цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Крім того у вищевказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв'язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

2. період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3. ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

4. інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Тому, Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Розглядаючи одночасно позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу грошові кошти та позовні вимоги про нарахування і виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку по виплаті таких коштів у цій справі, суд звертає увагу на те, що між сторонами наявний спір про право на такі виплати взагалі.

Зміст ст.117 КЗпП України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, а саме про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Так, з заявлених позивачем матеріально-майнових вимог вбачається спір про наявності права у позивача на отримання відповідних сум за минулі роки.

Оскільки наказ про звільнення позивача не передбачав таких виплат і в даному провадженні суд встановив наявність обов'язку у відповідача їх нарахувати та виплатити, з огляду на відсутність сплати такої суми на момент розгляду даної справи, суд вважає передчасними вимоги про нарахування середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та такими, що можливі до розгляду після її виплати, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Так частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Разом з тим, на думку суду, в даному випадку підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відсутні, оскільки у суду немає обґрунтованих сумнівів щодо невиконання відповідачем рішення у цій справі, а крім того примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

VI. Судові витрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 20.10.2018 №544-о у розмірі 42 відсотків, за період з січня 2019 по травень 2021 року включно, надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 10.06.2019 року №228-о у розмірі 30 відсотків за період з січня 2020 року по вересень 2021 року включно та надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.10.2021 №137-о у розмірі 100 відсотків, протягом листопада-грудня 2021 року, при нарахуванні та виплаті заробітної плати.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за особливості проходження служби, за період з січня 2019 по травень 2019 року включно, у розмірі 42 відсотки, протягом січня 2020 року по вересень 2021 року включно, у розмірі 30 відсотків та протягом листопада-грудня 2021 року у розмірі 100 відсотків, з компенсацією сум ПДФО, що утримуються з доходів в межах видатків на грошове забезпечення, згідно "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004р. №44".

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо неврахування надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказами ГУ ДФС у Кіровоградській області від 20.10.2018 №544-о у розмірі 42 відсотків та від 10.06.2019 року №228-о у розмірі 30 відсотків, при розрахунку розміру грошового забезпечення за час перебування у відпустці ОСОБА_1 , за 2019-2021 роки, при нарахуванні та виплаті заробітної плати.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області провести перерахунок розміру грошового забезпечення за час перебування у відпустці ОСОБА_1 , з урахуванням надбавки за особливості проходження служби у розмірі 42 та 30 відсотків, за 2019-2021 роки, а також виплатити заборгованість, з урахуванням раніше проведених виплат, з компенсацією сум ПДФО, що утримуються з доходів в межах видатків на грошове забезпечення, згідно "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004р. №44".

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо неврахування надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 20.10.2018 №544-о у розмірі 42 відсотків та від 10.06.2019 року №228-о у розмірі 30 відсотків, при розрахунку розміру допомоги для оздоровлення ОСОБА_1 , за 2019-2021 роки, при нарахуванні та виплаті заробітної плати.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області провести перерахунок розміру допомоги для оздоровлення ОСОБА_1 , з урахуванням надбавки за особливості проходження служби у розмірі 42 та 30 відсотків, за 2019-2021 роки, а також виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат, з компенсацією сум ПДФО, що утримуються з доходів в межах видатків на грошове забезпечення, згідно "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004р. №44".

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо неврахування надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.10.2021 №137-о у розмірі 100 відсотків, при розрахунку розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 , за 2021 рік, при нарахуванні та виплаті заробітної плати.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області провести перерахунок розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб за 2021 рік ОСОБА_1 , з урахуванням надбавки за особливості проходження служби у розмірі 100 відсотків, а також виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат, з компенсацією сум ПДФО, що утримуються з доходів в межах видатків на грошове забезпечення, згідно "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо неврахування надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.10.2021 №137-о у розмірі 100 відсотків, при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток ОСОБА_1 , за 2021 рік, при нарахуванні та виплаті заробітної плати.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області провести перерахунок розміру грошової компенсації за невикористані дні відпусток за 2021 рік ОСОБА_1 , з урахуванням надбавки за особливості проходження служби у розмірі 100 відсотків, а також виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат, з компенсацією сум ПДФО, що утримуються з доходів в межах видатків на грошове забезпечення, згідно "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004р. №44".

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо неврахування надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.10.2021 №137-о у розмірі 100 відсотків, при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 .

Зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області провести перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , з урахуванням надбавки за особливості проходження служби у розмірі 100 відсотків, а також виплатити заборгованість з урахуванням раніше проведених виплат, з компенсацією сум ПДФО, що утримуються з доходів в межах видатків на грошове забезпечення, лію Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004р. №44".

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних оплачуваних відпусток за 2005-2020 роки тривалістю 159 діб та за невикористані дні відпустки згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017 рік - 7 діб, за 2021 рік - 2 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 31 грудня 2021 року, з урахуванням надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.10.2021 №137-о, у розмірі 100 відсотків.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основних оплачуваних відпусток за 2005-2020 роки тривалістю 159 діб та за невикористані дні відпустки згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017 рік - 7 діб, за 2021 рік - 2 доби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 31 грудня 2021 року, з урахуванням надбавки за особливості проходження служби, встановленої наказом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 26.10.2021 №137-о у розмірі 100 відсотків, з компенсацією сум ПДФО, що утримуються з доходів в межах видатків на грошове забезпечення, згідно "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004р. №44".

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук